«Годувати людей зерном, а не верблюдів фуражем»

Світовий ринок зерна дуже динамічний, наголосив у своєму виступі генеральний директор ТОВ СП «НІБУЛОН», Герой України Олексій Вадатурський.  
– Компанія «НІБУЛОН» як потужний вітчизняний товаровиробник і зернотрейдер має чималий досвід з зовнішньої торгівлі зерном. Ми єдина вітчизняна компанія, яка виграла тендер на поставку зерна по лінії ООН.
Щоб зняти будь-які непорозуміння, хочу підкреслити, як компанія, яка займається експортом, – ми підтримуємо ідею створення потужного державного оператора-експортера на базі, наприклад, ДАК «Хліб України» або Аграрного Фонду. Але, по-перше, де знайти чесного чиновника, який би не «дерибанив» державні кошти?.. По-друге, у світі проводяться тендери на поставку зерна. Щоб їх виграти, потрібно майже досконало знати кон'юнктуру ринку, мати згуртовану команду професіоналів, які б працювали вдень і вночі, сучасні елеваторні комплекси, здатні переробити і зберігати якісне зерно, бути готовими сформувати відповідні партії і відвантажити їх протягом 10 днів. Тому державний оператор має усвідомлювати, що якщо усього цього не зробити, він дискредитує державу!
Будувати елеватори потрібно: багато і різні. Ми самі багато будуємо. І нам, із таким досвідом роботи, на погодження дозвільної документації необхідно витратити 1,5-2 роки. Для тих, хто не знає процедури погодження, термін будівництва може становити – «ніколи». Зверніть увагу: будуються зерносховища в селі, іноді в глухій глибинці, а експертне погодження треба отримувати в Києві. Для проходження таких терен у нашій компанії існує відділ з 15 чоловік, які практично не бувають удома – постійно у відрядженнях. Це якесь безглуздя, адже треба пройти два кола сесій селищних, районних, обласних рад, щоб щось збудувати. Варто було б дати повноваження місцевим радам, щоб вони могли самостійно приймати рішення, кого пускати на свою територію. Під елеватор потрібно 5-6 га землі. Якщо компанія-забудовник їх викупає, то громада відразу напряму отримує 2,5-3 млн грн і може ці гроші витратити на соціальну сферу. В подальшому – це робочі місця і подальше наповнення бюджету через податкові надходження.
Як завоювати світовий ринок? Крім оперативності і фаховості потрібно враховувати економічні, політичні і фізичні ризики, наприклад, сомалійських піратів або військовий переворот у Бангладеш, який стався після того, як ми відправили туди судно з зерном.
Зменшення витрат на логістику зробить українське зерно більш конкурентоспроможним у світі.
– ВодноЧас це дасть змогу нашому сільгоспвиробнику отримувати щонайменше на 50 грн більше на кожній тонні зерна. Я кажу про реалізацію у 2009-2010 роках наймасштабнішого за 18-річну історію нашої компанії інвестиційного проекту вартістю $150 млн. Він передбачає будівництво 7 елеваторів загальною ємністю 300 тис. тонн і створення власного річкового флоту із 24 несамохідних суховантажних суден загальною водотоннажністю 108 тис. тонн.
Економічно вигідніше завантажувати «Панамакси» (судна водотоннажністю від 54 тис. тонн – прим.ред.), ніж невеликі судна на 10-20 тис. тонн. Але для цього потрібно провести днопоглиблювальні роботи на земельній ділянці земель водного фонду, яку орендує «НІБУЛОН». Для того ми маємо усі дозвільні документи, пройшли тисячі перевірок усіх можливих і неможливих інстанцій. Однак доходить до маразму: міністр транспорту Йосип Вінський, який оголосив нам відкриту війну (ДП «Миколаївський морський торговий порт і Мінтранс з якихось своїх причин не дають провести такі роботи – прим. ред.) нині позбавлений посади. А його наступник пояснює: якщо він відкличе позов попередника, то його звинуватять у корупції… Тож питання не вирішено й досі.
Декілька слів про якість. Надзвичайно цікавим і ємним є світовий ринок зерна кукурудзи. Наша компанія, можна сказати, «пробила» шлях до нього для України, здобувши для неї місце в першій трійці експортерів за обсягами експорту цієї культури. Однак українське зерно програє в якості – через недотримання технологій вирощування і сушіння воно розтріскується. Погана якість стримує подальший розвиток нашого експорту. Також треба завжди прагнути до ефективності виробництва. Наприклад, немає сенсу намагатися вирощувати ячмінь по 2-2,5 т/га і намагатися його експортувати, краще замінити його на сорго, яке також користується попитом, але здатне давати на півдні по 3,5-4 т/га. Пшениця через дефіцит продовольства у світі завжди буде рентабельною, але лише продовольча, не ушкоджена клопом-черепашкою.
Якщо ми усвідомимо себе як потужно аграрну державу, то Україна годуватиме не слонів і верблюдів фуражем, а людей якісним зерном, – впевнений О.Вадатурський.

Повну статтю читайте у друкованому виданні....