ЗА ВИСОКИМИ ВРОЖАЯМИ НЕ ВТРАТИТИ ЛЮДСЬКІ ЖИТТЯ

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Про це говорить стаття 43 Конституції України. Про це і багато іншого навіть написано цілий Закон «Про охорону праці». І все ж таки новини пестріють заголовками про нещасні випадки на виробництві, в тому числі і у сільському господарстві. На вічні питання «хто винен» і «що робити» ми попросили відповісти керівника Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Сумській області Ігоря Пантелєєва.
– При всьому пафосі розвитку сільськогосподарської галузі по всій Україні, як тільки починається жнивна пора, ми починаємо виїжджати на розслідування нещасних випадків з летальним кінцем, – розпочав свою розповідь Ігор Васильович. – Як правило, потім з'ясовується, що набираються робітники, які не обучені, не атестовані, і керівники їх допускають до експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки. Що, відповідно, приводить до нещасних випадків. Як і проста необережніть, безладність при сільгоспроботах. Так, наприклад, був випадок, коли різноробочий ліг в траву відпочити, а водій вантажівки, відхилившись від маршрута, здаваючи назад, переїхав його. На Сумщині це другий такий за кілька років випадок.

– Які травми і нещасні випадки найбільш характерні для галузі сільського господарства?
– В основному, як і на будь-якому іншому підприємстві іншої галузі, це травми при роботі з механізмами і через неуважність. Але найбільше мене хвилює, що людей готують дуже погано до виконання робід підвищеної небезпеки. Візьми практично кожного на перевірку, вони знають якісь ази, але не знають сутності процеса, яким намагаються керувати. І відповідальність за це лежить на роботодавці. Це прописано в статті 13 Закону «Про охорону праці» і в 43 статті Конституції України.
Дуже часто намагаються пояснювати, мовляв, людина сама винна – сам заліз, сам неправильно виконав. А де ж, в такому випадку, була служба охорони праці, яку мав організувати роботодавець? Адже ми не можемо над кожним підприємством поставити інспектора.

– Чи можете Ви надати статистику: де більш небезпечна робота – на великих чи малих підприємствах?
– Такі дані спеціально не відстежуються, але, в основному, на великих агропідприємствах, адже саме в них є значна концентрація потенційно небезпечних об'єктів. Ще слід сказати про найманих працівників для сезонних робіт. Сталий штат, зазвичай, більш обучений.
Існує Закон «Про охорону праці», де говориться, що роботодавець має дозвіл на роботу з об'єктами підвищеної небезпеки. І коли видається дозвіл, експерти з'ясовують, чи можуть вони видати дозвіл, як правило, все в порядку. Але при наймі нових робітників на сезонні роботи такі експертизи не проводяться – штат постійно змінюється, тож і виникає чехарда.

– Хто несе відповідальність за нещасний випадок на виробництві і що за це передбачено?
– Комісія по розслідуванню крім причин виникнення нещасного випадку встановлює також винних осіб. Один з екземплярів актів комісії йде в прокуратуру, де вже вирішують питання про порушення кримінальної справи.
Якщо порушені правила безпечної експлуатації тих чи інших об'єктів підвищеної небезпеки, то це 272 стаття Карного Кодексу України, якою передбачено до 8 років позбавлення волі. Якщо порушено Закон «Про охорону праці», то діє ст. 271 ККУ, якою передбачено позбавлення волі до 7 років. І винен, як я вже казав, зазвичай, роботодавець.
У будь-якому випадку Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві в разі визнання такого випадку спеціальною комісією випадком, що пов'язаний з виробництвом, виплачує постраждалому або сім'ї загиблого відповідні кошти. Але тут треба подивитись на інший бік медалі: чому держава має платити всім за безлад і негосподарський підхід. Може, краще вирішити проблему скороченням нещасних випадків? А для цього не потрібно задвигати на задній план охорону праці.

– Коли людина наймається на роботу, чи не підписує вона відповідні папери про те, що ознайомлена з небезпекою, бере відповідальність на себе?..
– Роботодавець просто не має права допустити робітника до роботи з об'єктом, що становить підвищену небезпеку без необхідного навчання і стажування. Якщо ж допускає, то він просто порушує закон.

– А ось у випадку, про який Ви говорили, коли робітник заснув у траві, як ви вважаєте, хто винен?
– На місці виробництва мала бути відповідальна особа, яка контролювала б у виробничому процесі всіх своїх робітників. І мали б бути визначені спеціаліні місця для відпочинку, куріння, так само, як і визначені маршрути. До речі, наше законодавство про охорону працю взято з німецького законодавства, де за людиною в процесі праці наглядає спеціально обучена відповідальна особа.

– Які шляхи Ви вбачаєте для зменшення нещасних випадків на виробництві?
– Як один із шляхів наразі керівництво Держгірпромнагляду намагається поновити штрафи на підприємстві за нещасний випадок, щоб кожен відчував відповідальність не на словах, а на ділі.
Сторінку підготував Артем Житков