Статті

ВДАВАТИ ВЧЕНОГО НАБАГАТО ПРОСТІШЕ, НІЖ БУТИ НИМ ПО СУТІ

Слово «вчений», як і більшість інших у нашому старіючому лексиконі, втратило свій первинний сенс означати «навчену» людину, «насичену знаннями». Нині під «ученим» ми розуміємо людину, що творить науку, створює, відкриває нові знання і наукові істини, має вчений ступінь, захистила дисертацію. Зазвичай «учений» стає більш дохідливим поруч з епітетами «відомий», «видатний», «зі світовим ім'ям». А є ще «лжеучений», для якого «головне – не бути, а вдавати!» Вдавати, називатися ученим набагато простіше, ніж бути ним по суті. Цим повсякчас користуються люди, яким носити мантію ученого у вигляді ступеню і звання набагато важливіше, ніж бути істинним ученим.

«Плями у звіра зовні, а у людини зсередини», – кажуть туркмени, які наприкінці 2002 року гучно позбавили вчених ступенів і звань дуже впливову особу Туркменістану – колишнього викладача і керівника Туркменського державного університету, згодом радника Президента Туркменістану з правових питань і голову Комітету Меджлісу з законодавства, а зрештою голову Меджлісу Туркменістану (назва тамтешнього парламенту) пана Тагандурди Халлієва.

В Україні таких прецедентів не було, принаймні у незалежній. Однак, здається, перший кандидат на таке публічне покарання віднайшовся. Мова йде про Миколу Дмитровича Безуглого – кандидата біологічних наук, доктора сільськогосподарських наук, старшого наукового співробітника, дійсного члена (академіка) Національної академії аграрних наук України, професора.

За що? Якщо коротко, за підлог, який має на меті посягання на розкрадання державного майна у великих розмірах.

Річ у тім, що Микола Безуглий запропонував оголосити конкурс (увага!) на державне замовлення зі «створення нових сортів і гібридів перспективних малопоширених зернових культур із застосуванням сучасних молекулярно-генетичних технологій» з терміном виконання «2013-2014 роки (не більше двох років)». За два роки! Формулювання пропозиції взято в лапки, адже це цитата з Наказу №14 від 24 січня 2013 р. Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України за підписом першого заступника відомства Бориса Гриньова.

До чого тут це? А до того, що академік почувається безкарно і зневажає колег-науковців.

Однак усе по порядку. Річ у тім, що при Держкомінформнауки існує Координаційна рада з питань науки і інновацій (Рада), до складу якої згідно з відомчим наказом від 08.12.2010 №120, входять: голова, заступники голови, секретар та члени Ради – представники міністерств і відомств, національних академій наук, провідні вчені, керівники наукових установ та організацій, а також представники промисловості і бізнесових структур, які здійснюють свої повноваження на громадських засадах. Відповідно до Положення про Раду, затверджене тим самим Наказом, за кожним пріоритетним напрямом розвитку науки і техніки формуються наукові секції Ради (нині таких 5), а керівники утворених Радою наукових секцій, комісій, робочих груп призначаються головою Ради. Тобто Володимиром Семиноженком.

Відповідно до наступного Наказу від 10.01.2012 №15 «Про затвердження персонального складу секцій Координаційної ради з питань науки і інновацій» головою Секції «Раціональне природокористування» Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України є Безуглий М.Д. – президент Національної академії аграрних наук України, академік НААН України. За обіймання посади керівника Секції зарплата не передбачена – це, скоріше, почесний обов'язок. Проте цей обов'язок дає можливість визначати напрямки і перспективи наукових досліджень. В першу чергу – за рахунок державного фінансування. Чи не в цьому причина, що за весь термін свого головування, Безуглий прийшов до Секції лише один раз 23 січня 2013 року і провів засідання, на якому запропонував оголосити цей ганебний з наукової точки зору конкурс.

Виникає ціла низка запитань. І кожне з них плямує не стільки пана Безуглого, бо йому не звикати, скільки Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України, яке, виходячи з Положення про нього, «входить до системи органів виконавчої влади та утворене для реалізації державної політики у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства».

Перше. Якщо Держінформнауки відповідає за розвиток інформаційного суспільства, то хіба воно не володіє інформацією, що 16 жовтня 2012 року на позачерговому засіданні Президія одноголосно задовольнила заяву про складання повноважень президента НААН України Миколи Безуглого, а Загальні позачергові збори Академії 30 жовтня затвердили таке рішення? І чому жодних змін до наказу про персональний склад Координаційної ради не внесено? Адже пан Безуглий залишився керувати Секцією, втративши посаду президента Національної академії аграрних наук України і залишившись просто академіком НААН України. Хоча чинний список членів Секції не допускає двох тлумачень, бо в ньому прямо записано: «Безуглий М.Д. (голова секції) – президент Національної академії аграрних наук України, академік НААН». Тож в межах здорового глузду в іншій якості, ніж «президент НААН, академік», він ні очолювати Секцію, ні проводити її засідання, а тим більше підписувати документи Секції, права не має. Хіба що Володимир Семиноженко видав якийсь неоприлюднений наказ і призначив його головою Секції вдруге – вже як простого академіка НААН? Але ж потрібно вказати посаду академіка. Видається, що якщо такий наказ і існує, то він принижує гідність Держінформнауки і його керівника, адже в ньому керувати Секцією «Раціональне природокористування» доручено головному науковому співробітнику Інституту тваринництва НААН (це нинішня посада пана Безуглого з грудня 2012 року).

Друге. Чи можна вважати науковцем людину, яка береться за створення нових сортів і гібридів рослин за два роки? У нашому ж випадку – це дійсний член (академік) Національної академії аграрних наук! Формулювання «Створення сортів і гібридів» означає селекційний процес, який містить гібридизацію і добір в популяції, що розщеплюється за агрономічними ознаками, константних форм, їх оцінку і випробування на продуктивність, стійкість до біотичних та абіотичних стресів тощо. Це 12-15 років. «Казку зробити биллю» дуже цікаво, але за два роки – це просто спекуляція. Якби було написано, скажімо, «підвищити ефективність селекції, або окремої ланки процесу за рахунок використання новітніх (молекулярно-генетичних біотехнологій)», то це було б прийнятно. Але створити сорти і гібриди за два роки може тільки Микола Дмитрович. Як і клони телят (див. «Вчений може помилятися, але не може обманювати, або історія однієї «сенсації» з прологом та епілогом», «Агропрофі», №45/2012).

Третє. Справа пахне не просто корупцією, а розкраданням державних коштів високопосадовцями з подачі самозванця. Вибачте, але саме так. Перший заступник Держінформнауки Борис Гриньов тут «не при справі», хоча був на засіданні Секції і чув волання науковців про неможливість таких «досягнень». Він не біолог. Йому наступного дня (!) подали на підпис пропозиції керівників секцій (також в наказі №14 йдеться про розробки Секції «Енергетика та енергоефективність»). Можливо, узгоджені з головою Держінформнауки, радником Прем'єр-міністра України, доктором фізико-математичних наук, академіком НАН України Володимиром Семиноженком.

Четверте. За людською мораллю Протокол Секції «Раціональне природокористування» є фільчиною грамотою, незаконними будуть всі дії, що вчинені на підставі цього Протоколу. І Микола Дмитрович, втім й не тільки він, про це прекрасно знає. От тільки здається, що Безуглий і компанія вирішили, що у них там усе так «схвачено», що опротестовувати в суді справу ніхто не буде, і шахраї тишком-нишком «роздерибанять» державні кошти. Кошти, котрі дійсно необхідні для створення нових вітчизняних сортів, причому не малопоширених зернових культур, а широко використовуваних переважно іноземної селекції – кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків тощо.

Тож, вилікувавшись (саме за станом здоров'я, згідно до поданої заяви, пішов з посади президента НААН Микола Дмитрович. – Прим. авт.) після звільнення з державних посад і пересидівши в Харкові у рідному Інституті тваринництва лише півроку, пан Безуглий робить спробу почати по третьому колу брати участь у вирішенні долі науки і наукових проектів. Так, учений може помилятись, але не може обманювати. А створення нових сортів і гібридів за два роки – це і є обман. Вкотре!

Підтвердженням цієї думки є те, що малопоширені культури – це тритікале, сорго, рис. Учасниками і переможцями конкурсу, швидше за все, буде Інститут рису (про привласнення якого родиною Безуглих йдеться в депутатських запитах) та хтось із харківських знайомих академіка по сорго і тритікале. Тобто особи, погоджені з паном Безуглим.

П'яте запитання просте. У рідній пану Безуглому Харківській області Національниий проект «Відроджене скотарство» нарешті почав набирати зримих обрисів – облдержадміністрацією спільно з Агентством з інвестицій і управління національними проектами розпочато пілотний проект з розвитку на принципово нових засадах українського молочного тваринництва під амбіційною назвою «Село майбутнього». Чому до нього не залучено Інститут тваринництва НААН і Безуглого як «одного з провідних учених у галузі біотехнології сільськогосподарських тварин»? Харківський проект спробує збільшити виробництво молока за рахунок збільшення продуктивності корів, для цього треба суттєво оновити (а якщо чесно – замінити) українське дійне стадо високопродуктивною голштинською породою, котра наразі є світовим лідером з виробництва молока. Саме тому головною складовою проекту є створення селекційно-генетичного центру з трансплантації ембріонів. У цьому центрі будуть застосовані найновіші технології, в тому числі поділ ембріонів за статтю. Це ж рідна Миколі Дмитровичу стихія! Тут би знадобилися його знання і досвід – докторська дисертація «Низькотемпературна консервація яйцеклітин і ембріонів у біотехнології відтворення сільськогосподарських тварин» може послужити українським проривом! (Хоча такий у нас вже був).

Треба замінити корів на голштинську породу, і найкращим способом є пересадка ембріонів. Використовуватимуть для того найкращих канадських корів та ізраїльських биків. Трансплантувавши ці ембріони українським коровам, за 9 місяців отримаємо українську голштинську породу. Отже у Миколи Дмитровича є шанс заграти першу скрипку ізраїльським генетикам. Адже у тваринництві пан Безуглий уже вирішив проблеми науки, отримавши Держпремію 2004 року, а тепер має на меті утерти носа вітчизняним селекціонерам рослин – очолити рух за створення сортів малопоширених культур за два роки. Тут навіть Трохим Денисович Лисенко зі ствердженням, що властивості рослин, набуті ними у процесі «яровизації» чи інших методів «виховання», можуть успадковуватись наступними поколіннями, а це дозволяє селекціонерам значно прискорити виведення нових цінних сортів, – відпочиває!

* * *

Факт розвалу Миколою Безуглим Національної академії аграрних наук і катастрофічні наслідки такої руйнації для України детально викладено у нашій публікації «Академія шукає голову, щоб решти не втратити» (див. «Агропрофі», №41/2012). Його ж фальсифікацію наукових відкриттів – появу на світ трьох клонованих телят, якою він «утер носа» Яну Вільмуту разом з його першою у світі клонованою вівцею Доллі – було засуджено на розширеному засіданні бюро відділення тваринництва УААН (статус Національної аграрна академія отримала 2010 року. – Прим. авт.) ще 20 травня 1997 року. Автор «сенсації» визнав, що ніякого досягнення світового рівня не було, відбулося лише освоєння ряду сучасних методичних аспектів трансплантації трансядерних ембріонів.

У вчених усього світу є власна корпоративна етика. Якщо якийсь пройдисвіт спробує досягти висот науки за допомогою ганебних методів: плагіату, обману, тощо – він назавжди буде викинутий із фахового середовища, і руки йому більше ніхто не подасть – цінують науковці чистоту своїх рядів. Та вітчизняні науковці повелися чемно, тому кар'єра «науковця» Безуглого не закінчилася?!

Позбавити пройдисвіта незаконно набутих вчених звань і премій навіть важче, ніж провести процедуру імпічменту Президента – настільки заплутаний механізм. Звичайно, у часи масових репресій 1930-50-х років людей легко позбавляли і звань, і нагород, і премій. Бо вважалося, що раз народ їх дав, то може у «ворогів народу» і назад відібрати.

В історії вітчизняної аграрної академії не було прецеденту, коли б ученого авантюриста (а такі траплялись, на жаль) позбавили наукового ступеню і статусу академіка. І, якщо і буде, то, мабуть, не скоро. Бо, перш за все, в наявному статуті Академії немає навіть пункту про скасування рішення про присудження наукового ступеня. Хоча законодавчо таку норму закріплено чинною постановою КМУ від 7 березня 2007 р. №423 «Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника».

Цілком слушною є пропозиція про позбавлення почесного звання лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки 2004 року Безуглого Миколу Дмитровича – на той час доктора сільськогосподарських наук, головного наукового співробітника Інституту тваринництва, присуджену «за розробку і впровадження у виробництво новітніх біотехнологій відтворення, розмноження та поліпшення сільськогосподарських тварин». Таку вимогу висувають дійсні науковці Академії. Та й саму премію варто було б повернути до бюджету держави. Адже отримувати винагороду за незроблену роботу – значить просто красти.

Поки ж є підстави виключити Дмитра Безуглого не просто з посади керівника, а й зі складу Секції взагалі. Це буде правильно. І резонансно.

Зауважте, що «спеціальний конкурс науково-технічних проектів за пріоритетним напрямом «Раціональне природокористування» (спрямованих на створення нових сортів і гібридів перспективних малопоширених зернових культур із застосуванням сучасних молекулярно-генетичних технологій) в рамках виконання державного замовлення на розроблення новітніх технологій триватиме з 24 січня по 15 лютого 2013 року. А у разі неусунення «президента НААН М.Безуглого» від головування Секцією, швидко будуть визначені «переможці конкурсу» й швиденько отримають фінансування. А там, дивись, і уряд зміниться – тож спитати не буде з кого. А грошики-то – в кишеньці залишаться!

Звичайно, народ має таку владу, на яку він заслуговує. Однак ми ж будуємо правову незалежну Україну! То чому ж такі її представники, як пан Безуглий, мають її ганьбити?

 

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"