ВИГІДНА НІША — У КОЖНОГО СВОЯ

Про те, що саме розуміють під нішевими культурами в Україні і яку продукцію вигідніше вирощувати, йшлося на II конференції «Нішеві культури. Проблеми та перспективи», що відбулася в Києві 22 травня за організації компанії «ПроАгро Груп».

Ніша — усе, що не основне

Про Україну на світовому ринку нішевих зернобобових культур розповів незалежний експерт Андрій Біленький. За словами доповідача, до нішевих слід відносити всі культури, крім 6 основних, які масово експортуються і за якими зводиться баланс (пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник, ріпак і соя).

Тож він накреслив ситуацію на ринках таких нішевих культур: овес, гречка, сорго, просо, горох, сочевиця і нут.

Овес, який ще за радянських часів займав значне місце у годівлі худоби, нині частіше висівається заради дотримання сівозміни. Минулого року було вироблено лише 418 тис. тонн, і цей показник має тенденцію до зниження.

Світовий ринок торгівлі вівсом становить 3 млн тонн, причому 1,7 млн тонн — це експорт із Канади до США. Майже все інше — це торгівля між європейськими країнами. З 9 тис. тонн, які було експортовано Україною минулого року, 60% було здійснено контейнерними перевезеннями морем, інше — залізничним і автомобільним транспортом.

Сорго — перший спалах виробництва сорго в Україні відбувся 2007 року через сильну посуху. Інтерес вітчизняних аграріїв до цієї культури підстебнув і той факт, що на той час у світі протягом п'яти років спостерігався дефіцит зернових. Відтак виникла цікавість до посухостійкої рятівної культури. У світі виробництво сорго зосереджено в регіонах з низькою кількістю опадів. В Україні придатною для вирощування сорго є зона Степу.

У світі експортується 4,3 млн тонн сорго. З них 3,2 млн тонн — це експорт зі США, причому 1,9 млн тонн з цього обсягу імпортується Китаєм. Україна експортувала 129 тис. тонн минулого року. 56% із них було відправлено суднами насипом, 39% — контейнерами. «Ринок сорго досить великий, але не різноманітний, він залежить від стосунків Китай-США. І якщо Китай повністю закриє свій ринок для США, то Сполучені Штати будуть вимушені шукати інші ринки збуту, і українцям буде дуже важко на них конкурувати за ціною», — робить висновок експерт.

Посіви гречки 2018 року скоротилися до 113 тис. га, що відповідає рівню внутрішнього споживання. На думку аналітика, подальше скорочення площ не відбуватиметься.

Така сама ситуація з просом: зупинивши падіння на позначці 54 тис. га, подальшого скорочення не очкується.

Світовий експорт проса і гречки разом становить 189 тис. тонн, що унеможливлює якісь глобальні експортні плани щодо цих культур. Основні гравці на ринку гречки — РФ, Китай, США. До того ж, означений ринок обмежений традиціями споживання цієї культури — не в усіх країнах звикли її їсти.

Значно цікавішим для України щодо вирощування та експорту є нут. Лише з 2016 року в офіційній статистиці вітчизняні фахівці почали відокремлювати його від інших зернобобових культур на зерно. У проміжок з 2016 по 2018 роки його посівні площі стрибкоподібно зросли — з менше 10 тис. га до 45 тис. га. При виробництві 53 тис. тонн експорт 2018 року становив лише 11 тис. тонн. Таким чином, робить висновок аналітик, в Україні за два роки з'явилася культура споживання нуту. При цьому за вказаний вище період на 20 тис. тонн скоротилося споживання гороху.

Світовий ринок нуту за 2018 рік становив 1,5 млн тонн. Основні експортери нуту — це Австралія, Росія і Мексика. Основні споживачі — країни арабського світу.

Доповідач провів таку цікаву кореляцію: за 10 років, починаючи з 2008 року, кількість осіб, що попросили політичного притулку в Європейському союзі, збільшилося на 10 млн осіб, за цей же період Європа збільшила імпорт нуту на 90 млн тонн, що у перерахунку становить 1,25 кг на особу на місяць.

«Як на мене, нут одна з цікавих культур, на яку слід звернути увагу з огляду на те, що зростає внутрішнє споживання, а також  через територіальну близькість зовнішніх риків споживання», — резюмував промовець.

Так само у період 2017-2018 років в Україні стрімко збільшилися посівні площі і виробництво сочевиці: від майже 5 тис. га та майже 5 тис. тонн зерна 2016 року до 24,5 тис. га і 19,6 тис. тонн відповідно 2018-го.

Світовий ринок сочевиці становить 3 млн тонн. Основні експортери — Канада (майже 2 млн тонн), Австралія (400 тис. тонн). Україна за 2018 рік експортувала лише 10 тис. тонн, тобто перспективи розвитку є.

Горох, що в Україні «скотився» від основної в радянські часи до нішевої культури тепер, має всі шанси знову стати основною культурою. Так, світовий ринок гороху становить 7,4 млн тонн. Майже половину з них — 3,5 млн тонн, виробляє Канада. Україна, Росія і Казахстан забезпечують ще 3,5 млн тонн. Частка України в експорті гороху 2018 року становила 827 тис. тонн.

Ніша — eсе що завгодно

Як таких нішевих культур не існує, переконаний Семен Крамаренко, аналітик аграрних ринків медіа-агентства для фермерства Seeds. «Так, якщо в Україні ми звикли вважати якийсь продукт нішевим, то це зовсім не означає, що в іншій країні він буде таким. І навпаки, звична і буденна культура для нашого регіону десь може бути екзотикою», — зазначив він, а також навів топ-5 культур, які є нішевими і перспективними для нашого регіону в ягідному й овочевому сегментах з огляду на світові споживацькі тренди.

Так, однією з таких тенденцій є те, що дедалі більше людей у світі сповідують здоровий спосіб життя і намагаються робити акцент на відповідному харчуванні. В Україні, можливо, це не так помітно, але тренд становиться все більш популярним.

Батат. Ще кілька років тому батат вважався продуктом преміум сегменту. 2018 року його виробництво в Україні сягнуло 190 тонн, роком раніше було лише 20 тонн. На думку промовця, майже 10-кратне збільшення виробництва пов'язане з корисними властивостями цієї культури. Порівняно з картоплею батат містить більше поживних речовин і вітамінів, тому на нього звернули увагу ті, хто сповідує здоровий спосіб життя. Перевагою є і те, що батат можна вирощувати майже на всій території України. Втім, залежно від кліматичної зони і сорту, врожаї можуть коливатися. На Півдні його врожайність може досягати 100 т/га, на Заході країни з гектару можна отримати близько 35 тонн.

Перспективною є культура і з точки зору експорту. Так, 2018 року ЄС імпортував батату на $387 млн, це 70% від усього світового імпорту. Примітно, що 46% від обсягів імпорту — постачання зі США. Тож, з огляду на дешевшу логістику, український батат цілком може посунути частину американської продукції на ринку ЄС, вважає доповідач.

Спаржа. Її ринок в Україні лише починає формуватися. Тим не менше, багато інвесторів розглядають її як перспективну культуру. Деякі експерти плодоовочевого ринку взагалі передрікають їй перше місце у переліку експортних овочевих культур.

За останні п'ять років площі під спаржею в Україні збільшились утричі. Як і у випадку з бататом, Україна має значні перспективи, щоб заявити свою спаржу на ринку ЄС. Хоча Європа і не є основним імпортером спаржі, кілька останніх років вона є нетто-імпортером цієї продукції, щорічно купуючи більше 100 тис. тонн. Так, 2018 року країни ЄС закупили 108,4 тис. тонн спаржі загальною вартістю $511 млн, 40% постачань були з Перу. Також українська спаржа має переваги за рахунок дешевої робочої сили.

Гарбуз — культура не нова для українського споживача, однак її споживання в нашій країні доволі низьке. Водночас найбільш ефективним ринком для вітчизняних гарбузів, на думку доповідача, є Євросоюз. В українських компаній вже є кількарічний успішний досвід з експорту, зокрема, до Великої Британії.

Доповідач зауважив, що значним попитом у європейських споживачів користуються так звані порційні сорти, тобто ті, вага плодів яких не перевищує одного кілограма. Це, наприклад, сорти Butternut squash, Acorn squash, Sugar pie pumpkin. 

Смородина червона та чорна. Світове споживання цих культур збільшується щороку. За 2018 рік світовий ринок смородини зріс на 12% у грошовому виразі. Значний попит на червону смородину спостерігається з боку Польщі, яка за останній рік збільшила її імпорт у понад 5 разів.

Цвітна капуста і броколі. Одні з основних культур, якими цікавляться прихильники здорового способу життя. За останні 10 років їхнє виробництво в Україні збільшилося в 1,7 разу. Промислове виробництво цвітна капусти і броколі в Україні зазвичай здійснюється на замовлення торговельних мереж і переробників.