Статті

ПРОБЛЕМНЕ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ДЛЯ АГРОВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ

Законодавство України у галузі використання земельних ресурсів включає в себе масу нормативно-правових актів. Однак їх регулюючий ефект є надзвичайно низьким – норми таких актів не відповідають реальним суспільним відносинам, а внутрішні протиріччя та колізії обумовлюють непрозорість та корумпованість механізмів управління земельними ресурсами.
Будь-яке сільськогосподарське виробництво починається з використання землі, відтак агропромисловий сектор в більшій мірі залежить від стану регулювання земельних відносин. Не зважаючи на нескінченні реформи, різного роду «поліпшення та оптимізації» управління земельною галуззю, непрофесійне регулювання АПК з боку влади, аграрний сектор демонструє стабільне зростання та є чи не найбільш привабливою галуззю для інвестування в Україні.
Однак за оптимістичними показниками врожаїв, площ, надоїв тощо приховані конкретні проблеми використання земель для сільськогосподарських цілей. Не зважаючи на те, що агровиробники та профільні об'єднання повсякчас заявляють про актуальність таких проблем, їх кількість тільки збільшується.
Наприклад, реєстрація договорів оренди землі та права оренди землі, з яких починається діяльність будь-якого сільгоспвиробника. Не дивлячись на обов'язковість реєстрації права користування нерухомістю, що встановлена Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сьогодні право оренди землі не реєструється. При цьому зазначений вище закон прямо передбачає, що права на нерухоме майно, які підлягають реєстрації, виникають саме з моменту проведення такої реєстрації.
У даному випадку варто відрізняти реєстрацію права оренди землі та реєстрацію договору оренди землі, які є різними поняттями та здійснюються за різними процедурами. Державну реєстрацію договорів оренди землі здійснюють місцеві органи Держземагентства. Реєстрацію ж права оренди мають здійснювати органи Державної реєстраційної служби України (далі – Держреєстр), що фактично підпорядковуються Мінюсту України та з 2013 року мають повністю усунути БТІ від реєстрації прав на нерухомість. Враховуючи, що місцеві органи Держреєстру перебувають на стадії формування, як і реєстр прав на нерухоме майно та державний земельний кадастр,  державна реєстрація права користування землею не відбувається. Тобто вимога закону про обов'язковість реєстрації є, а забезпечити її виконання держава не може.
Однак і з державною реєстрацією договорів оренди не все просто. Відповідно до Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Як було вказано вище, реєстрація договору здійснюється місцевими органами Держземагентства і може зайняти від кількох місяців до  року та навіть більше.
Головною причиною затягування реєстрації є непослідовність проведення земельної реформи, методологічні та технологічні помилки при її проведенні, внаслідок чого селяни стали власниками розпайованих земель частково без кадастрових номерів, без відкриття поземельних книг, з невірно визначеними межами ділянок тощо. В першу чергу це стосується власників «червоних» державних актів. Тому на сьогодні, в силу вимог Порядку ведення поземельної книги, Порядку ведення книги записів про державну реєстрацію державних актів … договорів оренди землі, затверджених Постановою КМ України №1021 від 09.09.09, при реєстрації договору оренди землі відповідній ділянці присвоюється кадастровий номер, відкривається поземельна книга, здійснюється реєстрація безпосередньо земельної ділянки – якщо такі дії не проводилися раніше. Сама процедура реєстрації договорів надміру ускладнена, вимагає сканування всіх наданих на реєстрацію документів, направлення відсканованих документів до державного земельного кадастру тощо. Ситуацію погіршує вкрай низький, іноді катастрофічний рівень кадрового та технічного забезпечення територіальних органів Держземагентства.
Відзначимо, що з 01.01.13 набудуть чинності Закон України «Про Державний земельний кадастр», зміни до Цивільного кодексу України та Закону України «Про оренду землі»; в повну міру має запрацювати Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За вказаними змінами необхідність реєстрації договорів оренди землі буде скасовано. Натомість при первинному відведенні земельної ділянки органами Держземагентства буде здійснюватися реєстрація земельної ділянки у складі державного земельного кадастру, а речові права на землю (у тому числі оренди та власності) будуть реєструватися органами Держреєстру у складі реєстру прав на нерухоме майно. Такий порядок запрацює за умови належного та своєчасного інформаційно-технічного та кадрового забезпечення вказаних органів реєстрації. Нагадаємо, що державна реєстрація земель та прав на нерухомість по-новому вже була відтермінована з 01.01.12 до 01.01.13 саме у зв'язку з неготовністю вказаних органів виконувати реєстраційні дії.
Суттєвою проблемою є вимушене використання агровиробниками земельних ділянок, власники яких не отримали державні акти або померли і спадкоємці не прийняли землю у спадщину. За даними Мінагрополітики, площа таких земель в Україні сягає 2,5 млн га.
Відповідно до загальних положень  Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду земель» орендатор має право використовувати тільки земельні ділянки, які перебувають у його користуванні. Якщо у межах контуру є не орендовані ділянки, у тому числі власники яких померли і які не прийняті у спадщину, сільгоспвиробник повинен виділити в натурі (на місцевості) межі орендованих ним ділянок та використовувати тільки їх. Однак в такому випадку втрачається економічна доцільність використання контуру, адже в окремих регіонах частка приватних сільгоспземель без власників досягає 40% від загальної кількості розпайованих ділянок, які невпорядковано розташовані в межах полів.
Норми Цивільного кодексу України передбачають можливість передання нотаріусом або органом місцевого самоврядування майна, яке входить до складу спадщини, в управління у випадку відсутності спадкоємця або виконавця заповіту. Також суд може визнати спадщину (у тому числі і земельні ділянки) відумерлою з переданням у комунальну власність за заявою органу місцевого самоврядування в разі відсутності спадкоємців, їх усунення від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови прийняти спадщину.
На практиці вказані вище норми практично не застосовуються стосовно земель і аграрії змушені використовувати такі земельні ділянки без правовстановлюючих документів.
Законопроект «Про ринок земель», який прийнято Верховною Радою України в першому читанні 9 грудня 2011 року, передбачає можливість визнання судом земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів відумерлою спадщиною з їх переданням до державної власності. В подальшому такі земельні ділянки в межах одного поля можуть бути об'єднані в одну ділянку шляхом складання проекту консолідації земель. В даній процедурі закладено певні ризики для агровиробника, що орендує земельні ділянки приватної власності в межах такого поля. Адже з моменту передання судом відумерлих земельних ділянок в державну власність і до їх консолідації вимушене використання таких ділянок орендарем пов'язано з можливістю порушення кримінальної справи проти керівника підприємства у зв'язку з самовільним захопленням державних земель. При цьому швидко передати земельні ділянки, визнані судом відумерлими, в оренду такому сільгоспвиробнику теж неможливо. Адже відповідно до вимог Земельного кодексу України передання в оренду земель державної та комунальної власності, вільних від забудови, здійснюється виключно за результатами проведення земельних торгів. При цьому тривалість підготовки земель до торгів, можливість перемоги в торгах осіб, які реально не мають наміру обробляти землю, не тільки створюють вірогідність тимчасового виведення з господарського обороту масивів сільськогосподарських земель, але й можливість втрати земельних активів агровиробниками.
З 2008 року набули чинності зміни до Земельного кодексу України, які встановили обов'язковість продажу земель державної та комунальної власності та прав на них виключно шляхом проведення земельних торгів. Однак відсутність окремого закону про порядок проведення торгів фактично паралізувала первинний ринок землі, в першу чергу сільськогосподарського призначення. В умовах підвищеного попиту на сільгоспугіддя це призвело до поширення різного роду напівлегальних способів оформлення прав на землю. Наприклад, окремі місцеві державні адміністрації та місцеві ради почали проводити земельні торги на підставі затверджених ними ж тимчасових положень, що повністю протирічить Земельному кодексу України. На необхідність врегулювання порядку проведення земельних торгів саме на рівні закону неодноразово звертав увагу і Конституційний суд України у своїх рішеннях.
Відсутність порядку проведення земельних аукціонів призводить не тільки до неможливості орендувати державні та комунальні поля, які в таких умовах заростають бур'янами або протиправно обробляються аграріями, «дружніми» до місцевої влади. Це питання є актуальним для більшості сільгоспвиробників, які орендують і землі приватної власності. Адже в процесі розпаювання земель КСП та їх передачі у приватну власність селян, в межах більшості полів передбачено проектні польові дороги для забезпечення проходу власників до належних їм ділянок. У випадку окремого використання ділянок в межах поля межі польових доріг можуть бути винесені в натуру (на місцевість).
На сьогодні земельні ділянки під такими дорогами знаходяться в державній власності. До 2008 року вони передавалися в оренду сільгоспвиробникам в загальному порядку. Однак підприємства, які до 2008 року не уклали договори оренди землі під проектними дорогами, при обробленні розпайованих приватних земель вимушено здійснюють самовільне захоплення таких державних земель. Наслідком цього може бути притягнення керівника товариства до адміністративної або кримінальної відповідальності зі стягненням на користь держави відповідних збитків. Враховуючи, що проектні польові дороги «павутиною» вкривають більшість полів, відмова від їх використання призведе до неможливості повноцінного використання земельного масиву.
Провладний законопроект «Про ринок земель» передбачає безоплатну передачу земельних ділянок під проектними польовими дорогами власникам суміжних земельних ділянок у спільну часткову власність. Така передача має відбуватися за результатами консолідації земель в межах відповідного контуру.
З огляду на наведені вище факти, агровиробники покладають великі сподівання на завершальний етап земельної реформи. І якщо прийнятий 07.07.2011 Закон України «Про Державний земельний кадастр» в цілому слід оцінити позитивно, то прийняття Закону України «Про ринок земель» в черговий раз відкладено і його регулюючий ефект поки що важко спрогнозувати. Відповідний законопроект, внесений народним депутатом України Григорієм Калетніком і вже прийнятий у першому читанні, є доопрацьованим варіантом урядового проекту. Але й він містить ряд внутрішніх протиріч, невідповідностей іншим нормам чинного законодавства і в цілому не відповідає інтересам більшості сільгоспвиробників та селян. Безсумнівно, ціллю земельної реформи є не зняття мораторію на продаж розпайованих сільськогосподарських земель, а створення умов для ефективного використання земельних ресурсів та динамічного розвитку аграрного та інших секторів економіки. Саме для досягнення таких цілей законопроект потребує істотного доопрацювання з урахуванням зауважень та пропозицій учасників ринку та експертів. 

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"