АГРО ДВАДЦЯТЬ ОДИНАДЦЯТЬ, АБО РІК НА РІК НЕ ПРИХОДИТЬСЯ

Це класичне для аграрного виробництва прислів'я певною мірою стосується і тематичних виставкових і громадських заходів. Колись успішні, а колись – не дуже, вони все одно знаходять своїх учасників. Такою стала і цьогорічна ХХІІІ Міжнародна агропромислова виставка-ярмарок «АГРО-2011» 2-5 червня. Або «Агро двадцять одинадцять», як двічі охрестив її на урочистому відкритті міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк. Цьогоріч вона проходила так само у Києві, так само влітку, але не на своєму звичному місці.
Поточного року чимось не влаштували організаторів традиційні і спеціально облаштовані для такої специфічної виставки ані Національний комплекс «Експоцентр України» (колишня ВДНГ), ані виставковий центр в с.Чубинське. Організатор виставки – Мінагрополітики – змінив розпорядника, який, у свою чергу, прилаштував захід у Міжнародному виставковому центрі на лівому березі Дніпра. Зрозуміло, цей центр покликаний проводити виставки, але більш «гламурні» зі значно меншою кількістю експонентів і учасників. А для вуличних експозицій з худобою його територія взагалі не пристосована.
Попри це «АГРО» залишається найпотужнішою аграрною виставкою України. І широка бізнес-програма, і кількість учасників це підтверджують. Як завжди на «Агро» було шумно й людно. Але дуже дискомфортно. І учасникам (особливо племінному поголів'ю тварин і птиці, що, хоч і під навісами, пеклися на розпеченому асфальті). І відвідувачам-фахівцям. І пересічним киянам, що завітали купити смачних наїдків. І мешканцям прилеглих елітних багатоповерхівок, які впродовж роботи виставки і ще багато часу потому матимуть змогу належним чином оцінити всі наявні потужності вітчизняного АПК «на нюх».

Змішались в купу коні, людию...
Перше враження від заходу – яблуку ніде впасти. Не стільки від кількості людей, скільки від техніки. Перенісши виставку на лівий берег, організатор – МінАПП – і новий розпорядник – ТОВ «Торговий дім «Промфінінвест» – не врахували обмеженість території як всередині павільйонів, так і прилеглої виставкової і паркувальної території. Хоча, якщо б на цьогорічну виставку привезли всю техніку, яка була на «АГРО-2010», то вона, мабуть, стояла б в три поверхи. Втім, порівняно з іншими останніми зимовими аграрними виставками на лівому березі, коли зали стояли напівпусті, літня «АГРО» все ще зберігає свою міць.
Новому розпоряднику справді випала нелегка місія. Традиційні місця проведення «АГРО» на ВДНГ і в Чубинському мали свої тематичні павільйони. Тому відвідувачі спочатку йшли шукати «товар по темі», потім оглядали решту експозиції для душі, і, насамкінець, традиційно насолоджувалися спілкуванням з колегами в холодочку за столом.
Тут же віднайти навіть стенд певної компанії було складно, не кажучи вже про те, щоб домовитися про зустріч з колегами. Мапи павільйонів, які кожна окремо, звісно, були інформативними, не давали жодного уявлення про те, де який павільйон знаходиться. Чи-то важко було хоча б на кожну будівлю наліпити по одній табличці з номером? Не кажучи вже про загальну мапу виставкового комплексу. Дякувати Богу, тепер існують мобільні телефони, тож оператори зв'язку цими днями добре заробили.
«Мед шукав – не знайшов», – скаржився один відвідувач. Та звідки ж йому було знати, що мед треба шукати в палатках біля тої техніки, що стоїть праворуч від входу на територію виставкового центру – відразу як перескочиш сівалку, причеплену до зеленого трактора, бо інакше тих палаток і не видко?
Вийшов покурити, стою поруч з комбайном, на якому з маркувальних знаків лише гордовитий напис «Державна продовольчо-зернова корпорація». «Ваша машина?», – питається жінка з мобільним телефоном. «Хотілося б, але грошей не вистачає, – відповідаю, – а що?». «Та хочу назву дізнатися, кажуть, що білорус якийсь, а що воно таке, не написано». Стенд корпорації знайшовся в глибині першого павільйону… Представники компанії біля своїх комбайнів помічені не були. То чого їх ставити було? Місце займати? Так його і так замало було. Втім, це, скоріше, питання до держкорпорації.
Ще одне питання – розташування транспорту. Місце, щоб припаркуватися, шукали довго. Хвилин двадцять. Всі паркувальні місця на території виставкового центру були зайняті експозиціями. Крім того, аграрними автівками, у тому числі і вантажними, позабивали усі двори і прилеглі території довколишнього елітного спального району. Так само запханими вщент автомобілями виявилася стоянки тутешніх величезних торговельного і бізнесового центрів. Про рух транспорту навколо дорожньої розв'язки можна взагалі забути. Його просто не було.

Форум на двох.
Офіційне відкриття сумістили з відкриттям Всеукраїнського форуму голів сільських та селищних рад. З боку запрошених це сприймалося доволі оптимістично – уряд готовий до діалогу з сільськими громадами. Тому зібралося їх представників чимало – більше трьох тисяч. Однак зібрали їх, як раніше збирали на виставки студентів. Враження було таке, що знаходишся у лекційній залі: всі мовчать, говорить викладач. Це, погодьтесь, дещо дивно для форуму, де має відбуватися дискусія.
Розпочав форум міністр агрополітики Микола Присяжнюк, який впродовж двадцяти хвилин доповідав селищним головам і решті присутніх про реформи, які заплановані міністерством в аграрному секторі. Нічого нового, втім, він так і не сказав.
Дуже актуальною, за словами промовця, подією у рамках форуму стало підписання Меморандуму про співпрацю між Міністерством аграрної політики та продовольства України і Всеукраїнською асоціацією сільських та селищних рад. Втім, з боку самих селищних голів цей захід викликав, швидше, гіркий подих: на 20-му році незалежності всі нарешті зрозуміли, що аграрне відомство має якось співпрацювати з сільськими і селищними радами. Добре, висловлювали вони надію, щоб це мало якесь практичне втілення.
Промова Прем'єр-міністра України Миколи Азарова була яскравою і бадьорою. З неї вдалося з'ясувати, що сільських голів тут зібрали для того, щоб вони, набравшись передового досвіду, несли його на місця. Основну частину доповіді прем'єр присвятив глобальним аграрним питанням.
На думку прем'єра, українська земля не повинна продаватись іноземцям. «У нас величезний потенціал для збільшення обробітку землі. У нас достатньо наших внутрішніх інвесторів, і в умовах, коли у світі постійно зростають ціни на продовольство, коли земля стає стратегічним ресурсом, буде неправильно цей стратегічний ресурс передавати іноземцям», – наголосив Микола Азаров. Він додав, що зараз точиться дискусія навколо земельної реформи, і до неї слід максимально залучати аграріїв.
Вкотре селяни почули, що уряд значно збільшить у 2012 році видатки на здешевлення кредитів для аграріїв, зокрема для збільшення поголів'я ВРХ. «Ми готові підтримувати селян спочатку в індивідуальному секторі для того, щоб вони зберігали та збільшували поголів'я великої рогатої худоби. Ми готові виділяти кошти для того, щоб селянин тримав корову. Ми готові і фінансово підтримувати, і кормами. У міру того, як економіка стає на ноги, у держави накопичуються фінансові ресурси», – зазначив промовець.
Однак основна увага уряду повинна бути зосереджена на великотоварному виробництві. Зокрема, має відбуватися закупівля елітних порід ВРХ, будівництво ферм, молокозаводів і розроблена система логістики й продажу молока і м'яса.
Також Кабмін значну увагу приділятиме розвитку овочівництва. За словами високопосадовця, уряд поставив завдання зробити так, щоб Україна була повністю забезпечена всіма необхідними овочами власного виробництва. Для цього влада має намір реконструювати та збудувати нові овочесховища, створити оптово-роздрібні ринки сільгосппродукції та розвивати логістику. Також Прем’єр-міністр Микола Азаров додав, що наразі посилено контроль за імпортом овочів з Європейського Союзу: перед Мінагрополітики і МОЗ поставлено завдання не допустити ввезення заражених овочів на територію України.
Після оглядин виставки Микола Азаров провів брифінг для журналістів. «Щойно ми оглянули цю прекрасну виставку, ми побачили, що український АПК почав розвиватися. Він виробляє власну техніку, зберіг виробництво елітних порід худоби», – зазначив прем'єр-міністр. За його словами, ті плани, які має уряд щодо розвитку вітчизняного АПК, дадуть змогу найближчим часом істотно збільшити виробництво сільськогосподарської продукції.
Глава уряду мав можливість поспілкуватися з керівниками агропідприємств: «Мене радує їхній ентузіазм. А якщо є ентузіазм у людей, які займаються реальними справами, то Уряд готовий їх підтримувати».
Втім, сам форум сільських голів після виступу Азарова розійшовся майже миттєво – делегати, виконуючи покладену на них місію, пішли збирати досвід.

Стомлені сонцем.
Вхід на виставку традиційно був вільний. Літня спека значно відсікла нецільову аудиторію. Однак коли все понад трьохтисячне поважне зібрання сільських голів вийшло до виставкових павільйонів, голки ніде було встромити від людей.
Кому щодо спеки не позаздриш, то це худобі. Так, тваринництво теж було присутнє, хоча відшукати його стало можливим хіба що по запаху. Як почували себе тварини на розпеченому асфальті пояснювати фахівцям-аграріям немає сенсу.
Більше пощастило тим учасникам, які мали місце в павільйонах – спека туди не дісталася. Як завжди, на висоті були обласні експозиції. Вони справді старалися, зокрема, у оформленні стендів і представленні власного потенціалу. Чого тут тільки не було – і карта району, викладена перцем і зелениною на салі, і фігурні короваї, і дегустаційні столи з напоями і м'ясом. Області, змагаючись між собою, привозили лише найкращу свою продукцію і продавали за цінами нижче ринкових. Тож не дивно, що біля стендів-прилавків стояли черги. От тільки місця, повторимося, було дуже мало.
* * *
Навіть незважаючи на значну програму конференцій і семінарів, слід констатувати, що черговий раз у виставці-ярмарку переважив ярмарок. Ярмарок – це, звісно, не погано, просто бізнесова аудиторія дедалі більше втрачається. Залишається лише сподіватися, що сільські голови перекажуть про набутий досвід бізнесменам своїх громад.