ВИСТАВКА SIVAL — ЗАВЖДИ НА КРОК ПОПЕРЕДУ

Зима для аграрія завжди була часом відпочинку, але не ледарювання. Ця пауза у польових роботах дає можливість підбити підсумки, проаналізувати набутий досвід. Зима є також часом активного накопичення нових знань — недарма саме взимку проходить так багато різноманітних аграрних подій: виставок, семінарів, круглих столів. У Франції таким традиційним місцем зустрічі людей, котрі своїм покликанням обрали рослинництво, є Міжнародна виставка SIVAL, котра проходить щороку з 16-18 січня у місті Анже. Третій рік поспіль «Агропрофі» висвітлює цю подію, аби максимально розгорнуто подати тенденції розвитку французького рослинництва, плодоовочівництва, виноградарства тощо.

Втім, цей форум давно перетнув кордони Франції і нині це всеєвропейська подія. Цьогоріч в Анже зібралися 630 експонентів, котрі представляють 1500 брендів (15% — з інших країн), щоби продемонструвати останні досягнення в царині вирощування та переробки рослинницької продукції. Кількість експонентів постійно зростає, тому для виставки 2018-го довелося добудувати додаткових павільйонів загальною площею близько 1000 кв.м.

За три дні роботи на виставці побувало понад 23 тисячі відвідувачів, адже SIVAL — це єдина виставка у Франції, котра вповні демонструє нові ефективні технології для виноградарства і виноробства, садівництва і лісового господарства, вирощування овочевих культур, теплиць та систем поливу, насіння та саджанців, лікарських та ароматичних рослин, а також сидру, грибів, тютюну та багато іншого.

SIVAL — це не виставка досягнень сільськогосподарського виробництва, тут не хваляться, хто виростив більше та краще. В першу чергу це професійна вітрина виробників сільськогосподарської техніки, засобів захисту рослин, упаковки тощо. Родзинкою виставки є її спрямованість у майбутнє, котре нині немислиме без дбайливого ставлення до довкілля. Відтак ключовими темами експозиції є сільське господарство завтрашнього дня: лабораторії, біоконтроль, поводження з відходами та їх переробка, органічне землеробство тощо. Проводиться також конкурс аграрних інновацій.

З огляду на європейський курс України та критичну важливість ринку ЄС для наших сільгоспвиробників, мені здається, що вітчизняним аграріям варто ближче познайомитися з європейськими технологіями в рослинництві, плодоовочівництві, а головне — у переробці та пакуванні своєї продукції. Бо якщо ми хочемо продавати свої овочі та фрукти в ЄС, треба і вирощувати, і пакувати їх звичним для європейця чином. Ринок цей перенасичений, і тому моду диктує саме покупець. А французи радо готові поділитися цими технологіями: так би мовити, приїзди і бери.

Як сказав президент SIVAL Бруно Дюпон: «Хоча наші двері відкриті для всіх, поки що на SIVAL немає експонентів з України. Проте я сподіваюсь, що та робота з інформування, що її здійснює «Агропрофі» впродовж кількох років, дасть свої плоди — і наша виставка стане багатшою на ще одну країну. Успіхи України на зерновому та олійному ринку вражаючі, ми ж можемо поділитися секретами успіху на ринку плодоовочевому». 

 

Головна тема

Щороку в центрі уваги науково-практичної частини форуму є якась ключова проблема: 2017-го це була робототехніка в сільському господарстві, 2016-го — сорти фруктів завтрашнього дня, 2015-го — біоконтроль, 2014-го — захист садів, а 2013-го — управління водними ресурсами. Цьогоріч основний акцент знову на садівництві — у рамках роботи виставки відбулася науково-практична конференція «Фрукти 2050 року». Цей фантастичний захід, який організували для фахівців європейської фруктової індустрії, в ході трьох ключових конференцій шукав вирішення не лише для тих проблем, котрі актуальні для галузі сьогодні, але й намагався окреслити бачення майбутнього розвитку виробництва плодових культур та викликів,що можуть постати через 20-30 років.

Сприяти розвитку талановитої молоді — також одне із завдань форуму в Анже. Для підтримки інноваційних розробок на SIVAL другий рік поспіль відбувається конкурс аграрних стартапів, які пропонують інноваційні проекти в галузі садівництва, лісорозведення та виноградарства. Всіх, хто почував у собі сили відкривати нове, об'єднали у 12 мультидисциплінарних команд, котрими опікувалися 5 тренерів. У команд було 48 годин, аби створити презентацію свого проекту, котра би переконала суворе журі.

Минулого року команда-переможниця отримала перший приз за розробку «розумного взуття» — це такі собі бахіли (чи навіть калоші), які можна одягнути поверх вашого власного взуття. Вони обладнані GPS-навігацією і постійно відслідковують ваше місцезнаходження. Проте зроблено це зовсім не для того, аби ви часом не заблукали в лісі, збираючи гриби. Просто працюючи в саду чи на винограднику, ви маєте змогу «поскаржитися» через супутник на виявлену хворобу чи шкідників. Місце скарги миттєво геолокується і потім вноситься у робочу карту для обробки певним засобом захисту. З іншого боку — ці черевики сповістять вас, якщо ви ненароком забрели у заборонену чи небезпечну зону — приміром, оброблену хімікатами.

Другу премію отримала розробка нового способу донесення до рослин поживних речовин: для повільного вивільнення мінеральних речовин у ґрунт, їх «пакують» у цеоліти — пористі камінці, котрі мають властивість повільно «віддавати» воду разом із розчиненими у ній добривами. Ці камінці зроблені у формі бісеру діаметром від 1,6 до 2,5 мм. Внесення добрив таким чином проводиться у тих же дозах, що і звичайне, тобто від 10 до 30 кг/га.

Цьогорічних переможців визначать найближчими днями, і про їхні ідеї ми обов'язково напишемо.

Добре тим експонентам, чиї здобутки невеликі за розміром: виставив на стенд, і хай народ милується. Гірше, коли виробляєш щось настільки велике, що затягти його до павільйону ніяк не вдасться — доводиться відбуватися макетами, хоча вони значно програють «живій» техніці чи обладнанню. Можна, звичайно, відзняти промо-ролик і крутити його весь час на великому телевізорі (дехто так і робить).

А що робити тим, хто пропонує льох для вина — у такій справі, як ніде важливі особисті враження, а як показати товар зсередини? Тут на допомогу приходить віртуальна реальність: одягаєш спеціальний шолом-окуляри, на руки кріпиш датчики і — вуаля, ти вже ходиш льохом. Дуже кумедно спостерігати за такою «мандрівкою» — людина на майданчику ходить, як сновида чи, скоріше, робот-поліцейський з фільму Пола Верховена, а їй здається, що вона переставляє ящики чи перекладає пляшки. Картинку, що її бачить «піддослідний», виведено на великий екран, і виглядає це як комп'ютерна гра. Мені теж пропонували спробувати таку забаву, проте я відмовився: а раптом у мене віртуальна клаустрофобія, а як французькою «рятуйте», я не пам'ятаю.

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
•  

Вертикальні сади і сіті-фермери

Нова мода на міську зелень, котра через обмеженість площ вирощується на вертикальних стінах, насправді зовсім не нова — їй щонайменше 2,5 тисячі років. Бо близько 605 року до нашої ери вавилонський цар Навуходоносор ІІ для своєї дружини побудував чотирирівневий палац-піраміду, тераси якого були щедро озеленені. В історію це споруда ввійшла як одне з семи чудес античного світу (але не через будівлю — такі сади робили і раніше, а через унікальну систему подачі нагору води) — висячі сади Семіраміди, хоча сама Семіраміда жила років на двісті раніше.

Тепер ідея міського озеленення набуває нового дихання, але нині зелень вирощують вже не стільки для краси, стільки для їжі. Захоплення вертикальними садами, в яких містяни вирощують овочі і зелень, наразі набув у Франції (і, вочевидь, набуватиме далі) великого поширення. Тут відіграють свою роль і ностальгія містян за своїм сільським корінням, і прагнення вживати здорову їжу, до того ж вирощену власноруч.

Марк Касес очолює компанію «Тотем», котра розробляє і пропагує системи так званих вертикальних садів. Таким чином вирощують овочі, що мають природну якість і гарантовану відсутність пестицидів, до того ж вони низькотехнологічні — тобто виростити їх може хто завгодно. Правда, на відміну від Навуходоносора, морочитися з системою подачі води зараз не треба — електронасос качає собі потихеньку.

Утім, міське «вертикальне» садівництво може бути не лише хобі, але й бізнесом: компанія «Toit Tout Vert» розробила для цього карусельну технологію. Це доволі простий механізм, котрий складається з 20 жолобів із розсадою, які обертаються на вертикальній рамі зі швидкістю 4 обороти на годину, аби всі рослини мали рівномірне освітлення. Як говорить співвласник компанії Філіп Ле Борн, карусель можна обладнати світлодіодними лампами для додаткового освітлення, проте сонце залишається вшестеро ефективнішим за штучне світло. Інженери побудували вертикальну карусель висотою 4,5 м, щоби заощадити місце через брак вільних площ у містах та їхню дорожнечу.

Що й казати — земля в містах дорога, городи заводити нерентабельно — клумби з газонами і то скоро зникнуть. Тож не дивно, що тема вертикального землеробства набуває все більшої популярності. Таким чином можна отримати вдесятеро більше культури на квадратний метр, щоби заощадити площу. Установка створена переважно для міського сільського господарства, яке в світі отримало навіть свою назву — сіті-фермерство. Вона розміщується, як правило, в теплиці або сараї, але також може бути застосована для міського озеленення. Завдяки такій «каруселі» можна, наприклад, отримувати 9-10 урожаїв салату на рік.

«Будьмо!»

ФранцІЯ — країна вина, тож відсотків 70 сільськогосподарської техніки, котра демонструвалася на SIVAL, використовується для обробітку виноградників. Тут і збиральні комбайни, і, на перший погляд кумедні, величезні триколісні трактори, котрі можуть обробляти з обох боків одразу два ряди винограднику, і схожі на чудернацьких восьминогів, установки для обробки лози різними хімічними засобами, тут же і невеличкі трактори для культивації міжряддя, возики для працюючих над обрізкою чи підв'язуванням лози. Бо що не кажи, а навіть невеликий виноградник — це кілометри шляху, котрі доводиться долати щодень на додачу до власне роботи. Широко представлені механічні ножиці для обрізки, міні-бензопили тощо. Окрема тема — матеріали для виноградних шпалер — стовпчики, дріт, системи кріплення.

Проте не варто забувати, що виноград не продукція, а сировина, тому величезна площа виставки присвячена механізації виноробства. Все для вина та інших напоїв: бочки (а також установки для їхньої санації), пляшки всіх форм та розмірів, дизайнерські бюро з розробки власного логотипу та етикеток для пляшок. Машинки для повнокольорового друку самих етикеток у вигляді рулонів, а поряд — установка для наклеювання цих «рулонованих» етикеток на пляшки. Ну і звісно, лінії з розливу вина у пляшки — від маленьких одно— та двопляшкових до справжніх конвеєрів, як на великому заводі.

Утім, не гребують французи і розливати вино у поліетилен чи Тетра Пак. А що? По-перше, вино з античних часів зберігали не лише в дерев'яній чи глиняній тарі (промислове виробництво скляних пляшок почалося лише 300 років тому), але й у бурдюках — вичинених козиних чи овечих шкурах, тобто м'яка упаковка теж не новина.

По-друге, у поліетилен пакують вина не колекційні, а столові, термін зберігання яких — не більше року (до нового врожаю). То чого морочитися? Тетра Пак технологічний, якість вина за рік у ньому не погіршується, а коштує таке пакування дешевше, до того ж дозволяє пакувати не по 0,75 літра, як у пляшках, а по літру, два, три і навіть п'ять — якщо, приміром, зібралася велика компанія. Коробка, всередині якої поліетиленовий «бурдюк», обладнана краником, тож можна без зайвого клопоту розливати напій. До речі, на виставці представлені і соки (навіть дитячі), упаковані за такою ж технологією.

Перемога на полі противника

ПорЯд із вином саме Франція подарувала світу шампанське, коньяк та кальвадос. Проте є напій, історія і сьогодення якого нерозривно пов'язана саме з містом Анже, де відбувається SIVAL. Мова про нині всесвітньо відомий лікер Куантро (Cointreau), історія котрого розпочалася 1849 року, коли брати Адольф та Едуард-Жан Куантро відкрили тут власну винокурню. Вони сміливо експериментували, створювали безліч рецептів лікерів, в тому числі і традиційного для того часу білого Кюрасао. Проте довгий час їх лікери мало хто знав за межами округи, бо конкуренція на ринку лікерів в ті роки була дуже жорсткою, і практично безроздільно панували у цій царині голландці, що випускали дуже солодкі лікери з вмістом алкоголю 20%. Голландська продукція розливалася в характерні пляшки білого кольору, які старанно копіювали інші виробники.

Справа зрушила з місця, коли за неї взявся син засновника — Едуард Куантро. Він створив не тільки абсолютно новий вигляд лікеру, але й виявив чудеса менеджменту для виведення свого лікеру на світовий ринок. Досить швидко розібравшись у ринковій кон'юнктурі, Едуард Куантро зрозумів, що для успіху необхідні кардинальні зміни. Для початку він відправився на острів Кюрасо, звідки незабаром на сімейний завод почала надходити цедра кращих у світі гірких апельсинів. Їх не занадто солодкий смак із пікантною терпкістю був покладений і в основу композиції нового лікеру Куантро, в яку також входили солодкі апельсини з Бразилії та Іспанії. Крім того, оновлений продукт став значно міцнішим голландських лікерів — 40%. Довершив «ребрендинг» принципово новий дизайн масивної пляшки з темно-коричневого скла.

Успіх продукту, випущеного на ринок 1875 року, був настільки великий, що Едуард Куантро вирішив перейменувати його. Так білий Кюрасао сім'ї Куантро став тим Куантро, котрий нині знає світ. Уже 1885 року Едуард отримав патент не тільки на назву лікеру, але і на його зовнішній вигляд (пляшку й етикетку). На ті часи такий підхід до авторських прав був по-справжньому новаторським, але він просто змушений був це зробити після того, як за перші 10 років існування бренду Куантро зібрав значну колекцію підробок свого творіння.

Ну і реклама — двигун торгівлі: 1898 року, незабаром після дебютного показу фільму братів Люм'єр, на замовлення Куантро був знятий перший у світі рекламний ролик, де з'явився новий образ П'єро, створений цього ж року італійським художником Ніколасом Тома. Після показу в кіно, П'єро з квадратною пляшкою лікеру довгі роки можна було зустріти скрізь: на плакатах, листівках, рекламних щитах, у газетах і зробленим у вигляді статуеток.

У наші дні рецептура створення знаменитого лікеру нітрохи не змінилася. На завод в Анже надходить висушена цедра апельсинів: гірких — з Антильських островів, солодких — з Бразилії, Іспанії та Південної Франції. Цедру протягом декількох днів настоюють на нейтральному спирті а отриманий настій двічі дистилюють у старовинних мідних перегінних кубах, після чого міцність і смак дистиляту за допомогою джерельної води і цукрового сиропу доводиться до стандартів Куантро. Технологія, на перший погляд, дуже проста, але її секрет полягає в точному дотриманні всіх пропорцій, і це таємне знання дбайливо зберігають власники бренду.

Потужністю в одну кінську силу

Коли їдеш на SIVAL, можна бути впевненим, що побачиш найновіші розробки техніки і технології. Тут переконуєшся, що майбутнє, описане футурологами, вже настало — принаймні зразки аграрної робототехніки виглядають саме так, як їх уявляли письменники-фантасти: цілком самодостатні, точні, екологічні і невтомні, а їхній зовнішній вигляд скоріше пасує не полю, а марсіанській експедиції. Є роботи, котрі пристосовані до невеликих площ теплиці, є великі (майже як трактор), котрі працюють на відкритому ґрунті. Всі вони на електротязі, безшумні і працьовиті.

Минулого року на виставці експонували робота-культиватора, котрий за своїми габаритами пристосований саме для теплиць: він невисокий, верткий і абсолютно незалежний від людини. Комунікація з оператором відбувається лише на стадії постановки завдання, а далі він сам, користуючись GPS-навігацією та своїми відеокамерами, відпрацьовує міжряддя за міжряддям. Приємно те, що такі роботи не залишаються суто виставковими зразками: на минулій виставці фермери цокали язиками, розглядаючи це чудо техніки, а цьогоріч такі роботи вже обробляють близько 600 гектарів.

Та декому такі малюки здадуться недостатньо потужними, тому для сільського господарства відкритого ґрунту компанія PUMAgri створила універсальну мобільну платформу. Метою цього проекту є створення інтелектуальної машини нового покоління, яка буде автономна і здатна адаптуватися до складних умов, з більшою потужністю, ніж інші. До 2020 року планується випустити вже 500 таких роботів.

Погодьтеся, на тлі цього хай-теку було дещо несподівано зустріти коня та віслюка. Проте вони також експонувалися в якості сільськогосподарських машин потужністю в одну кінську (чи віслючу) силу. Вочевидь тренд виробництва органічної продукції зайшов так далеко, що його справжні адепти вважають продукцію, вироблену за допомогою машин, недостатньо органічною. Тож у якості альтернативи вони пропонують перехід до давно забутих, ба навіть архаїчних технологій обробітку ґрунту. І от на промо-ролику кінь справно тягне плужок, котрим радісний фермер підгортає ряди картоплі.

На виставці взагалі багато саме ручної техніки та малої механізації, розрахованої навіть не на кінську, а на людську силу. Існує цілий ряд компаній (приміром, Viti Meca), котрі займаються розробкою «навісного» обладнання саме для кінської тяги.

Кліматичні загрози і як їм протистояти

Що не кажІть, а з кліматом ми, здається, догралися: то ураган, то посуха, то повінь, то весняні заморозки — як тут рослинництвом займатися. Причому якщо Україна потерпає переважно від посухи (особливо на півдні), то у Франції ситуація діаметрально протилежна — її заливає дощами. З вікна потягу дорогою до Анже було видно, настільки ґрунт перенасичений вологою, а в долинах річок зовсім сумно: величезні площі всуціль покриті водою і лише дерева сиротливо стирчать із цього сірого моря.

А от що є спільною загрозою як для французьких, так і для українських плодоовочівників, то це весняні морози. І, на відміну від посухи з повінню, морозам можна протистояти.

На SIVAL пропонують боротися з морозом вітровими машинами: тут вважають їх ефективним засобом для захисту широкого спектру культур від руйнівного впливу низьких температур. Вентилятори тягнуть вниз тепле повітря і забезпечують рух повітря повз поверхню рослин, що запобігає їх переохолодженню. У холодні, ясні, спокійні ночі рослини випромінюють тепло і фактично стають холоднішими, ніж температура навколишнього повітря, а вітрові машини прогрівають поверхню рослин що п'ять хвилин проганяючи крізь них повітря.

Вітрові машини є природною формою захисту від замерзання, яка не впливає на рослини, бо вони просто дублюють природний захист — вітер. Адже навіть за умови наявності критичних нічних температур, вітер допомагає врятувати бруньки дерев. Тож нічого дивного, що на виставці цих вентиляторів було достатньо: і макети стаціонарних, і переносні, і на самохідному шасі з телескопічним підйомом.

Боюсь тільки, що коли в травні випаде сніг при -10°С, то ніякі вентилятори сад не врятують. Втім таке буває раз на 7-8 років, а у Франції, то й взагалі майже ніколи. Що ж ви хочете, коли в Анже у січні +9-12 — нормальна температура, а -3 — то вже страшенна холоднеча.

Ознайомитися з виставкою можна і на її веб-сторінці: https://www.sival-angers.com/

Фото автора