АГРОТЕХНІКА ДЛЯ ВСЬОГО – ВІД ВЕЛИКОГО ДО МАЛОГО

Голова наглядової ради групи компаній АМАКО Віталій Скоцик крім того, що людина дуже зайнята, ще й дуже ерудована. Тому, коли він знаходить час для спілкування з журналістами, коло питань не обмежується лише технікою і технологіями, хоча починається зазвичай із цього.

– Як почувається ринок іноземної техніки в Україні, які прогнози та перспективи на рік, що починається?
– Я думаю, що треба озирнутись на кілька років назад. Ринок агротехніки іноземного виробництва почав суттєво зростати з 2005 року, динаміка росту була досить висока, щорічно ринок збільшувався не на відсотки, а у рази, і 2008 року, за нашими оцінками, об'єм ринку досяг 2,4 млрд доларів. Специфіка наших ринків в тому, що природна потреба дуже висока, разом з тим на купівельну спроможність досить сильно впливають фінансові можливості. Тому у зв'язку з фінансовою кризою, за нашими оцінками, з 2008 на 2009 рік об'єм ринку впав майже в десять разів, а в 2010 році – до рівня 200 млн доларів. Приємно, що у 2011 році падіння припинилось і відбулось зростання на рівні 210-215%. Думаю, що цьогоріч ринок нової іноземної техніки зросте ще у півтора-два рази. Поки що все говорить про це, наприклад, працюють фінансові інструменти – ми можемо надавати такі лізингові умови, яких не могли дати в 2007-2008 роках. Наприклад, ставка за трирічний лізинг на комбайн Челенджер становитиме 3,5% річних. Але ми не зовсім упевнені, що такі умови збережуться протягом року.
Загалом, якщо розглянути структуру продажів, то серед тих компаній, які представлені на виставці, складова продажу через лізинг, мабуть, буде не меншою, ніж 85-90%.
Також приємно, що виставка цього року відображає збереження інтересу аграріїв до сучасної іноземної техніки, і що фінансові інструменти наразі на ринку доступні.
Щодо вторинного ринку, то українці ставляться до техніки, що була у використанні, дуже обережно, і радше наш аграрій відмовиться щось купувати в цьому році, щоб закумулювати кошти на уподобану техніку наступного року.

– АМАКО серед іншого пропонує аграріям і насіння сільськогосподарських культур. Яке насіння купують охочіше – вітчизняне чи іноземне?
– У сучасних технологіях використовуються як українські, так і іноземні сорти. В певних напрямах рослинництва ми ще зберігаємо непогані позиції – переважна частка ячменю, пшениці висівається української селекції. Проте щодо технічних культур, то більше 90% насіння використовуються іноземних сортів.  

– Щороку в Україні збільшуються площі під кукурудзою, чому це відбувається?
– Кукурудза притаманна для України. Думаю, що посіви під кукурудзою будуть дедалі зростати. По-перше, через те, що навесні потрібно буде багато пересівати – за різними оцінками від 20 до 30%, по-друге, через те, що аграрії минулого року отримали на ній дуже непогані прибутки, навіть за умови коливання закупівельних цін.
Але тут слід зауважити, що за останні 10 років клімат в Україні змінився – середня річна температура збільшилася на 0,5 градуса. Через це «кукурудзяний пояс» України змістився на 200-250 км з центрального півдня на північний захід. Зі зміною цього поясу кукурудзу почали збирати із вологістю більше 30%. Для того, щоб довести її до експортних показників у 14-15%, потрібно додаткове обладнання і відповідні інвестиції.

– Традиційно АМАКО щороку запроваджує нові проекти, привозить на виставку якісь новинки… Що пропонуєте цьогоріч?
– Крім новинок техніки преміум-класу для великих і середніх господарств, нових технологій, цьогоріч ми представили новий проект «INCIMA», який спрямований на дуже малого виробника – і тих, хто займається фермерством на 5-50 га, і тих, хто, обробляючи власні півгектара чи 20 соток, також надає послуги своїм односельцям. Власне, це техніка китайського виробництва, вона значно дешевша, але ми супроводжуємо її високоякісним сервісом, який завжди був притаманний компанії АМАКО. Важливо, що ті самі фінансові інструменти, які ми пропонуємо для покупців техніки преміум-класу, також доступні для дрібних господарств на тих же умовах.

– Ви нещодавно говорили про плани компанії збирати техніку в Україні. Як просуваються ці плани?
– Ми серйозно розглядали цей напрям всі роки, що працюємо в Україні. У 2008 році ми були близькими до реалізації не тільки великовузлового збирання в Україні, а й більш масштабної локалізації виробничого процесу. І це є одним із планів на цей рік. Власне, ми вже до цього готові – виробничі потужності готові, люди пройшли необхідне навчання, а партнерами будуть наші постачальники. Ми готові збирати зрошувальну техніку, самохідні обприскувачі, ґрунтообробну посівну техніку, обговорюємо наразі збирання комбайнів і тракторів. Фінансування буде виключно нашої групи компаній. Думаю, нам потрібно завершити вирішення формальних питань, і з кінця цього року – початку наступного ми розпочнемо повноцінно збирати техніку в Україні.

– Наразі триває широке обговорення законопроекту «Про ринок земель». Як ви вважаєте, що цей закон принесе аграріям?
– Закон дуже дискусійний. Те, що закон про ринок земель має бути прийнятий – це зрозуміло, це еволюційний шлях, і ми маємо по ньому йти рано чи пізно. Закон у першому читанні стурбував як жителів аграрних регіонів, так і ті компанії, які працюють в аграрній сфері. Зміни до другого читання були суттєві саме у сфері обмеження кількості землі, яка може бути в оренді одного підприємства – в межах одного району не більше 10%, в межах України – не більше 100 тис. га. Ми є лідерами у світі за кількістю публічних компаній в аграрному бізнесі – у нас їх більше 20. Багато з цих компаній мають у виробництві більше 100 тис. га. Тобто їм потрібно було б зменшити кількість орендованих земель, що дуже негативно вплинуло б на їхній рівень ринкової капіталізації і ставлення до них. Реально такі компанії попадали б у ситуацію знищення.
Тобто закон потрібен, але в такому вигляді, який дав би можливість аграрним підприємствам нормально працювати, а селянам – продавати землю.
Те, що наразі існує обмеження при купівлі землі у 100 га, можливо це і правильно, але держава повинна обрати, яку структуру аграрного виробництва ми хочемо мати. Їх є сьогодні дві. Є та, яка заснована на приватній власності землі, коли виробник купує стільки землі, скільки йому потрібно, і капіталізація проекту йде не тільки через виробництво, а й через нерухоме майно. Або орендна структура, але, знову ж таки, обмеження, які нині існують в законопроекті – згубні для агробізнесу.
Одним з позитивних моментів вважаю положення про Державний земельний банк, де прописано, що ця установа має бути власністю держави. Основні параметри цієї структури також добре виписані, за певним виключенням. Наприклад, у власність держави переходить земля померлої людини, у якої немає спадкоємців. Проте, на мою думку, вона мала б переходити у власність місцевої громади, бо, маючи такий резерв, сільська рада могла б забезпечити тих, хто не отримав землю при розпаюванні – вчителів чи медиків. А наскільки раціонально й оперативно держава зможе управляти такими земельними ділянками – питання дуже дискусійне.

КРАЩІ ГОСПОДАРІ РІДНОЇ ЗЕМЛІ
Уже традиційно в рамках Міжнародної спеціалізованої виставки «ІнтерАГРО» відбулося вшанування лауреатів рейтингу «Кращий господар в Україні». Проект було започатковано у 2008 році спільними зусиллями телевізійної програми «Сільський час» і компанії АМАКО.
Не дивлячись на лютневі морози, на урочистості до Києва з'їхалися майже півсотні чоловік – усі вони минулого року стали учасниками програми «Сільський час» і заразом учасниками проекту «Кращий господар року». В кожному господарстві, в кожному населеному пункті, про який знімали сюжет телевізійники, вони відзначали достойників для участі у рейтингу. Серед нагороджених опинилися не тільки керівники господарств, а й прості трудівники села – але всіх їх об'єднує одне: вони люблять і вміють працювати, несуть на собі тягар соціальної відповідальності за долю оточуючих людей, а отже заслужили на право називатися Кращим господарем України.
Як зазначили організатори, «першого серед рівних» визначити було нелегко, але після тривалого обмірковування ним став Дмитро Хоменко, молодий керівник господарства ТОВ «Лендком Крим» з АР Крим. «Молодий хлопчина зумів у непростих умовах степового Криму досягти рентабельності не менше 42%, підняв тваринництво, і, мабуть, найважливіше – заслужив довіру і повагу у селі, де проживає більше 30 різних національностей, створив прекрасний колектив», – саме такими резонами керувалися організатори, коли нарешті визначилися з кращим господарем.
«Для мене це несподіванка, – зазначив переможець, – адже кожен з присутніх не менше заслуговує на звання найкращого. Та й один у полі не воїн – це не лише моя заслуга, а всього колективу і надійних партнерів: «Сільського часу» і компанії АМАКО».
На всіх лауреатів рейтингу очікували цінні подарунки і почесні дипломи. До привітань учасникам приєднався і журнал «Агроексперт», який також обрав свого фаворита – ним став директор МПП «Престиж» Олександр Пухир.
Як бачимо, проект постійно розвивається, він щороку охоплює нових номінантів, тож, упевнені, українській землі не забракне добрих господарів!


Учасники конкурсу «Кращий господар року» за підсумками 2011 р.:

Переможець конкурсу:
•    ХОМЕНКО Дмитро Григорович – генеральний директор ТОВ «Лендком Крим», АР Крим

Лауреати конкурсу (за абеткою):
•    БОРТНИК Людмила Дмитрівна – оператор машинного доїння ПСП «Радівське», Вінницька обл.
•    ВОЙТОВ Олександр Петрович – директор АФ «Іванівка АГ», Чернігівська обл.
•    ГАЙДУЧИК Володимир Павлович – директор ПАТ «Агрофірма «Колос», Вінницька обл.
•    ДОВГАЛЬ Анатолій Миколайович – заслужений працівник с/г України, механізатор АФ «Корсунь», Черкаська обл.
•    ДРАЧИНСЬКИЙ Віктор Андрійович – виконавчий директор Криківської філії «Вінницької промислової групи», Вінницька обл.
•    ДУМЕНКО Катерина Іванівна – ветеран праці, механізатор ТОВ «Агро Рось», Черкаська обл.
•    ЄВИЧ Петро Петрович – директор ТОВ «Агро Рось», Черкаська обл.
•    КИБКА Анатолій Анатолійович – генеральний директор ТОВ «АПК «Докучаєвські чорноземи», Полтавська обл.
•    КІФУ Віра Олексіївна – директор ТОВ «Надія», Черкаська обл.
•    КОРПАЛО Микола Васильович – головний агроном ПП «Корнер» «Вінницької промислової групи», Вінницька обл.
•    КРОХМАЛЬ Андрій Аркадійович – директор ФГ «Ладіс», Черкаська обл.
•    КУДРЕВИЧ Микола Андрійович – директор ТОВ «Мрія», Харківська обл.
•    ЛАВРИЧЕНКО Віталій Анатолійович – заслужений працівник с/г України, директор СТОВ «ім. Ватутіна», Черкаська обл.
•    ЛУЦАН Василь Іванович – керуючий ТОВ «Бурякокомбінат імені Халтуріна», Полтавська обл.
•    ЛЯШЕНКО Юрій Васильович – директор СПОП «Відродження», Черкаська обл.
•    МАКСИМЕЦЬ Андрій Євгенович – директор ТОВ «Ордів Агро», Львівська обл.
•    МАКУХІН Роман Олександрович – голова правління групи компаній «Етнопродукт», Чернігівська обл.
•    МАСТІЙ Василь Васильович – директор ТОВ «Святець», Хмельницька обл.
•    МІЩЕНКО Валерій Петрович – директор ТОВ «Агрокомплекс», Кіровоградська обл.
•    НЕБЕЛИЦЯ Микола Павлович – генеральний директор СТОВ «Іскра», Черкаська обл.
•    ОМЕЛЯН Микола Петрович – директор ПСП «Лазірки», Полтавська обасть
•    ПЕТРЕНКО Тетяна Олександрівна – директор Будинку Культури, Черкаська обл.
•    ПІДГОРА Ниніа Вікторівна – заслужений вчитель України, Черкаська обл.
•    ПОВХ Леонід Іванович – голова ФГ «Україна», Вінницька обл.
•    ПОДОЛЕНКО Павло Ілліч – директор СТОВ «АФ «Зоря», Полтавська обл.
•    ПРИСЯЖНЮК Іван Любомирович – головний зоотехнік кінного племзаводу фірми «Ель-Тур», Вінницька обл.
•    ПУХИР Олександр Олександрович – директор МПП «Престиж», Черкаська обл.
•    РЕМЕНЬ Олександр Миколайович – керуючий ТОВ «Агрохолдинг МС», Київська обл.
•    РИБЧЕНКО Олександр Володимирович – засновник ФГ «Царина», Черкаська обл.
•    РУЖИН В'ячеслав Дементійович – директор ФГ «Ружин», Черкаська обл.
•    САБАДАШ Олександр Борисович – директор ТОВ «Денисівське», Полтаська обл.
•    СВИНЧУК Олег Володимирович – директор ФГ «Соломія», Волинська обл.
•    СКОРОПАД Галина Володимирівна – директор ТОВ «Добросин», Львівська обл.
•    СТРАШКЕВИЧ Володимир Леонідович – водій-комбайнер ПСП «Радівське», Вінницька обл.
•    ТАРАН Тетяна Григорівна – сільський голова села Сахнівка, Черкаська обл.
•    ТОКАРЧУК Володимир Мефодійович – голова ФГ «Токарчук», Вінницька обл.
•    ТУЛЬЧИНСЬКИЙ Сергій Борисович – директор ТОВ «Дружба», Черкаська обл.
•    УЛЬКО Юрій Володимировчи – керуючий дільниці «Попівка» ТОВ «АПК «Докучаєвські чорноземи», Полтавська обл.
•    ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Юрій Миколайович – голова ФГ «Агросвіт», Полтавська обл.
•    ШАМІЄВ Руслан Ешонжонович – директор АФ «Батьківщина Шевченка», Черкаська обл.
•    ШАФІЄВ Гачай Джамаледдінович – генеральний директор ТОВ «Агро-Еталон», Вінницька обл.
•    ШКУРЕНКО Олександр Олександрович – директор АФ «Пустовійтове», Полтавська обл.
•    ШУМИЛО Роман Петрович – директор Рівненського сервісного центру компанії АМАКО, Рівненська обл.
•    ЩИРСЬКИЙ Юлій Зигмундович – заслужений працівник с/г України, директор СВК «Вертокиївка», Житомирська обл.