МОЖЛИВОСТІ ВИСОКОПРОТЕЇНОВОЇ СОЇ

Соя - надзвичайно цікава білково-олійна сільгоспкультура, і за умов дотримання технологій - привабливо рентабельна, тому в світі користується неабияким попитом. Історики стверджують, що наші пращури почали вирощування сої, як і решти олійних культур, задовго до зернових. Сьогоденними лідерами вирощування сої виступають США, Бразилія і Аргентина, а найголовнішим споживачем і імпортером – Китай. Поки українська соя, на відміну від решти світу, не набула такого поширення ні як сільськогосподарська культура, ні як продукт харчування. Проте, зважаючи на світові тенденції, вітчизняні виробники переглядають своє ставлення до цієї олійної культури. Підтвердженням тому стала проведена вчора на Полтавщині всеукраїнська науково-практична нарада-семінар на тему «Вирощування високопротеїнової сої, напрямки її використання у виробництві кормів», яка зібрала понад три сотні фахівців. По-суті, це був перший вітчизняний такий масштабний захід, на який зібралося понад три сотні справжніх фахівців, надзвичайно обмежених в часі, щоб поділитися власним досвідом і перейняти сусідський, щоб дати можливість розвиватися вітчизняному ринку сої і продукції її переробки.
Справа в тому, що останнім часом на вітчизняному ринку спостерігається дещо парадоксальна ситуація. З одного боку, основна маса вироблених в Україні соєвих бобів активно експортується, бо середня світова ціна тонни коливається в межах $350, а у 2007 р. взагалі була рекордною – $420-440. З іншого боку, соєві інгредієнти для харчової промисловості та переробної (в основному – кормовиробництво) у нас переважно імпортні. Водночас споживання продуктів переробки сої, похідними від яких є молоко, м’ясо і останнім часом риба, є надзвичайно чутливим до цін і платоспроможності населення. А ситуація зараз самі знаєте яка… Олії вогню додає ще невизначеність людства щодо споживання генетично модифікованої продукції, серед якої соя займає не останнє місце. 
Для рільництва соя як сільгоспкультура дуже приваблива, бо є майже універсальним попередником під решту зернових, азотфіксуючою та пластичною культурою. Водночас вона потребує зволоженості грунту і досить високої температури повітря. Україна цим вимогам задовольняє. Про цікаві практичні питання, які обговорювалися на нараді-семінарі, аспекти і перспективи розвитку вітчизняного ринку сої, а також внутрішні і зовнішні ціни на цю сільгоспкультуру і продукцію з неї читайте у друкованій версії.