«ЯК НАСЛУХАЄШСЯ ВСЬОГО, ЩО ОБІЦЯЮТЬ...»

Це тільки до перерви на каву делегати чергового XXII з'їзду Асоціації фермерів та приватних землевласників України 14 лютого в Києві в Українському домі намагалися чемно слухати промови і обіцянки високопосадовців з трибуни. У День усіх закоханих тут зібралися понад 300 представників цього високого почуття до землі, до власної справи і селянської гідності, щоб не лише почути про здобутки асоціації впродовж року, а й визначитися з планом дій на майбутнє взагалі і найближчу перспективу зокрема. Коли ж нарешті делегати отримали можливість виступити наживо, вони дуже емоційно з трибуни і з місць накреслювали проблеми, які через свою невирішеність залишаються актуальними і по сьогодні – відсутність державної стратегії щодо селянства і фермерства, а відтак – належної підтримки; протидія влади на місцях і посилення бюрократичного зашморгу. І головне – невизначеність щодо ринку землі і набуття фермерами права власності на неї, якого злощасний законопроект про ринок земель (реєстр №9001-д) їх позбавляє.

Самозахист
по-фермерському
Фермерство в Україні – справа не з легких. З одного боку, на початку незалежності наша держава вирішила відродити прошарок господарів-одноосібників. З'явилися Закон України «Про фермерське господарство», норми Земельного Кодексу, за якими громадянам, які бажали займатися фермерством, надавалися у постійне користування земельні ділянки. З іншого, ще довго в пам'яті співгромадян житиме термін «куркуль», яким за радянських часів охрещували будь-кого, хто намагався працювати на себе, а не на колгосп. Утім, це моральний бік справи. Значно суттєвіший недолік фермерства полягає в тому, що одній людині важко захистити свої права та інтереси від зазіхань. А зазіхання можуть бути найрізноманітніші.
Саме заради захисту своїх інтересів 1991 року фермери створили Асоціацію фермерів та приватних землевласників України, яка, як йдеться на сайті організації, «захищає інтереси 43 тисяч фермерських та майже 4 млн особистих селянських господарств».
Та чи вдалий цей захист?! З року в рік на з'їздах асоціації піднімаються ті самі питання: зазіхання на землю і майно, чиновницьке свавілля, «наїзди» даїшників за перевезення техніки під час жнив тощо. (Останнє, може, й звучить як дрібниця, але, зважаючи на те, що автор особисто чує подібне вже втретє на тому ж з'їзді фермерів, все ж таки є сталою проблемою). І з року в рік цих питань не меншає. Можливо, частково справа в тому, що членські внески вносяться несправно, на цьому наголошувало керівництво АФЗУ, а звідси – неспроможність оплачувати роботу правозахисників, без чого діяльність асоціації зводиться нанівець. Зі слів усіх без винятку наших співрозмовників на з’їзді, серед яких були депутати від обласних до селищних рад, швидше за все справа в тім, що фермери нікому «у владі» просто не потрібні.
Виступ одного «зі своїх», який говорив про успішну співпрацю з обласною владою, взагалі «зашикали» – мабуть, то був дуже поодинокий приклад. Але промовець вів до того і, зрештою-таки, перекричав зал, що фермерам потрібні свої представники в парламенті і у владі, і лише тоді багатьох проблем можна буде уникнути.

Кохання
по-фермерському
Тепер щодо закоханих. Переважна більшість в залі – фермери, закохані у землю і свою роботу. На їхніх плечах лежить відповідальність не лише за свій бізнес, а й за долю фермерства у майбутньому. Розуміючи це, вони щороку збираються на з'їзди асоціації, і, хочеться вірити, що не даремно. Любов до заповнених зал і жага популярності приводить сюди й інших людей – любителів промов і епатажних акцій. Розуміючи, що організовані фермери – це значна сила, не впускають можливості «засвітитися» на їхніх заходах народні депутати. Знову ж таки, хочеться вірити, що прибулі на з'їзд народні депутати Наталія Королевська і Олег Ляшко, все ж зможуть допомогти трударям чимось, окрім запальних промов. До пана Ляшка, який приніс до зали вила і під час промови ними розмахував, більшість поставилася дуже скептично, бо це хоч і дієвий, але не основний аргумент фермера при відстоюванні своїх прав. На запитання, навіщо вони йому, відповів, що для чиновників. Коли ж на зауваження, що ось тільки що перед ним стояв аграрний міністр, швидесенько виправився: «коли вони будуть продавати землю»… Втім, міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк цього не бачив, бо після півгодинної промови поїхав у справах, залишивши свого заступника – Олександра Сеня.

Земля
по-фермерському
До щорІЧних проблемних питань наразі додалося й питання землі. Наприклад, що станеться з їхніми ділянками, наданими у постійне користування (а не у власність!) Земельним Кодексом, у разі ухвалення закону «Про ринок земель» у нинішній редакції? Адже фермерське господарство є юридичною особою, якій землю у власності згідно до законопроекту набувати не можна. Якщо ж ця земля має бути зареєстрована на фермера як фізичну особу, то все одно, за нормами зазначеного законопроекту, можна буде мати у власності лише 100 га. А існують же і фермерські господарства, які працюють на тисячах гектарів – то що, їм згортати бізнес? До того ж, якщо потрібно буде придбавати цю сотню гектарів, то де брати кошти? Законопроектом передбачено, що державою надається розстрочка не більше двадцяти років на придбання землі. Виходить, що весь цей час фермер працюватиме не стільки на себе, скільки на розстрочку; а ще слід урахувати податки, які сплачуватиме ФГ.

Демократія
по-фермерському
Через чемність до поважних гостей під кінець засідання стало зрозуміло, що для багатьох представників областей, які мали що сказати по суті (!) – не вистачило часу на виступ. Обурення було дуже значним. Тим не менше, з понад 60 голосами «проти» було вирішено підбивати підсумки з'їзду. І тут стало очевидним, наскільки земельний законопроект не влаштовує фермерів. В концепції ухвали XXII з'їзду була вимога до Верховної Ради України «продовжити мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення до прийняття повного пакету законодавчих актів». Втім, під час голосування ухвали щодо цього пункту зал наче зірвався вимогами взагалі заборонити ринок сільгоспземель! Відтак президія з'їзду запоропонувала прийняти концепцію ухвали за основу, пообіцявши внести до неї поправки залу.
Слід зауважити, що ухвала нинішнього з'їзду на диво схожа на минулорічну. Ті самі вимоги: про спрощення оподаткування ФГ шляхом запровадження єдиного податку (з 1 га земель), про недопущення суттєвого збільшення орендної плати землі через багатократне підвищення нормативної грошової оцінки землі, про забезпечення захисту внутрішнього ринку від неякісних імпортних продуктів харчування, про скасування постанови щодо сівозмін, про передбачення коштів «на фермерів» в бюджеті тощо. І це, зауважте – ВИМОГИ! – які влада з року в рік успішно ігнорує.
Повертаючись до теми любові і взаєморозуміння між владою і фермерами зазначимо, що ці стосунки мають якийсь викривлений характер. З боку фермерів особливої любові до влади не спостерігається, а любов з боку влади до фермерів хоч і спостерігається, але якась примусова і без зобов'язань. Примусова, бо не любити фермерів влада не може – це все ж таки велика електоральна сила, а зобов'язання зазвичай виливаються у пустопорожню балаканину на масових заходах. Як сказав народний депутат України Іван Заєць, «як наслухаєшся усього, що обіцяють, то хочеться вмерти від задоволення від усього почутого». До речі, щодо пана Зайця, то склалося враження, що він єдиний з депутатів прибув на з'їзд працювати – збирати зауваження фермерів до законопроекту щодо ринку земель.

З'їзд по-фермерському
Президент АФЗУ Микола Миркевич зупинився на досягненнях та прорахунках АФЗУ у минулому році та планах на майбутнє. За його словами, одне з головних завдань фермерства України – це збереження української землі. «Найбільш характерними для нинішнього часу є колосальні масштаби тіньової приватизації землі, переважно напівкримінального, а часто й кримінального характеру. Законодавча і виконавча влада подекуди спокійно спостерігають за цією незаконною діяльністю, проявляючи при цьому невиправдану інертність.
Зараз ні заощадження на банківських рахунках, ні інвестування в розвиток промисловості, сільського господарства, сфери послуг та інше не гарантують збереження капіталу. Один з найнадійніших способів його вкладання – скуповування нерухомості і насамперед землі. Сюди капітал спрямовує свої інтереси й зусилля, незалежно від того, якій гілці влади він належить. Тому боротися з тіньовою приватизацією землі нікому, окрім тих, хто її обробляє і для кого фермерство стало сенсом життя», – наголосив з трибуни промовець.
Одним із заходів для цього він назвав проведення просвітницьких заходів в селах України та формування відповідної громадської думки. «Починаючи з березня цього року силами асоціації, при підтримці міжнародних організацій, ми плануємо це робити», – поділився голова АФЗУ. Крім того, він запропонував ряд пропозицій, які асоціація може запропонувати уряду.
Міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк для початку нагадав, що нас із нашими продуктами харчування у світі ніхто не чекає, навіть незважаючи на світову нестачу продовольства. За його словами, з України до Євросоюзу було експортовано продукції на 2,8 млрд доларів. При цьому, коли в міністерстві обрахували собівартість сільгосппродукції і з’ясувалося, що порівняно з країнами ЄС, Росією і Білорусією у нас, виявляється, «якщо відняти наші і їхні дотації», найрентабельніше сільське господарство. «Завдяки одноосібникам і завдяки фермерам. Тому що в собівартості цієї продукції немає затрат на працю», – зазначив він.
Міністр пообіцяв, що «практично вся державна підтримка АПК у рамках бюджету, яка буде виділятися на 2012 рік, буде направлена на фермерські, колективні господарства і на одноосібників». Для інформації нагадаємо, що фермери вимагають від уряду фінансування державних програм підтримки фермерських господарств у розмірі 500 млн грн та сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів через Український державний фонд підтримки фермерських господарств.
Також міністр зазначив, що в порядок відшкодування (вочевидь, йдеться про Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткового відшкодування суб'єктам господарювання вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів та підприємств з виробництва комбікормів) буде внесено зміни, за якими таке відшкодування коштів надаватиметься фермерським господарствам за наявності в них більше 10 голів ВРХ, а для одноосібних господарств – за наявності від 3 голів.
Крім іншого, міністр зазначив, що «всі три форми ведення сільського господарства – великотоварні підприємства, фермерські господарства та одноосібники – ні в якому разі не будуть руйнуватися, а навпаки – стимулюватимуться до розвитку».
Питання прийнятних цін для споживача і достойних цін для виробника міністр запропонував вирішувати створенням сільськогосподарських ринків біля супермаркетів, як це, за його словами, робиться в усьому світі, відродженням «Укоопспілки», «тому що споживач стомився вже платити за послуги і за упаковку».
Фермер з Рівненщини Дмитро Українець зазначив, що у виробництві сільгосппродукції продовольча безпека держави залежить від фермерів. Наприклад, на Рівненщині 80% м'ясо-молочної продукції виробляє дрібний сільгоспвиробник, також на фермерство і одноосібників припадає більше 95% виробництва овочів і картоплі, близько 50% – зерна і цукрових буряків. «Тому ми хочемо, щоб нас сьогодні не тільки слухали, але й почули. Почули, чого ми варті, і як ми працюємо», – зазначив він. Ці показники, за його словами, стосуються і інших областей, але існує величезна проблема з реалізацією продукції. Ще однією значною проблемою він назвав соціальну незахищеність власника ОСГ – зокрема, наразі одноосібникам не нараховується трудовий стаж. Зачепив промовець і питання кредитування фермерських господарств і відродження меліоративної системи на Поліссі.
Іван Якуб з Чернігівщини акцентував увагу на питаннях звітності і сплати податків. «Хочеться бачити, щоб звітність була два рази на рік: коли посіяли і коли зібрати. Оскільки між цими періодами, як тільки подали звітність, по телевізору вже кричать: насіяли! А воно ж ще не зійшло. Сплата податків, хотілося б, щоб залежала від одного гектара», – зазначив він. Також промовець підняв питання соціального страхування, отримання дозволів на проїзд сільськогосподарської техніки на місцевих рівнях, виділення коштів на відновлення родючості грунтів.
Анатолій Мендрик з Хмельниччини зазначив, що наразі стоїть питання закупівлі міндобрив і пмм для проведення весняно-польових робіт. «Наразі ціни на сільгосппродукцію не відповідають цінам на засоби виробництва. І хотілося б, щоб держава по можливості прискорила фінансування, щоб кошти виділялися до, а не після посівної», – зазначив він. Також він звернув увагу на укладання форвардних контрактів через Аграрний фонд. «Форвардні контракти потрібні зараз, а не в травні», – наголосив він. – Ще одне болюче питання – пільгове кредитування для фермерських господарств і застава під кредити».
На думку президента Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка, сьогодні перед фермерами постають нові загрози та ризики, що лежать у законодавчій площині. І стосується це не тільки законопроекту «Про ринок земель», а й законопроектів «Про сільське господарство» і «Про продовольчу безпеку».
Зокрема, законопроект про сільське господарство передбачає жорстке регулювання державою сівозмін у рослинництві. Відповідно до цього проекту документу, територію України планують поділити на 6 природно-кліматичних зон, у яких держава має визначити структуру сівозмін і щільність поголів'я худоби на конкретних земельних масивах. За невиконання цих нормативів закон передбачатиме жорстке покарання.
Також наразі готується законопроект «Про продовольчу безпеку», який має всі шанси принести загрози і небезпеки виробникам продовольства, якщо передбачатиме регулювання у «ручному» режимі цін на продовольчі товари.
За підрахунками УАК, за останні п'ять років з кожного гектара землі, що обробляється в Україні, фермери віддають решті суспільства 800 грн. «Це втрати, які несуть фермери від неповернення ПДВ експортерам зерна, різноманітних заборон експорту сільгосппродукції, від регулювання у «ручному режимі» цін на соціальні види продовольства. За рахунок цього ми маємо у порівнянні з Європою у 6 разів дешевший хліб, на 45% дешевше молоко, удвічі дешевші м'ясні вироби, у 2,5 разу – соняшникову олію. Для того, щоб галузь не була соціальним донором, ми повинні перейняти досвід цивілізованих держав і запровадити в Україні адресне продовольче субсидування малозабезпечених верств  населення», – зауважив він.
Тож, резюмував голова УАК, у селян немає виходу, окрім як професійно і фахово розбиратися у законодавстві, більше того, – впливати і брати безпосередню участь у прийнятті законів.

Математика
по-фермерському
Сергій Рибалко, голова ФГ «Аделаїда» з Херсонщини присвятив свій виступ питанню нормативної грошової оцінки землі, зазначивши, що воно наразі є найболючішим для фермерів. Крім того, запропонував уряду альтернативну схему оподаткування, яка збільшить надходження до місцевих бюджетів і, разом з тим, зменшить тиск на аграріїв. Зокрема, наразі невдоволення аграріїв викликає Постанова КМУ №1185 від 31 жовтня 2011 року «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів». Документ набув чинності з 2012 року, і ним передбачається, що «для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 р. (з урахуванням індексації), застосовується коефіцієнт 1,756».
Що це означає для селян? За попередніми оцінками, селяни витратять додатково 4,4 млрд гривень. За словами пана Рибалка, документ було ухвалено під впливом трьох факторів:
«Перший фактор – це високий врожай 2011 року. Такий урожай дається природою раз на тридцять років, але він запаморочив голови багатьом чиновникам, які почали говорити, що ми в змозі отримувати 80-90 млн тонн врожаю, що ми отримуємо середню урожайність 60 ц/га, і тому віддача від гектара буде дуже високою...
Великий економіст Карл Маркс сказав: «врожайні роки прокладають дорогу неврожайним». Якщо ми подивимось на статистичні дані за останні 40 років, то фактично нічого не змінилося. Ми можемо за рахунок технологій піднятися до стабільних 45-50 млн тонн зернових, але отримувати 70-80 млн тонн не зможемо.
Мені дуже шкода, що ніхто не повідомив цим чиновникам, що основним обмежуючим фактором є волога. 450 мм опадів, що випадають в Україні, ніколи не дадуть тих врожаїв, які має Європа з 800 мм вологи. Лише кращі господарства з використанням зрошення або вологонакопичуючих парів можуть досягти таких результатів. Але з введенням такої плати за оренду, про низькорентабельні культури, про пари, про кормові культури взагалі можна забути. При цьому ще слід врахувати, що будуть занедбані сівозміни і, відповідно, бережливе ставлення до землі.
Другий фактор. Усім здається, що аграрії сплачують лише 3% за оренду землі. І перед виборами можна подарувати орендодавцям додаткові надходження від уряду за рахунок виробників. Знову звернемося до статистики: за даними Держземагенства, за 2010 рік середня орендна плата за 1 га землі була 316 грн, що складало 2,3% від її нормативної грошової оцінки. В 2011 році майже всіх перевели на 3%, що буде складати 405 грн. Тепер подивимося на наші доходи. Середня врожайність озимої пшениці за останні п'ять років складала 22,8 ц/га. Якщо помножити її на 1500 грн за тонну, отримуємо 3420 грн надходжень з одного гектара. Середня врожайність соняшнику складала 11 ц/га, за ціни 3200 грн за тонну надходження складали 3500 грн/га. Тобто вже на сьогодні, до цієї постанови, орендна плата становила 10-12%, тобто десятину. Така плата була споконвіку на наших землях, а коли примушували платити більше, починалися селянські бунти. Така плата є і в Європі, при надходженні 2-2,5 тис. євро з гектара, орендна плата складає 450-600 євро. Але іноземні фермери все одно сплачують десятину, бо вони отримують дотації у розмірі 300-500 євро на гектар. Збільшення орендної плати в 1,756 разу призведе до того, що аграрії в такий складний рік, яким є 2012-й, будуть сплачувати до 30% від врожаю. Зрозуміло, що це призведе до банкрутства багатьох господарств, неможливості розрахуватися з орендодавцями, або змусить розраховуватися за тіньовими схемами. Невдоволення буде велике, і політичних дивідендів на цьому ніхто не заробить. Не можна порушувати ту хитку рівновагу, яку наразі відрегулював ринок.
Третій фактор. Податкове навантаження на сільгоспвиробників незначне, а місцеві бюджети пусті та потребують додаткових надходжень. Ми погоджуємося з тим, що в такий важкий час також маємо нести соціальну солідарну відповідальність. Збільшення нормативної грошової оцінки землі в 1,756 разу поповнить місцеві бюджети лише на 45 грн за гектар. Але навіть у врожайний рік аграрії повинні бути сплатити 20% від свого врожаю. Сьогодні земельний податок на один гектар ріллі складає близько 15 грн. Якщо збільшити його в чотири рази і підвищити на таку саму суму фіксований сільгоспподаток, то з одного гектара отримаємо додатково ті самі 45 гривень. Але до місцевих бюджетів надійде на 35% більше коштів, тому що по Україні в оренді нині перебуває 65% землі. Решта 35% обробляються самостійно або взагалі не обробляються. Таким чином, держава отримає на 35% більше надходжень. А аграрії  понесуть замість 350 грн лише 45 грн додаткових витрат на 1га.
Більше того, ми поборемо тіньову оренду і змусимо обробляти пустуючі  землі».
На завершення свого виступу Сергій Рибалко звернувся до Миколи Присяжнюка з пропозицією, щоб уряд вніс доповнення до Постанови КМУ №1185 від 31 жовтня 2011 року, а також збільшив ставку земельного податку на землі сільськогосподарського призначення в 4 рази і підвищив на таку ж суму фіксований сільськогосподарський податок.
* * *
ПІд час з'їзду виступило ще багато промовців, у переважній більшості думки збігалися, окремі теми залежали від аграрної специфіки областей. Найчастіше звучали питання недостатньої підтримки з боку держави, проблеми через підвищення нормативної грошової оцінки землі, протистояння з місцевою владою і великими агропідприємствами. У найближчих номерах ми плануємо надрукувати коментарі делегатів з'їзду щодо реального стану в АПК, нагальних проблем агровиробництва загалом і фермерського зокрема. А також думки навколо створення і функціонування ринку землі в Україні.