ДОНОРИ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ БЮДЖЕТНИХ ПРОБЛЕМ

Круглий стіл «Аграрний бізнес і держава: від протистояння до співробітництва» відбувся 31 травня в Києві. Фахівці АПК – керівники агропідприємств і профільних організацій, чиновники і народні депутати розглядали питання трьох секцій: держрегулювання і держпідтримка аграрного бізнесу, оподаткування АПК і земельна реформа та її наслідки.
Організаторами заходу виступили ІА «ЛІГАБізнесІнформ», видавництво «Юридична практика» і газета «Агропрофі», генеральним партнером – юридична компанія «Jurimex». Пропозиції учасників круглого столу щодо вдосконалення законодавчої бази АПК, за словами модератора заходу, шеф-редактора газети «Юридична практика» Рустама Колєсніка, будуть зібрані і передані до Верховної Ради України.

Як зазначив у вступному слові партнер ЮК Jurimex Олександр Шишканов, галузь АПК в Україні дуже приваблива для інвестицій. Зокрема, під час кризи сільське господарство України «показало себе тихою гаванню, де капітал може бути не тільки збережено, але й примножено».
Однак успіхи АПК, зазначив промовець, не залишаються непоміченими для держави. Очевидно, що в умовах хронічного бюджетного дефіциту та низьких темпів відновлення економіки в цілому влада розглядає агробізнес скоріше як донора для фінансування своїх витрат. Свідченнями цьому є різного роду заборони на експорт сільгосппродукції. Йдеться як про неофіційні дії органів влади та підприємств-монополістів з обмеження транспортування та експорту продукції, так і про запровадження урядом квот та обкладання експорту митом. Такі дії не тільки призвели до значних збитків сільгоспвиробників, але й завдали шкоди репутації України як надійного постачальника сільськогосподарської продукції. Це і численні спроби збільшити податкове навантаження на агробізнес шляхом збільшення нормативної грошової оцінки земель, запровадження нових податків, підвищення розміру фіксованого сільськогосподарського податку тощо.
Одночасно багато учасників цього ринку «відчувають себе донорами для вирішення державою бюджетних проблем». Також, зазначив фахівець, держава хоче виступати не тільки регулятором, а й гравцем ринку, «створюючи різного роду державні підприємства, корпоративні товариства у галузі АПК та запроваджуючи для них пільгові умови роботи».
Нестабільне податкове законодавство, невизначеність земельного питання все більше відлякує інвесторів від вітчизняного АПК. Саме тому зміна формату відносин повинна стати першочерговою метою аграрного бізнесу та влади – від протистояння до співробітництва, резюмував Олександр Шишканов.
Державні органи виконавчої влади представляв Сергій Кваша – директор Департаменту економічного розвитку і аграрного ринку Мінагрополітики. За його словами, головною стратегічною метою агрополітики в міністерстві вбачають створення умов для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва. Наступна мета – цінова доступність продукції для громадян, а також – безпека та якість продукції. «Ми усі ці цілі розглядаємо у трьох вимірах – інтереси виробників, споживачів та держави. Вони часто не співпадають, і для цього міністерство вимушене використовувати найбільш ефективні інструменти для втручання на ринок, щоб забезпечити інтереси усіх учасників», – зазначив він.
За словами промовця, за результатами 2011 року аграрна галузь – одна з найкращих за темпами приросту: 17,5% за результатами минулого року, що більше, ніж в інших галузях. Продукції вироблено на 118,1 млрд грн в цінах 2005 року, що є найбільшим показником за всю історію (Пан Кваша, на жаль, не уточнив, за яку історію. – прим. ред.). В цінах реалізації – це 190 млрд грн. Доходи виробників склали 14 млрд грн до оподаткування. Кількість прибуткових підприємств – 85% і 14,6% – це збиткові підприємства.
Посадовець також розповів про плани Мінагрополітики на найближчу перспективу: «основний акцент міністерство на 2012 рік і подальші роки робить на фінансову підтримку і особливо пряму підтримку розвитку галузі тваринництва, зокрема, «довгі гроші» на скотарство та підтримка розвитку свинарства. Міністерство вважає за необхідне також здійснювати політику імпортозаміщення стосовно овочів закритого грунту та розбудови інфраструктури». В міністерстві вважають, що рослинництво може розвиватися еволюційно в умовах достатнього ціноутворення для отримання прибутків виробниками та підвищення рівня продуктивності. «В цій галузі можна отримувати доходи без державних заходів і підтримки», – зазначив Сергій Кваша. Також чиновник повідомив, що його відомство проти втручання в експортну політику. «Воно було пов'язане з наповненням бюджету. Позиція міністерства була зрозумілою у цьому контексті – ми заперечували проти таких кроків, які здійснював комітет з бюджету за підтримки Міністерства фінансів», – резюмував він.
Народний депутат України Василь Черній парламентарем став півроку тому, останні ж 15 років працював спочатку начальником Головного управління сільського господарства Вінницької області, а потім заступником губернатора з питань АПК на Вінниччині. Тому він переконаний, що найбільша політична проблема, яку ми повинні вирішити найближчим часом, – на офіційному рівні визнати, що Україна – аграрна держава, після чого ми повинні докорінно змінити внутрішню та зовнішню політику. Також нардеп зазначив, що державне регулювання має бути присутнім на аграрному ринку, оскільки це допомагає уникати форс-мажорних обставин (чи-то створювати їх, як заведено у нас – прим. ред.) і практикується у розвинених країнах.
Подолання нинішньої непрозорості аграрного ринку депутат вбачає в торгівлі через біржу. Через цей самий інструмент він пропонує проводити держпідтримку аграрного виробництва: «Ми повинні дотувати гривню реалізованої продукції через біржу. Будемо стимулювати прозорість ринку і вартість реалізованої продукції. Тобто продукції, яка не віртуально виробляється, а реалізується».
У підсумку народний депутат зазначив: «Сьогодні доступ до коштів державної підтримки має не більше 10% тих, хто працює в аграрному секторі, і це не є таємницею. А при тій ситуації, яку я озвучив, підтримка буде доступна всім, хто матиме бажання працювати».
Доволі категоричним був депутат Верховної Ради Григорій Смітюх. За його словами, за роки незалежності було запроваджено близько 200 програм розвитку, у тому числі і в аграрному секторі. «Жодна з цих програм до сьогодні фактично не виконана – починаючи від літакобудування і закінчуючи виробництвом молока. Кожен новий уряд приходив, переглядав програму чи впроваджував нову, під неї виділяв кошти. Але ці кошти, програми, люди, які з ними працювали, – все це не дало жодного ефекту для України», – зазначив депутат. За його словами, саме через це кінцеві продукти українського виробництва майже відсутні на зовнішніх ринках.
Це видно і на прикладі експорту зернових з України, коли за кордон «їде» переважно фуражне зерно. «І завдання, яке сьогодні стоїть перед Україною, перед нашим комітетом та бюджетним комітетом, – зробити такі програми, які будуть направлені на те, щоб ці зернові перероблялися на кінцевий продукт – молоко, м'ясо. Тоді Україна могла б забезпечити себе гарними продуктами, без ГМО, екологічно чистими, а не тими, що зараз продаються на прилавках», – підкреслив він.
Також депутат наголосив на необхідності створення умов для використання біопалива в Україні, що наблизить таку омріяну українцями енергетичну незалежність. «Якщо ми подивимось, що одна тонна зерна дає в середньому одну тонну відходів, залежно від культури, то, за даними експертів, Україна втрачає, тобто спалює на полях близько 330 мільйонів тонн біопалива умовно. Якби ми його переробляли, то у перспективі для потреб населення могли б більше не використовувати природний газ», – повідомив народний обранець.
Повертаючись до державних цільових програм, він зазначив, що знає наразі лише одну дієву програму (в аграрному секторі – прим. ред.).
Це, за його словами, програма, спрямована на підтримку розвитку виноградарства, садівництва та хмелярства. «Потрібно відпрацьовувати разом з нашим міністерством, нашим комітетом, запроваджувати програми, які мають бути довгостроковими», – резюмував депутат.
Голова Аграрного союзу України Геннадій Новіков наголосив, що наразі законотворча діяльність усіх гілок влади, на жаль, спрямована не на виробників продукції, а на орендодавців. «Всі разом намагаються захистити того, хто здає землю. А той, хто на ній працює – на нього все більше і більше зростає тиск. Іноді деякі законопроекти вражають своєю необізнаністю з приводу існуючих реалій на аграрному ринку. Декілька таких ми нещодавно розглядали на нараді Аграрного союзу. Зокрема, проекти щодо зміни структури посівних площ, підвищення кадастрової оцінки землі, підвищення податку на один відсоток згідно нової кадастрової оцінки землі, відміна 1,5% збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, а також проект «Про сільське господарства», – підкреслив він, зазначивши, що останній документ є доволі цікавим. Зокрема, з огляду на те, що в ньому вперше прописана значна відповідальність держави. З останніх прикладів відсутності відповідальності він навів ситуацію з Аграрним фондом, коли «фінансування Аграрного фонду передбачене у бюджеті у лютому 2,4 мільярди, а виділяти гроші починають тільки у травні і менші суми, коли розпочато форвард, а в Криму збирають врожай. Тут навіть ніхто не вибачився. І так кожен рік по кожній програмі. Фінансування АПК ще не розпочато, а вже півроку пройшло. Хто за це відповідатиме?! Ми навіть тепер думаємо, коли розглядаємо той чи інший проект, мовляв, хай приймають – все одно не виконуватимуть».
У відповідь знову взяв слово Сергій Кваша, який зазначив, що ліберальний розвиток сільського господарства «закінчиться тим, що 40 компаній оброблятимуть 80% землі України до 2020 року. І вплинути на такі компанії буде неможливо ані адміністративними методами, ані іншими законодавчими способами». Він зауважив, що непопулярні рішення приймаються з огляду на продовольчу безпеку держави і суспільні інтереси. «Давайте подивимось, яким чином еволюційний розвиток забезпечить країну м'ясом, коли найкраща комбінація для бізнесу у рослинництві – це кукурудза та соя… Саме тому цим законом ми повинні ввести виробничі стандарти та аграрні паспорти, щоб чітко знати – хто в Україні виробляє жито. Добровільно це робити ніхто не хоче», – сказав він, вочевидь маючи на увазі проект закону «Про сільське господарство».
Герой України, директор Теофіпільської філії ПАТ «Миронівський хлібопродукт» Василь Петринюк має свою точку зору на аграрні холдинги. «Може мій погляд неправильний, але що робити фермеру, як виживати? Я подивився – у мене 27 фермерів – вони згортають виробництво. Худобу тримати не можуть. З ціновою політикою на добрива сільгоспкультури теж не хочуть вирощувати. Треба дивитися, знайти золоту середину. Не думаю, що держава не зможе контролювати крупні холдинги – для цього є свої закони», – зауважив він.
Що ж до держпідтримки, то промовець висвітлив це питання з позиції керівника господарства, який ще недавно пробував господарювати сам на площі 16 тис.га, а зараз вже 1,5 роки в складі Миронівського хлібопродукту. «Державне регулювання і державна підтримка – мені здається, що це якесь вульгарне поняття. Ми про нього говоримо, а його немає, ані державного регулювання, ані державної підтримки. Як аргумент хочу привести наступне. Я пам'ятаю, коли тільки Україна здобула незалежність, за тонну дизпалива ми давали 1,03 тонни пшениці, а за тонну цукру можна було купити 7-9 тонн дизпалива. Тоді ми говорили про диспаритет та несправедливість цін, а тепер про це ніхто не говорить. Сьогодні за тонну дизпалива треба заплатити 7-8 тонн зерна. Таких прикладів можна приводити багато. Треба, щоб держава оцінила подвиг селян, як вони у цих умовах працюють і виробляють продукцію. Проте багато хто вже пшеницю не сіє, бо вона збиткова. Це факт. Ми маємо збиткове м'ясо. Ця проблема дуже серйозно стоїть і з часом буде тільки загострюватися. Молоко поки що було прибуткове, але що буде у цьому році – невідомо. Ми сьогодні молоко не продаємо, а здаємо.
Але не все так трагічно. Я подивився, що 5 мільйонів тонн продукції викидають українці на рік. Питання, чому так відбувається, при тому, що у це було вкладено чимало грошей. Але це вже окрема тема.
Влада не повинна заважати виробництву. У нас часто виходить, що влада заважає.
Наприклад, у нас велике поголів'я худоби, а на поле вже не можна гной возити – потрібен дозвіл. Дійшло до абсурду. І таких прикладів багато.
З приводу підтримки, звичайно, це крихти. Але краще б їх не було. Бо виходить так, що керівник підприємства тільки починає говорити про ці гроші, а у нього під кабінетами вже стоять представники СБУ, прокуратура, податкова та інші перевіряючи органи і чекають, коли він візьме ту допомогу. Правильно було сказано, що ці крихти потрапляють комусь своєму, кого не будуть перевіряти», – сказав керівник господарства.
Вніс кілька зауважень і Григорій Смітюх. Щодо порядку використання грошей він зазначив, що навіть за умови вчасного прийняття бюджету, справу гальмує невчасне ухвалення порядків розподілення коштів. «На сьогодні дуже багато порядків з приводу бюджету досі не прийняті Міністерством економіки, Міністерством юстиції. Я погоджуюсь у тому плані, що вже давно треба було віддати ті крихти коштів, які передбачені бюджетом, а цього не зроблено. На мій погляд, одночасно з бюджетом треба подавати порядки на новий рік, тоді не буде цього розриву і будуть своєчасні виплати», – зазначив нардеп.
Мав він свою точку зору і щодо здешевлення кредитів: «Сидить банкір, сидить фермер, він йде у банк і бере кредит, держава компенсує, а отримує банкір, який і так живе добре і ставки дає сам. Кого ми дуримо?! Ми з держави забираємо гроші для банкірів. Це в корні треба поламати. Тому що всі державні дотації зі здешевлення кредитів у кінцевому підсумку йдуть на фінансування недержавних банків».
Олександр Шишканов свою доповідь присвятив аналізу законопроекту «Про ринок земель». Наразі точиться багато дискусій, щодо того, як потрібно удосконалити цей документ. Перше, на що звертається увага і що є найбільш дискусійним питанням – це перелік осіб, які можуть бути власниками земель сільськогосподарського призначення. «З одного боку, можна зрозуміти прибічників опозиції, що власниками можуть бути тільки громадяни України, держава та територіальні громади, тому що земля не повинна концентруватися у аграрних холдингах. Але все ж таки є багато недоліків у такої позиції. Оскільки це потягне за собою неповноцінність обігу земель сільськогосподарського призначення, це буде порушенням прав виробників, тому що завжди говорили, що метою земельної реформи є перехід прав на землю до тих, хто її обробляє. Насправді, ми йдемо до того, що наша ціль, наші земельні реформи – це буде заміна мільйонів власників землі на кілька десятків тисяч. А виробники як орендували, так і будуть орендувати землю. Тобто орендна форма землевикористання буде домінуючою і у подальшому. Крім того, такі обмеження власників сільськогосподарської землі потягнуть, на мою думку, зниження зацікавленості банків у кредитуванні сільського господарства при іпотеці таких земель. Тому що у разі накладання стягнення на цю землю її продати можна буде тільки громадянам України». Виробники, у яких є реальні гроші, реально не зможуть купувати цю землю, тобто тільки через фізичних осіб. Це стосується, звичайно, і комерційних банків. Плюс також законопроектом передбачено, що комерційні банки повинні протягом 6 місяців відчужити цю земельну ділянку. Випадок, коли відчуження не відбувається, законопроект не передбачає. Це також обмежує потенціал землі, як засобу отримання кредитних коштів для селян», – говорить правник.
Також він зазначає, що законопроектом передбачається розбалансування органів державної влади, оскільки планується, що землями державної власності за межами населеного пункту буде відати не районна адміністрація, як сьогодні, а Держземагентсво та його територіальні органи. «Буде така картина, що наше Держземагентсво буде надавати дозволи на проекти відведення, буде погоджувати це відведення та буде його затверджувати. Немає якогось контролю по даному питанню», – попереджує юрист.
Щодо обмежень на власність та розпорядження сільськогосподарськими землями, то у законопроекті відсутні якісь критерії, на які землі обмежене володіння. Наприклад, якщо говорити про обмеження купівлі землі, то вони розповсюджуються на землі, придатні для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства. Як можна трактувати придатні землі чи непридатні – це дуже широке поняття і розмите. «Якщо його застосовувати, то це спричинить проблеми для покупця. Можливо, цю норму взагалі не можна буде виконати», – говорить пан Шишканов.
Недосконало прописаний, на думку доповідача, і необхідний механізм земельних торгів. Зокрема, у проекті зазначено, що органи влади можуть продавати земельні ділянки для сільськогосподарських цілей виключно за умови наявності схем землеустрою, техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень. І виникне наступна проблема: «якщо у нас в межах району або якогось села відсутні схеми землеустрою, техніко-економічне обґрунтування, то розпоряджатися землею не можна і далі ця земля заростатиме, або буде оброблятися близькими до влади структурами. В умовах хронічної недостачі бюджетних коштів дозволити собі таку розкіш, як такі схеми землеустрою – це можуть тільки одиниці, наближені до великих міст населені пункти та райони».
Значним недоліком законопроекту є також те, що відумерла спадщина, відсоток якої у віддалених областях доходить до 40%, передається через суд до державної власності. Відтак держава стане одним з найбільших власників земель. На етапі передачі цих ділянок, консолідації виникає ризик вилучення з сільськогосподарського обігу великого масиву земель. Внаслідок цього виникне черезсмужжя, як воно називається у проекті закону, тобто земельні ділянки будуть розташовані у хаотичному порядку. «Товаровиробник вже не зможе обробляти землі у державній власності, тому що йому автоматично буде справа за захоплення землі. Не обробляти ці ділянки складно, їх доведеться об'їжджати – це буде економічно недоцільно», – резюмував юрист.
Фінансовий директор ТОВ «Крок-УкрЗалізБуд», депутат Чернігівської облради Людмила Андрієвська також торкнулася у своєму виступі земельного питання. За її словами, зараз при переоформленні договорів оренди існують значні проблеми. Переоформлення договору займає близько року. «Вже неодноразово звучали думки, що добре управляти можна тим, що знаходиться у тебе в руках. Ви не можете командувати в чужій квартирі. Якщо б с/г земля, це моя особиста думка, була в державній власності і мені б надавали оренду на 20-25 років, я мала б можливість придбавати основні засоби для обробітку, могла б проводити будівництво. А на сьогодні, якщо ми будували молочний комплекс, який обійшовся нам в 15 мільйонів гривень, ми робили техніко-економічне обгрунтування на 4,5 гривні за літр молока, а сьогодні продаємо за 3 гривні. При тому, що це молоко екстра класу», – зазначила вона, підкресливши, що стабільність залежить від тривалих у часі держпрограм.
Голова Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор» Микола Ярчук зазначив, що цукровики не проти Закону «Про ринок землі», але мають деякі застереження. Зокрема, щодо обмеження обсягу орендованих земель. «Цукровий завод – це специфічне виробництво, яке консолідує навколо себе землі для вирощування цукрових буряків. Не важливо, хто їх буде вирощувати, але навколо цукрового заводу в цьому бізнесі повинно бути задіяно щонайменш 50-60 тисяч гектарів землі. І те обмеження, яке сьогодні передбачено в законопроекті, може зруйнувати вже сформовану на сьогодні систему виробництва цукру у нас на Україні. І я повинен сказати, що це не щось нове, що ще у революції 1917 року за цукровими заводами закріпляли земельні угіддя і цукровозаводчики впливали на процес вирощування цукрових буряків на підставі різних форм договірних систем. На мою думку, сьогодні вести війну з холдингами треба не з того боку, не через закон «Про ринок земель». (А чи взагалі потрібно її вести? – прим. ред.) Треба роз'єднати ці поняття і виписати закон про агрохолдинг», – зазначив доповідач. Також він додав, що сьогодні проблема на селі – це зникнення юридичної особи. І саме в законодавстві треба зобов'язати, що на кожному населеному пункті повинна бути аграрна юридична особа. Також пан Ярчук торкнувся проблем громадських організацій, які ведуть, по суті, технічну політику, працюють незаконно. «Право представляти інтереси виробника у нас поза законом. Якщо ми цього не зробимо, не пропишемо закон про громадські організації, у нас так само буде екстенсивно розвиватись економіка і в подальшому», – підкреслив він.
Партнер юридичної фірми «Софія» Олександр Поліводський вважає позитивним фактором те, що законопроект «Про ринок земель» поки що не приймають. На його думку, було б правильно розбити цей закон на кілька компонентів і прийняти кожен окремо. «Наприклад, візьміть текст закону, більша частина його стосується конкурентного продажу землі державної комунальної власності. А хто проти того, щоб вона на конкурентних засадах продавалася і це було справедливо? Можна це питання вивести в окремий закон і прийняти його. І питання залишаться тільки технічні і спірні. Можна окремо вивести питання про те, як обмежувати… Одне із питань про іноземців. Чи треба нам іноземці, чи не треба? Це окреме політичне питання», – запропонував він.
Також він виокремив в законопроекті важливе, але малообговорюване питання щодо того, як буде проходити реєстрація і покупця, і продавця. «З 2013 року, я як юрист, прочитавши закон, чіткої схеми, як буде реєструватись право на землю собі не уявляю», – наголосив він.
Григорій Смітюх зазначив, що, законопроект, звичайно, має свої вади. Зокрема, прописане обмеження в купівлі землі мотивується серед іншого і недосконалою банківською системою, яка, завдяки великим відсотковим ставкам, не дасть змоги купити землю пересічній людині. На його думку, закон не буде ухвалено у другому читанні до виборів.
«Добре, що цей закон затримався на свіжий парламентський склад, я думаю, що наступний склад буде трохи інший. Оскільки є ще час подискутувати, є можливість внести зміни. В цьому законі обов'язково повинно з'явитись питання державно-земельного фонду зі спеціальними функціями. Тому що це не банківська функція накопичувати землю і передавати її в оренду. Функція державно-земельного банку – накопичувати державні кошти, в тому числі, і бюджетні, а не давати комерційним банкам заробляти на землях», – зазначив він і запропонував надавати конкретні зауваження по документу до аграрного парламентського комітету.
Віце-президент аграрної компанії Harmelia Вадим Бодаєв у своєму виступі зауважив, що у держави просто немає стратегії розвитку сільського господарства, тому і неможливо розв'язати нинішні аграрні проблеми.
«Ми увесь час ходимо по колу одних і тих же питань. Не підтримуються холдинги, фермерів. Чому? Чому ми не можемо спробувати відповісти на це питання? У багатьох країнах на нього дали вже відповідь, вона лежить в площині економічних відносин. Усі хочуть зрештою отримати прибуток і заробити гроші, тому ми тут іншого нічого не придумаємо. Спочатку стоїть виробник, він виробив, споживач повинен спожити – ці баланси повинні працювати. Держава може регулювати тільки те, на що вона може впливати. Держава повинна створювати умови, і основна функція держави зараз – це знайти цей баланс і усім показати, що фермер може розвиватися, робити те-то, для цього йому треба стільки-то землі, він заробить стільки-то грошей і житиме спокійно. Фермер – це така ж людина, така ж частина суспільства, як і будь-який працівник холдингу, який теж живе від того, що заробить холдинг, буде розподілений прибуток і так далі. Давайте дамо відповідь на це питання, як знайти баланс інтересів.
Баланс, мені здається, дуже просто знайти. Для цього треба сісти учасникам цих процесів і домовитися, як ми можемо взаємодіяти. Держава виступає арбітром, але точно не керуючим компанією. Вона говорить: так, ви виробіть інтереси, а я їх підтримуватиму. Це є стратегія. Сьогодні немає стратегії у держави, як вона розвиває сільське господарство, хоч їх написано мільйон. Тому і пропоную, давайте обговорювати, як домовитися, а після цього буде програма, як розподіляються гроші, куди вони йдуть, кому ми даємо підтримку, кому ми не даємо. І в результаті виграє суспільство».
Проблемним аспектам оподаткування агробізнесу було присвячено виступ Віти Форсюк, юриста, заступника керівника практики податкового права ЮК Jurimex. Зокрема, за її словами, основна проблема – це нестабільність податкового законодавства, відповідно підприємство не може планувати стратегію свого розвитку.
«Якщо взяти Податковий кодекс – статус (платника фіксованого сільгоспподатку – прим. ред.) набувається безстроково. У зв'язку з чим виникає взагалі це підтвердження? Як на мене, це взагалі не потрібно, оскільки, по-перше, на даний момент податкова, наприклад, може отримувати напряму інформацію з земельних кадастрів для підтвердження статусу об'єкту. І крім того, вона може також отримувати іншу інформацію щодо встановлення оборотів. Тож вона може самостійно акумулювати інформацію, і тому я не розумію, чому платники податку мають щороку іти подавати ті самі папери», – зауважила юрист.
Також значною проблемою є проведення податкових перевірок. «Їх дуже багато. Головна проблема, що вас можуть двічі перевірити за один і той же період. Податковий кодекс це не забороняє. Навіть не з різних підстав, а просто в межах одного періоду».
* * *
Наприкінці проведення «круглого столу» настав час для питань-відповідей. Проте, з огляду на обмеженість часу їх було небагато.
Олексій Зволинський, Інститут розвитку аграрних ринків, у своєму запитанні торкнувся проблеми кадрового ресурсу в АПК:
– Ви говорили про те, що у нас в наявності ресурси для забезпечення розвитку сільського господарства, і ми при своїх дослідженнях на сьогодні виявили критичне падіння зайнятих і найнятих в сільському господарстві. При цьому цифри загалом драматичні. Тому що в 2000 році було найнято близько 2 млн 750 тис., а зараз зайнято лише 564 тис. людей. При цьому від 40 до 70% підприємств говорять про те, що вони не можуть найняти потрібних людей, тому що немає відповідної кваліфікації, і близько 70% людей не задоволені своєю роботою і своїм доходом. Усе це схоже на активну соціальну проблему і високу міру соціально-економічного дисбалансу. Ми зараз намагаємося скласти прогноз потреби в людських ресурсах в усіх секторах і підсекторах сільського господарства. У законі ніде не згадується ні прогнозування, ні про зміну якості навчання, ні про склад цих людських ресурсів жодного пункту не існує. Я хотів запитати, чи є якийсь фокус, або якась увага на це питання і чи можна обговорювати зміни подібного роду в нашому законодавстві?
Відповів на запитання Григорій Смітюх:
– Фокусу немає або фокус є. Один думає, що хтось за нього думає, інший думає, що він вже подумав. Коли ми говорили про ці питання, коли ухвалювалися закони, ми дуже багато дискутували в комітеті між собою. Наприклад, говоримо, що давайте створимо такі виробництва, сади, виноградники, ягідники, де зайнятість населення дуже велика, де не потрібна механізація, де потрібні робочі руки. Але якщо взяти статистику, ви побачите, скільки ми імпортуємо цієї продукції. Я згоден з тим, що у нас в країні, по суті, не готуються кадри. У нас тенденція була створити ВНЗ, але у нас абсолютно зруйнована система так званої професійної підготовки для людей, від яких вимагається управляти комбайном, управляти трактором, працювати на молочному апараті. Вона абсолютно відсутня. Якщо ми найближчим часом не змінимо підхід до цього питання, ми матимемо величезну проблему. І проблема буде пов'язана з тим, що держава повинна оплачувати безробітним допомогу, розвиватиметься трудова міграція і, врешті-решт, ми не робимо свій продукт і не забезпечуємо самі себе.
Теми фіксованого податку стосувалось питання Юрія Михайлова, журнал «Пропозиція»:
– Коли вводився фіксований сільськогосподарський податок, передбачалося, що він вводиться для спрощення бухгалтерського обліку для фермерських господарств. Що ми маємо в результаті? Фермерів, як кіт наплакав, фіксований податок платять великі офшорні компанії з величезними оборотами. Агрохолдинги виникли як наслідок мінімального податкового навантаження. Пора від цього податку відмовлятися. Я не розумію, чому аграрне міністерство тримається за нього двома руками?
Позицію міністерства з цього питання озвучив Сергій Кваша:
– Фіксований сільськогосподарський податок – це свідома політика держави для підтримки бізнесу. Скажу інше: 121 млн грн сплачено суб'єктами підприємництва в аграрному бізнесі за минулий рік фіксованого сільськогосподарського податку. Розділіть 121 млн на 26 млн гектарів обробітку – це буде 4,70 грн на гектар в рік. Це менше, ніж пляшка води. Це свідома політика держави для підтримки бізнесу. Щоразу на нарадах докоряють міністерству за те, що ми не підтримуємо аграрний бізнес. Я хочу сказати, що за рахунок цього податку в минулому році непряма підтримка склала 3,3 млрд грн. Я підтримую думку про те, що треба диференціювати (платників податку – прим. ред.). Останній поданий і зареєстрований закон говорить про те, що зберігається система оподаткування фіксованим податком для тих, хто має 100 гектарів. Всі, хто мають більше, будуть сплачувати в 10 разів більше. Я підтримую вашу позицію, що є соціальна несправедливість. Нам треба спільно, разом із виробниками прийняти рішення, яке буде соціально справедливим.
У свою чергу, Віта Форсюк зазначила:
– Соціальна справедливість при сплаті податків – це питання філософське. Платники хочуть платити менше, а держава отримувати більше. Я вважаю, що ставки повинні бути економічно обгрунтовані. Також я підтримую ідею диференціації. І не лише в залежності від обсягу землі, а й в залежності від певних суб'єктів-виробників. Держава повинна обгрунтувати, яку частину вона хоче забрати, від якої частини хоче відмовитися в межах податків. Науковці пропонують спрямувати певну частину цих податків на розвиток інфраструктури села.