ЯК КЕРУВАТИ МОЛОКОМ?

У попередньому номері «Агропрофі» ми почали знайомити наших читачів із подіями IV Всеукраїнського молочного конгресу, який проходив у Києві 25-26 лютого під гаслом «Руйнуючи стереотипи разом досягаємо світових результатів». Організатори форуму – компанія «Дикун Глобал Консалт» та Асоціація виробників молока України. Друга секція конгресу називалася «Управління та фінанси» і була в основному присвячена ефективному управлінню виробництвом молока. Досвідом такого керівництва ділилися як українські, так і закордонні спеціалісти.
ВІдкривав секцію провідний консультант галузі молочного скотарства Ельман Оруджов. Він поділився із слухачами своїми поглядами на стан молочної галузі України, а також дав чимало порад щодо правильної організації бізнесу. «Якщо поглянути на ситуацію десятирічної давнини, то до сьогодні відбувається еволюційний процес, у якому виживає лише сильний. Усіх людей можна поділити за типами реакції на зміни. Є «неомудити» (консерватори), які абсолютно не сприймають нічого нового, їм це не потрібно. Є категорія «людей, що заперечують», тобто таких, які орієнтуються лише на сьогоднішній день і відмовляються замислюватися про майбутнє. І є категорія «піонерів» – людей, які постійно дивляться уперед, постійно шукають інновацій та удосконалень. Ми пройшли першу і другу категорію, і наразі ті, хто продовжує працювати – піонери.
Ще у 1999 році на промислових фермах налічувалося близько 5 млн корів дійного стада, а у 2005 залишилося трохи більше 2 млн, тобто поголів'я скоротилося у 2 рази! Це сталося, зокрема, через те, що усі, хто відмовився сприймати технологічний прогрес («неомудити») – не витримали конкуренції. Усі інші почали переоснащувати свої господарства, але вони насправді хапалися за соломинку, адже мало хто думав про завтрашній день («люди, що заперечують»). Зрештою і вони вимерли, тож сьогодні в Україні налічується близько 600 тис. поголів'я, яке належить «піонерам». Втім, якщо ми сьогодні серйозно не займемося справою – замість того, аби вибивати дотації в держави, чи боротися між собою, – то повірте, поголів'я за кілька років зменшиться ще удвічі! А «святе місце порожнім не буває», обов'язково знайдуться іноземці, які швидко займуть вільну нішу на ринку молока. Як наразі з російського ринку німецькі виробники молока витісняють українську сировину, так незабаром може статися вже на території нашої держави.
Вже сьогодні необхідно розуміти, якою повинна бути молочна галузь у найближчому майбутньому, можна брати хоча б приклад Росії, про що розповідав Андрій Даниленко (див. попереднє число «Агропрофі»). Молочна галузь повинна бути рентабельною. Ми повинні орієнтуватися на показники кращих світових виробників молочної продукції і поступово переймати досвід, впроваджувати сучасні технології. Потрібно усвідомити, що 10-12 тонн на рік для корови – це не захмарний, а реальний показник. В інших країнах працюють ті ж самі люди, на такому ж обладнанні, майже все те саме, що у нас. Цьогоріч деякі підприємства-члени Асоціації виробників молока підняли надої з 4 до 8 тонн молока на корову. Провідні господарства вже перетнули рубіж у 9 тонн. Отже на конкретних прикладах ми бачимо, що світові показники не такі вже й недосяжні. Так само необхідно підвищувати такі показники, як добовий надій, виробництво молока на 1 людиногодину тощо, співвідношення затрат кормів (скільки господарство отримує молока з кг корму) тощо. Сьогодні усі женуться за прибутком, а от про якість багато хто забуває.
Корова може давати близько 30 тис. грн операційного прибутку при тому, одній корові потрібна площа у 1 га, щоб прогодуватися. Яка сільгоспкультура може дати такий операційний прибуток? Зрозуміло, що ніяка. Та у підприємців все одно лишаються сумніви: чи займатися молочним бізнесом, чи буде це рентабельно. Присутній страх, невіра. Але ж сьогодні навіть країни, що розвиваються досягають подібних показників, наприклад, Іран, Туніс.
Кадрове питання вже піднімалося не раз, не секрет, що кваліфікованих фахівців нам не вистачає. Було на прес-конференції вранці питання: чому у нас низька заробітна плата в сільському господарстві? Відповідь проста – порівняйте продуктивність нашого сільського господарства і світових лідерів, у яких вона в 10 разів вища. Зрозуміло, що коли заробітна плата складає $1000, то люди будуть працювати в агросекторі, а якщо вона буде 2000-3000 грн, то навряд.
Технологія існування сучасної ферми насправді має дві складові: організація виробництва та організація праці. Можливості закладені у самій фермі, здібності у людях, а бажання – у інвестора або керівника. Тож нам необхідно поєднати усе це в наших господарствах.
У нашому сільському господарстві є ще одна глобальна проблема: виконавці на місцях не працюють так, як повинні працювати спеціалісти. Така ситуація склалася через те, що на підприємствах немає чіткої організаційної структури, натомість маємо колгоспну систему організації праці. На підприємстві кожен повинен виконувати свої функції, обов'язки повинні бути чітко розподілені. Не повинно бути такої ситуації, коли один начальник комплексу керує усіма 40-60-ма працівниками зміни, адже він елементарно не встигне проконтролювати кожного та усім допомогти. Друга теза – в оргструктурі повинна бути лише одна особа, яка приймає кінцеві рішення, а не дві чи три, або й більше. Третя теза – у кожного працівника повинен бути лише один керівник, а кожному керівнику підпорядковано не більше десяти працівників. Максимум одинадцять і дванадцятий він сам. Це закони природи: дванадцять місяців, дванадцять праведників, а тринадцятий Іуда. Ну і четверта теза – кількість учасників у ланцюжку передачі інформації повинна бути якомога менша, аби уникнути «зіпсованого телефону».
Коли людина не бачить результатів своєї праці, у неї немає стимулу працювати. Більше того, необхідно, щоб ці результати бачили всі. В тому числі і безпосередній керівник, який повинен бути постійно поряд із своїми підлеглими, допомагати їм та безпосередньо контролювати процес виробництва, а не сидіти усю зміну в кабінеті.
Якщо на підприємстві не виконуються ці прості принципи правильного управління, то з дня у день вранці збирається нарада, аби розбирати знову і знову, чому підприємство не досягає намічених результатів».
Закінчив свій виступ пан Оруджов цитатою відомого американського промисловця Генрі Форда: «Поки ми будемо розраховувати на те, що законодавство звільнить нас від бідності, або заборонить надзвичайні права та привілеї, до тих пір злидні будуть поширюватись, а привілеї зростатимуть. Наш порятунок не у владі, а у нас самих. Ми в змозі допомогти уряду, уряд не в силах допомогти нам».
Досить великою командою приїхали представники російського ТОВ «Агрофірма ТРІО». Вони плідно співпрацюють з українською Асоціацією виробників молока вже не перший рік та давно взяли за основу управління підприємством стратегію, про яку розповів Ельман Оруджов. Будувати бізнес з нуля завжди важко, а як саме це зробили наші східні сусіди розповіла директор агрофірми Євгенія Уваркіна.
«ДлЯ того, аби будь-який бізнес успішно працював, в першу чергу ми, як керівники, повинні змінити своє ставлення до нього: це не соціальна програма, це не хрест, який ми повинні тягнути за собою». Керівник повинен усвідомити, що молочна ферма – це бізнес, який повинен працювати за правилами бізнесу і приносити прибуток. «Ставлення до молочного скотарства як до способу життя не зробить ваш бізнес успішним, але, ставлячись до скотарства як до вашого бізнесу, ви зробите успішним життя», – це цитата відомого діючого американського лікаря Гордона Джонса. На сьогодні вона є для мене основоположною як для керівника.
Для того, аби отримати загальний позитивний результат, нам необхідно окремо підійти до формування цілей кожного відділу і кожної групи спеціалістів підприємства. Після того необхідно побудувати організацію праці команди, а вже потім створити систему мотивації виконавців. На самому початку роботи нашого підприємства ми випробовували різні мотиваційні моделі, але пізніше зрозуміли, що якщо правильно не сформувати цілі та не організувати команду, то й жодна мотивація не допоможе.
Немає універсальних технології чи методу, які б підходили для кожної молочної ферми, але є принципи, яких необхідно дотримуватися. Якийсь час я забагато часу витрачала на вирішення таких питань, як, наприклад, годувати теля через зонд або через соску. Якщо взяти європейську ферму на 30 голів, то кожна корова – це важлива складова заробітку підприємця, тому він буде вигодовувати кожне теля окремо. Якщо ж ми беремо українську або російську ферму на кілька тисяч голів, то чи буде телятниця вигодовувати так саме кожну тварину? Тобто це методи відгодівлі, а принцип тут один – відгодівля молозивом теля повинна відбуватися протягом однієї години. Цей приклад я навела, щоб була зрозуміла теза – коли ми занадто багато часу виділяємо на те, щоб обрати метод, ми нерідко забуваємо про принцип, що не призводить до очікуваних результатів. Зрештою ми не можемо проконтролювати кожного працівника, а вони хаотично «доглядають» за нашими тваринами».
Пані Уваркіна торкнулася також питання об'єднання приватних господарств. Чим більший у ферми статус, чим більше та відоміше вона – тим більше зазвичай не зовсім позитивних амбіцій у її керівника: «Чи потрібна мені асоціація? Чи потрібен мені союз? Чи потрібна мені кооперація та обмін досвідом? Я ж можу сам домовитися із переробником, та й навіщо взагалі робити сусіду добре?». Ми звикли до принципу – добре якщо у сусіда корова здохне. Компанія «ТРІО» одна з тих, хто пропагандує абсолютно протилежний підхід. По-перше, ситуація на ринку молока не така вже й стабільна і часто-густо самотужки вийти з кризової ситуації неможливо. Та й по-друге, спільними силами завжди легше відстоювати свої права (про що також розповідав Андрій Даниленко).
«Я як керівник не маю часу кожен день відслідковувати тенденції ринку, та й вибудовувати стосунки з переробниками також. Хто це буде робити? Мабуть, ті люди, які цим займались. За нашої ініціативи на початку 2010 року створений збутовий кооператив, керівником якого стала людина, яка працювала 8 років у компанії Данон. Я з гордістю можу сказати, що цей чоловік має чималий досвід ведення переговорів, стратегічного мислення, і він прийняв нашу пропозицію, він повірив у наш задум. Людина, яка відповідає за тактичні дії кооперативу – наш давній знайомий, якого ми вже давно знаємо, як дуже порядну особу. Цей кооператив відповідає за логістику, збуває надлишок молока за максимально привабливими цінами. Більш того, ми залучили до кооперативу трейдера-переробника та регіональну владу. Тож ми, кооператив, трейдер та влада – ось та основа, яка дає нам змогу успішно працювати та бути почутою центральною владою країни.
Ви маєте керувати вашою фірмою так, щоб навіть пересічні працівники завжди показували надзвичайні результати. Я завжди кажу своїм підлеглим: «Немає «зірок» у нашій команді, є зіркова команда».
Завершувала другу секцію конгресу доповідь заступника директора з тваринництва ТОВ «Агрофірма ТРІО» Лідія Корольова, яка поділилася з присутніми досвідом керівництва молочною фермою. «Ми мали чудові будівлі, одне з кращих у світі обладнання, але було соромно комусь сказати, що у канадських нетелів голштинів надої складали 18-19 літрів на добу. А тим часом у світі були зовсім інші результати, і ми їздили по господарствах, оглядали і не могли зрозуміти, чому ж ми не можемо отримувати такі результати, чим ми гірші?
Перш за все ми зрозуміли, що необхідно усунути хаос на фермі, поставити конкретні цілі – чого саме ми хочемо, і як будемо цих результатів досягати. Ми почали будувати структуру управління, і як вже згадував Ельман Оруджов, – не може начальник комплексу керувати виконавцями. Коли я була начальником комплексу, траплялись ситуації, коли я йду і бачу сміття, а поряд стоїть телятниця. Я й наказую їй прибрати у той час, коли начальник зміни 10 хвилин тому дав їй зовсім інше завдання. І от замість того, аби плідно працювати на робочому місці вона стоїть та розмірковує, який наказ першочергово виконати, а за який буде тяжчим покарання у разі, якщо вона не встигне щось виконати. Таких ситуацій не повинно бути на підприємстві, у одного виконавця повинен бути лише один керівник, і тоді кожен виконавець буде знати свій об'єм роботи і буде відповідальним за наказ свого керівника. У більшості ж молочних господарств звичайна ситуація, коли дояркою керують всі, починаючи від головного лікаря і закінчуючи асенізатором. Що ж має робити начальник комплексу? Перш за все, він повинен створити сприятливий морально-психологічний клімат у колективі.
На молочному комплексі проходить велика кількість процесів, які необхідно між собою правильно узгодити. Найголовніший процес – це доїння, тож усі інші процеси повинні орієнтуватися на нього. Якщо корова у певний час дає найбільші надої, не повинен у цей час її оглядати ветлікар. Лікар прийде, побачить, що корови немає на місці, почекає 1-2 години, а потім вже й обід. На жаль, це наше реальне життя.
Я вважаю, що наші виконавці найкращі. Якщо виконавець чітко розуміє своє завдання, де він буде його виконувати, як, о котрій годині і скільки часу йому на це потрібно, повірте, він буде все робити саме за тою схемою, що ви для нього побудували. Візьмемо для прикладу профілактику захворювань копит. Усі знають, що двічі на рік необхідно обробити копита. Скільки звичайний спеціаліст може обробити тварин за один день? Три тварини на годину, та помножити цю кількість на вісім робочих годин – виходить 24 тварини на добу. Але треба враховувати, що є низка підготовчої роботи, наприклад, обладнати та наприкінці дня прибрати своє робоче місце. А якщо у спеціаліста буде окрім того клопоти, як то знайти тварину, пригнати її, поставити на потрібне місце, він ніколи не обробить і двадцяти корів. Отже завдання його керівника – побудувати графік таким чином, аби спеціаліст займався безпосередньо своєю справою, а не виконував низку посередньої роботи. А якщо буде ще й матеріальна мотивація – чим більше обробив, тим більше отримав, – то виконавець буде працювати максимально продуктивно», – переконана пані Корольова.

* * *
У другий день роботи IV Всеукраїнського молочного конгресу відбулись технічні візити, де всі запрошені закріпили на практиці отримані теоретичні знання, відвідавши господарства СТОВ «Агрофірма «Маяк» та СТОВ «ім. Шевченка» на Черкащині, які досягли значних результатів за рахунок використання внутрішніх резервів господарств та кращої організації виробництва, зокрема.
Загалом, за даними організаторів, Конгрес зібрав у стінах столичного Українського Дому понад 600 учасників, 385 з яких – керівники та спеціалісти зі 165 провідних сільськогосподарських молочних підприємств; 35 – представники 17 молокопереробних підприємств, понад 130 – представники комерційних компаній-лідерів світового та українського ринку; решта – працівники галузевих об'єднань, фінансових установ, посольств, інформаційних агентств.