Статті

СТВОРИТИ РИНОК ПОРОСЯТ ДЛЯ ВІДГОДІВЛІ В УКРАЇНІ

Зважаючи на суттєвий дефіцит якісного м'яса в Україні, а також невичерпні можливості наших співвітчизників на промисловому рівні і в приватному секторі виробляти свинину, а потім так само її споживати, саме ця галузь наразі має грандіозні перспективи. 
Ключова точка розвитку галузі свинарства – створення ринку поросят для відгодівлі, упевнений визнаний фахівець галузі свинарства Артур Лоза, який тривалий час поєднує практику з науковою роботою і наразі очолює ТОВ «Деміс-Агро» на Дніпропетровщині.


За обсягами виробництва продукції свинарства підприємство «Деміс-Агро» посідає четверте місце у потужній промисловій Дніпропетровській області. Таких результатів воно досягло лише за три з половиною роки, тобто з моменту створення в структурі холдингу «Деміс Груп».
Починався холдинг свого часу з оптових поставок канцелярської продукції і паперу, згодом додалася торгівля завантажувальною технікою і електроінструментом. Наразі структура продовжує свою диверсифікацію.
Так, несподівано для багатьох, одним із самих молодих і перспективних напрямків розвитку холдингу стало сільське господарство. Ця некласична диверсифікація – швидше прояв прагматизму і підтвердження того, що не усе слід «разрушить до основанья, а затем….».
ImageСправа у тім, що для створення логістичних центрів поблизу великих міст структура шукає привабливі площадки зі зручною транспортною розв'язкою. Близько п'яти років тому вона придбала в с. Підгородне під Дніпропетровськом занедбану молочну ферму. Але через те, що «архітектура» об'єкту виявилася досить специфічною, протягом певного часу він був не задіяний. Поки у долю об'єкту не втрутився випадок: засновник холдингу зустрів грамотного агровиробника, який порадив реанімувати тваринництво, і у той самий час один визнаний знавець галузі свинарства шукав більш широкого застосування своїм можливостям. Перемовини між засновником і фахівцем тривали недовго. Зваживши усі «за» і «проти», спільно вирішили ферму не перебудовувати, а використати за прямим призначенням – як сільськогосподарський комплекс. Так в структурі холдингу восени 2006 року з'явився новий перспективний аграрний напрямок, а створене для цього ТОВ «Деміс-Агро» очолив той самий фахівець – Артур Лоза. Серед представників тваринницької галузі це визнаний спеціаліст, кандидат сільськогосподарських наук., який тривалий час очолював напрямок свинарства в дніпропетровській компанії «Агро-Союз».
За словами Артура Анатолійовича, справжній підприємець, зазвичай, – інтуїт. Тому, для позитивного розвитку аграрного напрямку холдингу співпало декілька передумов. По-перше, вдалий час – виходити на ринок слід, коли той перебуває на спаді. По-друге, вітчизняний АПК в умовах кризи продемонстрував стійкість, і у найближчій перспективі тут передбачається помітне зростання обсягів виробництва. По-третє, український ринок свинини є досить дефіцитним – саме якісного продукту не вистачає. По-четверте, свинарство порівняно швидко окупається.
Отже перше поголів'я на фермі «Деміс-Агро» у Пригородному з'явилося в грудні 2006 року. Однак підприємство не пішло традиційним шляхом завезення відгодівельних поросят.
Тут варто зробити невеличкий відступ, адже наша розмова з Артуром Лозою була тривалою і стосувалася не лише очолюваного ним господарства, а й галузі свинарства у цілому.
За словами директора, відгодівля як стартовий етап відродження або становлення виробництва свинини – приваблива, бо не потребує великих інвестицій. Так, спочатку господарства реконструюють приміщення і заповнюють їх відгодівельними поросятами, минаючи стадію відтворення. Враховуючи те, що такий критерій як вартість грошей в нас достатньо високий – до 30%, то інвестиції в цю галузь (із застосуванням технології відтворення молодняку – ред.) будуть окупатися досить тривалий час. Тому в фазі активного нарощування поголів'я саме цей метод відмінно спрацьовує.
Потім господарства оснащуються репродукторами і поступово завозиться маточне поголів'я, однак при цьому закупівля ними поросят для відгодівлі не припиняється. Найбільш поширена схема при реалізації свинопоголів'я така: 50% становлять особини власного відтворення, решта – закуплені племінні поросята для відгодівлі.
Однак така програма є ризиковою, оскільки ринку племінних поросят для відгодівлі в Україні немає. Серед причин – відсутність належної кількості племінних репродукторів, сучасних вітчизняних генотипів свиней, наявність певних ветеринарних заборон на ввезення. Існують значні цінові коливання: якщо раніше вартість поросяти становила близько $70, то тепер коливається в межах $100.
Якби у нас ринок племінних поросят для відгодівлі існував, то, на переконання пана Лози, вітчизняну галузь свинарства можна було б легко і швидко відродити. Адже ми маємо значну кількість стаціонарних ферм, які можна реконструювати. Маємо також пришвидшену технологію вирощування тварин у ангарах, які використовує, наприклад, «Агро-Союз». Маємо також колосальний ресурс щодо відгодівлі з боку фермерських та індивідуальних господарств. Вони за належних умов і відповідної організації виробничого процесу (наприклад, об'єднання в кооперативи) дадуть суттєвий поштовх розвитку галузі. Наразі у приватному секторі переважає генетично деградоване поголів'я свиней, яке не дає тієї ефективності, яку можна отримати від сучасних генотипів. Водночас уже декілька років поспіль приватники відмовляються від грошової компенсації за оренду паїв, вибираючи плату зерном або навіть комбікормами, забезпечуючи при цьому значний попит саме на племінних поросят для відгодівлі. До того ж, залучення цього сегменту виробників – це також вирішення соціальних задач через створення робочих місць, надходження податків до бюджету. Так, згоден наш співрозмовник, – це не промислове тваринництво. Однак, враховуючи специфіку виробництва свинини в Україні, соціальну специфіку і сучасну ситуацію на продовольчому ринку, така програма на рівні держави, розрахована, скажімо, на 5-7 років, була б здатна суттєво покращити ситуацію в АПК.
– Отже, – веде далі Артур Анатолійович, – оскільки ринку відгодівельних поросят в Україні поки немає, ми обрали для себе інший, найбільш оптимальний шлях – створення власного репродуктора, який забезпечить повний цикл виробництва продукції свинарства. Ми не плануємо поки що продавати поросят, водночас маємо на меті відгодувати увесь молодняк, який виробимо.
Щодо рентабельності виробництва, то при цінах $100 за порося, їхнє виробництво в Україні на даному етапі вигідне, за наявності ж конкуренції і зниження ціни, відгодівля залишиться набагато привабливішою з економічної точки зору, ніж відтворення.
Щодо «Деміс-Агро», то ми створили товарний репродуктор на 1800 свиноматок і наприкінці 2006 року завезли перші 900 голів із Франції. На цій площадці ми мали змогу розмістити відгодівлю, але більш доцільно виявилося винести її неподалік – до с.Любимівка, де ми придбали практично облаштований свинокомплекс. Відтак невдовзі ми повністю укомплектували репродуктор у Пригородному, закупивши там само решту поголів'я. У такий спосіб ми вийшли на виробництво близько 36 тис. голів товарних свиней на рік із класичною вагою 105 кг.
Але у своєму розвитку наша компанія пішла далі: ми маємо на меті створити власний племінний репродуктор в с.Чаплі. Його головною функцією буде генерація племінних свиней для ремонту і наповнення товарних репродукторів в Україні. Також для фінансової стійкості компанії і подальшого її розвитку з поточного року ми розпочинаємо власне виробництво сільгоспкультур на 4 тис. га землі у Томаківському районі.
На журналістське запитання, чому компанія завезла племінне поголів'я ультрам'ясних свиней саме з Франції, директор відповів так:
– По-перше, від самого початку ми орієнтувалися не на вітчизняну генетику, а на зарубіжну. Моя спеціальність – генетика і розведення сільськогосподарських тварин. На цю тему я захистив кандидатську дисертацію, маю авторські свідоцтва за селекційні досягнення. На жаль, змушений констатувати, що з початку 1990-х років в Україні через незацікавленість з боку держави і відсутність коштів селекційною роботою займалися одиниці ентузіастів. Їм треба віддати належне, але в умовах ринку їхніх зусиль виявилося катастрофічно мало. Відтак Україна втратила мінімум 15 років, поки увесь світ займався серйозними селекційними програмами. Отже також маємо дефіцит маточного поголів'я свиней в масштабах країни. До речі, його кількість напевне не знає ніхто, тому система загальнодержавного обліку також потребує негайного реформування.
Водночас вітчизняні наявні потужності, про які я говорив раніше, дають змогу стверджувати, що наша країна здатна найближчим часом виробляти близько 60 млн голів товарних свиней на рік, проти 7 нинішніх мільйонів, як говорить статистика, «в усіх категоріях господарств».
Тому до підбору порід ми підходили надто відповідально – обирали саме передове, що існує сьогодні у світі.
Франція знана своїми багатовіковими традиціями і системою контролю виробництва свинини. Тому звідти ми завозимо не лише генетичний потенціал тварини, а й імпортуємо так званий «статус здоров'я». Це означає, що французькі тварини практично позбавлені багатьох захворювань, оскільки європейці дуже активно працюють над програмами протидії певним захворюванням.
Щодо технології утримання, то в цій царині наше господарство працює за традиційними сучасними світовими схемами. Якщо маєш на меті бути конкурентноздатним – іншого виходу немає.
Ми розуміємо, що Україна стане часткою світового виробництва свинини. У неї колосальний експортний потенціал. Тому вітчизняне внутрішнє виробництво має бути побудоване за світовими принципами і правилами, орієнтуватися на ключові показники в економіці і в якості продукції.
Якщо Україна не орієнтуватиметься на експорт, тоді через незначний проміжок часу, бажаємо ми того чи ні, польсько-датська свинина опиниться в нас. Світ – глобальний, ринок – єдиний. Наша країна вступила до СОТ, тому перекривати вітчизняний ринок певними адміністративними методами не вдасться.
Для того, щоб бути конкурентноздатними на ринку охолодженої свинини, а мова йде саме про неї, ми маємо орієнтуватися на наших ближчих сусідів – країни Євросоюзу. Наша країна має усі передумови успішно конкурувати з європейцями. За умов використання сучасних світових технологій, відтворення кращих генотипів свиней – українські корми будуть дешевшими, адже Україна є потужним експортером зерна, також дешевшою є вартість робочої сили, орендна плата за землю тощо. Якщо ж додати з боку держави пільгові умови для сільгоспсектора на рівні затверджених до виконання програм, то можна стверджувати, що у найближчий перспективі на Україну чекає успіх в галузі свинарства.

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"