ПРОДОВОЛЬСТВО – ЦЕ СТРАТЕГІЧНА ЗБРОЯ XXI СТОЛІТТЯ. АЛЕ ГОЛОВНЕ, ЩОБ ЦЕ ПРОДОВОЛЬСТВО БУЛО СВОЇМ

Зліва направо: директор ГАФТА Київ Анна ГОЛОДОВА, президент Української зернової асоціації Володимир КЛИМЕНКО, гендиректор ТОВ СП «НІБУЛОН» Олексій ВАДАТУРСЬКИЙ під час засідання Економічної ради

Такої думки дійшли і висловили її у відкритому зверненні до вищого керівництва держави учасники Економічної ради з питань АПК, яка 14 березня відбулась в столиці в Українській спілці промисловців і підприємців. Тут зібрався практично увесь «бомонд» зернового ринку: представники агробізнесу і профільних асоціацій, експерти, фінансисти, науковці і посадовці.
ПромовцІ були надто відверті, адже ситуація на ринку продовольства вимагає негайного вирішення. На прописних істинах, що АПК України має величезну стратегічну перспективу, особливо з огляду на стійку тенденцію до зростання попиту на продовольство на світовому ринку, наголошували усі. Але досягти її можна лише за серйозної модернізації виробництва, підвищення конкурентноздатності АПК і розбудови інфраструктури для реалізації продукції.
Однак останнім часом збільшилась кількість рішень уряду та парламентських ініціатив, які погіршують інвестиційний клімат, обмежують потенціал аграрного сектору.
Прикладом таких негативних рішень є постанова Кабміну №1254, яка була ухвалена урядом незважаючи на застереження експертів, Антимонопольного комітету та всупереч світовому досвіду. Документ створив недопустимі умови монопольного становища Аграрної біржі у реєстрації зовнішньоекономічних контрактів.
До цього додалися деякі законодавчі ініціативи – сумнозвісні законопроекти під реєстраційними номерами 8053 та 8163.
ВищезгаданІ законопроекти за висновками Головного науково-експертного управління Верховної Ради, не відповідають Конституції України, грубо порушують вимоги Цивільного та Господарського кодексів, законодавство про зовнішньоекономічну діяльність, у тому числі антимонопольне законодавство та міжнародні зобов'язання України в рамках міжнародної Конвенції про торгівлю зерном (ратифікована парламентом України у 2010 році). Законопроект 8163, який був у рекордні строки розглянутий і схвалений профільним комітетом, планувалося внести на розгляд Верховної Ради вже на цьому тижні. На щастя депутатам вистачило здорового глузду і на погоджувальній раді керівники парламентських фракцій практично одностайно вирішили не включати його до порядку денного і таким чином відтермінували його розгляд на невизначений термін.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Григорій Калетнік наголосив на значному впливі ринку продовольства і продукції сільгосппризначення на економіку України, на перебіг соціально-економічних процесів, які «формують і добробут нації, і в цілому ситуацію в аграрному секторі, є запорукою продовольчої та енергетичної безпеки держави. Процес формування цього ринку поки що перебуває на стадії становлення». На переконання депутата, проблему удосконалення організаційно-адміністративних та фінансово-економічних засад функціонування ринку продовольства та продукції сільгосппризначення в Україні слід розглядати як системну. Він вважає, що необхідне посилення зваженого втручання держави у формування і функціонування аграрних ринків, створення конкурентного середовища на аграрному ринку. Слід удосконалити систему ціноутворення на сільськогосподарську та промислову продукцію, щоб подолати монополізм на ринках продовольства та встановити еквівалентність міжгалузевого обміну. Необхідно враховувати інтереси сільськогосподарських виробників у забезпеченні прибутковості і авансованого виробництва капіталу на рівні, достатньому для розширеного відтворення. «Час переходити від принципу односторонньої підтримки учасників ринку до принципів формування системи групових інтересів споживачів, виробників, держави на аграрному ринку. Створення умов для підтримання стабільності цінової ситуації та прозорості на ринку можливе шляхом запровадження заставних та інтервенційних операцій з сільськогосподарською продукцією та продовольством, удосконалення системи формування державних та регіональних продовольчих ресурсів», – зазначив нардеп.
Особливу увагу слід звернути на удосконалення нормативно-правової бази з питань регулювання ринку. Деякі суттєві кроки в цьому напрямку уже зроблено, вважає Григорій Калетнік. Зокрема, прийнято закон про оптові ринки сільськогосподарської продукції. На його думку, потребують змін і доповнень низка законопроектів, зокрема Закони «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про зерно та ринок зерна в Україні», «Про молоко та молочні продукти», «Про сільськогосподарську кооперацію».
За його словами, у держбюджеті на 2011 рік закладено значну фінансову підтримку АПК, зокрема через механізм здешевлення кредитів – передбачено 531 млн грн. Планується надати державну підтримку діяльності Аграрного фонду в сумі 3,938 млрд грн.
Крім того, урядом підписано меморандуми з асоціаціями виробників цукру, крупи гречаної та олії соняшникової, відповідно до яких представники асоціацій взяли зобов'язання безперебійно забезпечувати потреби внутрішнього ринку продовольства за стабільними цінами та своєчасно інформувати органи влади про поточну ситуацію на ринках. Все це спрямовано на забезпечення зменшення впливу світової агроінфляції та забезпечення внутрішнього ринку продовольчими товарами. Є надія, що і цього року буде непоганий урожай, за даними Мінагропроду, він може скласти більше 42 млн тонн. На думку голови парламентського комітету, цього буде цілком достатньо для задоволення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу України.
Президент Української зернової асоціації Володимир Клименко нагадав присутнім, що Україна кілька років тому зайняла третє місце у світі за експортом зерна і займає перше місце за експортом олії. Тому нерозважливо казати, що в Україні все неправильно і потрібно все змінювати.
Учасників зернового ринку турбує тенденція, що склалася останнім часом, коли з'являються законопроекти, які не відповідають Конституції та цілій низці законів України. На думку президента УЗА, це може призвести до втрати законодавчої бази діяльності на зерновому ринку.
Серед питань, які найбільше турбують зернову спільноту, пан Клименко виокремив такі.
У першу чергу, відміна ПДВ для експортерів зерна. Чим зерно відрізняється від металу, чи хімії, на експорт яких ПДВ збережено?
Друге – закладене у Податковому кодексі правило першого продажу з ПДВ. Хлібокомбінати купують зерно не у сільгоспвиробника (бо виробникові його просто ніде зберігати), а у компаній, які купили його для зберігання і продажу. Відтак, хлібокомбінати повинні включати до своїх витрат ПДВ, бо вони вже третя ланка у зерновому ланцюжку. Відповідно повинна зрости на суму ПДВ ціна на борошно та хліб. Але ж це продукти цінового регулювання, тому Держкомцін піднімати ціну не дозволяє.
Саме тому, переконаний промовець, і стався колапс ринку, виходу з якого наразі немає. Намагання вирішити проблему адміністративними методами або знайти винних свідчать про нерозуміння законів економіки, вважає фахівець.
Третє питання – монопольне становище Аграрної біржі. На думку президента УЗА, реєстрація контрактів на біржі – це взагалі зайва ланка у ланцюжку, бо у жодній країні світу цього немає. Біржа – це місце, де мають відбуватися реальні торги, а не реєстрація контрактів. Адже після біржі контракти реєструє митниця. Невже митниця не в змозі узагальнювати інформацію про зовнішньоекономічні контракти?
Тому Володимир Клименко вважає передачу права реєстрацій контрактів Аграрній біржі ні чим іншим, як зароблянням грошей певними спритними особами. На думку очільника УЗА, слід або залишити ситуацію, якою вона була до ухвалення Постанови КМУ №1254, або взагалі відмінити реєстрацію контрактів на біржі як нікому не потрібний пережиток.
Четверте питання – квоти. Розподіл квот відбувався непрозоро, що нанесло колосальних економічних збитків як вітчизняним компаніям, таким як «НІБУЛОН», так і закордонним. Ніхто з цим миритися не буде, підкреслив пан Клименко.
Він наголосив, що перед аграрним комплексом України поставлено амбітне завдання – виробляти 80 мільйонів тонн зернових на рік. За даними експертів ЄБРР, це потребує вкладень у зерновиробництво до 100 млрд грн щороку (з розрахунку $300 на гектар посівів). Де взяти ці кошти? Держава у кращі роки виділяла з бюджету на рослинництво 600 млн грн. Порівняйте ці цифри: 600 мільйонів і 100 мільярдів. І ви зрозумієте, що без програми розвитку АПК України завдання виростити 80 мільйонів тонн зерна вирішити не вдасться. За словами президента УЗА, 27 січня створено робочу групу по ринку зерна ЄБРР і українських фахівців з УАК, УЗА, Мінагропроду. Основне завдання цієї групи – створення програми розвитку АПК України, яка б відповідала кращим світовим зразкам.
Генеральний директор асоціації «Союз бірж України» Борис Беренштейн підкреслив, що розвиток будь-якого ринку, це, в першу чергу, розвиток інфраструктури. Проте, складається враження, що робиться усе можливе, щоб наявна інфраструктура не працювала. Сьогодні виконано лише один пункт горезвісної постанови КМУ №1254, а саме: реєстрація контрактів. Решта – акредитація бірж на ринку, що дозволило б знизити витрати на реєстрацію контрактів, – не виконано.
Гендиректор біржової асоціації також вважає, що реєстрації контрактів на біржі взагалі бути не повинно, мають бути біржові торги.
На його думку, постанова КМУ №1254 підриває довіру іноземних колег, з якими Союз бірж України веде переговори про створення єдиної електронної системи, до якої увійшов би і електронний майданчик українських бірж.
Б.Беренштейн наголосив, що партнери не розуміють, що відбувається в Україні. Реєстрація контрактів передана Аграрній біржі – державному підприємству, яке за шість років свого існування не провело жодних торгів. За його словами, через Аграрну біржу спрямували реєстрацію контрактів з експорту всієї групи товарів 1-24, обсяг яких минулого року становив близько 60 млрд грн. Якщо помножити цю суму на 0,5% біржової винагороди, одержимо нечувану цифру прибутків Аграрної біржі.
Генеральний директор ТОВ СП «НІБУЛОН», Герой України Олексій Вадатурський мав слово як керівник підприємства, яке інвестувало в економіку України понад 1 млрд грн. Він наголосив, що «НІБУЛОН» розбудовує інфраструктуру, будує флот, розпочав відродження Дніпра та Південного Бугу як транспортних артерій. Цей нечуваний в історії незалежної України унікальний національний проект дає реальну економію сільгоспвиробникам у 4 млрд грн.
Як реальний учасник зернового ринку О.Вадатурський виказав стурбованість нинішньою ситуацією. На його думку, сьогодні держава здійснює не зважене, а грубе втручання у ринок зерна. Нині на зерновому ринку склалися всі умови, за яких сільгоспвиробник може отримати реальну ціну за свою продукцію, і держава мусить докласти всіх зусиль, щоб він її справді отримав.
Водночас, жителі України повинні мати стабільні ціни на хліб. На думку генерального директора «НІБУЛОНа», замість того, щоб обмежувати діяльність ринку, утискати експортерів і звинувачувати їх у жадобі до наживи, владі слід було б активізувати роботу Аграрного фонду і державних структур, щоб вони ринковими методами втручались у діяльність ринку.
Сьогодні ж держава пішла найпростішим шляхом: обмежити експорт, створити умови, щоб експортери не купували збіжжя на внутрішньому ринку. Виявляється, не всім до вподоби, що є 15 транснаціональних компаній і 200 експортерів на ринку. Декому потрібно зробити так, щоб була одна компанія, яка мала б пріоритет під час експорту зерна, як це передбачають законопроекти 8053 та 8163.
Керівник «НІБУЛОНа» наголошує, що у цих законопроектах червоною ниткою проведено ідею про необхідність створення монопольного агента з експорту зерна. Це не що інше, як грубе втручання у зерновий ринок і спроби його монополізувати, щоб здійснювати ручне ціноутворення на внутрішньому ринку зерна і хлібопродуктів.
Чи виграє від цього аграрний сектор? Звісно, що ні. Найбільш актуальний приклад: у січні-лютому продовжували експортувати гречку, а сьогодні зіткнулися з її дефіцитом і високою ціною. «До мене, – наголосив виступаючий, – як до керівника підприємства звертаються губернатори областей, які перетворилися на заручників цінової політики уряду, і просять виділити зі збитком пшеницю по 1300-1350 грн/т, щоб на якийсь час зняти проблему забезпечення населення борошном і хлібом за соціальними цінами».
Обурення О.Вадатурського викликає те, що впродовж трьох місяців нового року досі не працює за призначенням Аграрний фонд, поза правовим полем і ринковими механізмами працює інша структура, яка експортує зерно. Це недержавний підхід до вирішення питань продовольчої безпеки. За такого підходу Україна може стати імпортером певних видів продукції, якщо буде таке регулювання.
Пан Вадатурський наголосив, що компанія «НІБУЛОН» за кілька останніх років інвестувала в економіку України 77,3 млрд грн. Лише за 2010 рік сплачено 132 млн грн податків і зборів. «НІБУЛОН» – українська компанія, яка наполегливо і копітко працює і не має надприбутків у $100-150 на тонні, які, за словами урядовців, заробляють зернотрейдери.
Також керівник «НІБУЛОНа» підкреслив, що процедура розподілу квот була непрозорою. Тому компанія «НІБУЛОН» вимушена подати позов до суду на Мінагропрод і Мінекономіки. Він нагадав, що раніше вони вже подавали позов на Митний комітет через незаконну затримку суден компанії і виграли процес.
Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко зазначив, що потенціал України в аграрному секторі використовується ледве на третину, і нам цілком під силу вирощувати не лише 80, а й 100 млн тонн зерна. На його думку, для цього потрібно мінімум $60 млрд додаткових інвестицій у основний капітал у сільському господарстві, щоб зкорелювати його технічну оснащеність з європейським чи американським рівнем.
Звичайно, за п'ять років інвестувати такі кошти ми не зможемо, зазначив очільник УАК, але якщо говорити окремо про зернову галузь, у яку слід додатково вкласти $8-10 млрд, то ми б змогли вийти на такі обсяги вирощування.
Де взяти кошти? Промовець наголосив, що за 20 років незалежності ДАК «Хліб України» та Держрезерв не побудував жодного елеватора, жодної баржі, жодного кілометра під'їзної колії. Більше того, не було жодного року, щоб ДАК разом з Держрезервом не принесли державі мільярду гривень збитків.
Якщо сьогодні держава може різко змінити курс, і якась компанія – «Хліб Інвестбуд» чи нова Державна продовольча зернова корпорація України – зможуть працювати без збитків, а ще краще – інвестувати, щоб фермери наші відчули від цього приплив коштів – було б добре. Хоча в цьому є великі сумніви. Не тому, що немає щирих намірів. А через об'єктивні обставини, в результаті яких держава цього зробити ніколи не зможе.
На переконання Л.Козаченка, є ще одна дуже велика перешкода – обов'язок будь-якої влади забезпечити населення продуктами харчування. Лише торік відбулося світове зростання цін на продовольство на 27%, найбільше за останні 10 років. Як убезпечити населення держави від таких великих цінових коливань? Наприклад, через нововведення лише Податкового кодексу, за підсумками Інституту аграрної економіки, втрати фермерів складуть 14 млрд грн. Втрати від квотування складуть ще 17-20 млрд грн. У попередні три роки АПК було донором суспільства в середньому на 25 млрд грн, то у цьому сезоні сільське господарство втратить понад 30 млрд грн. Якщо такі втрати будуть і в майбутньому, то ніякі інвестиції не дозволять нам збільшити виробництво зерна та іншої продукції, тому що втрати будуть наростати швидшими темпами, ніж надходити інвестиції, переконаний промовець. Більше того, додаткові інвестиції можуть прийти лише тоді, коли той, хто вкладає, контролює свої ризики. В умовах України контролювати ці ризики неможливо, і інвестори це чудово розуміють. Перше, що нам потрібно робити, переконаний Л.Козаченко, це приймати закони і підзаконні акти, які б створювали сприятливі умови для вкладення інвестицій. Зрозуміло, що у держави коштів немає, тому аграрії і не вимагають їх у неї.
Проте у світі грошей вистачає. Щороку у сільське господарство вкладається $140 млрд додаткових інвестицій. Лише у сільське господарство Бразилії у минулому році було інвестовано $21 млрд. З огляду на те, що Україна тримає 50% зернового ринку Північної Африки та арабських країн, це шалений інструмент політичного впливу на цей регіон, вважає очільник УАК. Геополітика в руках України, і вона буде формуватися на підставі аграрного потенціалу. На його думку, наші політики повинні це усвідомлювати і дивитись на 3-5 років наперед.
Директор департаменту розвитку аграрного ринку Мінагропроду Анатолій Розгон запевнив, що уряд працює на захист інтересів переважної більшості населення. За його словами, сьогодні середня українська сім'я 65% свого доходу витрачає на продукти харчування. І якщо допустити зростання цін на продовольство ще на 10%, це доведе населення до крайньої межі.
Посадовець відкинув усі звинувачення щодо непрозорості розподілу квот і обмеження експорту, зазначивши, що міністерство ще у серпні-вересні проводило з трейдерами обговорення ситуації на зерновому ринку і було з експортерами чесним до кінця.
Наразі міністерство більше хвилює ситуація, яка складається у цьому році, зазначив чиновник. За умови, коли урожай зернових буде в межах 42-45 млн тонн, експорт може становити 17-18 млн тонн. Якщо події у Північній Африці та Близькому Сході будуть мати розвиток, попит на українське зерно може бути в межах 17-20 млн тонн, ніяких обмежень експорту не буде.
Генеральний директор асоціації «Укроліяпром» Степан Капшук наголосив, що олійна галузь одна з небагатьох, яка отримала розвиток за останні п'ять років. Вона може бути прикладом формули балансу інтересів, яка задовольняє, в першу чергу, сільгоспвиробника. За словами С.Капшука, протягом останніх п'яти років соняшник є найрентабельнішою культурою, і збільшення його виробництва призвело до 4-5 кратного збільшення виробництва олії в Україні.