ЯК ІЗ ЯБЛУКА ЗРОБИТИ APPLE, АБО РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОГО ПЛОДООВОЧІВНИЦТВА СТИМУЛЮВАТИМЕ ЕКСПОРТ

Експорт, кооперація і діджиталізація — цим питанням було приділено найбільшої уваги у виступах експертів на профільній 17-й Міжнародній конференції «Овочі та фрукти України-2021», організованій проєктом «АПК-Інформ: овочі та фрукти» за інформаційної підтримки Міжнародної платформи EastFruit та Української плодоовочевої асоціації. Пропонуємо вашій увазі тези промовців, які, на нашу думку, були найбільш цікавими.

Перспективна 10-ка

На думку економіста інвестиційного департаменту FAO Андрія Ярмака, дуже важливо для залучення інвестицій у будь-яку галузь — це посідати перші позиції в ній. Адже саме до перших ідуть покупці та інвестори. Плодоовочева галузь — не виключення. Перші позиції не обов'язково (та й неможливо) тримати в усій галузі, проте важливо віднайти свою нішу і працювати з мінімальною конкуренцією.

З іншого боку, на вітчизняному ринку плодоовочевої і ягідної продукції працюють тисячі виробників, і посісти місце лідера країні в цілому або декільком операторам ринку можна лише через кооперацію і співпрацю. Адже, зазначає він, перспективних сегментів для розвитку у цих галузях насправді дуже багато. І ключ до цього розвитку — експорт. «Проблема в тому, що наразі ми не розвиваємося, в основному, а «топимо» один одного — конкуруємо один з одним замість того, щоб конкурувати на світовому ринку. Яскравий приклад — картопля і товари борщового набору, де у нас взагалі немає орієнтації на експорт. Натомість об'єднатися,  виробники демпінгують через неможливість експорту, що зумовлено невідповідною якістю цієї продукції», — говорить А. Ярмак.

На перешкоді значним інвестиціям у галузь — не тільки дрібний розмір виробників, а й самі незначні масштаби плодоовочевого сектору. Порівняно з іншими сегментами аграрного сектору, плодоовочева галузь України на правду дуже мала. Наприклад, зернова галузь в Україні — це 15 млн га площа вирощування, $8 млрд надходжень від експорту та +$1 млрд зростання на рік. Олійно-жирова — 7 млн га, $8 млрд експорту, +$0,7 млрд зростання на рік. Плодоовочева — менше 2 млн га, $0,9 млрд експорту, +$0,02 млрд зростання на рік.

«Галузі неспівставні за розмірами, за кількістю грошей, які в них обертаються. І коли ми ображаємося, що держава не приділяє достатньої уваги цьому сектору, не допомагає відкривати нові ринки, слід пам'ятати про невеличкі розміри. І так само з інвесторами — коли великий інвестор заходить на ринок, він завжди хоче вкласти багато грошей, щоб заробити ще більше в подальшому», — говорить промовець. Тож плодоовочевий сектор з його невеликими розмірами і довгою окупністю поступається іншим галузям. Крім того, стримуючим фактором є більш високі ризики при вирощуванні і збуті цієї продукції порівняно хоча би з зерновими.

На противагу цим ризикам є можливість інвестувати в сільськогосподарську землю, що з'явилася з відкриттям її ринку. Тож на 2022-й рік експерт прогнозує відтік капіталовкладень із плодоовочевої галузі на користь купівлі потенційними інвесторами сільськогосподарської землі.

«Другий момент — це зростання глобальних цін на зернові культури. Зрозуміло, що навіть невеликі фермери в Україні часто задаються питанням: навіщо вирощувати цибулю або картоплю, якщо простіше посіяти пшеницю або кукурудзу та отримати суттєво більший дохід із гектара. І при цьому не турбуватись, що врожай зіпсується в процесі зберігання або ціни на нього різко впадуть — адже ціни на зернові ніколи не падають так само стрімко, як на картоплю або інші види овочів. Також існує безліч трейдерів на ринку, які завжди готові купити врожай, водночас як із реалізацією цибулі або картоплі в роки їхнього перевиробництва виникає безліч проблем», — говорить А. Ярмак.

Однак наявність проблем не означає, що у галузі немає перспектив. Наприклад, Україна зараз посідає лише 36 місце серед світових експортерів яблук. Проте вона — на першому місці у світі за темпами нарощування їхнього експорту.  При цьому провідні світові експортери яблук знижують свої обсяги поставок. І тут виникає безумовна перевага для вітчизняних виробників, адже, за словами експерта, ми змогли донести до світових імпортерів інформацію про те, що Україна має умови для вирощування яблука преміальної якості. «Цю інформацію ми підтверджували реальними фактами. І її сприйняли імпортери з Близького Сходу та Південно-Східної Азії, які сьогодні вважають українське яблуко ціннішим, ніж, наприклад, яблуко від прямих конкурентів, які пропонують значно більші обсяги», — пояснює експерт.

На його думку, виробникам не треба боятися ринків із надмірною конкуренцією, а треба боятися нерозуміння того, у чому твої переваги та відсутності інвестицій у маркетинг, «адже якщо не інвестувати у маркетинг, можна вважати, що ви не продаєте». Він особливо наголосив на якості продукції українських садівників, наголосивши, що особливим попитом на світових ринках розвинених країн користується яблуко преміум-сегменту.

 «Сьогодні в Україні мінімальна закупівельна ціна яблука для переробки від населення становить 1 грн/кг, а ціна преміум яблука бренду Pink Lady у деяких магазинах Києва сягає 175 грн/кг. Тобто різниця у ціні у 175 разів при тому, що витрати на виробництво цих яблук майже однакові (хоча тут можна було б заперечити — прим. ред.). Проте, умовно кажучи, за 1 грн продається яблуко, а за 175 — «Apple»» ,— пояснює Андрій Ярмак. І додає, що сьогодні Україна, на жаль, не вирощує преміальне яблуко клубних сортів, навіть незважаючи на те, що вітчизняним виробникам вдалося переконати певну частину імпортерів, що українське яблуко цінніше.

Експерт FAO також зазначив, що справжнім преміальним яблуком на світовому ринку зараз вважається ідеальний за якістю фрукт клубних сортів, на вирощування яких в українських виробників на сьогоднішній день немає ліцензій. «І це той напрямок, в якому ми повинні рухатися активніше, зокрема, співпрацюючи з профільними асоціаціями», — зазначає він.

Насамкінець фахівець перелічив найбільш перспективні, на його думку, напрямки для інвестицій у плодоовочевій галузі. Це вже згадана кооперація і кластеризація, орієнтація на рітейл (і не тільки український), інвестиції в заморозку (хоча це є окремим і важким бізнесом, адже заморожена продукція — це ідеальний продукт для галузі HoReCa).

Доцільні інвестиції й у вирощування малини, за умови, знову-таки, кооперації виробників. Інші інвестиційні напрямки — це виробництво органічної продукції, яблука і груші преміальних сортів, столового винограду. Цікавий напрямок — вирощування картоплі, цибулі, моркви, буряків під експорт, у тому числі — доробка продукції. «Якщо у вас буде виробництво заточене під експорт, коливання цін на внутрішньому ринку жодним чином не вплинуть на ваш бізнес. Якщо лише на вітчизняний ринок, ваше майбутнє лише гойдалки вгору-вниз», — пояснив експерт.  Також він закликав вже зараз звертати увагу на декарбонізацію (скорочення викидів парникових газів у процесі агровиробництва) та Європейський зелений курс задля дотримання цих норм. Адже європейські вимоги можуть дуже швидко стати реальністю для українських виробників. 

Кооперація через торговельну платформу

Про кооперацію, маркетинг і цифрові рішення для них говорив керівник компанії «Сади Дніпра», директор з торгової кооперації Української плодоовочевої асоціації (УПОА) Олександр Пахно. За його словами, 2016 року компанію «Сади Дніпра» було засновано з фокусом на реалізації продукції на експорт, з розумінням стабільності цін та можливості, які надають зовнішні ринки.

«Ми почали активно інвестувати у маркетинг. Але на певному етапі стало зрозуміло, що обсягів вирощуваної нами продукції не вистачає для укладання серйозних контрактів із великими гравцями ринку. І ми вдалися до кооперації з іншими виробниками, створивши першу торговельну плодоовочеву платформу УПОА, членами якої ми є. Ми не хотіли, щоби платформа виступала лише посередником, адже завдання посередників якнайдешевше купити продукцію у виробника і дорожче продати покупцеві», — зазначає промовець.

За його словами, робота торгової платформи побудована насамперед на принципі відкритої бухгалтерії. Тобто для будь-якого виробника-учасника платформи є зрозумілою ціна реалізації продукції, витрати на упаковку, логістику. Таким чином виробник отримує реальну ціну за свій товар за вирахуванням документально підтверджених та заздалегідь узгоджених витрат на доробку та експорт або поставку в мережу, а також узгодженої маржі платформи.

Натепер в асоціації працюють над створенням спеціального мобільного додатка, в якому виробник зможе повністю простежувати весь ланцюжок реалізації своєї продукції.

Покотилось яблуко по світах

За 9 місяців 2021 року з України було експортовано понад 10 тис. тонн яблук до 65 країн світу, проте невдовзі кількість країн може значно розширитися. Про це повідомила голова Держпродспоживслужби Владислава Магалецька і зазначила: «Робота над відкриттям нових ринків потребує постійних та системних зусиль багатьох державних установ та бізнесу. Це один із важливих напрямів нашої роботи».

За період 2020-2021 року найбільш потужній експорт українських яблук спостерігався до таких країн, як: Білорусь, Об'єднані Арабські Емірати, Австрія, Молдова, Саудівська Аравія, Швеція, Оман, Малайзія, Казахстан, Греція, Кувейт, Туреччина та Мавританія.

За словами голови Держпродспоживслужби, сьогодні триває робота над відкриттям ринків В'єтнаму, Китаю, Єгипту, Індії та Ізраїлю для українських виробників яблук.

Також вона повідомила, що за 9 місяців 2021 року експортовано майже 2 тис. тонн лохини до 8 країн світу, для картоплі це 5,5 тис. тонн і 47 країн світу.

Крім того, В. Магалецька розповіла про плани щодо вдосконалення і цифровізації фітосанітарних сертифікатів.

«Я дуже хочу, щоб на кожному фітосанітарному сертифікаті був унікальний QR-код, а видача здійснювалась би встановленням електронного підпису сертифіката. Я впевнена, що це призведе до зменшення випадків зловживань, підробок тощо. За 9 місяців Держпродспоживслужба отримала лише 10 нотифікацій від країн ЄС. Причому 5 із них стосувалися експорту яблук без фітосанітарних сертифікатів. Щодо цих випадків проводилися службові розслідування. Ще 5 нотифікацій стосувалися порушень оформлення сертифікатів. Але загалом це досить низький показник. Можемо сказати, що з фітосанітарними сертифікатами ми навели порядок», — зазначила голова Держпродспоживслужби.

Картопля без втрат

Томас Карпентер — представник ТОВ «Технолоджі Україна» і Ezy Technology, розповів, що на момент приїзду в Україну 2016 року його дуже сильно вразила низька якість картоплі у супермаркетах. Тож два сезони поспіль іноземець вирощував картоплю в Україні за власними технологіями, і йому вдалося отримати і високі врожаї, і високу якість. Як наголосив промовець, перший і основний фактор для того, щоб Україна могла експортувати картоплю — це висока якість продукції. Найбільші проблеми українських картоплярів він вбачає у збиранні і доробці врожаю, де доходить до 40% ушкоджених бульб. За його словами, у власному врожаї він скоротив втрати до 4%, і цього цілком можна досягти на теренах України. Також він впевнений, що для наведення порядку на внутрішньому ринку картоплі, нам слід спрямувати спочатку зусилля та увагу на експорт.

Солодка ягода на солоному поті

Директор зі стратегії і розвитку ТОВ «Нікдарья» Євген Харлан вважає, що на ягідну галузь України, зокрема напрямок вирощування лохини, чекають великі потрясіння. І залишаться лише найбільш ефективні гравці. Так, за його даними, щорічно в Україні додається близько 600 га під цією культурою. Він поділився проблемами, з якими довелося стикнутися при веденні проєкту з вирощування лохини.

ТОВ «Нікдарья» входить до п'ятірки найбільших господарств, які займаються лохиною в Україні. Зокрема, вирощують цю ягоду на 16 га. Коли розпочинали проєкт 2017 року, інвестиції склали $35 тис. на гектар — це без систем градозахисту і захисту від заморозків. При цьому інвестиції безпосередньо у створення поля становили $10 тис. на гектар. Дуже багато витрат потребував холодильник і сортувально-пакувальне обладнання. Якщо на початку розраховували, що проєкт окупиться за 5 років, то зараз термін окупності, на його думку, перевищить 8-9 років. Точка беззбитковості — 5-й рік. «Велика подяка державі — якщо б не було компенсацій витрат на холодильник, на посадковий матеріал, аграріям було би набагато важче», — говорить він.

На строк окупності вплинуло декілька факторів. Зокрема,  суттєво з 2017 року піднялася ціна на збирання. Крім того, держава великими штрафами активно підштовхує господарства до «білої» заробітної плати. Крім того, що це витрати на податки, це ще глобальне питання адміністрування: «коли до тебе в один день на поле приїжджає 200 осіб, які перебувають на обліку у Фонді зайнятості і не хочуть отримувати офіційну заробітну платню, тобі потрібно їх проадмініструвати, якісно врахувати зібраний ними врожай, нарахувати і виплатити заробітну плату — це не зовсім питання грошей. Це питання того, що в штат потрібно набирати додатково людей, або ж автоматизувати ці процеси». В господарстві схиляються до автоматизації. «Думаю, більшість господарств в Україні не готові правильно це налагодити», — зазначає Є. Харлан.

Якщо розрахункова вартість логістики в проєкті становила 15 грн, то робота з торговельними мережами збільшує цей показник у рази — це і кошти за приймання продукції, і за маркетинг, і затримка розрахунків.

Закритий ґрунт — вихід чи як...

Чи варто вирощувати ягоди в закритому ґрунті, спробував розібратися керівник УПОА Тарас Баштанник. За його словами, в даному випадку доцільно говорити хіба що про тунельні системи. Про опалювальні теплиці не йдеться з кількох причин: по-перше, дорожнеча палива і волатильність цін на нього, що не дозволяє планувати на довгострокову перспективу. По-друге, маємо доволі обмежене споживання ягоди не в сезон в Україні.

Переваги тунельних систем — це практично повне нівелювання впливу погодних умов, збільшення врожайності до +25% і вища якість продукції. Водночас наявні і недоліки. Насамперед це дуже великі капітальні інвестиції, довгий термін їхньої окупності, додаткові операційні завдання і витрати (зняти-встановити плівку). Крім того, вирощування в тунелях не захищає рослини від заморозків, і ранньою весною потрібно додатково їх обігрівати. Ще один проблемний момент — запилення: під плівкою рослини швидше вегетують, і невідомо, чи підійдуть погодні умови для природних запилювачів. За його словами, продаж вирощеної в тунелі ягоди в сезон жодних переваг не дає, у той час як передсезонні і післясезонні продажі можуть забезпечити додатковий прибуток виробникові.