ПОСУШЛИВІ ПЕРСПЕКТИВИ АГРООСЕНІ-2020

Про несприятливі умови для цьогорічної посівної кампанії та як убезпечитися від подібних негараздів йшлося на онлайн-конференції «Озима сівба 2020 в Україні: умови, фактори ризику, тактика аграріїв», проведеній ІА «АПК-Інформ» 16 жовтня.

Скорочення посівних площ

На жаль, погодні умови восени 2010 року виявились надто несприятливими для проведення сівби озимих культур в оптимальні агротехнологічні строки. Тож маємо виконані не в повному обсязі прогнозні показники посівних площ під урожай 2021 року. Про це повідомив Сергій Шупик, начальник управління землеробства та рослинництва Департаменту аграрної політики Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. За оперативними даними областей, прогнозована площа сівби озимих зернових культур в Україні під урожай-2021 на 600 тис. га нижча проти попереднього року, в тому числі пшениці — на 300 тис. га.

За його словами, станом на 12 жовтня з прогнозованих 7185 тис. га озимих зернових культур було посіяно 4288 тис. га, що становить 60% від прогнозу. Зокрема, пшениці і тритикале було посіяно 3832 тис. га зі 6105 тис. га прогнозованих площ (63%), жита — 94 тис. га з 133 тис. га (71%), ячменю 361 тис. га з 946 тис. га (36%). Крім того, на цю дату було посіяно з прогнозованих 1009 тис. га озимого ріпаку 769 тис. га, або 76%.

Запаси продуктивної вологи під озимими внаслідок опадів, що відзначалися у першій декаді жовтня, поповнилися до оптимального рівня. Проте посуха триває в Харківській, Луганській, Донецькій та південних районах Одеської областей. Масова сівба озимих на площах з нульовим запасом вологи є недоцільною.

Забезпечення сільськогосподарських підприємств мінеральними добривами, за даними Державної установи «Держґрунтохорона», становить 51% при середній вартості 7200 грн/т. При цьому п'ять областей не надали інформацію, оскільки районні управління сільського господарства в них розформовані. Чиновник висловив сподівання, що після місцевих виборів і формування ОТГ робота міністерства економіки також буде налагоджена і з цими областями.

Держпідтримка АПК

С. Шупик також розповів про напрямки державної підтримки агровиробництва, зазначивши, що передбачено новий напрямок державної підтримки, зокрема здешевлення страхових платежів за договорами страхування сільськогосподарських культур. На 2021 рік за цією програмою передбачається виділити 672 млн грн. Відшкодуванню підлягає 50% страхового платежу. Об'єкти страхування — посіви сільгоспкультур, багаторічні насадження, сільгосптварини, риба, бджоли у вуликах.

Також планується держпідтримка вирощування нішевих культур — гречки, вівса і жита — дотаціями на гектар. На це передбачено 727 млн грн.

Наразі вже сівба не рекомендована

За словами начальниці відділу агрометеорології Укргідрометцентру Тетяни Адаменко, продовження сівби озимих культур у другій половині жовтня не є рекомендованим. За її поясненням, озимі культури мають два активних періоди розвитку — осінній і весняно-літній. Сівба озимини в оптимальні терміни в осінній період, температурні умови та зволоження у цей період мають  надзвичайне значення для майбутнього врожаю. «У випадку пізніх строків сівби, що нам загрожує цього року, а можливо вже і сталося, кущіння озимих культур дуже обмежене. Якщо кущіння починається навесні, це загрожує тим, що утворюється набагато менше колосоносних стебел внаслідок високих весняних температур, відповідно це зменшує урожайність. У північній Україні оптимальні строки сівби озимих культур, за яких у 80% посіви забезпечені теплом для розвитку, це перша половина вересня, для південної частини країни — це друга половина вересня. Але будь що, кліматично обґрунтовані оптимальні строки сівби в Україні закінчують 30 вересня. І сіяти після цієї дати — дуже великий ризик», — впевнена вона.

Цього року оптимальні строки сівби озимих зернових культур в Україні співпали з жорсткою атмосферною та ґрунтовою посухою.

«Загалом, це не було дивно. За останні 10 років, за нашим аналізом, щороку в Україні спостерігається літньо-осіння посуха, яка призводить до затримки сівби. Можна сказати, що слабкий стан озимих культур перед входом у зиму, на жаль, є вже традиційним», — зазначила вона.

За аналізами результатів спостережень, останні 10 років озима пшениця закінчувала вегетацію в слаборозвиненому стані на 25-40% площ. При цьому за зиму додавалося ще 5%. У результаті на цих площах отримувалися зріджені посіви. Т. Адаменко вважає, що поточний рік не буде винятком.

«Погодні умови нинішньої осені є надзвичайно напруженими. А для деяких областей є взагалі критичними. Перш за все, це стосується східної частини України — Харківської, Луганської, Донецької, а також багатьох районів південних областей, зокрема Одеської області, де з середини липня зберігається посуха. І, на жаль, найближчим часом опадів у даних регіонах не очікується», — додала вона. Кількість опадів, що спричинила формування такої посухи, була історично найнижчою за весь період спостережень. З липня по вересень в Україні випало від 10% до 20% норми.

«Теплий період в Україні закінчується в жовтні, як і активний розвиток озимих культур. Тому ухвалення рішення сіяти чи не сіяти потребує дуже виваженого підходу. Припинення вегетації озимих культур відбувається у першій половині листопада. Осінь закінчується у третій декаді листопада, коли середньодобові температури проходять через 0°С. Останніми роками відбувається збільшення тривалості осіннього періоду за рахунок зсунення строків настання зимового сезону, або ж ненастання його зовсім, як було минулого року. Це був би найбільш оптимальний сценарій для України цьогоріч. Щодо ризиків для озимих культур, це вимерзання, льодова кірка і випрівання. Випрівання багато років не спостерігається в Україні, оскільки цей ризик пов'язаний із високим і тривалим сніговим покривом. Найбільш шкодочинний ризик — вимерзання — стійкість рослин до нього напряму залежить від осіннього розвитку озимих культур», — резюмувала фахівчиня.

Прогнози аналітиків

Нинішній рік дещо схожий на 2015-й за метеорологічними умовами в Україні, зазначив керівник служби бізнес-проєктів ІА «АПК-Інформ» Андрій Купченко. За його словами, запаси вологи у 20-сатиметровому шарі ґрунту в першій декаді вересня цього року максимально схожі на рік 2015-й. Але якщо 2015 року у другій декаді вересня посуха «відпустила» південно-східну частину країни, то цього року ситуація набагато гірша, що призвело до зміни строків посівної кампанії. 

Озимі посіви формують в середньому 35-36% від загальної площі під озимими і зерновими та відповідну частку від валового збору. Середня частка озимої пшениці у валовому зборі цієї культури становить 97%. Він відзначив тенденцію зменшення посівів озимих культур в основних регіонах їх виробництва.

«Що стосується поточного сезону, то цифри показують достатньо суттєве зниження площ посівів озимої пшениці. Наприклад, в Одеській області прогнозується зниження з 580 тис. га під цією культурою під урожай 2020 року до 520 тис. га. Для розуміння: зниження площ на 30 тис. га за середньої врожайності навіть 3 т/га дасть зниження врожаю на 90 тис. тонн і зниження валютної виручки на $19-20 млн», — зазначив аналітик.

Однак попри погодні умови в Україні, деякі аграрії збільшили площі озимих під урожай-2021, про це свідчить опитування ІА «АПК-Інформ»

Згідно з результатами опитування, пори практично повну відсутність опадів на всій території України протягом липня-вересня, деякі аграрії все ж збільшили площі під основними озимими культурами. Зокрема, було зазначено, що до 50% до показника попереднього сезону збільшили площі під озимою пшеницею 18% респондентів, під озимим ячменем — 15% і під озимим ріпаком — 28%. При цьому 73%, 72% і 56% опитаних аграріїв відповідно формують посіви під цими культурами на рівні попереднього сезону.

Також експерт зазначив, що темпи сівби суттєво відстають від минулорічних. На період проведення опитування (з 28 вересня до 10 жовтня 2020 р.) завершили сівбу озимої пшениці на запланованих площах лише 34% респондентів, озимого ячменю — 30% та озимого ріпаку — 56%. При цьому 17%, 32% і 8% відповідно в зазначений період ще не розпочинали сівбу.

Держава виходів із кризи не пропонує

Фермери ще сподіваються на отримання страхових виплат за втрату врожаю 2020 року, однак держава так і не пропонує їм жодного виходу із ситуації, що склалася. Про це повідомив Геннадій Новіков, голова громадського об'єднання «Аграрний союз України».

«У досить складній ситуації поточного року опинилися фермери Донецької, Луганської та Одеської областей. Особливо це стосується Бессарабії, яка з початку 2020 року і по сьогодні продовжує потерпати від посухи. Ми намагалися запропонувати державі і ведемо діалог зараз щодо страхування втрачених посівів із початку поточного року. Ми бачимо, що багато коштів, виділених на держпідтримку АПК, ще не використано. Тому сподіваємося, що аграрії, які постраждали, все ж таки отримають компенсації», — сказав він.

За словами Геннадія Новікова, фермери Бессарабії вже втретє цього року страждають від природних катаклізмів: спочатку вимерзли посіви озимих у квітні, потім внаслідок посухи було втрачено посіви ярих, і тепер сівба озимих під урожай-2021 також ведеться в сухий ґрунт, що знову загрожує неврожаєм.

«У Донецькій області сівбу озимих проведено за планом, проте ті суховії, які пройшли буквально декілька тижнів тому, завдали шкоди посівам багатьох господарств», — додав він.

Пан Новіков вважає, що державі варто переглянути бюджет і запропонувати компенсацію за втрати врожаю озимих, які сіялися і поточного року.

Ситуація на Донеччині

Останні продуктивні опади в Донецькій області було зафіксовано 28 червня, після чого випадало не більше 2-3 мм. Про це розповів Володимир Голованьов, голова відокремленого підрозділу «Донецька обласна організація ГО «Аграрний союз України».

«На сьогодні сівбу озимих у регіоні завершено на 80-90%. Опадів немає, і до посухи додалися суховії, які кілька тижнів тому вимели з полів низки господарств насіння та добрива. Поточного тижня випало 3-4 мм опадів, які спровокували проростання того насіння, яке просто лежало зверху. Це ще гірше, ніж воно просто лежало б у сухому ґрунті», — розповів він.

За словами В. Голованьова, ріпак у Донецькій області багато хто цього року не сіяв, а ті, хто посіяв, втратили сходи. Багато фермерів уже шукають насіння ярих культур, щоб пересівати поля навесні.

Новітні технології та ринок насіння

Конкуренція на насіннєвому ринку України є дуже високою, тому кожна насіннєва компанія ставить перед собою завдання з розробки цифрових додатків, щоб бути ближче до аграріїв. Про це повідомила Ольга Молокович, керівник відділу маркетингу MAS Seeds.

«У компанії MAS Seeds таким додатком є AGROTEMPO, метою якого є не просування наших гібридів, а допомога фермеру в спостереженні за посівами, починаючи від сівби до збирання врожаю», — уточнила вона.

Експерт пояснила, що спочатку даний цифровий додаток було розроблено для регіональних представників компанії як помічник в їхній повсякденній роботі. AGROTEMPO є базою, яка дозволяє зберігати всі фотографії в поєднанні з конкретним полем, робити нотатки, спостерігати за погодними даними. Також додаток дозволяє зрозуміти, коли у рослин були стресові ситуації і як вони вплинули на вегетацію, на розвиток рослин.

«2020 року ми прийняли рішення підключати до нашого агроцифрового додатка AGROTEMPO і наших клієнтів — виробників, які сіють наші гібриди. Тепер вони отримують усі рекомендації щодо оптимальних термінів сівби, внесення ЗЗР, а також аналіз кліматичних даних і т. д. У кінці сезону, після збирання врожаю, виробнику на мобільний телефон надходить докладний звіт про стан його поля від сівби до збирання культур. Це аналітика, яка допомагає зрозуміти помилки, і рекомендації на наступний рік», — додала О. Молокович.

Як розповіла виконавчий директор Насіннєвої асоціації України Сюзана Григоренко, насіннєвий фонд озимих культур в Україні в основному формується з насіння внутрішнього виробництва та внутрішньої селекції, винятком є озимий ріпак.

«Кількість сортів озимих, які фактично культивуються в Україні, становить приблизно 500. Зазначу, що в реєстрації у нас є їх декілька тисяч. Щорічна потреба українських господарств у насінні становить близько 1,5 млн тонн», — уточнила вона.

За словами доповідачки, попри те, що імпортний посівний матеріал у структурі сівби займає невеликий відсоток, останніми роками спостерігається зростання динаміки імпорту.

«Так, якщо 2014 року Україна практично не закуповувала насіння озимих, то 2019 року частка імпортного насіння зросла. Пов'язано це з тим, що національні товаровиробники віддають перевагу насінню ріпаку іноземної селекції, тому що пропонуються гібриди, які є більш продуктивними, ніж сорти. Як правило, насіння озимого ріпаку — це селекція, представлена німецькими, французькими гібридами», — додала С. Григоренко.

Система агрострахування

Попри наявність значної кількості компаній, які надають послуги страхування в Україні, агрострахування ніколи не охоплювало більше 3-4% посівних площ. Про це розповів експерт з питань агрострахування проєкту IFC «Розвиток фінансування аграрного сектора в Східній Європі і Центральній Азії» Андрій Заріпов. Він пов'язує це з відсутністю культури агрострахування і недовірою сільгоспвиробників до таких фінансових інструментів.

Необхідною умовою розвитку системи агрострахування він назвав безперервність страхування сільгоспкультур. «Не можна цього року застрахуватися, наступного не страхуватися. Безумовно з року в рік не будуть погані врожаї і великі страхові виплати, але рано чи пізно наступить рік, коли агровиробник отримає всі премії, які він заплатив», — зазначив він.

Промовець наголосив, що до агрострахування з боку держави має бути системний підхід, де держава може брати участь крім іншого у субсидуванні частини премій, а страхові компанії обслуговуватимуть страхові продукти, поширюватимуть їх серед учасників ринку.

Основні фактори успіху системного агрострахування за участі держави — це обов'язкове страхування, наявність стандартних страхових продуктів. «Якщо ми даємо можливість ринку, страховим компаніям, продавати усе, що вони вважають за потрібне, ми ризикуємо повторити ситуацію середину 2000-х років, коли з правил існувало лише обмеження по верхньому тарифу, агровиробники в силу складності розуміння пропонованих продуктів обирали більш дешеві, платили премію, але виплат не було. Це суттєво відкинуло нас назад з довірою до агрострахування. Тому стандартний страховий продукт повинен бути тим прозорим інструментом, який дасть змогу захистити і агровиробників, і страхові компанії», — пояснив він останній пункт.

Важлива для розвитку системи агрострахування можливість перестрахування у великих міжнародних компаніях, оскільки місцеві страховики просто не в змозі будуть перекрити всі ризики в разі їх масового настання.

Для держави розвиток ситемного агрострахування має перевагу перед спонтанними компенсаціями збитків за наслідком якихось погодних катастроф. У таких випадках терміново потрібно знайти гроші, які просто не передбачені бюджетом. «При субсидуванні частини страхової премії державою виникає момент планування. Для держави простіше запланувати щорічні витрати на субсидії, а компонент урегулювання витрат, виплат, перекласти на бізнес. Держава не страхова компанія — у неї просто нема ресурсів, щоби зробити експертизу, оцінки збитків, щоб ефективно перерозподілити і виплатити відповідні кошти. Системне страхування — це прекрасний інструмент для держави, щоб запланувати свої видатки, а у випадку катастрофи ризики на себе беруть страхові компанії, а у більшості випадків — перестрахові компанії, адже в середньому перестраховується 80-90% ризиків», — зазначив експерт.