«УКРАЇНА: ЧАС БУТИ ТУТ»,

– ВВАЖАЄ ЮРІЙ ЯКОВЕНКО, ГОЛОВА ПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ КОМПАНІЇ «СІНКОМ КАПІТАЛ»

– Юрію Борисовичу, як Ви оцінюєте інвестиційний клімат в Україні?
– На мій погляд, в Україні склався сприятливий інвестиційний клімат.
Поліпшується законодавча база, з'являються нові інвестиційні послуги на ринку: ІСІ (інститути спільного інвестування – прим. ред.), довірче управління тощо. Як наслідок, за останні два-три роки ми стали свідками масового припливу іноземних інвестицій у банківську сферу, харчову галузь, будівництво і нерухомість. Це позначилося і на фондовому ринку, що демонструє позитивну динаміку, починаючи з 2000 року. У 2007 році основний індекс ринку збільшився на 135,3% – це друге місце у світі після Китаю.
– Хто Ваші основні клієнти?
– Це інституційні інвестори(1) та заможні приватні особи і в Україні, і за кордоном, яким ми, крім брокерських послуг, корпоративних фінансів, надаємо послуги з управління активами. На відміну від багатьох конкурентів, ми з самого початку орієнтувалися на іноземного, а не на українського інвестора. І це не дивно, адже навіть зараз закордонний капітал на 80% визначає фондовий ринок в Україні. А 10 років тому ця цифра взагалі становила майже 95%. Внутрішнього портфельного інвестора(2) практично не існувало.
Ми брали участь у формуванні інвестиційних стратегій багатьох закордонних фондів, що інвестують в Україну, а також займалися виконанням прийнятих інвестиційних рішень. Це дуже важливий фактор, оскільки ліквідність українського ринку все ще порівняно обмежена, незважаючи на істотний прогрес останнім часом.
У 1998 році за активної участі нашої компанії разом з нашими швейцарськими партнерами було відкрито Ukrainian Investment Fund Ltd. (UIFL) (Український Інвестиційний Фонд – прим.ред.), орієнтований на довгострокові інвестиції в акції великих українських компаній. Інвесторами виступили інституціональні і приватні інвестори зі Швейцарії.
Варто зазначити, що в ті часи з'явилося кілька аналогічних фондів, однак більшість з них закрилося, не встоявши перед падінням ринку після російської кризи 1998 року. Водночас, активи UIFL за період з 1998 по 2007 роки збільшилися з $11 млн. до понад $300 млн. У 2004 році UIFL став найдинамічнішим фондом у світі, показавши зростання на 112%.
У 2006 році через зростаючий інтерес інвесторів до нових сегментів ринку було відкрито наш другий спільний проект зі швейцарськими партнерами – Ukrnafta & Opportunity Fund – фонд, орієнтований на інвестиції в акції другого ешелону(3).
– Чи плануєте Ви запускати фонди для внутрішнього інвестора?
– Цього року ми зареєстрували на паритетних засадах зі швейцарськими партнерами компанію з управління активами. Найближчими місяцями ми плануємо відкрити наш перший фонд, орієнтований на українського інвестора. Беручи до уваги наш попередній досвід, ми переконані, що це буде ще один наш успішний проект.
Окрім того, ми маємо велику й успішну практику з формування і управління інвестиційними портфелями для заможних осіб.
– Що визначило успіх компанії «Сінком Капітал» на ринку?
–  Насамперед – це наша команда. Чимало співробітників працюють у компанії вже понад 10 років і є професіоналами високого класу. До того ж, у нас потужна команда аналітиків, серед яких фахівці, які ліцензовані за програмою CFA.
Другий чинник – наша репутація як гарного знавця локального ринку. Місцева специфіка завжди залишається слабким місцем для іноземного інвестора. Ми заповнюємо цей пробіл нашим досвідом, знаннями і зв'язками, а також постійним моніторингом і швидким реагуванням на ситуацію. Це дозволяє не тільки якісно формувати інвестиційні портфелі, а й динамічно керувати ними для досягнення максимальної прибутковості. Крім того, для українських і іноземних інституціональних клієнтів ми супроводжуємо угоди зі злиття і поглинання, купівлі-продажу великих пакетів акцій, пре-IPO і IPO(4).
– Як Ви оцінюєте перспективи українського фондового ринку?
– Інтерес до українського ринку, як і раніше, величезний. По суті, іноземні портфельні менеджери почали пильно придивлятися до українського фондового ринку лише три роки тому.
Україна – величезна країна, що межує з ЄС. Вона має 46 мільйонів населення та розвинуту економіку, що зростає вже дев’ятий рік поспіль. При цьому рівень ВВП на душу населення – 2130 євро – у кілька разів нижчий, ніж у сусідніх Польщі, Росії, Туреччині. Для порівняння, 1990 року, напередодні розпаду Радянського Союзу, ВВП України був у 1,2 рази вищий, ніж у Польщі, а нині ВВП Польщі майже в 3 рази більший, ніж в Україні. Економіка України, таким чином, має величезний потенціал.
З іншого боку, бізнес, що зростає, вимагає дедалі більших обсягів фінансування. Як наслідок, підвищення рівня корпоративного управління і прозорості діяльності українських компаній напередодні приватних розміщень акцій і IPO. За останніх два роки більш як 50 українських компаній залучили акціонерний капітал у такий спосіб.
Загалом, ми вважаємо, що акції українських компаній зростатимуть динамічніше порівняно з усталеними ринками Центральної і Східної Європи. Теперішній спад на українському фондовому ринку є сприятливою нагодою для купівлі акцій.
– Які галузі, на Ваш погляд, є найбільш перспективними для інвестицій в Україну?
– Насамперед, це галузі, що орієнтовані на внутрішнього споживача, зокрема фінансовий сектор, сільське господарство і харчову промисловість, будівництво/нерухомість. Оскільки рівень споживання в Україні в рази відстає від сусідніх європейських ринків, попит у цих сегментах зростатиме випереджальними темпами у міру зростання добробуту населення. Крім того, перспективними виглядають інвестиції в електроенергетику напередодні реформування галузі і приватизації, що очікуються у 2009-2010 роках.
На завершення хотілося б відзначити, що успіх угод та інвестицій багато в чому залежить від досвіду і професіоналізму Вашого інвестиційного радника.

(1) Інституційний інвестор – юридична особа, що активно вкладає кошти в акції та інші фінансові інструменти. Ними є страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії, взаємні і добродійні фонди.
(2) Портфельний інвестор – інвестор, який зацікавлений в максимізації прибутку безпосередньо від цінних паперів, а не в контролі над підприємством. Це інвестиційні та пенсійні фонди, страхові компанії, інші юридичні та фізичні особи.
(3) Акція звичайна (проста)–  цінний папір, що закріплює права її власника (акціонера) на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством і на частину майна, що залишається після його ліквідації. Акція є іменним цінним папером.
Акції, якими торгують на фондових майданчиках, бувають:
– «блакитні фішки» – це акції великих і найбільш надійних компаній.  Такі акції зазвичай мають великий відсоток акцій у вільному обігу і є досить ліквідними. 
– акції другого ешелону – акції середніх за розмірами компаній і ліквідністю дещо гіршою, аніж у «блакитних фішок». Зазвичай, мають більш активну цінову динаміку, тобто на зростаючому ринку вони є  більш прибутковими, ніж «блакитні фішки», а на падаючому ринку – більш збитковими .
– акції третього ешелону – акції, що  не відносяться ні до першої, ні до другої груп і відрізняються низькою ліквідністю й невеликим відсотком акцій у вільному обігу.
Такий поділ на «блакитні фішки», акції другого та третього ешелонів є досить умовним.
(4) IPO (Initial Public Offering – Перша Публічна Пропозиція Акцій) – перша публічна пропозиція інвесторам стати акціонерами компанії. Компанія прагне продати пакет своїх акцій з метою  залучення інвестицій, визначення ринкової вартості компанії, підвищення інвестиційного рейтингу та в  рекламних цілях.