РЕАЛІЇ І ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ ВЕЛИЧНОСТІ КУКУРУДЗИ

Запрошувати на престол іноземців — згубна річ, бо зрештою вони прислужуватимуть іншій державі. Це стосується і кукурудзи — королеви полів, посіви якої переважно закордонні. Водночас гібриди вітчизняної селекції, переконані українські вчені, здатні давати 10-13 т/га, не поступаючись кращим іноземним за  основними характеристиками, завдяки кращій адаптованості їх до місцевих умов при значно меншій вартості.

Успіхи агровиробників напряму залежать від впровадження наукових розробок, і кожен вільний сам вибирати між вітчизняними і іноземними. Коли зернотрейдери створили попит на якісну кукурудзу, до нас линув потік іноземних гібридів та технологій, аби вгамувати попит на насіння. Тоді ж наші виробники стикнулися і з фальсифікатом, і новими хворобами рослин, що прийшли разом із насінням, і з потужними фунгіцидами й інсектицидами тощо. Відтоді в Україні суттєво зросли і урожайність, і площі посівів: якщо 1999 року це було лише 2,5 т/га з незначних 690 тис. га, то сприятливого 2018-го отримали рекордні 7,6 т/га з площі 4,43 млн га та небачені 35,5 млн тонн зерна кукурудзи.

Можна говорити, що ми наполегливо вчимося вирощувати зернову, осягаючи технології, висіваючи високопродуктивне зерно і намагаючись якщо не приборкати природу, то хоча би вгадати з погодою. Адже кукурудза любить тепло і достатню кількість вологи.

Цьогоріч площі під кукурудзою в Україні становлять уже майже 5 млн га, і види на врожай також непогані.

Ми не ставили за мету применшити достоїнства іноземного насіння, натомість вирішили дізнатися з першоджерел про потенціал вітчизняних гібридів кукурудзи та її перспективи на українських і, можливо, навіть іноземних полях. Тому взяли участь у Міжнародному дні поля провідного центру з селекції кукурудзи і сорго в Україні — ДУ Інститут зернових культур НААН, який пройшов 23 серпня на базі його дослідного господарства «Дніпро» Дніпропетровської області. Ми отримали можливість не лише наочно познайомитися з кращими розробками вітчизняних селекціонерів, а й поспілкуватись із провідними вченими, селекціонером по кукурудзі академіком НААН Борисом Дзюбецьким і технологом академіком НААН Анатолієм Черенковим та директором ДУ ІЗК НААН, доктором с.-г. наук Владиславом Черчелем.

Кукурудза за обсягами валового виробництва у світі посідає друге місце (після цукрової тростини), а за прибутковістю — вона третя (після конопель і рису). Відтак у загальному заліку — кукурудза є світовим лідером серед агрокультур, виправдовуючи свою горду посаду королеви полів. Із кукурудзи виготовляють понад 3 тисячі найменувань продукції. З кукурудзяного зерна виходить: крупа, борошно, крохмаль, спирт, комбікорми; із зародків — кукурудзяна олія. Зелена маса, силос, сіно — корми для худоби і птиці; з сухих стебел і стрижнів качанів — папір, лінолеум, віскоза тощо.

І такою вона залишатиметься ще довгі роки, навіть за умов відмови людства від біодизелю і тотального переходу на електродвигуни. Кукурудза є складовою виробництва біогазу, бо в переробку може йти все — від окремого її елементу до всієї рослини, від качана до стрижня. Це поновлюване джерело енергії, прибутки виробників і податки до бюджетів.

Залежно від властивостей зерна, кукурудза поділяється на 9 ботанічних груп: кремниста, зубовидна, напівзубовидна (широко вирощуються), цукрова, крохмалиста, крохмалисто-цукрова, восковидна (обмежені площі), плівчаста (не вирощують) і та, що лопається.

Широко вирощують у всіх землеробських районах світу, необхідною умовою успіху є достатня кількість тепла, вологи і дотримання технологій. Відтак урожайність зерна коливається від 3 т/га до 20 т/га і більше.

ДУ Інститут зернових культур НААН України є провідною науковою установою країни, чиї розробки добре знані в усьому світі, і яка наступного року відзначатиме свій 90-річний ювілей.

Упродовж багатьох десятиліть Інститут був і залишається флагманом із розробок технологій вирощування зернових культур і селекції кукурудзи та сорго. Він є науково-методичним центром проведення та координації таких наукових досліджень, як «Технології вирощування зернових культур. Селекція кукурудзи і сорго» та «Новітні системи землеробства зони Степу».

ДУ Інститут зернових культур визначений головною установою Центрального міжрегіонального наукового центру НААН, який проводить наукове забезпечення інноваційного розвитку аграрного сектору та сільських територій Дніпропетровської, Запорізької, Полтавської та Черкаської областей. Метою наукової діяльності Інституту є проведення фундаментальних досліджень в галузі селекції і рослинництві, а також землеробстві та тваринництві з метою забезпечення інноваційного прогресу у підвищенні виробництва зерна в Україні.

Слід зазначити, що до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2019 рік, занесені 148 гібридів кукурудзи ДУ ІЗК НААН. Це близько 11,5% від їхньої загальної кількості в реєстрі, і є найбільшим показником серед усіх вітчизняних і зарубіжних установ.

Інститут має розвинену експериментальну базу, яка складається з мережі дослідних станцій — Ерастівська, Розівська, Синельниківська, Генічеська, та господарств — ДП «ДГ «Дніпро», ДП «ДГ «Красноградське», ДП «ДГ «Поливанівка», у зоні Степу. Вони виконують частину науково-дослідних робіт, забезпечують виробництво гібридного та елітного насіння, впроваджують і пропагують сучасні наукові досягнення.

Переваги вітчизняної кукурудзи

Наша кукурудза, крім потужного генетичного потенціалу і привабливої прибутковості виробництва, має ще одну беззаперечну стратегічну перевагу — вона зміцнює суверенітет України! Такими словами розпочав наше знайомство директор ДУ Інститут зернових культур НААН, Владислав Черчель. Він багато років присвятив селекції гібридів кукурудзи у рідному Інституті, за сумісництвом очолює лабораторію селекції кукурудзи скоростиглих гібридів, обіймав посаду заступника директора з наукової роботи. В результаті голосування на виборах директора наукової установи 2 серпня 2019 року він отримав переконливу перемогу.

Академік НААН, доктор с.-г. наук, професор Анатолій Черенков, який багато років очолював Інститут, цього разу через стан здоров'я не претендував на переобрання. Проте він і надалі продовжує плідно працювати на благо вітчизняної аграрної науки радником дирекції Інституту зернових культур.

«Вирощування вітчизняних гібридів — це практичне застосування кращих наукових розробок вітчизняної науки. Це надія на її подальший розвиток. Це надання робочих місць, сплата податків і роялті — все залишається в Україні. Це гарантія якості і автентичності, а також при значно менших витратах на насіння можливість отримати більш високі прибутки, — наголосив Владислав Черчель. — Генетично вітчизняні гібриди багато в чому перевищують кращі іноземні, а ми вважаємо своїми конкурентами потужні світові корпорації — «Піонер», «Монсанто», «Сингента», що вкладають у розвиток науки мільярди доларів, тому що наші гібриди створені тут для наших умов, і вони напрочуд добре адаптовані.

Серед наших кращих розробок, які ви бачили сьогодні на Дні поля, і які вже встигли здобути популярність у агровиробників: ранньостиглі гібриди (ФАО 150-199) з генетичним потенціалом 10-12 т/га — ДН Пивиха, ДН Паланок, ДН Нур; середньоранні гібриди (ФАО 200-299) з потенціалом 9-13,5 т/га — ДН Зоряна, ДН Хортиця, ДН Астра, ДН Корунд, ДК Велес, ДБ Хотин; середньостиглі гібриди (ФАО 300-399) — ДК Бурштин, ДН Аджамка, ДН Аквозор, ДН Веста; середньопізні гібриди (ФАО понад 400) ДН Олена, ДН Назар (літери перед назвою визначають приналежність оригінатора — прим. ред.). Більш детально інформацію по всіх наших розробках можна отримати на нашому сайті, а також під час відвідин Днів поля. Ми відкриті для співпраці і запрошуємо долучатися до неї всіх фахівців агровиробництва».

Водночас майбутнє вітчизняної фундаментальної аграрної науки, за його словами, дуже примарне, насамперед через відсутність державного фінансування. Низькі зарплати провокують плинність кадрів, рівень фаховості яких дуже високий, і тому їх залюбки приймають іноземні компанії, які платять у рази більше.

Якась частина науки виживе, саме виживе, а вона повинна розвиватися, говорить вчений. Через такі самі труднощі пройшли країни колишнього соціалістичного табору, однак переважно вони зберегли власну науку. «Наш Інститут виборов своє право на життя завдяки всім тим напрацюванням, створеним попередніми поколіннями вчених, і пропоновані нами гібриди кукурудзи є абсолютно конкурентними на ринку як сьогодення так і майбутнього», — резюмував директор ІЗК НААН.

Доказом є той факт, що наразі Інститут виграв конкурс спільних українсько-китайських наукових проектів для фінансування на період 2019-2020 рр., оголошений Міносвіти у рамках співробітництва між урядами України та КНР. Відтак ІЗК НААН спільно з Хейлунцзянською академією аграрних наук працюватимуть над проектом в галузі селекції і біотехнології на тему: «Зменшення пестицидного навантаження на агросистеми шляхом створення селекційного матеріалу кукурудзи, стійкого до фітопатогенів».

Виграти конкурс допомогла давня співпраця наукових установ обох країн, їхні спільні напрацювання від 2003 року. Від 24 серпня невелика група вчених Інституту перебуває з ознайомчим візитом у Китаї, незабаром чекатимуть китайських колег у себе.

Отже, попри все, вчені і науковці ДУ ІЗК НААН освоюють нові методі селекції, які на часі сьогодні і націлені на перспективу.

Реалії і перспективи кукурудзи

Цю тему ми довго обговорювали з Батьком вітчизняної селекції кукурудзи, ім'я якого у світі є візитівкою української аграрної науки — Борисом Дзюбецьким.

Борис Володимирович Дзюбецький — завідувач відділу селекції зернових культур ДУ ІЗК НААН, доктор с.-г. наук, професор, академік НААН, заслужений діяч науки і техніки України. Під його керівництвом селекціонери наукової установи багато десятиліть працюють над створенням різних за скоростиглістю гібридів, добре адаптованих до зональних ґрунтово-кліматичних умов Степу, Лісостепу та Полісся України. Всього за останні 10 років створено 63 гібриди, в тому числі ранньостиглих і середньоранніх — 29, середньостиглих — 18, середньопізніх і пізньостиглих — 16. Усі вони занесені до Реєстру сортів рослин України.

Гібриди Інституту вирощуються в 14 областях країни, їхні площі посівів кукурудзи на зерно, силос і зелений корм складають близько 25%. Також ці гібриди висіваються в Білорусі, Казахстані, Молдові, РФ та інших країнах СНД.

Слід зауважити, що наша розмова переважно стосувалася вирощування кукурудзи на зерно, адже в річних звітах по врожайності фігурує саме вона.

— Борисе Володимировичу, що дозволить збільшити урожайність кукурудзи? Наприклад, замість одного — два та три качани на рослині…

— Максимальна кількість качанів, яку я знаходив, і це було дуже давно, — 8. Тоді я вирішив, що це буде щось надзвичайне. Я провів необхідні селекційні заходи, але наступного року на маточнику було два качани.

Можна створити рослину з трьома качанами на зріджених посівах. Однак рослина реагує на умови вирощування, і через стрес вона скидає певну кількість качанів, у неї зменшується кількість зерен у качані і маса 1 тис. зернин, залишається незмінною кількість рядів зерен, це, як правило, 16-18.

Отже, створити рослину на три качани можна, але за наявності суперумов: на зріджених посівах і за повного забезпечення рослини поживними речовинами, теплом і вологою. Тому світові рекорди, як правило, встановлюються на дуже пізніх гібридах (ФАО 800 і вище) і забезпеченням максимально сприятливих умов, коли рослини просто «жирують» на невеличких ділянках 1-2 га. Це так звані модельні досліди в США, де максимальна врожайність, 34,4 т/га, отримана 2015 року (штат Вірджинія, гібрид кукурудзи бренду Pioneer — прим. ред.).

В Україні є приклади вирощування високих урожаїв кукурудзи, близько 20 т/га.

З часом наука зможе досягти вирощування 30 і більше тонн з гектару насіння кукурудзи, коли підключиться генна інженерія, завдяки якій буде винайдена стійкість до хвороб, шкідників, посухи.

Я вважаю, що генну інженерію слід розглядати як певний елемент конструювання для створення ідеальної рослини — з високою стійкістю, високою продуктивністю асиміляції, можливістю максимально швидко реалізувати весь свій потенціал за рахунок маси 1 тис. зернин тощо.

Нам слід працювати над збільшенням урожайності. Нині ми отримали середню врожайність 7 т/га (2018 р.), якби ми мали середню у 9 т/га, це б означало, що є господарства, які вирощують по 12-16 т/га на тлі низькопродуктивних 5-6 т/га. Це цілком реально.

Для порівняння, в США середня врожайність перевищила 10 т/га, а є штати так званого кукурудзяного поясу — Айова, Міннесота, Іллінойс, Огайо з ідеальними погодними умовами (тепло і максимальна вологість), де можна отримувати середні 12-14 т/га.

Отже, наші сьогоднішні середні 7 т/га складаються з господарств з результатом 4 т/га та 10 т/га, які розташовані переважно в Лісостеповій зоні. Для збільшення врожайності потрібні конкретні гібриди, технології вирощування. І у нас вже є достойні вітчизняні гібриди, які здатні давати 11-14 т/га.

Кукурудза дуже любить тепло. Якщо, скажімо, для пшениці озимої +28-29°С є критичними, то кукурудза переносить спеку і +38°С, при цьому рослини впадають в анабіоз і при відновленні погоди відновлюють вегетацію.

— Отже, в Україні ми маємо зміну зон вирощування?

— Наголошую, кукурудза любить тепло і вологість. Через загальне потепління у вітчизняному виробництві зона вирощування кукурудзи з традиційної Степової зони переміщується до зони Лісостепу, а наш Степ вже наближений до пустелі.

Посуха просувається з півдня і південного заходу і дісталася Харківщини, яку добряче виснажує. Те саме стосується традиційно лісостепових Полтавщини, Черкащини і Кіровоградщини, які наближені вже до степової зони. Якщо зона Лісостепу і надалі скорочуватиметься, а степова все більше походитиме на напівпустелю, стає лячно. Адже у цих зонах ми не маємо зрошення. Тому як би намагалася наука селекція створити гібриди, які могли би витримати спеку і посуху, без зрошення, при хорошій продуктивності — дуже важко. Якщо на богарі там і буде якась урожайність, то це буде 3-4 т/га, і виробництво дорожчатиме.

Раніше в Степу мови не було про ранньостиглі гібриди кукурудзи, тепер же вони можуть стати основними, особливо якщо вдасться збалансувати холодостійкість і швидкий розвиток, то можна буде сіяти на початку квітня й отримувати врожай на рівні 4-6 т/га вже до 1 серпня. У такий спосіб рослини вже витримають жорсткий період липня, коли рослинам необхідні максимально сприятливі умови. Тому в Інституті створена ціла група науковців, яка працює саме над створенням ранньостиглих гібридів для зони Степу. Наприклад, наш гібрид Почаївський 190 МВ — низькорослий, потребує мало вологи і разом із тим формує належні качани. Максимально посушливого 2012 року у ході міжнародних дослідів у нашій зоні він дав 4,2-4,3 т/га, у той час як кращі іноземні не перевищили 3,3-3,4 т/га.

Якщо кожен рік розбити на певні періоди, то вони не повторюються. Є певні тенденції, однак температурні піки змінюються — це змушує вітчизняну селекцію працювати над новими стресостійкими гібридами. Саме знання цієї проблеми дозволяє нам раніше включитися в ці розробки.

Я дуже багато років працюю над селекцією кукурудзи, можу сказати, що за нетривалий проміжок часу, останні 35-40 років, ми відійшли в зональності розміщення на 200 і більше кілометрів. Бо раніше кукурудза ФАО 300 в Україні практично не визрівала, зараз спокійно достигає ФАО 400-500 в Черкаській і Полтавській областях.

— Які маємо наразі виклики для виробничників і науковців?

— Їх багато. Насамперед, хвороби. З просуванням кукурудзи на північ країни, її насиченість збільшується і структура сівозміни змінюється. Відтак виникає багато скарг на розвиток хвороб кукурудзи, пов'язаних з монокультурою — це і пильна сажка, і пухирчаста сажка. Ці хвороби так само перетнули зону Степу і почали поширюватися в лісостеповій зоні. Для запобігання розвитку хвороб слід перебивати цю монокультуру хоча би раз на 3-4 роки агрокультурами, які пригнічують ці хвороби, наприклад, горохом.

Пестициди. Не всі гібриди кукурудзи інтенсивного типу переносять використання гербіцидів. Проблеми загострюються, якщо не дотримуватися фаз внесення ЗЗР або застосовувати низькоякісні підробки. Тому слід звертати увагу, що до насіння може додаватися перелік гербіцидів, які до даного гібриду не можна застосовувати.

Терміни сівби. Через потепління багато хто намагається посіяти кукурудзу якомога раніше, однак тут виникає низка умов, пов'язана з можливістю гібриду проростати при низьких температурах, стійкістю насіння до ґрунтових шкідників, посиленою боротьбою з бур'янами.

На тлі цього в новостворюваних гібридах має постійно зростати врожайність, зменшуватись вологість, прискорюватись висихання.

— Чи є в Інституті якійсь нові розробки, які можна назвати революційними?

— Ми виходимо на створення гібридів кукурудзи з підвищеним вмістом природного антоціану і каротину — для лікування онкологічних захворювань! У нас вже є два такі гібриди ДН Багряний і ДН Рубін, які по врожайності не поступаються звичайним, щоправда зерно має червоний колір. Нам дуже важко довести, що ліки для людей мають бути природного походження, адже в хімічних лабораторіях вони строюються штучно.

Водночас дедалі активнішим стає попит на ці гібриди з боку тваринницьких господарств, адже їхнє згодовування є чудовою профілактикою захворювань худоби і птиці та підвищенням їхнього імунітету.

— Чи варто українцям розраховувати на збільшення валового виробництва зерна кукурудзи?

— Очікувати, що найближчим часом ми стрімко збільшимо валове виробництво кукурудзи не доводиться. Адже зони її сприятливого вирощування практично освоєні. Наразі маємо 5 млн га, можливо до них додати максимум півмільйона гектарів за рахунок структурування посівів. Однак на південь країни ми з нею не просунемося, бо на богарі отримувати 3 т/га невигідно. В Лісостепу вже маємо перенасиченість посівів, і наразі ми лише почали стикатися з проблемами активізації там хвороб і шкідників, які лише накопичуються. Їхнє збільшення спричинить подорожчання засобів боротьби, отже виробництва в цілому.

Ми маємо припинити гонитву за збільшенням урожайності, а більше звертати увагу на рентабельність виробництва, на застосування сучасних технологій, причому ґрунто- і енергоощадних. І в цьому аграріям допоможуть розробки нашого Інституту.

Фото автора