ВІТАЛІЙ СКОЦИК: «МИ СПРЯМОВАНІ НА КОРИСТЬ КОЖНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ УКРАЇНИ!»

Традиційно на столичних виставкових заходах один із кращих топ-менеджерів у вітчизняному агробізнесі, голова наглядової ради групи компаній АМАКО Віталій Скоцик особисто розповідає представникам ЗМІ про досягнення компанії, її новинки та плани на майбутнє, а також про загальний стан і тенденції вітчизняного АПК. Власне, про все те, чим і зацікавляться аграрні журналісти. Не стала виключенням і цьогорічна виставка «Зернові технології».

 

– Вже вкотре відбулося нагородження переможців конкурсу «Кращий господар року». Які ваші враження від проекту цьогоріч?

– Враження якнайкращі, як завжди. Це спілкування з нашими виробничниками, які поєднують любов до праці, якою вони займаються кожного дня, із реальним бізнесом. Я дуже радий, що понад сорок наших номінантів отримали сьогодні дипломи «Кращого господаря року», і сподіваюся, що програма існуватиме багато років, і ще чимало справжніх господарів матимуть змогу отримати визнання.

– На кого орієнтується ваша компанія? Хто є потенційним покупцем ваших техніки та технологій?

– Нашим покупцем є будь-який підприємець, який займається сільським господарством. Це може бути і дрібний, і середній, і великий виробник – жодних обмежень за площею ріллі. Сьогоднішній товарний і модельний ряд компанії, а також вибудовані підходи співпраці з клієнтом спрямовані на користь будь-якому, кожному підприємству в Україні і мають зробити його більш ефективним.

Ми залишаємося максимально зручними для придбання техніки чи складових агротехнологій. Сьогодні наявний повний спектр фінансового забезпечення угоди з покупцем, починаючи від лізингу і закінчуючи зерноторговими операціями. Якщо наш партнер має бажання купити нашу продукцію, впевнений, ми обов’язково знайдемо таку схему, за якою він зможе це собі дозволити.

 

– Які тенденції панують на ринку техніки зараз?

– Я дуже радий, що ми півтора роки тому розпочали співпрацю з китайською компанією YTO. Наразі на виставці найбільше людей спостерігається саме біля стендів з цією продукцією – невеличкими і якісними тракторами. Тобто, мені здається, ми віднайшли саме ту золоту середину, якої так бракувало в Україні. Якщо рік тому люди ще ставилися з осторогою до китайської техніки цієї марки, і нам доводилося довго пояснювати та розповідати про її переваги, то сьогодні трактори потужністю 80-90 к.с. продаються, як «гарячі пиріжки».

Серед потужної техніки, як не дивно, більшим попитом користуються самохідні оприскувачі. Рекордні контракти – де 10-15 одиниць закупається в одні руки. Якщо в попередні весняні сезони вони для нас були одиничні, то цього року їх вже декілька. Тобто ті господарства, які 3-5 років тому купували посівну, ґрунтообробну техніку, трактор, сьогодні прийшли до ґрунтовного підходу до систем захисту рослин і купують техніку, розраховану на точне землеробство. Така техніка дозволяє вносити ЗЗР за потребою і в тих дозах, які потрібні рослині.

 

– Україна «захопилася» кукурудзою. Чи відчувається це на попиті на роторні комбайни?

– Щодо комбайнів узагалі попит 2012 року в цілому по Україні був невисокий. Гадаю, це було відбитком недобору урожаю порівняно з попереднім роком. Україна недобрала 10 млн тонн зерна, тому навантаження на комбайн було не таким високим. Тож на цей рік у більшості постачальників залишилися комбайни, і вони пропонують привабливі фінансові умови і хороші цінові пропозиції. З огляду на сприятливі погодні умови, які обіцяють непоганий урожай, ми відчуваємо зростання попиту на зернозбиральну техніку.

На роторні машини попит також зростає. Ми очікуємо, що валовий збір урожаю кукурудзи в наступні роки зростатиме на 5-7%. Відповідно, зростатиме і попит від тих господарів, які мають в обробітку більше 50% площ під кукурудзою.

Наразі маємо для них гарну пропозицію: комбайн ChallengerCH670, який відповідає усім найкращим світовим стандартам і умовам експлуатації в Україні. Ці машини надають господарствам альтернативну технологію збирання врожаю з проведенням м'якого безвідходного обмолоту на особливо великих площах для збереження високої якості зерна. Роторні комбайни Challenger обладнані одним з самих великих бункерів на ринку з об'ємом 10500 л, які розвантажуються за 77 секунд з рекордною швидкістю 159 л/с. Крім того, вони надають покупцю великий вибір жаток. Найбільша на ринку кабіна об'ємом 3,44 м3 та ергономічне робоче місце оператора обладнані всіма необхідними органами керування та контролю для продуктивної роботи протягом робочого дня. Комбайни ChallengerCH670 обладнані також додатковою навігаційною системою Fieldstar, котра забезпечує фіксацію врожайності під час збирання.

 

– Намітилася тенденція, що кукурудзу хочуть вирощувати на крапельному зрошенні, принаймні на Півдні України. Як ви можете прокоментувати це з точки зору вашого бізнесу?

– Якщо проаналізувати світовий досвід, то вирощування кукурудзи на крапельному зрошенні займає не більше 1% від усіх площ під культурою. Тобто треба робити детальний аналіз, наскільки це вигідно в умовах України. Світова практика кращих господарств, які працюють з кукурудзою і де є потреба зрошення, показує, що вони використовують промислові лінійні або кругові зрошувальні системи. З точки зору початкових затрат та експлуатації кругові системи є оптимальним варіантом. Для нас це нова тема. Наразі ми співпрацюємо з господарством, яке закладає одну тисячу гектарів на крапельному зрошенні. Економіку цього проекту побачимо в кінці року.

 

– Минулого року ви оголосили про новий напрямок діяльності компанії – будівництво елеваторів. Чи справдив він ваші очікування?

– Будівництво елеваторів в Україні тільки набирає розмаху з кожним роком. Минулого року цей напрямок в нашій компанії був найбільш ефективним і він перевиконав початковий бюджет в 4,5 рази.

Тобто попит на зернову інфраструктуру в Україні залишається на дуже високому рівні. І зрозуміло, що, підвищуючи врожаї, нам потрібно паралельно нарощувати виробничі потужності зі зберігання, сушіння, перевалки зерна. Торік ми побудували в Україні більше 40 елеваторів, цього року очікуємо на понад 50 замовлень.

 

– Ви пропонуєте українським аграріям ефективні технології. А чи готові вони до них?

– Наші виробничники сьогодні освоїли всі кращі світові технології. Вони вже об'їздили півсвіту у пошуках ефективних рішень. Коли пропонуєш поїхати до Європи, то наш аграрій відповідає, що вже там був, все бачив і хотів би використовувати. Єдина наша велика проблема протягом останніх 20 років – недостатнє фінансування. Якщо б викреслити цей фактор, то Україна легко могла б мати середню врожайність по пшениці 4,5 т/га, а не 3,3 т/га в кращі роки, як ми маємо зараз.

 

– Галузеві асоціації України та Німеччини в лютому ц.р. підписали Меморандум про співробітництво у галузі сільгоспмашинобудування. Ним, зокрема, передбачається виробляти іноземну техніку в Україні. Наскільки реальним може бути цей проект?

– Можна нарахувати більше 20 проектів, які були б реальними. Але я не знаю жодного, який би працював. Оскільки є суттєвий обмежуючий фактор. Йдеться про вимогу по кількості у машині комплектуючих українського виробництва. Якщо ми сьогодні поставимо завдання перед американським заводом виробити обприскувач чи комбайн на 60% із наших запчастин, як це передбачається вітчизняним законодавством, він ніколи на це не погодиться. Оскільки виробник не може поставити свій знак якості на наші комплектуючі.

Логічним було б зняти ці обмеження, і допустити виробника на територію України – це були б кошти від оренди площ, кошти від найму українських працівників, податки.

Тоді за рік-три цей виробник залучив би своїх постачальників до вироблення компонентів і запчастин в Україні. І це будуть компоненти, запчастини і техніка, зроблені за світовими технологіями, але зроблені в Україні, нашими робітниками, інженерами і навіть нашими конструкторами. Якщо це обмеження вдасться зняти, повірте мені, в Україні будуть вироблятися і Джон Діри, і Клааси, і Челенджери, і всі інші, оскільки наш ринок дуже привабливий для всього світу.

 

– Який ваш прогноз щодо розвитку мережі сервісних центрів на кшталт колишніх сільгосптехнік, сільгоспхімій, МТС?

– Якщо повернутися до 1990-х років, основною інституцією з матеріально-технічного забезпечення агропромислового комплексу в Україні був державний концерн «Украгротехсервіс». На той час у ньому працювало понад 500 тис. чоловік. Разом з «Сільгоспхімією» вони забезпечували галузь усім необхідним. Коли мене запитують про стратегічні плани АМАКО, я кажу, що за 3-5 років ми повинні мати у кожному регіоні свій агротехнологічний центр.

Ми сьогодні маємо сервісні центри та регіональні відділення в усіх областях України, які професійно виконують комплексний ремонт, технічне обслуговування всього модельного ряду нашої техніки.

Таким чином сьогодні приватні компанії відновлюють систему, яка була в «Украгротехсервіса», тільки на нових конкурентних засадах. Саме так, на мою думку, ця сфера і має розвиватися – на основі приватного бізнесу.