Статті

КОРИСТУВАННЯ ДОВІЧНЕ – ЗАЗІХАННЯ ВІЧНІ

ImageКоли в державі процвітає безкарність і вседозволеність, то жоден закон, жоден статус і жодні заслуги не захистять від зазіхання зацікавлених осіб. Так, ані статус національного надбання, ані особлива цінність земель, ані право довічного користування, ані визнані заслуги в рекордному врожаї України – не допомогли державному підприємству «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», очолюваному Героєм України Володимиром Моргуном, утримати свої земельні ділянки під натиском місцевого чиновника…
Історія із захоплення земель Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» (далі – ДП ДСВ ІФРГ НАН України), розташованих у смт Глеваха Васильківського р-ну Київської обл., розпочалася три роки тому. 
Вже тоді, зі слів директора Інституту Володимира Моргуна, Глевахівська селищна рада почала зазіхати на земельні ділянки дослідного виробництва, намагаючись відібрати орні землі та, по суті, знищити всесвітньо відомий науковий стаціонар загальнодержавного значення. Тоді як його значущість для дослідження проблем землеробства, рослинництва, фізіології, генетики та селекції рослин безпрецедентна і прирівнюється до всесвітньо відомої Ротамстедської дослідної станції, що у Великій Британії.
Так, ще восени 2007 року на адресу наукової установи надійшло рішення від селищної ради (прийняте, до речі, поза межами її компетенції) про припинення права користування земельною ділянкою в розмірі 972,21 га та повернення державного акта до архіву Васильківського районного відділу земельних ресурсів. Як зазначалося в рішенні №358-16-V від 26 жовтня 2007 року, його було прийнято на клопотання Управління з контролю за використанням та охороною земель у м.Києві та Київській області Державного комітету України із земельних ресурсів. Так нічого й не отримавши, селищна рада пізніше відкликала своє рішення, натомість вирішила діяти через суд…
Науковці зберігали спокій, оскільки закон був повністю на їхньому боці й дії селищного голови – по суті чиновника найнижчого рівня – навіть не розглядалися як такі, що можуть якось вплинути на подальшу діяльність єдиної бази орних земель Національної академії наук України.
Тим більше, що окрім ДСВ Інституту фізіології рослин та генетики, на землях цієї бази розміщено й інші дослідницькі центри, серед яких, до речі, й науково-інженерний центр «Матеріалообробка вибухом», а простіше кажучи – закрита територія вибуху, біля якої не те що будувати, а навіть знаходитися ближче 250 метрів заборонено. За нормативами, довкола неї має бути п'ятикілометрова зона, де поселення взагалі неможливі.
Натомість, одразу після рішення суду на користь Глевахівської селищної ради, поруч із сектором зриву з'явилися кілочки, якими було позначено території майбутнього будівництва. А незабаром з блискавичною швидкістю почали зростати новобудови…
Дивина та й годі.
По-перше, земельні ділянки ДП ДСВ ІФРГ були передані 1961 року постановою Ради Міністрів УРСР у довічне використання, ця земля є державною і не може бути передана у комунальну власність. А 1991 року Президія Верховної Ради УРСР закріпила за Національною академією наук усі основні фонди, а Указом Президента №43 від 20 січня 1992 року земельні ділянки було передано у безстрокове користування.
По-друге, ці поля належать до особливо цінних земель відповідно до ст.150 Земельного кодексу України.
По-третє, відповідно до п.12 Прикінцевих положень Земельного кодексу України розпоряджатися цими землями має право лише Фонд державного майна України.
А отже, напрошується висновок, що селищна рада взагалі не мала права виступати позивачем у справі вилучення особливо цінних державних земель, що визнані, до того ж, національним надбанням.
Та попри все це, Інститут постійно «ділився» земельними ділянками з місцевою селищною радою. Як розповідає Володимир Моргун, «рейдерські зазіхання Глевахівської селищної ради в особі її голови Олександра Шепеленка розпочалися давно, практично протягом усього часу існування дослідного сільськогосподарського виробництва Інституту. Ідучи назустріч раді, за її проханням ми передали понад 80 га земель сільськогосподарського призначення із загального землекористування господарства, в т.ч. за останні 10 років – 29,52 га».
За словами місцевих жителів, велика кількість попередньо розданих земельних площ «гуляють» та заростають бур'янами, а в збудованому житловому будинку поселялися здебільшого не глевахівці, а зовсім сторонні люди.
Наявних орних земель не вистачає самому ДП ДСВ ІФРГ НАН України, яке змушене шукати землі в оренду для збільшення обсягів виробництва. Адже забезпечує понад 80% сільгоспвиробників України насінням зернових культур власної селекції. Тож «ділитися» з Глевахівською селищною радою надалі Інститут відмовився.
На думку директора Інституту, саме це, а також відсутність вільних земельних ділянок у Глевахівській селищній раді, які можна було б роздавати (продавати) у приватну власність, спонукало селищного голову розпочати судову тяганину з ДП ДСВ ІФРГ НАН України.
І вже наприкінці 2008 року Глевахівська селищна рада звернулася до господарського суду Київської області з позовом до ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво» Інституту фізіології рослин та генетики НАН України про припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 388,99 га (а це, до речі, майже половина всіх земель цього підприємства), яка, за словами позивача, належить до земель комунальної власності територіальної громади смт Глеваха Васильківського району Київської області, а також про вилучення зазначеної земельної ділянки для суспільних та інших потреб територіальної громади селища з передачею її до земель запасу позивача та визнання недійсним державного акта на право користування землею. І все це – під приводом нібито нецільового використання земель сільськогосподарського призначення.
Цікаво, що державний акт на ці землі було видано ще 2002 року, а позов про визнання його недійсним подано 2007 року, тобто строк позовної давності, коли ще можна було б розглядати цей спір, минув ще 2005-го. Утім, суддя цей факт до уваги не взяв. Та й ніколи йому було, адже суспільні потреби Глевахи чекати не могли, і, вочевидь, аби зробити новорічний подарунок глевахівцям, суддя виніс рішення 31 грудня, яким позовні вимоги Глевахівської селищної ради повністю задовольнив. Утім, «виніс» – це багато сказано, адже зі слів представника відповідача (тобто держпідприємства Інституту), рішення суддя не оголосив, всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України, він навіть не продовжив засідання після оголошеної напередодні перерви – текст рішення просто роздала його помічниця чи секретар.
Та менше з тим, суддя так квапився задовольнити «суспільні та інші потреби Глевахівської громади», що мимохіть порушив цілу низку норм матеріального та процесуального права, тобто і по суті справи, і щодо організації самого процесу її розгляду.
Зокрема, порушено ст.12 ГПК України, згідно з якою спори про визнання недійсними державних актів на право постійного користування земельною ділянкою непідвідомчі господарським судам – натомість суддя задовольнив таку вимогу позивача.
Крім того, суддя прийняв до провадження позовну заяву з порушеннями правил об'єднання позовних вимог (ст.58 ГПК України), об'єднавши різні за своєю суттю вимоги, що не можуть впливати одна на одну: «припинити право користування земельною ділянкою, яка використовується не за цільовим призначенням та вилучити її як необхідну для виділення під забудову мешканцям села».
Залишив служитель Феміди поза увагою й клопотання про залучення до справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та виступає на стороні відповідача, Фонду державного майна України.
Проігнорували тут і численні клопотання та заяви про відвід судді та колегіальний розгляд справи (які, до речі, в канцелярії суду прийняли неохоче, пояснивши, що 31 грудня суд майже не працює і голови суду немає на місці, що, однак, не завадило цього дня «ухвалити» рішення у справі стосовно земель державного наукового центру). А на запитання представника відповідача «чому суддя не оголосив рішення і чому після перерви не продовжується засідання суду?» особа, яка роздавала рішення, запропонувала написати скаргу…
Звісно ж, ДП ДСВ ІФРГ НАН України одразу подало апеляційну скаргу, однак Київський міжобласний апеляційний господарський суд залишив її без задоволення, а рішення господарського суду Київської області залишив без змін.
Підтримав науковців лише Вищий господарський суд України, який задовольнив касаційну скаргу НАН України і прийняв нове рішення, яким відмовив Глевахівській селищній раді в задоволенні позову до ДП ДСВ ІФРГ.
Та постанову Вищого господарського суду України Глевахівська селищна рада хутенько оскаржила вже у Верховному суді України. Який, завжди так перевантажений справами, уже за три місяці (!) 18 серпня ц.р. задовольнив скаргу, скасувавши постанову ВГСУ, а рішення господарського суду Київської області та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду залишивши без зміни. При цьому попередньо призначений склад суддів чомусь змінився зовсім іншими прізвищами.
ЦІкаво, що ще до засідання Верховного суду України, за спостереженнями науковців Інституту, в Інтернеті вже було розміщено повідомлення про продаж земельних ділянок у Глевасі.
Недовго чекаючи, вже 26 серпня виконком Глевахівської селищної ради звернувся з листом до директора ДСВ ІФРГ НАН України Михайла Брухова з проханням «припинити використання земельних ділянок на території селища Глеваха в межах населеного пункту, які були в вашому користуванні (помічених жовтогарячим кольором на схемі, що додається), після закінчення жнив і відтепер не починати посівну кампанію»…
План знищення орної бази, а отже й Інституту фізіології рослин та генетики, був складений ще сім років тому, переконаний Володимир Моргун: «Незважаючи на протести НАН України, керівництво Васильківського р-ну склало план проходження великої кільцевої дороги навколо Києва посередині найкращих земель наукового стаціонару ДСВ, хоча поруч розташовані малородючі піски. Незважаючи на листи Президента України Віктора Ющенка та Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко про необхідність вирішення питання перенесення траси прокладання дороги всього на 500-700 м вбік від стаціонару, це питання до цього часу не вирішене», – наголошує директор Інституту фізіології рослин та генетики.
Здавалося б, чого хвилюватися – адже землю сільськогосподарського призначення в Україні ще не всю закатано під асфальт, й Інститут цілком може перенести свій дослідний стаціонар на інші ділянки. Але, по-перше, йому ніхто не пропонує заміни, адже суд прийняв рішення вилучити земельні ділянки у ДП ДСВ без надання їм такої. А по-друге, перенести стаціонар на іншу ділянку просто неможливо і недоцільно. Це все одно, що заново створити дослідне сільськогосподарське виробництво і знову десятиліттями вкладати в нього кошти, як це робилося тут ще з 1960-х років.
За землі, в які десятиліттями вкладалися кошти та праця провідних учених, Національна академія наук налаштована боротися до останнього. Вже вручено листи першим особам держави: і Президенту, і Прем'єру, і Генпрокурору, і Голові Верховної Ради…
Якщо рішення Верховного суду не призупинить Генеральний прокурор або його не буде переглянуто на вимоги третіх сторін, матеріально потерпілих від рішення ВСУ (як, наприклад, завод ім.Є.О.Патона) або права яких було порушено (наприклад, Фонду державного майна України, чиї розпорядчі документи на землі держпідприємства суд не витребував – якщо, звісно, ФДМУ заявить свої вимоги), Національна академія наук звертатиметься до міжнародних судових інстанцій, а її працівники тим часом обіцяють вийти на вулиці з актами непокори.
Адже якщо в Інституту буде відібрано землю, сенс в його існуванні просто втратиться. А з ним – і надія України на високі врожаї, адже саме на цих землях науковці Інституту створили 90 високоврожайних сортів рослин, 68 з яких занесені до Державного реєстру сортів рослин України після проголошення Незалежності України. Вперше за всю історію Державного сортовипробування України сорти селекції ІФРГ НАН України Смуглянка, Золотоколоса та Фаворитка стабільно рік у рік формують рекордні врожаї зерна в 115-124 ц/га в умовах виробництва. Колекцію цінних зразків сортів рослин Інституту включено до Державного реєстру наукових об'єктів, які становлять національне надбання.
Протягом останніх років сорти озимої пшениці (Смуглянка, Золотоколоса, Фаворитка, Подолянка та ін.) селекції ІФРГ НАН України забезпечують високі рівні врожайності та якості у виробництві (90-124 ц/га). До речі, цього року озима пшениця сорту Фаворитка забезпечила у сільгосппідприємстві на Черкащині врожай 108-131,8 ц/га! Це найвищий рівень врожайності за всю історію України. На впровадження передових сортів за останні роки видано понад 1200 ліцензійних угод.
Саме на дослідних полях ДП ДСВ ІФРГ НАН України вирощується оригінальне високоякісне насіння, яким забезпечуються усі насіннєві господарства України.
Впроваджені у виробництво сорти впродовж 27 років приносять мільйони тонн високоякісного зерна, забезпечують високі рівні рентабельності та продовольчу безпеку Держави. Відзначимо, що сорти озимої пшениці, створені на полях ДСВ, широко вирощуються кращими агрокомпаніями країни (зокрема, ЗАТ «Зернопродукт МХП», ЗАТ «Райз-Максимко», ЗАТ «Міжнародна Аграрна Корпорація» та багатьма іншими).
Щорічно на полях стаціонару проводяться всеукраїнські «Дні поля», у яких беруть участь народні депутати, представники уряду, міністерств і Президії НАН України, керівники сільськогосподарських товариств і підприємств з усіх областей України, фахівці насіннєвих господарств, науковці і представники закордонних державних та наукових установ. Заради чого ж вони приїздили б на ці поля, якби ті справді, як стверджує селищний голова в телевізійних інтерв'ю, не оброблялися і заростали бур'янами? Справді, на території господарства є забур'янені місця: це, зокрема, глибокі фундаменти від ферми, що залишилися Інституту «у спадок». Оскільки тваринницькою діяльністю за статутом ДП ДСВ ІФРГ не займається, то могло б давно знести ці фундаменти, але з економічної точки зору це недоцільно, оскільки саме в цих місцях за проектом має проходити велика кільцева дорога.
Є ще кілька об'єктів, які селищний голова наводив як приклад нецільового використання землі, зокрема трансформаторна будка, будинок і землі під ним, але всі ці об'єкти були зведені ще до видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.
Іншим каменем спотикання було сміттєзвалище – як доказ нецільового використання, але влаштувала його саме селищна рада. Цікаво, що Київський міжобласний апеляційний господарський суд, розглядаючи це питання, спершу, за словами науковців, дорікав їм у влаштуванні сміттєзвалища, а потім встановив, ця свалка потрібна селищній раді… Таких «цікавих» моментів при вивченні судових рішень у справі ДП ДСВ Інституту фізіології рослин та генетики спливає чимало.
«Неможливо уявити, щоб в іншій країні так брутально знищували державну Наукову базу, яку визнано Національним надбанням, базу із світовим ім'ям, при повній відсутності захисту з боку Держави, – обурюється Володимир Моргун. – Жоден великопосадовець не зможе збудувати вілли на орних землях Московської сільськогосподарської академії ім.К.А.Тімірязєва у 5 хвилинах пішого ходу від станції метро Петровсько-Розумовська, на орних землях, які розташовані у межах Москви, практично біля центру столиці Росії. Це не вдалося свого часу навіть Генеральному секретарю КПРС М.С. Хрущову. Чи можна уявити подібний дерибан земель Ротамстедської сільськогосподарської станції і чи відсторонено мовчали би при цьому її Величність Королева та Прем'єр-Міністр? Щоб у Маргарет Тетчер знищили Національний науковий центр?!»
У блокадному Ленінграді люди гинули від голоду, але зберігали насіння, наводить останній аргумент Володимир Васильович. А в сьогоденній Україні гроші знищують центр зерновиробництва світового рівня.
Аби цей злочин проти майбутнього нашої держави не відбувався і з нашої мовчазної згоди, зі свого боку, від імені газети, ми направили запити на Фонд державного майна України, Державний комітет із земельних ресурсів та парламентські комітети з питань аграрної політики та земельних відносин, а також з питань правосуддя. Документи вже зареєстровано, тож про реакцію чиновників і їхні коментарі – читайте в найближчих випусках «АГРОПРОФІ».
Сьогодні ж пропонуємо вашій увазі – коментарі провідних українських юристів щодо правових підстав для вилучення земельних ділянок та визнання недійсним державного акта на землі державного підприємства системи Національної академії наук України.

Коментарі провідних юристів України читайте у друкованій версії видання 

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"