ДУМАЛИ-ГАДАЛИ, ЗРЕШТОЮ ОБРАЛИ…

Відшуміла-відгриміла та й потроху стихає виборча кампанія. Подекуди ще збурюють інформаційний простір незадоволені своїм результатом, десь ніяк не можуть порахувати голоси на окремих округах. Проте вже можна констатувати: вибори відбулися, і з цими результатами народного волевиявлення нам доведеться жити найближчі чотири роки.
Як свідомий громадянин і допитливий журналіст, я не міг оминути нагоди поглянути на вибори, так би мовити «зсередини», тож погодився на пропозицію однієї з політичних сил виступити у якості офіційного спостерігача на дільниці одного з виборчих округів у центральному районі Києва.
Які основні висновки з такого спостереження? По-перше, що особливо приємно, цього разу вибори відбулися без політичного протистояння у родинах: хто за кого хотів, за того і голосував. Наші співвітчизники нарешті збагнули, що за суворих реалій сьогодення ліпше погодитися з волевиявленням свого близького, ніж перетворити родинне життя на політичний ринг. По-друге, цьогорічні вибори – справа людей похилого віку. Звісно, на різних дільницях частка молоді може бути різною (приміром, у студентському містечку), але все ж молодих облич і людей працездатного віку серед голосуючих було небагато. Натомість через силу, з допомогою милиць та перехожих, на дільницю йшли пенсіонери. На відміну від молоді, їх життєвий досвід привчив відповідально ставитися до виборів. Явка виборців також не порадувала – десь близько 60%, – чи не найнижчий показник за всю історію. А якби не прийшли пенсіонери?
Головне – процес!
Отже, сам процес голосування був напрочуд спокійним, навіть нудним: ні тобі провокацій, ні скандалів. Якби не двоє виборців, що не знайшли себе у списках, нічого було б і згадати. Фальсифікацій у процесі голосування не було. Тобто зовсім, ніяких. Спостерігачів бо спеціально навчали розпізнавати ознаки порушень та методи фальсифікацій. Але нічого виявити на цьому етапі так і не вдалося. Те ж саме і під час підрахунку голосів.
Треба бути ілюзіоністом рівня Коперфільда, щоб перед лицем десятків членів комісії та такої ж кількості спостерігачів зуміти зманіпулювати бюлетенями. Оголошення волевиявлення кожного бюлетеня голосно проказував член комісії та віддавав іншому члену комісії, котрий збирав їх коло себе на купку. Потім залишалося лише підрахувати кількість голосів, відданих за ту чи іншу політичну силу, чи кандидата.
Спершу оголошували і рахували бюлетені за партії. І вже на цьому етапі, ще до підрахунку, почалися дива: стоси бюлетенів за Об'єднану опозицію, «УДАР» та ВО «Свобода» росли просто на очах. Їм суттєво програвали Партія Регіонів та КПУ, хоча і за них було навдивовижу багато голосів. Решта партій отримали 1-2, максимум 5-10 голосів. І якщо високий результат комуністів можна було б пояснити великим відсотком пенсіонерів, що голосували на дільниці, то «УДАР» і «Свобода» щиро дивували: на нашій дільниці їх показники вдвічі перевищували комуністів з регіоналами. Ще більший подив був, коли рахували бюлетені за мажоритарних кандидатів: мало кому відомий свободівець був абсолютним переможцем! І ні в кого це не викликало обурення чи намагання «скоригувати» результат на користь більш «розкрученого» кандидата.
Врешті-решт близько 3-ї години ночі усі формальності було виконано і всі присутні отримали завірені печаткою копії протоколів. За законом кількість копій протоколів має дорівнювати кількості членів дільничної комісії плюс чотири. Усі ці протоколи мають порядкові номери і їх підписує кожен із членів комісії (у нас їх було зо два десятки). Крім того, копію протоколу, завірену підписами голови комісії та секретаря із «мокрою» печаткою, міг отримати кожен спостерігач (теж більше десяти осіб). До того ж більшість спостерігачів ще задовго до формального оформлення протоколів передала до своїх штабів результати основних гравців, тому не дивно, що приблизні результати волевиявлення були відомі вже близько опівночі. Як за таких умов можна сфальшувати вибори – незрозуміло. У всякому разі вони фальшуються не на етапі голосування чи підбиття підсумків на дільницях. Тому виникає цілком слушне питання: а навіщо за бюджетний мільярд гривень дільниці обладнали веб-камерами? Адже якість відео з камер залишала бажати кращого.
Пізніше виявилося, що саме наш округ був чи не найскандальнішим у столиці і переможець тут досі не встановлений. Проте якби не Інтернет, я би про це ніколи не запідозрив. Вочевидь основні намагання «відкоригувати» результати волевиявлення робляться саме на етапі зведення результатів дільничних комісій в окрузі. Недарма ж у деяких округах скласти сто цифр не можуть кілька діб.
Про можливості фальсифікацій читайте у друкованій версії.