У ЦЕНТРІ УВАГИ – ЗЕМЕЛЬНІ ПОРУШЕННЯ

Багатьом відомо, що право власності на земельну ділянку дозволяє володіти, користуватися та розпоряджатися землею. Але мало хто знає, що право власності або право користування землею покладає на його власника і значну кількість обов'язків, невиконання котрих кваліфікується, в тому числі, як правопорушення, за які законодавством подекуди передбачена доволі сувора відповідальність.

Земельний кодекс України (статті 91 та 96) передбачає для власників та землекористувачів (у тому числі орендарів) земельних ділянок такі зобов'язання:
– забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;
– дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
– своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;
– не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
– підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
– своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;
– дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
– зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Порушники земельного законодавства відповідно до чинного законодавства несуть майнову, адміністративну і навіть кримінальну відповідальність.
Крім того, як крайній захід для протидії нераціональному землекористуванню Земельний кодекс України (стаття 143) навіть передбачає примусове припинення прав на земельну ділянку, що здійснюється у судовому порядку. Таке припинення прав можливе при використанні земельної ділянки не за цільовим призначенням або внаслідок неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними та карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Кваліфікуємо правопорушення
Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» дає чіткі визначення основних правопорушень, що можуть фіксуватися у сфері землекористування, до них належать:
– самовільне зайняття земельної ділянки – будь-які дії, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними;
– невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням – невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень);
– невиконання умов зняття, збереження і нанесення родючого шару ґрунту – невиконання або неякісне виконання обов'язкових заходів, передбачених затвердженою відповідно до законодавства проектною документацією, щодо знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту, що призвело до його псування чи знищення;
– знищення чи пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних насаджень – дії громадян чи посадових осіб, які призводять до часткового або повного пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд чи захисних насаджень, погіршення їх технічного стану, внаслідок чого виникає потреба у проведенні додаткових робіт, пов'язаних із захистом земель від водної та вітрової ерозій, інших негативних процесів;
– забруднення земель – накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін;
– знищення межових знаків – дії громадян, які призвели до втрати в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, внаслідок чого виникає потреба у проведенні додаткових геодезичних робіт з їх відновлення;
– невжиття заходів щодо боротьби з бур'янами – допущення появи небажаної трав'янистої рослинності, яка негативно впливає на розвиток культурних рослин, призводить до поширення шкідників і хвороб або не дає можливості використовувати землі за призначенням;
– непроведення рекультивації порушених земель – невиконання комплексу організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель відповідно до затвердженої документації із землеустрою;
– псування земель – порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених у встановленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість;
– розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель, – добування корисних копалин, будівництво очисних споруд, меліоративних систем та інших об'єктів з порушеннями вимог земельного законодавства України, затвердженої документації із землеустрою, що призводять до ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, пересушення, ущільнення, псування і забруднення земель, засмічення відходами та інших негативних процесів на тій чи іншій земельній ділянці, а також на суміжних земельних ділянках, що викликає необхідність встановлення обмежень (обтяжень) використання цих земель.

Контролери
Чинне законодавство передбачає три форми здійснення контролю за використанням та охороною земель: державний, самоврядний та громадський.
Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель, яка підпорядковується Держкомзему України, та її територіальні органи. Основною формою здійснення державного контролю є проведення перевірок дотримання земельного законодавства.
Так, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель мають право:
– безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, які перебувають у власності та користуванні юридичних та фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;
– давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель та дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень;
– складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
– у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до міліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;
n викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних із порушенням земельного законодавства України;
– передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину;
n проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;
– звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами, для чого вони, як правило, приймають відповідні положення та призначають відповідальних посадових осіб.
Громадський контроль за використанням та охороною земель мав би здійснюватися громадськими інспекторами, які повинні призначатися відповідними органами місцевого самоврядування і діяти на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади із земельних ресурсів. Але оскільки таке положення дотепер залишається незатвердженим, на практиці громадський контроль за використанням та охороною земель в Україні не здійснюється.

Майнова відповідальність
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. А тому, зафіксувавши хоча б одне із цих правопорушень, державний інспектор, крім звичайних процесуальних дій, здійснить розрахунок шкоди, яка завдана правопорушенням державі та територіальній громаді, власнику землі або землекористувачу.
Розмір такої шкоди є досить суттєвим і подекуди може сягати десятків тисяч гривень за гектар.

Як забирають землю
Стаття 144 Земельного кодексу України визначає порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства.
Відповідно до цього порядку, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор з використання та охорони земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, держінспектор відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.
У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк держінспектор звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.
Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржено землекористувачем у судовому порядку.

Про що слід знати
Звичайно, краще вітчизняному сільськогосподарському товаровиробнику ніколи не допускати порушень земельного законодавства. Запорукою цього буде, насамперед, знання та чітке дотримання обов'язків власника землі або землекористувача.
Слід завжди пам'ятати про те, що земельними ділянками слід користуватися правомірно, виключно на підставі зареєстрованих правовстановлюючих документів – державних актів на право власності або постійного користування землею чи договорів оренди, суперфіцію, емфітевзису.
Розпочинаючи використання земельної ділянки, необхідно ретельно вивчити наявну документацію із землеустрою, якою встановлюється склад земельних угідь ділянки, визначаються обмеження у використанні земель – це дасть змогу надалі ефективно стежити за використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
Власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять будівельні, гірничодобувні, геологорозвідувальні та інші роботи, зобов'язані спершу отримати у Держземінспекції дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту. При цьому дозвіл не вимагається у випадках, якщо переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) здійснюється в межах однієї й тієї самої земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів.
Якщо ж після перевірки дотримання вимог земельного законодавства інспектор виявив порушення у вашому землекористуванні, бажано звернутися за кваліфікованою правовою допомогою. Річ у тім, що з процесуальної точки зору фіксація більшості земельних правопорушень є досить складною юридичною дією, а тому залучення досвідченого юриста-земельника ще на початку перевірки дасть змогу запобігти помилкам землекористувача і в цілому суттєво пом'якшити міру його відповідальності.