Статті

31 ЖОВТНЯ ЖИТТЯ НЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ. А ОТ УСЕ ОБІЦЯНЕ ДОВЕДЕТЬСЯ ВИКОНУВАТИ

ImageУ середу відбулося засідання політради Аграрної партії України, присвячене підведенню підсумків останнього місяця роботи, висунення та реєстрації кандидатів у депутати до центральних і місцевих рад і проведенню передвиборчої агітації. 
Так, у найближчих виборах приймають участь 5939 кандидатів, які або входять до складу АПУ, або є її прихильниками і висунуті від її імені. Із них: 544 – кандидати до обласних рад, по багатомандатних округах – 370 чоловік, мажоритарних – 174. Кандидатами до районних рад зареєстровано 1972 чоловіка і 1099 по мажоритарних округах; до сільських рад висунуто 1544 кандидата, на посади сільських голів балотується 221 чоловік і 15 – на посаду мерів. 
Учасники наради відзначали, що на теренах аграрного сектору свої амбіції демонструють десять політичних партій, які у назвах мають слова «село», «селянська», «аграрна» тощо. Крім них багато партій у своїх програмах декларують відстоювання і захист інтересів сільського населення і АПК в цілому.  
«Не можна будувати словом, якщо не підтверджуєш ділом, – переконаний голова Аграрної партії України Віктор Слаута. – До обрання політичної сили, яка відстоюватиме твої інтереси, треба підходити свідомо. І пам'ятати, що життя не закінчується 31 жовтня. А от усе обіцяне політичній силі доведеться виконувати».
І хоча Аграрна партія України – не новачок в політиці, проте своє місце змушена виборювати у ній практично заново. Про те, який у неї потенціал і політичні амбіції, ми поцікавилися у її лідера Віктора Андрійовича Слаути, радника Президента України.


– Вікторе Андрійовичу, чому Ви погодилися очолити Аграрну партію? Адже Вам і так вистачало різних державно-політичних повноважень?
– По-перше, я аграрник не лише за професією і родом діяльності, а й по духу і світогляду. По-друге, свого часу я був головою Донецької обласної партійної організації АПУ, однієї з найбільш чисельних. А, отже, досвід партійної роботи у мене є. Щодо політичного багажу, то його я надбав у Верховній Раді депутатом двох скликань. І перший раз, до речі, отримав цей мандат, будучи членом Аграрної партії.
А щодо аграрної політики, то вона, як відомо, не обмежується лише комплексом сільськогосподарських робіт у полі чи на фермі, діяльністю переробних підприємств. Це цілий ринковий соціально-економічний ланцюг, кожна ланка якого – головна, бо є частиною єдиного цілого. Ось якщо ми усі партійці це зрозуміємо, тоді нам буде з чим йти до людей, що їм пропонувати і до чого закликати. Бо не можна будувати словом, якщо не підтверджуєш ділом. А точніше, якщо одне з другим розходиться. А щоб цього не було, щоб Аграрна партія мала своє виважене вагоме слово, свій голос у місцевих радах, і найбільше у сільських, селищних і районних, а також у Верховній Раді, я і погодився її очолити. За цей період багато чого вдалося зробити. І незалежно від посад я вірю, у її потенціальні сили, у її відродження. Підкреслюю відродження, а не народження.

– Вікторе Андрійовичу, що Ви вкладаєте у поняття «село», «аграрій»?
– Це моє життєве підґрунтя, це моя основа і духовний світ, у якому я народився і виріс. Мій дід був агрономом від Бога, або як тоді говорили – полеводом. Агрономом став батько, а згодом свідомо ним став і я. Тобто, це уже сімейна традиція. 
Моя мама багато років пропрацювала сільською вчителькою, представляючи у нашій родині, так би мовити, гуманітарну сферу. Але агрономічні, селянські секрети вона теж добре знала, оскільки була особисто причетною до домашнього селянського господарства. Тому про якусь «зраду» чи навіть тимчасовий відступ від тих принципів, що споконвіку сформувалися на селі, у мене ніколи й на думці не було. Тому ніякі посади і статуси неспроможні змінити мого ставлення до села, до його жителів, а також до тих, хто роками, десятками років фінансово, матеріально, духовно сприяє розвитку аграрного сектору. Усі ці люди мені близькі. Ми розуміємо один одного, бо розмовляємо на одній мові, якщо можна так сказати, на селянсько-аграрній. Розуміємо проблеми і спільно шукаємо шляхи їх вирішення. Це мої однодумці, які після деякої перерви знову об'єдналися під прапором політичної партії, ідеям якої ніколи не зраджували.
І саме цих ідей потребує сьогодні не тільки аграрний сектор, а й суспільство. І не лише політичної підтримки, допомоги, а врешті політичної відповідальності. Агропромисловий комплекс вимагає нині, як ніколи, єдності сил, розуміння і порозуміння, взаємодопомоги і взаємовиручки між усіма, хто задіяний у цьому важливому сегменті економіки.

– Як Ви оцінюєте попередній етап шляху, який пройшла в кінці дев'яностих і на початку двотисячного року Аграрна партія України?

– Він не має бути забутий. Це наш політичний спадок, який хоч і не передався «із рук в руки», але його носіями були і залишаються тисячі тодішніх партійців, які сьогодні складають ядро відродженої партії. А це значить, що нам нічого соромитися свого минулого, тих кроків, які робила у ті непрості роки аграрних реформ партія. Безперечно, були і певні прорахунки, і не зовсім обдумані дії. Але головне, що народ вірив у здатність партії його підтримати і захистити. Як свідчення цьому, на виборах до місцевих рад у 2002 році представники Аграрної партії отримали більше 30 тисяч мандатів до місцевих рад. Це, як мені не зраджує пам'ять, був найкращий показник серед усіх політичних партій. То чому б не прагнути його повторити?
Але для цього АПУ має проявити себе у новій якості, з новими підходами до вирішення аграрних проблем, з новими вимогами до себе, своєї діяльності, з новими пропозиціями і гарантіями для тих, хто є нашими прихильниками і однодумцями, і кого ми хочемо бачити у лавах нашої партії. Тому на даному етапі для нас важливо чітко і не поспіхом сформувати своє, не схоже на будь-кого політичне обличчя, визначити свою громадянську і політичну позицію і знайти своє місце у загальноукраїнській політичній системі зі своїм політичним почерком і стилем. Якщо досягнемо цього, то не тільки кількісно і якісно утвердимося як самодостатня, незалежна і впливова політична структура, а й складемо серйозну конкуренцію іншим партіям. І, насамперед тим, що заявляють про себе як «захисники інтересів селян».
На мою думку, наша партія може і повинна бути своєю серед своїх у селах і селищах, і не чужою у містах. Ми з повагою і турботою ставимося до усіх верств населення. Такими є наші програмні засади. А отже дбати про вирішення проблем, які стосуються учителів, медиків, будівельників, бізнесменів, священиків – це наш політичний обов'язок. Причому на всіх рівнях влади – від сільської до центральної. Щодо села, то кожен його житель, незалежно від того, хто він за професією, для нас, на відміну від інших партій – не «сільський електорат», а наш односелець, сусід, колега по роботі, з якими у нас і біди, і радості спільні. І якщо представники інших політичних сил є на селі гостями, які приїхали і поїхали, то члени нашої партії тут живуть і працюють. Ось чому так важливо мати розгалужену мережу місцевих осередків, приймати активну участь у роботі громад та в органах місцевого самоврядування.

– Чи не вважаєте Ви, що селяни вже розчарувалися у своїх «захисниках», у їх обіцянках? Отже стати для них «своїм» не так просто.

– Це, на жаль, правда. Бо якби все, що їм обіцяли партійні лідери, збулося, то наші села були найцивілізованішими у світі. Безперечно, складно в умовах розчарування надіятися, що нашу політичну організацію відразу сприймуть під вигуки «ура» і затиснуть в обійми. Шлях до довіри виборців не короткий і не простий, але ми маємо все робити, щоб він не був довгим. У партії для цього є всі підстави: кадрові, політичні, організаційні, суспільні і моральні. Тобто ми не повинні бути партією-спринтером на короткі відстані, точніше тільки на період виборчих кампаній, бо такі швидко сходять з дистанцій, а бути готовою до виснажливих і тривалих марафонських забігів.

– А якщо детальніше про ці 5 «підстав», які Ви щойно назвали. У чому вони полягають?
– Візьмемо три перших, оскільки вони більш нагальні. Якщо говорити про кадри, то тут основна надія на, так званий, костяк партії. Він залишився в своїй основі незмінним, а отже досвідченим у політичних баталіях. І це закономірно. А ті, хто влився у її ряди в останні роки, теж не новачки в політиці. Вони пройшли школу у сільських, районних, обласних радах, у парламенті.
Саме на них і розраховуємо у партійному будівництві. Правда, далеко не всі ще залучені до нашої партійної структури, багато хто вичікує, розмірковує, зважує. І це закономірно. Але я сподіваюсь, що час грає на нашу користь. Селяни, аграрники по натурі консерватори, їх спосіб мислення і дій виважені. Тобто, більшість із них не сприймають вчинків, які протирічать їх психології і тим більше вирішуються на ходу. Та й і добро вони довго пам'ятають. Тому налаштовані не тільки до активної співпраці з нашою партією, а й готові стати її членами.
Щодо суспільного клімату, то він, на мою думку, теж сприятливий. Ставлення до нашої партії у суспільстві хоч і не однозначне, але і не байдуже. Мені часто доводиться чути схвальні відгуки на нашу адресу: «Добре, що ви відродилися», «Похвально, що зберегли ту саму назву», «Ми на вас сподіваємося». Повірте, така оцінка не лише обнадіює, а й додає сил і впевненості.
І, нарешті, моральні підстави вести нашу партійну роботу відверто, чесно і прозоро. По-перше, в арсеналі Аграрної партії немає прикладів політичних скандалів, розборок. Ми не є ні партійним клоном, ні тим більше уламком чи частиною якоїсь політичної організації. Так само як не були і не будемо ніколи так званою «технологічною» партією, створеною як чийсь політичний проект або "на продаж". По-друге, саме аграрники-депутати по духу і совісті, а не просто із вигоди, найбільш чесно і послідовно, а не кон'юнктурно відстоюють інтереси селян. А якщо трапляються невдачі, то тільки тому, що вони у меншості в радах. Тому ми повинні зробити все можливе, щоб у сільських, селищних і районних органах самоврядування було навпаки.

– Для того, щоб пересічний громадянин став Вашим потенційним виборцем, йому потрібні гарантії. Передусім – правозахисна, економічна, соціальна. Це також одна з передумов поповнення рядів партії.
– На останньому з'їзді про це йшла мова. Без ґрунтовної, виваженої і конкретизованої у цифрах і фактах, а не в обіцянках, економічної і соціальної політики, без належного юридичного захисту – нічого робити партії на селі і в селищі, та й в місті теж. Тому до всіх, хто сьогодні балотується до органів місцевого самоврядування від нашої політичної сили, вимога одна – розмовляти з виборцями не взагалі словами із програми партії, а прикладами із власної діяльності – у бізнесі, в освіті, медицині. І переконувати, знову таки, не обіцянками, а обґрунтованими та організаційно і фінансово підкріпленими планами. 
Якщо говориш, наприклад, про можливий ремонт школи, асфальтування вулиці, відкриття медичного пункту чи створення додаткових робочих місць у селі, то треба бути впевненим у цьому і назвати на вимогу людей терміни виконання та можливі джерела фінансування, і навіть виконавців. Це і є аргументи довіри.

– А до яких конкретних планів соціально-економічного розвитку в цілому в Україні готова долучитися Аграрна партія, тобто підставити своє плече?
– Як відомо, впродовж останніх років помітне уповільнення економічної активності учасників аграрного ринку, зростання податкового навантаження на сільгоспвиробників, суттєвого зменшення обсягів їх державної фінансової підтримки. Крім того, продовжується неконтрольоване зростання цін на ресурси, які споживає аграрний сектор, запроваджуються неринкові механізми регулювання цін на сільгосппродукцію. У свою чергу вимагають удосконалення бюджетні відносини щодо вирішення проблем комплексного розвитку сільських територій тощо. Більше того, останнім часом значно зростає роль органів місцевого самоуправління у продовженні земельної реформи, зокрема, у запровадженні аукціонів, удосконаленні механізмів оренди землі, прискоренні видачі державних земельних Актів, проведенні інвентаризації земель та землевпорядкування, здійсненні заходів щодо збереження та підвищення родючості земель сільгосппризначення. Усе це для партійців є широким полем діяльності. Як на місцях, так і в центрі. Тобто це є ті політичні та економічні завдання, для виконання яких наша партія готова підставити владі плече.

– Тема відродження села існує лише теоретично. Практично ж з кожним роком сотні сіл зникають з карти України. Як може зарадити цьому Аграрна партія?
– Звичайно, це наша першочергова загальнополітична і загальнопартійна справа – зберегти село. А ще – громадянський, особистісний і суто людський обов'язок. Кожного, хто в минулому і сьогодні причетний до села – місцем народження, місцем нинішньої роботи. Але, передусім, – це державне питання. Я би навіть сказав – політичне. Сьогодні село набуває, по суті, нового статусу, якщо можна так сказати, аграрно-промислового. І рослинництво, і тваринництво зазнали серйозних змін у технологічному переоснащені. Сучасна техніка, новітні технології вивільнили значну кількість робочих рук. З одного боку – це добре, кріпосна праця у полі і на фермі відійшли у минуле, а з другого – чимало селян залишилося без роботи, а отже без основних джерел фінансового забезпечення. А їм треба ще й вчити дітей, будуватися. Тому й шукають сільські люди виходу, хто у близьких чи далеких містах в Україні. А чимало – за кордоном. А це не на користь селу та й державі в цілому. Бо село за таких умов не тільки старіє, бо молоді і працездатні його жителі залишають свої оселі, а й втрачає перспективу, своє майбутнє. Тим більше, що чимало сільських населених пунктів залишилися на рівні 70-80-х років минулого століття щодо соціального розвитку: культурно-освітньої, медичної, побутової інфраструктури, дорожнього будівництва, водозабезпечення, газифікації.

– Якби кожна влада під час своєї каденції робила хоч крок у цьому напрямку, ми мали б сьогодні зовсім іншу ситуацію. Чи не так?
– Звичайно. Наприклад, попередня влада зовсім не фінансувала соціально-економічний розвиток сіл з питань, які я перерахував. А вони мають бути не просто першочерговими, а пріоритетними. Тому цілком правильними є позиція і вимоги Президента України Віктора Януковича, щоб 60% бюджетних коштів обов'язково залишалися на місцях. І були підконтрольними місцевим громадам, депутатам, які знають потреби своїх регіонів набагато краще, ніж столичні чиновники.
Або візьмемо питання закріплення кадрів на селі. Воно завжди було непростим, а зараз тим більше. Але це не означає, що зовсім немає шляхів його вирішення. Треба боротися за кожне робоче місце на селі. За рахунок чого? По-перше, – дати зелене світло малому підприємництву, по-друге, – розвитку мережі обслуговуючих кооперативів, і взагалі, кооперативному руху на селі, а також створенню різних дрібних фірм сервісного характеру. Сільські жителі заслуговують таких же цивілізованих побутових послуг, як і міські. Але, у свою чергу, назустріч цим ініціативам має йти і податкова система. Сільські жителі, які за власним бажанням хочуть займатися підприємницькою діяльністю за місцем проживання, повинні мати пільги: звільнятися від податків, отримувати пільгові кредити, мати пріоритет у різних державних проектах і програмах.
На мою думку, тільки впливова політична сила може змусити чиновників, органи виконавчої влади вирішувати проблеми сільського розвитку. Зокрема, вимоги уже діючого законодавства. Бо якби виконувалась вимога бодай одного закону, зокрема, «Про пріоритетність розвитку агропромислового комплексу щодо видатків із державного бюджету не менше 1% від ВВП на розвиток соціальної інфраструктури села», наші села уже мали вигляд не гірший, ніж в розвинутих європейських країнах. На жаль, таких прикладів щодо ігнорування законодавчих вимог можна наводити багато. Тож і в цьому питанні АПУ не може стояти осторонь.
І наостанок скажу, що в українському політикумі ми з чистими і добрими намірами. А отже сподіваємося на толерантне, партнерське, демократичне ставлення до нас з боку усіх політичних і громадських організацій. Ми розраховуємо на співпрацю з усіма політичними силами, і, в першу чергу, із спорідненими за ідеями та програмними засадами. Ми не налаштовані на протистояння і якісь некоректні дії. Але наша партія буде послідовною у системному вирішенні проблем АПК. Нашим щирим прихильникам і тим, хто ще не визначився у питанні, якій партії віддати свої симпатії і чию політичну платформу підтримувати, скажу: ідейні та програмні засади АПУ близькі і зрозумілі за своїм змістом, заземлені за своєю сутністю і людські за помислами. Тож єднаймося навколо них заради майбутнього села і України.

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"