З ОЛІЄЮ В ГОЛОВІ

У бізнесі є три речі, в які інвестори завжди вкладатимуть кошти, незважаючи на ризики і вартість запозичень. Це енергетика (у першу чергу нафта і газ), продовольство, а нещодавно до переліку долучилася і вода. Адже якими б не були перипетії (аж до багаторічної громадянської війни) у тій же Лівії чи Нігерії, проте інвестори, нехтуючи ризиками, вкладають кошти у тамтешні поклади вуглеводнів.

Другий товар, котрий завжди має попит на ринку і тому завжди знайде інвестора – це продовольство. Бо попит на нього зростає повсякчас і попри політичну складову, регіональні конфлікти, інвестування у виробництво продуктів харчування продовжуватиметься. Третій товар, у котрий наразі лише починають інвестувати – це вода. Поки що цей товар не активно торгується на міжнародних ринках, проте ф'ючерси на прісну воду – не за горами.

Відтак, у ті сфери, котрі критично важливі для виживання людини як виду, інвестуватимуть за будь-яких умов. Так що наша держава аж ніяк не втратила своєї інвестиційної привабливості. Більше того – через відомі події ціни на активи знижуються, і це вдала нагода інвестувати. Тому розумні люди не гають часу, а інвестують, тим більше – в український олійно-жировий комплекс, котрий залишається привабливим для інвестицій за будь-якої «погоди». А в Україні народ здавна цінував олію і навіть про розумного та розсудливого чоловіка казали – він має олію в голові.

Щоб досконало розібратися в тонких нюансах олійної галузі, провідні фахівці зібралися на щорічній міжнародній конференції «Black Sea Oil Trade-2014», організованій консалтинговим агентством УкрАгроКонсалт, яка відбулась 9 вересня у Києві. У роботі конференції взяли участь понад 130 учасників з 14-ти країн світу. Це і трейдери рослинних олій, і інвестиційні компанії, і банки, і консалтингові компанії та представники олійно-жирової галузі, виробники насіннєвого матеріалу тощо. Висвітлювали актуальні питання світового та вітчизняного ринку олійних культур 11-ть доповідачів з України, Китаю, Індії, Швейцарії, Великобританії та Туреччини.

Експерти обговорили на конференції актуальні аспекти майбутнього маркетингового року, зокрема глобальні тренди світового ринку олійних та перспективні ринки збуту продуктів переробки рослинних олій (Індія, Китай, Єгипет). Досліджувався розвиток ринку глибокої переробки олійних культур як одного із стратегічно важливих пріоритетів майбутнього аграрного бізнесу України.

Враховуючи жорстку конкуренцію на ринку рослинних олій, стратегічно мислячі оператори ринку все частіше приходять до висновку про необхідність доповнювати нарощування потужностей глибокою переробкою рослинних олій. На сьогоднішній день такі продукти з високою доданою вартістю, як рафінована, бутильована олія, фосфатидний концентрат, лецитин становлять незначну частку в структурі українського виробництва та експорту товарів олійно-жирової групи. Останнім часом на ринку олійних також спостерігається зростання попиту на продукти переробки соєвих бобів, що зумовлює зростання інтересу до виробництва сої.

Головні виклики

аграрія

Першим і головним викликом для сучасного аграрія є зміна умов виробництва, в першу чергу – зміна клімату. Втім, для агропромислового комплексу України така зміна має скоріше позитивний ефект, адже збільшення середньої щорічної температури дозволяє вирощувати теплолюбиві культури все далі на північ. Яскравим підтвердженням цього є десятикратне, за останні десять років, зростання посівів кукурудзи у західних і північних областях держави.

З іншого боку – зими стають хоч і коротшими, проте більш непередбачуваними, часто спостерігаються безсніжні зими з великими морозами та намерзанням льодової кірки навесні. Цей чинник сприяє зменшенню посівів озимих культур. За останні п'ять років посівів озимого ріпаку стало менше на 519 тис. га (з 1418 до 919 тис. га), жита – на 79 тис. га (з 301 до 222 тис. га), пшениці – на 422 тис. га (з 6750 до 6328 тис. га), ячменю – на 461 тис. га (з 1640 до 1179 тис. га).

Ну, а збільшення посівних площ під ярими культурами вимагає збільшення імпорту насіннєвого матеріалу. Ємність внутрішнього ринку насіння в Україні в грошовому еквіваленті значно збільшилася і за 5 минулих років зросла на 40% – до $1,3 млрд. А що завозилося в основному якісне насіння, то й урожайність зернових не примусила себе чекати – за сім років (з 2007-го) валовий збір зріс з 35 млн тонн, до майже 60 млн, причому нині рекордний урожай очікується другий рік поспіль, що свідчить про певну стабільність досягнень. І найбільше «додала» саме кукурудза і посіви, і урожаї якої зростали невпинно, і цього року очікуються в обсязі під 30 млн тонн. Ну, а позаяк внутрішнє споживання в державі не збільшилося, то за цей же період втричі збільшився експорт зернових: з 10 млн тонн у 2007-му до 31,7 млн тонн цього року.

За прогнозом аналітика зернового ринку компанії УкрАгроКонсалт Єлізавети Малишко, і цього року Україна збере 59 млн тонн зерна (у заліковій вазі), відтак і експорт складе близько 31-32 млн тонн. При цьому аналітик прогнозує зростання урожаю пшениці з 21 до 21,4 млн тонн. Пані Малишко пояснює такий показник високою урожайність цієї культури, котра компенсує фактичну втрату урожаю у Криму та районах бойових дій на сході. При цьому відрадно, що близько 64% усієї пшениці складає продовольче зерно. Урожай ячменю також буде більшим ніж у минулому році на 500 тис. тонн і досягне 7,8 млн тонн, збір кукурудзи ж аналітик УкрАгроКонсалт прогнозує на рівні минулого року – 27 млн тонн.

Успіхи – це чудово, проте вони мають і зворотній бік – вирощене потрібно кудись реалізовувати, бо внутрішнє споживання обмежене. От тут перед нашими аграріями і «намалювався» новий виклик – пошук ринків збуту. Особливо гостро постав він цього року, через практичну втрату ринку Російської Федерації. Проте певні досягнення в цьому напрямку все ж є, зокрема за оцінками експертів УкрАгроКонсалт експорт олії соняшникової до Китаю, котрого практично не існувало у сезоні 2007/2008, цього маркетингового року склав майже 500 тис. тонн. Так само позитивно позначилося на аграрному експорті України і зближення з ЄС: експорт ячменю за рік зріс з 4,8 тис. тонн до 116,5 тис. тонн, а кукурудзи – майже з нуля до 519 тис. тонн. Так що завдання «пристроїти» урожай кукурудзи, котрої стає все більше, виконується успішно, причому 46% її йде саме до країн Євросоюзу.

За 20 років наші аграрії пройшли складний шлях і найбільш успішними стале саме ті, хто зумів врахувати мінливість ситуації. Адже починався агробізнес в умовах відносної стабільності та дешевих ресурсів (земля, робоча сила та гроші) та ще й на тлі зростаючих ринків збуту. Наразі ситуація змінилася кардинально. І в країні нестабільність (одна лише війна на сході призвела до втрати 450 тис. тонн зерна), через проблеми в економіці зростає адміністративний тиск на бізнес, а влада перманентно намагається позбавити аграріїв податкових пільг. Додайте сюди проблеми з фінансуванням та зростання логістичних витрат (приміром соняшник з Донбасу доводиться переробляти у Харківській, Дніпропетровській та Запорізькій областях).

Ціни,

будь вони неладні

Повний текст у друкованій версії