Статті

ЕКСПЕРИМЕНТИ З МОЛОКОМ: ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПІДТРИМКА, ПОЛІТИЗОВАНИЙ ЕКСПОРТ, ЕКС-ВИРОБНИЦТВО?

Україна входить до десятки найбільших світових експортерів молочних продуктів. Утім великий експорт не свідчить про великі обсяги виробництва і, що більш сумно, – внутрішнього споживання, яке наразі складає третину від біологічної норми і продовжує скорочуватися. І якщо селяни можуть пити молоко від своєї корови, то жителям мегаполісу залишається або зачаровано розглядати молочні полиці супермаркетів з недоступними цінами, або купувати дешевші (і виробники цього не приховують), зроблені з пальмової олії, ароматизаторів та замінників смаку сурогати молочних продуктів. Село, звичайно, простягає руку допомоги – біля усіх базарів і зупинок громадського транспорту можна побачити тіточок і бабусь, що торгують молоком у пляшках з-під мінералки, чи сиром у поліетиленових мішечках. Зрозуміло, що ні про який санітарний контроль такої продукції взагалі не йдеться, хоч серед них є і чесні продавчині, і споживач вимушений кожного разу ризикувати власним здоров'ям, сподіваючись, що цього разу пронесе…

У той час, коли ми, експортуючи, потерпаємо від нестачі молока, глобальна продовольча криза змушує основних експортерів нарощувати обсяги виробництва і не лише виробництва, але і поголів'я, всіх – крім України. Вітчизняні молочарі вперше за 20 років незалежності добилися збільшення виробництва у сільгосппідприємствах. Проте пишатися особливо нічим – середній надій в державі близько 4 тис. кг на корову, тому у десятці провідних експортерів з таким показником ми залишаємося лише через низьку купівельну спроможність населення. З іншого боку, ми можемо вдвічі збільшити виробництво лише за рахунок підвищення продуктивності до середньоєвропейської. Принаймні отримувати більше 6 тис. кг на рік можна вже сьогодні, навіть без суттєвих витрат, якщо просто досконало виконувати технологію.
Тим часом світова потреба у молоці весь час зростає. У найближче десятиліття дефіцит молока у світі складатиме 5-6 млн тонн. Країни із найбільшим населенням – Індія і Китай – підвищують платоспроможний попит; лише у Китаї представників середнього класу налічується до 500 мільйонів. Усі вони почали краще заробляти і захотіли споживати продукти, котрі раніше їм були недоступними за ціною.

Китай збільшує власне виробництво молока, але, разом з тим, збільшує й імпорт молочних продуктів. Ця величезна ринкова ніша наразі ще не зайнята, і ми могли б за неї поборотися. Зрозуміло, що претендувати на значний сегмент можливо лише за умови наявності якісного молока. Молоко із селянських дворів виходу на серйозні міжнародні ринки забезпечити не може з загальновідомих причин.
Вихід із ситуації давно відомий: одноосібники мають об'єднатися у кооперативи, що знизить собівартість виробництва молока та підвищить його якість. А основне -виробництво молока має переміститися із селянського двору до великотоварних молочних комплексів. Схоже, що Україна починає рухатися у цьому напрямку. Так, наприклад, компанії «Данон» та «Мілкіленд-Україна» вже об'єднали кожна по 10-15 тис. одноосібників і створили кооперативи. Та й великий і середній бізнес почав цікавитися молочною галуззю – у 2011 році почалося будівництво та реконструкція сучасних молочних комплексів. Зокрема, у спорудження промислових молочнотоварних ферм інвестує низка вітчизняних агрохолдингів. Тим самим шляхом крокують і великі компанії-переробники. Інвестори розуміють – розвивати галузь в Україні вигідно не лише з огляду на щедрі грунти та клімат, але й через вдале географічне розташування щодо основних ринків збуту. Наразі на заваді кардинальній зміні ситуації з розбудовою галузі стоїть невизначеність з власністю на землю, без чого серйозні інвестиції на віддалену перспективу, а в тваринництві це мінімум 7-8 років, вкладати ризиковано, адже «вхідний квиток» у молочний бізнес доволі дорогий – одне скотомісце коштує $13 тис.

27 лютого українську молочну галузь сколихнула чергова погана звістка: Росспоживнагляд заборонив постачати сир на територію Росії ще чотирьом українським підприємствам. До цього списку потрапили Баштанський і Лозовський сирзаводи, «Бель Шостка Україна» і «Хмельницька маслосирбаза». Наразі причини такого рішення невідомі. Таким чином тепер до Росії заборонено ввозити продукцію семи українських підприємств – 8 лютого заборону застосовано до ПрП КФ «Прометей» (Чернігівська обл.), АТ «Пирятинський сирзавод» (Полтавська обл.), ТОВ «Гадячсир» (Полтавська обл.). Причина стандартно-банальна: Росспоживнагляд заявив, що в українських сирах виявлено велику кількість пальмової олії, при цьому ніяких документальних даних перевірки надано не було. Слід зазначити, що дехто з українських аналітиків ринку вбачає в цьому конфлікті не стільки економічну, скільки політичну складову.
Якщо заборона експорту боляче вдарила по переробних підприємствах, то для виробників молока це взагалі катастрофа: закупівельна ціна з 4,3 грн знизилася до 3,6 грн. У приватному секторі, де закупівельна ціна впала ще нижче (подекуди на 80 копійок), може початися стрімке зниження поголів'я. Можна звичайно казати, що ціна на молоко в Україні була на рівні світової і навіть вище, тому деяке зниження її не фатальне. Та варто нагадати економічні реалії. У світі є кілька основних експортерів молочної продукції: США, Канада, ЄС та Нова Зеландія. У всіх цих країнах існують певні форми державної підтримки молочної галузі – чи через дотацію на голову худоби, чи на гектар угідь. У Німеччині, зокрема, вважають, що на одну корову у фермера має бути один гектар землі, і з цього розрахунку на одну корову Німеччина дотує 600 Євро. До того ж ціна на пальне у США вдвічі нижча ніж в Україні. Не варто забувати, що і в Європі і в Америці кредити коштують дешево – 4-5% на тривалий час. В Україні натомість держпідтримка практично відсутня, а кредити дають під 20% і вище, тобто розвивати молочну галузь у нас можливо лише за відносно високої ціни на молоко. Та у 2011 році внаслідок експериментування з відшкодуванням за здане молоко виробники втратили і цей стимул до розширення виробництва. Єдиною нашою конкурентною перевагою на світовому ринку залишаються відносно дешеві корми. Ось чому багато українських підприємств, що планували у 2012 році будувати молочні ферми, призупинили ці проекти, допоки ситуація з цінами на молоко не нормалізується.
Ситуація втім, не нова, і не лише «сирна війна» з Росією є її причиною. Те, що закупівельна ціна на молоко має сезонні коливання, відомо. У 2010 році до цього додалися погодні умови: літня спека викликала побоювання, що восени молока буде недостатньо. Мультинаціональні компанії, що працюють в Україні, вирішили підстрахуватися і «перекупити» сировину у конкурентів, підвищивши закупівельну ціну. Перекупити не вдалося, бо закупівельну ціну підвищили усі – на 35-40%. Відтак вартість молочних продуктів стала зависокою, й у листопаді 2010 року споживач почав «голосувати гаманцем» проти неї – різко впало споживання. Переробники змушені були відступити, що потягло за собою і парадоксальне зимове зниження закупівельної ціни на молоко у січні 2011 року.
Мабуть, ходити по граблях – наша національна традиція. Висновків ніхто не зробив, і ситуація повторилася у 2011 році – знову стрибок цін у серпні та зниження споживання у листопаді. Переробники і так змушені були б знижувати закупівельні ціни, а тут ще й додалася «сирна війна», яка, перш за все, вдарила по тих, хто платив високу ціну за якісне молоко. Відтак зниження закупівельної ціни на молоко у 2012 стало більш динамічним, ніж у попередні роки.
* * *

Image
Учасники прес-конференції на тему «Україна без молока або які молочні продукти споживають Українці»: Андрій ДИКУН, Вадим ЧАГАРОВСЬКИЙ, Ельман ОРУДЖОВ, Олександр СЕНЬ, Володимир ХВОСТОВ, Анатолій ЮРКЕВИЧ.

Наприкінці лютого в столичному Українському домі представники молочних компаній – виробники і переробники – зібралися на V Всеукраїнський молочний конгрес, організований Асоціацією виробників молока України та компанією «Дикун глобал консалт». Тут зібралися люди, для яких молочна галузь – давно і свідомо зроблений вибір; тож агітувати їх за переваги великотоварного виробництва не потрібно. На невеселому тлі чергового «непорозуміння» з Росією, їх цікавила позиція держави з цього питання та її плани щодо розвитку молочної галузі.
Державну позицію у молочному секторі озвучив заступник міністра аграрної політики та продовольства Олександр Сень. За його словами, починаючи з 2007 року спостерігається спад виробництва продукції тваринництва у селянських господарствах, натомість зростає виробництво у сільгосппідприємствах. Правда, в основному це зростання було пов'язане з виробництвом м'яса птиці та яєць, а частка молочного скотарства у загальному зростанні була незначною. У 2011 році урядом було поставлене завдання стабілізувати галузь тваринництва в сільгосппідприємствах. І це завдання, за словами посадовця, було виконане. «Нехай приріст виробництва і незначний – 1,7%, але це вже не спад, а приріст. Таким чином вдалося подолати двадцятирічну негативну тенденцію. Втім, стабілізації поголів'я досягти поки що не вдалося: воно зменшилося на 1,1%, або на 6 тис. голів», – констатував він.
За словами Олександра Сеня, виробництво молока у всіх категоріях господарств і населення склало 11,1 млн тонн. Це небагато, якщо згадати, що у 1990 році було 24 млн тонн, але знову ж таки – у сільгосппідприємствах вдалося досягти стабілізації виробництва молока, а спад відбувся в основному у господарствах населення, де зосереджено 80% його виробництва. У виробництві по регіонах спостерігається досить великий різнобій, проте у так званому «молочному поясі»: Харківській, Полтавській, Вінницькій, Волинській областях вдалося досягти стабілізації ситуації. Тренд до зростання зовсім свіжий: ще у липні 2011-го спостерігалось відставання, порівняно з 2010-м. З серпня-вересня почалося зростання виробництва молока, в першу чергу у сільгосппідприємствах. Щодо 2012-го, то хоча січень і не показовий у цьому відношенні, проте у сільгосппідприємствах молока вироблено на 16% більше, ніж за аналогічний період торік. Що стосується продуктивності, то у середньому по Україні вона склала більше 4,1 тис. кг на корову, проте є регіони, де цей показник складає 2-3 тис., наприклад, 2,6 тис. кг у Одеській області, тоді як у Київській – більше 5 тис. кг.
У 2011 році сільгосппідприємства забезпечили 52,6% з майже 5 млн тонн молока, яке йшло на переробку, решта – від виробництва у приватних господарства. Експорт в перерахунку на молоко складає 1 млн тонн, імпорт – 250 тис. тонн – це вдвічі менше, ніж у 2007-му і має серйозну тенденцію до зниження. «Звичайно, повністю імпорт не зникне, бо ми живемо у відкритому суспільстві, і якщо хтось хоче споживати французький, швейцарський чи голландський сир – будь ласка. Темпи зростання експорту нас не задовольняють, тим більше, що поки що основним споживачем є Росія і з огляду на останні події, потрібно шукати нові ринки, диверсифіковувати експорт», – сказав заступник міністра. Знов-таки, через реалізацію розробленого профільним міністерством  національного проекту «Відродження скотарства», має збільшитись виробництво молока з 11 до 15 млн тонн, змінитись структура галузі – питома вага чисельності поголів'я має бути перенесена до сільгосппідприємств, в тому числі у крупних господарствах з-понад 1000 голів має бути сконцентровано 16,8% поголів'я (зараз – 11%). Програма має на меті стимулювання збереження і нарощування поголів'я власного відтворення, збільшення відсотка господарств, що утримують від 300 до 1000 голів та зменшення частки невеликих ферм, бо на високотехнологічних комплексах можна забезпечити більш якісне і ефективне виробництво. Все це має дати змогу збільшити поголів'я у сільгосппідприємствах на 200 тисяч і виробляти 4,8 млн тонн молока (зараз – 2,2 млн тонн). У господарствах населення поголів'я зменшиться, але покращення його якості у сільгосппідприємствах дасть змогу збільшити продуктивність і у приватному секторі. Наразі вже побудовано 26 і реконструйовано 95 комплексів», – зазначив фахівець.
Олександр Сень детально зупинився на найбільш болючому питанні – державній підтримці. За його словами, вона здійснюється за кількома напрямками. Перший напрямок – пряма дотація з держбюджету. «У 2011 році на ці цілі у загальному фонді Держбюджету було передбачено 100 млн грн – сума не така вже й велика, тим більше, що реально виділили 83 млн, тому влітку було вирішено спробувати використати ці кошти з найбільшим ефектом. 25,5 млн було витрачено на закупівлю корів м'ясного напрямку продуктивності; 3,3 млн – на закупівлю телиць у населення. Таку ж суму було сплачено за кредиторською заборгованістю за закуплені телиці у попередній період. Наразі зареєстровано органами казначейства 50,9 млн грн кредиторської заборгованості», – запевнив заступник міністра.
Другий напрямок – це часткове відшкодування суб'єктам господарювання будівництва ферм і комплексів. «На це було спрямовано 374 млн грн, 152 млн з них – знову зареєстровані як кредиторська заборгованість. За рахунок цих коштів частково відшкодовано будівництво 12 молочних об'єктів, 11 – свинарських, 4 – птахівничих та 2 підприємства з виробництва комбікормів. Тобто програма мала досить широкий спектр дії. В цьому році, ми вважаємо, що програма повинна бути спрямована на молочні комплекси. Щодо фінансування зі спеціального фонду Держбюджету, то, підрахувавши дотацію за молоко у 2010-му, ми очікували у 2011-му отримати 2,03 млрд грн. Реально отримали 672 млн грн – тобто у 3,3 разу менше, ніж у 2010-му. Тому частка цих коштів була використана на компенсацію кредитів, решта – акумульовані для погашення зобов'язань поточного року», – сказав О.Сень.
У 2012 році частково відновлено порядок дотування переробних підприємств через ПДВ. Наразі 70% йде на дотацію за здане молоко, а 30% – на спецфонд Держбюджету. У січні були проблеми з впровадженням цього механізму, бо відповідний закон було ухвалено наприкінці грудня 2011-го і у січні відпрацьовувалися механізми дії цього порядку. Зараз вони відпрацьовані і очікується, що переробні підприємства в лютому виплатять дотацію, і вона матиме позитивний вплив на стабілізацію цінової ситуації по молоку. Наразі завершується розробка механізму стимулювання АПК через пряму дотацію з тих 30%, котрі переробні підприємства сплачують до бюджету. Очікується, що підтримка тваринництва за рахунок спецфонду буде спрямована на відшкодування закупівлі племінних телиць-нетелів та корів комбінованого м'ясо-молочного напрямку, часткове відшкодування відсоткової ставки за кредитами на тваринництво – на ці цілі планується 220 млн грн, часткове відшкодування будівництва та реконструкції тваринницьких ферм, комплексів і підприємств з виробництва комбікормів – 337 млн грн. За ці кошти можна відшкодувати будівництво 10-15 об'єктів. Частина коштів буде спрямована на відшкодування обладнання для тваринництва індивідуального виробництва – доїльні установки і таке інше. Також планується виплачувати дотацію за нарощування поголів'я власного відтворення – 10 тис. грн на одну корову. За рахунок спецфонду буде погашатися кредиторська заборгованість минулих років.
У бюджеті-2012 для Мінагрополітики передбачено 822 млн грн – сума явно недостатня, щоб говорити про вагому підтримку. З цих коштів 27 млн буде витрачено на підтримку м'ясного скотарства, закупівлю телиць у населення. «Можливо, комусь ця програма не дуже подобається, але коли ми купимо цих теличок у населення – вони не підуть під ніж, а виростуть і даватимуть молоко. В 2012 році спробуємо також закуповувати у населення бичків, щоб їх потім сільгосппідприємства вирощували на м'ясо. Також із загального фонду Держбюджету передбачено погасити кредиторську заборгованість у обсязі 51 млн грн за програмами 2011 року», – сказав насамкінець посадовець.

Втім, учасники молочного конгресу оптимізму заступника міністра не поділяли. Державна підтримка у вигляді стягнення екологічного податку на гній на фоні невиплати дотації на здане молоко, заборона ветеринарної служби ввозити племінний молодняк і обкладання такого завозу ПДВ – ось якою є реальна картина. На одностайну думку учасників конгресу, новий механізм дотації за здане молоко працює скоріше на користь переробних підприємств, ніж виробників молока, та ще й досі ця дотація майже ніде не виплачується – а вже минуло два місяці 2012 року.
Не поділяв оптимізму посадовця і голова ради директорів Спілки молочних підприємств Вадим Чагаровський. Він нагадав, що відповідно до статистичних даних у 2011 році в Україні вироблено 11,09 млн тонн молока. Як казав Марк Твен: «Є брехня, нахабна брехня і статистика». На думку Вадима Чагаровського, українська статистика виробництва молока це – супернахабна брехня. За попередні 20 років ухвалювалося 4 програми підтримки розвитку тваринництва, але всі вони базувалися на такій хибній статистиці. Щоб почати реальний рух, потрібно ґрунтуватися на реальних даних виробництва, а не на статистиці.
За його словами, в Україні виробляється 8 млн тонн молока. Маніпуляція з обсягами виробництва відбувається в основному за рахунок молока, виробленого у господарствах населення, бо метод опитування незначної кількості респондентів, який використовується для обліку цього молока, не дає реальну картину. Минулого року, за статистичними даними, на переробку надійшло 4,2 млн тонн молока, тобто половина від виробленого, тоді як у 2007 – 6 млн тонн. За 4 роки Україна втратила третину молока, що раніше перероблялося. Експерта радує, що у минулому році сільгосппідприємства вперше наростили обсяг виробництва молока, за його даними, вони виробили 2,25 млн тонн і більше 2 млн пішло на переробку, у господарствах його залишилося лише 10%. Ще 2 млн тонн на переробку надходить від населення. Куди поділася решта? Якщо від загального обсягу відняти 1 млн тонн, який ми використовуємо для виготовлення продукції на експорт, на внутрішньому ринку залишається 6,4 млн тонн, що у перерахунку на одну особу складає 140 кг. Це майже в три рази менше, ніж у розвинутих країнах.
Виробництво молочної продукції для потреб внутрішнього ринку стагнує через знижене споживання, спричинене низькою купівельною спроможністю населення. Парадоксально, але цінові коливання на ринку молочної сировини майже не відображаються на цінниках у магазинах. В Україні мережі рітейлу диктують свої правила гри переробним компаніям. У Росії ухвалено закон, відповідно до якого виплата за поставлену до торгівельної мережі молочну продукцію відбувається не більше ніж через 10 діб. У нас такого закону немає і мережі практикують розтягнення виплати до 40 днів.
Серед основних тенденцій 2011 року Вадим Чагаровський відзначив продовження падіння виробництва молочної сировини та кількості поголів'я худоби. Як наслідок, ціна сировини зросла і вартість молочної продукції в Україні досягла європейського рівня, хоча купівельна спроможність населення суттєво нижча. Останні три роки спостерігається стагнація виробництва молочної продукції і скорочення молокопереробних підприємств. Якщо у 2007 році їх було 360, то у 2011 році їх залишилося 285. На думку експерта, драматизувати цей процес не варто. Він вважає, що Україні достатньо мати 150 модернізованих сучасних підприємств, щоб забезпечити переробку всього наявного молока.
Складною, на думку промовця, залишається економічна ситуація у галузі. У 2011 році вперше молочники не отримали дотації – як переробники, так і товаровиробники. В той же час, на ринку спостерігалося зростання частки молоковмісних продуктів, що зайвий раз засвідчило низьку купівельну спроможність населення і необхідність споживання дешевих продуктів. Зберігається попит на продукцію дешевого цінового сегменту і зростання конкуренції. Остання тенденція – поступове проникнення на наш ринок білоруської продукції. Зокрема, у столиці їх торгові точки з'явилися майже скрізь. Білоруси апелюють до якості радянських часів і зробили це основою своєї маркетингової стратегії. На думку експерта, українські молочні продукти нічим не гірші, проте кампанія, розв'язана у пресі з подачі росіян, дискредитувала вітчизняну молочну галузь.
Втім, цю експансію поки що приборкано. Як повідомила Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України, з 1 березня 2012 року тимчасово призупинено ввезення на територію України молочних продуктів з Республіки Білорусь. (Детальніше див. на стор. 2 – прим. ред.).
Незважаючи на песимістичні тенденції, голова ради директорів Спілки молочних підприємств упевнений, що 2012 рік буде значно кращим. Для цього є кілька підстав. Зокрема, позитивна тенденція до зростання виробництва молока у сільгосппідприємствах. Він сподівається, що вдасться досягнути співвідношення виробництва молока у господарствах населення і у сільгосппідприємствах хоча б 60 на 40.
* * *
Конгрес минув, а проблеми залишилися. І вони настільки суттєві, що вимушений був втрутитися навіть уряд. Через зниження закупівельної ціни на молоко у декількох областях України Микола Азаров на засіданні уряду 29 лютого доручив найближчим часом розробити механізм адресних дотацій. «Міністерству аграрної політики та продовольства доручено терміново розробити механізм цільових адресних дотацій з наявних бюджетних ресурсів селянам-виробникам молока, які зазнають збитків. Також їм можна допомогти здешевленням кормів для селянських господарств», – заявив очільник уряду. Оновлений механізм дотацій дозволить селянам щомісяця отримувати кошти. «Гроші без будь-якої бюрократичної тяганини, чітко у визначений термін, потраплятимуть селянину в руки. Порядок має бути простим – здав молоко, отримав підтвердження його якості, отримав квитанцію – і в кінці місяця одержав гроші», – підсумував голова уряду.
Скидається, що урядова допомога полягає в основному у розробці різних програм підтримки та механізмів розподілу дотацій. Таких програм ми бачили вже немало, до чого призвели експерименти в минулому році – відомо. Відтак поголів'я, а разом з ним і виробництво молока, невпинно скорочується. Якщо до реальної підтримки все ж таки не дійде, то від тих експериментів до виробництва молока в Україні може додатися лише префікс «екс-»!


© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"