НІША — ЯВИЩЕ МІНЛИВЕ

Днями в Києві відбулася вже п'ята національна конференція «Мільйон із гектара-2019», організована проектом «АПК-Інформ: овочі та фрукти» за пiдтримки ЄБРР в рамках ініціативи ЄС EU4Business. Темою конференції стала поширена у світі так звана «аграрна нішева революція». Чи відбувається цей процес в Україні взагалі і якщо так, то з якою інтенсивністю та за якими напрямками? Ці й інші питання детально аналізували.

Чи триває в Україні нішева революція?

Таку революцію у світі рухають малі підприємства, які опанували сучасні технології, зазначив Андрій Ярмак — економіст інвестиційного центру ФАО. Аграрії обирають вузьку спеціалізацію і розвивають її.

У країнах — глобальних аграрних лідерах, і в Україні також — з'явилися фермери, які ведуть кілька спеціалізацій у рамках одного господарства. Як приклад, доповідач навів підприємство, на якому фермер впровадив розведення індиків, ягідництво та переробку.

Нішева аграрна революція в Україні відбувається, вважають у ФАО. Дотримано всіх принципових умов процесу: спрощення доступу до землі, інформації, ринку капіталу і наявність свободи пересування.

В Україні спрощення доступу до землі започатковано 1991 року. І на сьогодні цей процес ще не фіналізовано. Зараз умови доступу значно поліпшилися у порівнянні зі стартовим періодом. Але зберігаються обмеження, продиктовані мораторієм на ринок землі.

Доступ до інформації діє стовідсотково, що позитивно сприяє розвитку малого та середнього бізнесу. Зараз через глобальні мережі можна знайти будь-яку інформацію, аграрну статистику та вузько-галузеві дані. Раніше люди платили великі гроші за доступ до іцього масиву знань. Для порівняння можливостей певний час тому та нині А.Ярмак пригадав, як наприкінці 1980-х років інформаційна агенція Reuters сплачувала значні кошти російській фірмі за офіційну аграрну статистику країн СНД. Також показовий випадок — у ті ж часи українські фермери наймались у Польщі робітниками на ферми, щоб вивчити технологію розведення шампіньйонів, бо доступна їм на той час інформація їх не задовольняла.

Можливості доступу до ринку капіталу в Україні все ще обмежені. Втім, у ФАО оцінюють сьогоднішню ситуацію сприятливішу, ніж вважає більшість учасників ринку. Це пояснюють тим, що триває лібералізація валютного ринку. Прийняті закони та постанови Нацбанку України призвели до того, що можна вкладати кошти за кордон та залучати міжнародні інвестиції. «Фінансовий ринок зараз більш вільний, ніж на початку 1990 років», — констатував фахівець.

Свобода пересування для українців відкриває масштабні перспективи. На розвиток нішевої революції це також має позитивний вплив. Українці їздять за кордон навіть на уїкенди, відвідують магазини, бачать невідомі досі продукті, дізнаються про них, відвідують виробничі господарства, далі запроваджують подібне виробництво в Україні.

Наведені фактори стимулюють аграріїв продукувати «нішеві ідеї». «Майже кожен день з'являються повідомлення про неочікувані продукти і напрямки агробізнесу. Тож вважаю, що нішева революція в Україні діє. Навіть на дуже монополізованих риках, як, наприклад, виробництво курятини з'являються нішеві рішення, які реалізують малі виробники», — описав сучасний стан справ А.Ярмак.

Революційні парадокси

Ті, хто вирішив зануритися у нішевий агробізнес, мають розуміти, що абсолютних нішевих культур не існує, але є нішевий продукт. Вільний доступ до інформації нівелює нішевість будь-якої культури, а унікальність виробленого з неї продукту тримається лише певний час. Врешті учасники ринку про все дізнаються, і впроваджують подібні технології.

«На першій конференції «Мільйон із гектара» спельта була згадана як перспективна, нішева культура. Через рік Україна виробила її стільки, що обвалила ринок, культура перестала бути прибутковою», — навів застереження доповідач.

Ніша це не окрема агрокультура — малина, спаржа, тощо — це постійний пошук технологій та рішень, відмінних від розповсюджених. Аграріям важливо розуміти, що нішевість — це певний сектор або напрямок агробізнесу, у якому виникає можливість працювати певний час без тиску з боку конкурентів.

Нішу можна розвивати і серед популярних, розповсюджених рослин. Наприклад — яблука, аж ніяк не екзотична рослина. Але в Україні склалася ніша — виробництво яблук на експорт, культивація сортів, що користуються високим попитом у Західній Європі.

Нові можливості нішевого агробізнесу

Основним напрямком розвитку українського нішевого агробізнесу у ФАО вбачають орієнтовані на експорт продукти. Експортувати доцільно тоді, коли виробник здатен вивести на ринок мінімально прийнятний для реалізації обсяг продукції. Особливо важливий цей фактор для невеликих господарств. Виробникам треба оцінити чи здатне підприємство вийти на необхідні обсяги.

Із наведеного вище у ФАО вважають, що нішевий агробізнес потребує кооперації — особливо невеликих і малих підприємств. Наприклад, виробники певного продукту формують експортну партію, вкладаючи в неї кожен свій обсяг продукції. Учасники об'єднання домовляються про форму та спосіб взаєморозрахунків. Далі кооператори обирають оператора-імпортера: або створюють таку компанію, або укладають угоду з вже діючою. Такий оператор шукає закордонного покупця, проводить експортну операцію, виручені кошти розподіляються серед учасників за попередньою згодою. Без кооперації підприємства залишатимуться виключно постачальниками первинної сировини для крупніших підприємств.

Кооперація також важлива з огляду на інтенсивність виробництва і збереження ринкового попиту на продукт. Тут важливі узгоджені дії учасників певної ніші при інформуванні споживачів на внутрішньому ринку. Як тільки з'являється достатня пропозиція певного виду продукції, люди з нею знайомляться і починають широко споживати. Український приклад — лохина. Минулого року зменшився її експорт, але помітно виросло внутрішнє споживання. За рахунок внутрішнього ринку виробники лохини певною мірою компенсували зменшення експорту.

Цікаві нішеві тренди серед рослин

Домінуючим трендом найближчим часом, вважають у ФАО, буде попит на продукти із високим вмістом кислот «Омега-3». Головне джерело таких продуктів — риба, але вона дорога. У зв'язку з цим зростає значення продуктів рослинного походження із високим вмістом «Омега-3». Причина — збільшення у світі прихильників веганства та вегетаріанства. Такий спосіб харчування поширюється, а у багатьох країнах світу отримує ухвалення на державну рівні. Завозячи продукти з рослинною «Омега-3», країни вирішують і питання здоров'я населення, і збереження навколишнього середовища. Адже відомо, яке навантаження на довкілля дає розведення великої рогатої худоби, або свинарство. Тож рослини із високим вмістом з «Омега-3» актуальні.

В Україні широко розповсюджена цікава рослина — горобейник лікарський. З неї виробляють продукт під назвою «Ахіллова олія». За вмістом «Омега-3» це рослина-лідер. Росте по ярах, на узбіччях шляхів. Поки в Україні її ніхто не культивує. Відомо одне підприємство, яке завозить «Ахіллову олію» з-за кордону, продає і має значний прибуток.

Ще один український носій «Омега-3» — рослина синяк звичайний. З нього теж виробляють олію. Також синяк звичайний гарний медонос. Мед з цієї рослини майже не кристалізується, що особливо цінується на ринках Європи. Варто придивитися до цих культур — вони відкривають нові можливості.

Тренди в переробці

Нагальними технологічними трендами нішевого агроринку у ФАО назвали сушку та заморозку. По цих технологіях обробляють спрямовані на експорт продукти.

Щодо сушки, то в Україні ФАО не відзначило значущих проектів. Працюють невеликі сушарки. Коли хтось зважиться першим на великий проект із рівнем вкладення десь $10-$15 мільйонів — той довго буде серед лідерів галузі. По сушці можна зробити проект і за 10 тисяч доларів. Достатньо зробити сушарку у транспортному контейнері. Таке не надто дороге знаряддя дозволить виробляти продукт значної вартості.

Кажучи про сушку, учасники ринку мають на увазі, перш за все, продукти харчування з ягід, овочів та фруктів. Але ринок збуту сушених продуктів значно ширший. Це лікарські рослині, коріння, дикороси. Також в Європі значний попит на сушені коріння, листя, стебла різних трав'яних рослин, кущів тощо. Це сировина для популярних напоїв — настоянок та холодних чаїв.

Цікавим трендом є використання сушарок і для виготовлення готових продуктів. У світі популярні, а в Україні розширюється попит на в'ялені овочі та фрукти.

Ще один технологічній тренд — заморозка. Це один з найбільш перспективних засобів зберігання продукції. Сьогодні сектор HoReCa (готелі, ресторани, кафе) збільшує попит на заморожені продукти. Заморожують не тільки ягоди. Такій обробці піддають дикоростучі лікарські трави, гриби, фрукти і навіть яблука. В Україні заморозка — бізнес сезонний. Та залучивши до переробки названі продукти, можна працювати цілий рік. Слід зауважити, що харчові вироби із замороженої сировини — найсмачніші. Річ у тім, що обрані для заморозки ягоди, овочі, фрукти збирають на піку достигання.

Крім того, українським виробникам варто залучатись до бізнесу заморозки через цікаву обставину. У Південно-Східній Азії, за спостереженнями ФАО, зараз заморозка не розвинута. Та врешті там оцінять технологію. Це призведе до значного насичення ринку азійськими продуктами. Зрозуміло, що їх поставлятимуть і в Європу, куди йде значна частина української заморозки. Тож українським учасникам ринку краще передбачити такий розвиток подій.

Стратегічні напрямки розвитку

За оцінками ФАО, вже проявили себе такі стратегічні напрямки розвитку нішевого сільгоспвиробництва. На внутрішніх ринках країн помітно розвивається виробництво крафтових продуктів. Це не спрямовані на експорт традиційні продукти, а орієнтовані на місцевого споживача. Такі продути дорожчі за товари масового виробництва. Але фермер в змозі наочно ознайомити зі своїм продуктом сусідів і мешканців найближчої округи. Можна провести екскурсію на ферму, почастувати людей і таким чином знайти прихильників продукту.

За кордоном для українських виробників цікаві Азія та Близький Схід. Це регіони, які практично не мають продуктів, які здатні запропонувати українські виробники. Економічний прогрес країн Азії призвів до зростання платоспроможності населення та рівня споживання, що дає сталий попит на великий сектор нішевих продуктів.

У царині технологій стратегічний чинник — виробництво продуктів, у ході переробки яких неможливо виключити ручну працю. Це сфера малого та середнього бізнесу із досить невеликими обсягами виробництва. Тут фермерам важливо визначитися із власними можливостями забезпечити робітникам конкурентоздатну мотивацію.

Для малих господарств ще один технологічний напрямок — повна механізація господарства. Наприклад, якщо поставити роботів для доїння корів, можна силами однієї родини без найманих працівників обслуговувати до 200 голів худоби. Але роботи коштують дорого, впровадження подібного проекту потребує значних вкладень.

Культури з найвищім потенціалом розвитку

Спаржа — ФАО побачило, які високі ціни на цей продукт на ринках Європи та Америки. Для українців вважливо, що ніяких обмежень для поставок спаржі в Європу немає. У Німеччини споживання спаржі за обсягами конкурує з помідорами. Спаржу можна поставляти свіжу та заморожену.

З огляду на рейтинг країн за об'ємами імпорту, Україні слід орієнтуватися на експорт свіжої спаржі на Західну Європу — країни ЄС та Скандинавії, на Близькому Сході — на Арабські Емірати та Кувейт, а у Південно-Східній Азії — на Сінгапур і Малайзію, вважає маркетолог «АПК-Інформ» Євген Кузін.

Від помилок на перших етапах роботи зі спаржею в Україні застеріг Петро Григор'єв, генеральний менеджер та співвласник ТОВ «Агроексперт Трейд». За його даними, в Україні нині діють два ліцензовані постачальники коріння, яке вирощується за кордоном Обираючи постачальника, фермерам слід впевнитися, що коріння спаржі правильно вирощено, гідно зберігалося та привезено без дефектів. Особливість рослини потребує підготовки поля заздалегідь — принаймні за половину сезону до моменту висадки. Готувати поле навесні і потім відразу саджати — це означає втратити рослини. Ще одна особливість рослині — забравши коріння з холодильника, його треба саджати. Назад у холодильник розігріту рослину повертати не можна.

Для українських виробників-початківців спаржі доречно починати її продаж на фестивалях вуличної їжі. Там, де майбутні клієнти безпосередньо знайомляться з продуктом. Наступний етап — збут у сектор HoReСa та у магазинах торгівельних мереж. Проблема продажу свіжої спаржі — перекупники на полях. Такий перекупник на полі не дасть гідної ціни, бо продукт новий і невідомо, чи буде проданий. У торгових мережах України нині спаржа коштує 180-200 гривень. У полі ніхто виробнику таких грошей не дасть.

Мікрогрін-культури — це молоді паростки рослин та їстівні квіти. Продукція популярна у секторі HoReСa. Переваги цього класу культур — це естетичний насичений вітамінами продукт. А от ринок поки що не насичений. Мікрогрін вирощують на гідропоніці у теплицях, що дозволяє забезпечити безперервне виробництво. Для сталої роботи теплицю слід облаштувати системою автоматичного управління. Для успішного збуту мікрогрін повинен мати гарну упаковку — для безпечної доставки та естетичної подачі до столу. Перспектива надихає: за даними доповідача, Фрідріха Рубінштейна, володаря Agrosherif Ltd. (Ізраїль), прайс на мікрогрін із США для поставок у Європу починається з відзначки 10 євро за вісім унцій (приблизно 227 грамів) продукту.

Ягідні культури. Серед них учасники конференції відзначили кизил, обліпиху, актинідію і суницю альпійську. Євген Постоленко, заввіділу захисту рослин Інституту помології ім. Л.Симиренка НААНУ розповів, що кизил став трендом через надзвичайні захисні якості. Рослина потребує мінімальної обробки пестицидами та стійка до комах-шкідників. Як продукт ягоди затребувані ринком у замороженому вигляді, у сиропах та перетерті. Набирають популярності змішані соки та пюре для дитячого харчування на кшталт сумішей кизил-яблуко, кизил-полуниця тощо.

Обліпиха та суниця альпійська вже знайомі українським фермерам, тож Ліліана Дмітрієва, директор ТОВ «Брусвяна», зосередилися на актинідії. Найкращі сорти для вирощування в Україні — селекції ботанічного саду НААНУ. Рослина потребує «п»— або «т»-подібної шпалери. Культура затребувана ринком свіжою та в'яленою. У переробці знаходить збут варення. За досвідом роботи культура дає в Україні найкращі результати у середній та південній Україні.

Горіхові культури. Серед них учасники звернули увагу на мигдаль. Як повідомив Василь Бабанський, власник СФГ ім. академіка Унанова, ця рослина стала трендом на півдні України. Коли минув «персиковий ажіотаж», що панував тут минуле десятиріччя, власники садів почали заміняти мигдалем персикові дерева. Зараз базою для посадкового матеріалу є два сорти, занесених у національний держреєстр рослин — «Десертний» та «Приморський». Ще у 1960-ті роки Україна мала 16 сортів мигдалю, виведених у Криму. Після анексії півострова всі вони були занесені у держреєстр РФ. «Як «Десертний» та «Приморський» уникнули долі отих сортів — окрема майже детективна історія», — наголосив В.Бабанський. Ніні селекційні роботи тривають під Одесою. Перспектива солодкого мигдалю, який має сталий попит у фармацевтиці та кулінарії, пов'язана з тим, що його прививають на розповсюдженому гіркому мигдалю. А останній не потребує зрошення. З огляду на економію — це чудова властивість рослини.

Якість технології

ПитаннЯ про захист власної технології висвітлив Іван Котяш, засновник компанії Ukrainian Fresh & Frozen Products. Оскільки зморожена продукція прямує на експорт, всі етапи технології мають бути сертифіковані за стандартом HACCP/Hazard Analysis and Critical Control Point. Це затверджена ЄС система аналізу ризиків при виробництві харчових продуктів. У процесі виробництва є етап ручного перебирання, тож впровадження цього стандарту в компанії визнали необхідним. Хоча українська продукція і допущена на європейський ринок, закордонні партнери її перевіряють. Час від часу компанія отримує рекламації на поставлену продукцію. У них йдеться про начебто знайдені у продуктах волосини, металеві елементи тощо. Рекламація — це засіб тиску з метою збити ціну продукції. Але коли в компанії впроваджені стандарти HACCP, покупець отримує у відповідь підтвердження сертифікації і питання про «бруд» знімається.

Що може очікувати в Європі українських виробників у вимогах до продукції «органічних» компаній на прикладі виставки BIOFACH 2019 розповіла директор Organik Bussines School Ukrainе Олена Дейнеко. Найбільша органічна виставка в Європі відбулася в січні в Нюрнберзі. Опитування українських експонентів із числа виробників органічної продукції з ягід, показало вимоги європейців до продукції з України. Це вимоги для розміру партії товарів — від 200 тонн. Зрозуміло, що наші виробники не в змозі поодинці забезпечити такі обсяги поставок, тож необхідна кооперація. Також важлива вимога — якість. Українські учасники були неприємно здивовані невдоволенням потенційних європейских партнерів. І це ще українські компанії-експоненти мали сертифікат органічного виробника. Але цього замало — європейцям потрібна сертифікація рівня стандарту Global G.A.P. (G.A.P. — Good Agricultural Practice), що забезпечує безпечне виробництво органічних харчових продуктів для постачання у торгівельні мережі. Поки що українські постачальники в очах європейців виступають «челенджерами» — тими, хто постійно має доводити свою компетенцію.

Європа цікавиться українською сушеною ягодою — це вже стала тенденція. А от нова тенденція — відкрився попит на органічне чисте харчування для тварин. Узагальнюючи європейські виклики для України в царині органічної продукції — це потреба формувати великі партії товарів, кооперація виробників і впровадження повної гамми європейських стандартів безпеки виробництва харчових продуктів.

Серед нішевих трендів учасники відзначили також появу в Україні технології вирощування свійських морських креветок Ваннамей, зростання виробництва равликів та їхньої ікри. Представники бджолярів розповіли, що в галузь прийшло усвідомлення факту, що мед — лише побічний продукт бджільництва. На перше місце за попитом та ефективністю висуваються  — прополіс, ферментований пилок пильця та інші продукти з вулика.