Статті

ПРАВОСЛАВНА АГРОКУЛЬТУРА ПОЧИНАЄ З ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОЇ СОЇ

Неабияке зацікавлення аграріїв та представників духовенства викликала діяльність священика-фермера Олексія Дона, який господарює в селищі Теплик на Вінниччині. Милістю Божою та своїм розумом і працею цей священослужитель примудряється вирощувати екологічну чисту продукцію, і насамперед сою, із значно меншими витратами та більшим врожаєм, аніж його колеги-фермери, які витрачаються на дороговартісні отрутохімікати, забруднюючи землю та роблячи непридатною для вживання воду в криницях багатьох сіл України, та ще й не долічуються врешті зерна.
Тож, надихнувшись позитивним прикладом, президент Української асоціації виробників і переробників сої Віктор Тимченко разом з отцем Доном вирішив об'єднати зусилля храмових та монастирських господарств для вирощування екологічно чистої продукції. І перший семінар у плеяді спільних заходів – науково-практичну конференцію на тему «Перехід до органічного виробництва шляхом екологізації вирощування сої» – було проведено 2 серпня ц.р. на базі саме Теплицького фермерського господарства, куди з'їхалися і місцеві аграрії, і науковці, і священики, і громадські діячі зі столиці…


ImageПерехід до органічного виробництва саме через екологізацію вирощування сої невипадковий. Адже, як зазначив відкриваючи конференцію, Віктор Тимченко, ця культура у світі посідає гідне місце із забезпечення харчування людей, тваринництва, медикаментів та із забезпечення, врешті-решт, держав валютою. Для прикладу: у 2009 році у світі було вирощено 212 млн т сої, цього року планується виростити вже 253 млн тонн. Кількість населення збільшується, відповідно збільшується споживання продовольства, і саме соя як цінний білковий продукт виступає однією з основних сільськогосподарських культур, яка забезпечує людей продуктами харчування. Так, у країнах з невисоким доходом населення (країни Південної Америки, Африки, Азії) сою використовують як дешевий рослинний білок у харчуванні людей, а вже з вищим доходом (США, Канада, країни ЄС) – як цінну білкову сировину у годівлі тварин для виробництва тваринного білку. «Практично культура соя забезпечила динамічний розвиток сільського господарства в тих країнах світу, де вона культивується на мільйонах і десятках мільйонів гектарів», – резюмував пан Тимченко. 
Особливе звернення керманич Асоціації мав до тих фермерів, які займаються тваринництвом, і, насамперед, свинарством: 
– Нині високими темпами триває розвиток свинарства: якщо на 1 січня ц.р. року в Україні налічувалося 7 млн голів свиней, то на сьогодні вже близько 7,8-8 млн голів. Однак з економічної точки зору сьогодні у нас велике провалля, – зауважив Віктор Тимченко. – Соя є одним з основних елементів у відгодівлі тварин, і насамперед свиней. Ми провели аналіз і дійшли висновку, що в нашій державі ця культура використовується вкрай неефективно. У Європі середньодобовий приріст свиней від 700 до 920 г, конверсія корму, тобто витрати корму на 1 кг живої маси, – 2,5, собівартість живої маси – 8-10 грн/кг, у нас же середньодобовий приріст по Україні 380, по Вінниці – десь 400, конверсія – 7-12, собівартість – до 16 грн/кг. Кожному з вас стає дедалі важче продавати свою продукцію переробникам. Вони знижують свою ціну, а у вас немає можливості знизити собівартість, якщо не використовувати технологію відгодівлі з нижчими витратами. Наприклад, минулого тижня ми провели моніторинг цін на свинину на всіх київських продовольчих ринках: м’ясо – 50 грн/ кг вранці та 40-45 грн наприкінці дня, сало – 10-40 грн (залежно від товщини і наявності прорізі). Водночас на прилавках столиці з'явилася фасована свіжоморожена свинина німецького походження – 35 грн/кг. Хто буде купувати свинину у наших господарів, які продають по 50 грн, нехай навіть 40 грн, коли поруч продають по 35 гривень? А причина одна – собівартість. Тому разом з Інститутом кормів, Інститутом свинарства, фірмою ТОВ «Єврокорм» ми розробили програму «Ефективне свинарство». І зараз працюємо з тими господарствами, що займаються вирощуванням свиней, та готуємося до співпраці з одноосібниками з тим, щоби створити всі умови для ефективного і високорентабельного виробництва. Тому якщо комусь потрібна допомога, консультація, – будь ласка, звертайтеся до нас, в Українську асоціацію виробників та переробників сої, будемо вам допомагати. 
Утім, з вирощування сої Вінниччина не пасе задніх. Так, зі слів голови Теплицької районної державної адміністрації Сергія Івасика, цього року вінницькі аграрії посіяли понад 80 тис. га сої (порівняно з 52 тис. га 2009 року). Що ж до самого Теплика, то район по врожайності стабільно тримається в першій п'ятірці області і зокрема за площею посівів сої посідає лідируючі позиції ось уже понад п'ять років. Так, 2009 року було зібрано 3017 т сої з урожайністю 14,3 ц/га. Якщо порівняти, скажімо, з такою, здавалося б, більш традиційною культурою як горох, то його валовий збір становив лише 442 тонни… Нині площі вирощування сої зросли до 4653 га в районі, питома вага сої у структурі посівів – 7,5%. Пан Івасик наголосив: «Наш район завдяки господарюванню отця Дона має неабиякий досвід вирощування органічного виробництва, кінцева мета якого – не лише прибуток, а й здоров'я нації». 
Про хід збиральної кампанії в області відзвітував перед громадою заступник начальника Головного управління агропромислового розвитку Вінницької облдержадміністрації Ігор Пелех. За його даними, область очікує зібрати близько 2,9 млн т зерна. На сьогодні Вінниччина, з його слів, є лідером у вирощуванні плодово-ягідної продукції. Утім, з таким підходом, з яким область взялася за вирощування сої, вінничани мають усі шанси зажити слави передовиків у вирощуванні органічної сої. 
Нову, екологічну чисту, технологію вирощування сільськогосподарської продукції вітають і в Тульчинській єпархії Української православної церкви, звідки благословення владики архієпископа Тульчинського і Брацлавського Іонафана передав настоятель Свято-Успенського монастиря отець Амфілохій. Він зазначив, що Православна Церква вітає такі благі починання у сфері органічного землеробства, адже в них закладено найголовніше – турботу про здоров'я людини та забезпечення її корисними, повноцінними продуктами харчування.
Узяв слово й призвідець зібрання – отець Олексій Дон:
– Усі ви розумієте, що все це робиться не заради якоїсь слави. Моя голова мета, і не лише моя, а й тих, хто зі мною працює, – це показати новий або, правильніше, навіть старий спосіб вирощування сої та інших сільськогосподарських культур. У чому новизна і в чому старизна? Ми не використовуємо абсолютно ніяких хімікатів: чи то добрив, чи то засобів захисту рослин. Тобто наша продукція абсолютно екологічно чиста, і це не просто розмови – ви самі сьогодні побачите на власні очі наші поля. Звісно, цей рік дещо складний, хоча за всі роки, коли ми працювали, не було такого року, щоб усе склалося ідеально. Але навіть 1997-го, коли в околиці ніхто не мав урожаю, ми отримали на круг 32-36 ц/га. Не можна сказати, що це була суто наша заслуга. Все, що нам дається, – це дар і милість Божа. Але, звісно, людина творить у співпраці з Богом. Господь дав нам розум, наділив нас творчими силами і всім рештою, тож ми повинні їх правильно використовувати. 

Image
Отець Олексій Дон і Віктор Тимченко

Головною проблемою сільського господарства в наш час отець Олексій вважає проблему духовну, а саме – людський фактор: «Хоч з ким я спілкувався – чи з представниками великих компаній, чи то фермерських господарств, ніхто не скаржиться на погоду чи ще якісь зовнішні негаразди, бо основна проблема – в людях: як працівник ставитиметься до своєї роботи, з яким натхненням, з якими почуттями та думками він її виконуватиме, такий господарство матиме й результат. А все решта – слава Богу!»
Якщо говорити про технологічну складову, то успіхом свого виробництва Олексій Пилипович завдячує таким чинникам. По-перше, основа – це високоякісне насіння: не генно-модифіковане, найкращої світової селекції для цієї місцевості. Друге, чим відрізняється господарство, – це повна відсутність хімії: 
– Внесення хімічних препаратів рівноцінно тому, щоби кожен з нас вжив якусь частку отрути – звісно, не вмер би, але особливо крепко й не жив би! Усі ці хімічні препарати, потрапляючи в грунт, мають стресову дію. Проводилися дослідження, які засвідчили, що після внесення великих доз хімічних препаратів та засобів захисту рослин грунти буквально мертві: окрім патогенної мікрофлори, в них нічого немає. Ми живемо в країні, грунтам якої ціни просто немає за їхньою якістю та потенціалом. Маючи такі грунти, Україна має стати провідною державою в органічному землеробстві. На моє глибоке переконання та з мого досвіду, використовувати на таких землях хімічні засоби є вкрай небажаним. Тому ніяких хімічних препаратів ми абсолютно не застосовуємо. А не отримуючи стресу від отрутохімікатів, соя, як жодна інша культура, випереджає свій розвиток. Без витрат гербіцидів, мінеральних добрив ми отримуємо високу врожайність: 20-30 ц/га сої, 45-50 ц/га пшениці, 45-50 ц/га ячменю. І такі результати досягаються досить легко. Гадаю, всі, хто працював за старою технологією, врешті дійдуть такого ж висновку. Головне в нашому виробництві, як і взагалі в житті, – все робити вчасно, тут не можна зівати. Вчасно посіяти, вчасно поборонувати, один-другий раз, а коли треба – й третій раз, вчасно зробити міжрядний обробіток і т.д. Ми зробили дві демонстраційні ділянки, і Ви зможете побачити поле, яке упродовж 5 чи 10 років заростало бур'янами, але ми взяли цей пай і за один рік добилися дуже чистої сої. Провели оранку, одну культивацію, один посів, боронування до сходу і після сходу та міжрядковий обробіток. Тобто витрати смішні, а результат дуже великий. Ну і важливе значення мають біопрепарати, які застосовуються в органічному землеробстві. 
Що ж до сівозмін, то наразі отець Дон дотримується такої схеми: сіє сою, після неї планує гречку, тоді нут (бобова культура, дуже популярна у мусульман та євреїв, а отже, експортноорієнтована), далі пшеницю – і знову сою. 
«Загалом соя дає можливість фермерам, насамперед одноосібникам, стати на ноги», – підказує зі свого досвіду отець Дон. 
Про поточний стан розвитку сертифікованого органічного виробництва та його перспективу у світі та в Україні доповів голова правління Федерації органічного руху України Євген Милованов. Так, за його даними, нині в Україні під сертифіковане органічне виробництво задіяно близько 270 тис. га, для порівняння: у Чехії – 370 тис. га, в Польщі – понад 300 тис. га. Пан Милованов також навів сумну статистику самогубств серед фермерів у світі, й зауважив, що серед тих фермерів, які займаються органічним землеробством, фактів суїциду не помічено – зокрема, тому, що вони від початку своєї діяльності не лізуть у боргову яму, як це роблять їхні колеги, купуючи засоби захисту рослин, отрутохімікати тощо. Доповідач також навів приклад успішного базарювання у Львові на площі Ринок, де проводився ярмарок фермерів, які виробляють органічну продукцію: понад 20 тис. чоловік відвідали цей захід, і абсолютно всю продукцію було розпродано, та головне, що люди мали змогу спілкуватися, обмінюватися досвідом. «Професіоналізм та дисципліна людей, які задіяні в цій справі, ось чим відрізняється органічне землеробство від конвенційного!», – резюмував Є.Милованов. 
Директор ТОВ «Науково-дослідний інститут сої» Андрій Пилипченко поділився особливостями застосування сортової агротехніки в умовах органічного землеробства. Він також зауважив: «Технологія, яку практикує отець Олексій, насправді унікальна, адже по всьому світу тенденція така, що органічне землеробство дає нижчу, а не вищу врожайність. А та технологія, яку відпрацював батюшка Олексій Дон, дає значну перевагу».
Чимало запитань спричинив виступ науковців з Інституту кормів НААНУ: заступника директора Сергія Колісника та завідуючого відділом Сергія Іванюка. 
Загалом же і науковці, й аграрії-практики зійшлися в тому, що технології вирощування сої в Україні успішно опановуються, тепер головне завдання – навчитися вирощувати сою з високим вмістом протеїну: не менш як 32% (хоча світова вимога нині становить уже 39-44%). Адже це один з елементів, який може забезпечити продаж сої за більш-менш високою ціною.
«Фактично та команда, яка зібралася сьогодні довкола нашого священика-фермера отця Дона, це люди, які вперше в Україні переймаються такою серйозною справою, – підвів риску Віктор Тимченко. – І те, що сьогодні їхня продукція вже виходить на експорт, це фактично європейський сертифікат, який дає нам право говорити, що ми потрапили у світову організацію з вирощування та продажу органічно чистої продукції. Безумовно, вагому роль у цій справі відіграє й насіння високопротеїнових сортів, зокрема сортів Науково-дослідного інституту сої (м.Глобине Полтавської області), Інституту кормів НААНУ, ННЦ «Інститут землеробства НААНУ» та інших.  
Про основні напрями співпраці Православної Церкви з аграріями, зокрема Українською асоціацією виробників та переробників сої, доповів голова Парафіяльної ради преподобних Зосима і Савватія Соловецьких, експерт з релігійних та соціальних питань Асоціації Олег Шаромигов. Так, у найближчих планах релігійної громади – проведення 18 вересня ц.р. ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Православна агрокультура» пам’яті Столипіна (Київ), а також розвиток співпраці з бджолярами, зокрема використання медопродуктів у лікарняних храмах, та низка освітніх і літературних заходів.
Завершилася науково-практична конференція дегустацією соєвих продуктів, зокрема соєвого молока та какао з нього. Після чого делегати вирушили на оглядини посівів сої та інших сільгоспкультур, де у невимушеній атмосфері обмінялися досвідом та змогли навіч пересвідчитися в успішності технологій, що їх застосовує отець Дон.



© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"