ЯК ЗАРОБЛЯТИ НА РИБІ БІЛЬШЕ

Українці споживають дедалі більше риби. І не через те, що м'ясо дороге — риба дорожчає не меншими темпами, а оскільки країна свідомо чи підсвідомо підтримує світовий тренд поширення здорового харчування.

Проте зростаюче споживання несе в собі виклики для макро- і мікроекономіки: якщо вчасно не забезпечити внутрішній попит достатнім внутрішнім виробництвом, більш дешевий імпортований продукт може потіснити вітчизняного виробника на вітчизняному ж ринку. А звідси і довгоперспективні негативні макроекономічні наслідки.

Про це 26 серпня говорили на черговому регіональному форумі проєкту Європейського інвестиційного банку «Основний кредит для аграрної галузі — Україна»* «Аквакультура та рибальство 2021: виклики та перспективи», де зустрілися інвестори, ті, хто потребує інвестицій, і ті, хто тільки розмірковує, куди ж вкласти свої чи позичені кошти в аквакультурі.

Шкода тільки, на заході ніхто не виступав від керівництва Держрибагентства — адже форуми цієї галузі доволі рідкісні і було б цікаво почути думки представників відомства, на яке покладено (аж страшно перелічувати!) реалізацію державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об'єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.

Про виступи банкірів писати не будемо: кому потрібні кошти, можуть знайти інформацію на веб-сторінках банків. А от про те, як можна примножити заробітки на рибництві, чим живуть українські рибоводи, про їхні нові цікаві проєкти ми і поговоримо.

Споживання риби в Україні збільшується на тлі зменшення чисельності населення. З 2016-го по 2019 рік маємо приріст у 100 тис. тонн щороку зі споживанням на особу близько 13 кг на рік. Проте все одно не дотягуємо до рекомендованої ФАО річної норми у 21,5 кг на людину. Про це розповів Дмитро Христенко — експерт з аквакультури та рибальства проєкту «Технічна допомога на підтримку впровадження операції «Основний кредит для аграрної галузі — Україна».

Тож потенціал для зростання цієї галузі є, і досить значний. Однак постає питання, у що саме інвестувати. І не просто вирощувати рибу, а отримувати додатковий прибуток від супутніх проєктів, адже галузь аквакультури має широке коло для створення ланцюгів доданої вартості (значний мультиплікаційний ефект).

Доповідач навів низку таких напрямків, які при цьому не потребують захмарних капіталовкладень. Це, наприклад, може бути проєкт з організації спортивного рибальства, всіляких змагань на вже існуючих потужностях із вирощування риби. Поруч іде популярна нині тема зеленого туризму, яка може бути організована навіть без риболовлі — є багато охочих провести відпустку просто поблизу водойми. Культивування живих кормів і мікроводоростей — напрямок для власників ставкових господарств, особливо якщо наявні малі ставки, які використовуються лише навесні, наприклад, для нересту. Живі корми, а це артемія, дафнія, личинки мух, каліфорнійський хробак, при додаванні до комбікорму підвищують темпи росту риби, опорність організму, дозволяють зменшити кількість хвороб. Артемія, наприклад, особливо корисна для молоді осетрових, дафнія — для карпових, а личинки мух і хробаків споживають усі вікові та видові групи риб. Мікроводорості — хлорела і спіруліна, зараз використовуються для очищення водойм, оскільки вони активно борються з синьо-зеленими водоростями, які викликають цвітіння води і замори риби. До того ж спіруліну вживають у їжу прихильники здорового харчування, але це вже додаткові витрати на сертифікацію продукції тощо.

Виготовлення комбікормів для риби — напрямок, що можуть собі дозволити ті, хто також має аграрне виробництво або переробку олійних. І хоча ми вже писали про це в минулому числі (див. «Олійні культури 2021: досвід, прогнози, інвестори» — «Агропрофі» №24 від 27 серпня, 2021 — прим. ред.), наразі доповідач навів вартість виробничих ліній для різних комбікормів. Так, лінія з сухого гранулювання обійдеться у 500 тис. грн, вологого гранулювання — 400 тис. грн, екструдування — 200 тис. грн, мікронування — 300 тис. грн, накочування — 200 тис. грн,  брикетування — 200 тис. грн, лінія з виготовлення пасти — 100 тис. грн.

Шлях до економії — це використання енергоефективного обладнання, адже більшість з устаткування для аквакультури нам дісталася ще з радянських часів, коли ані технологій, ані особливої потреби в ощадливому використанні енергії не було. А зекономлене, як відомо, це зароблене. Зимова перетримка риби — ще один ключ до збільшення прибутків. У більшості господарств, за словами доповідача, недостатня глибина ставків, щоби риба могла там перезимувати. Водночас найнижча ціна на коропа у листопаді, коли всі обловилися і пропозиції на ринку багато, а найвища — з католицького Різдва і до лютого. Зимове утримання можуть собі дозволити господарства, які мають стави з непромерзаючим шаром не менше 1,5 м під кригою, з мінімальною площею водного дзеркала 0,75 га. Додаткові витрати йдуть на аератори, які можна замінити ополонками, і збільшення внесення негашеного вапна. За словами доповідача, ці витрати нівелюються зростанням ціни у 2-3 рази за кілька місяців, плюс зимові свята дають додатковий попит.

Вкластися варто у холодильне обладнання, транспортування і логістику. Доповідач звернув увагу, що, згідно з ДСТУ, зберігання риби має відбуватися при температурі від 0°С до +2°С, що значно відрізняється від зберігання, наприклад, овочів, для яких на ринку наявне значно більше холодильного обладнання. Також він зазначив, що актуальним для вітчизняної аквакультури є обладнання для заморожування, шокового заморожування і глазурування, оскільки процедура експорту живої риби до Євросоюзу дуже складна. А от отримання єврономера для експорту замороженої риби до ЄС займає лише 2 місяці. Щодо транспортування, то Д. Христенко звернув увагу на наявність на ринку живорибних машин, які завдяки використанню рідкого кисню дають змогу транспортувати живу рибу за тисячу кілометрів. Однак слід зважити, що відповідно до вітчизняного законодавства, якщо машина обладнана рідким киснем, для її використання потрібні окремі дозволи. Для менших відстаней і перевезень територією країни підійдуть і радянські живорибні машини (200-300 км), або ж ємності для перевезення живої риби, які дозволяють використовувати бортовий автомобіль і для перевезення риби, і для інших вантажів.

Експерт ФАО Олександр Діденко розповів, що вже на у 4 кварталі ц. р. в Україні планується запустити великий проєкт «Інклюзивний, конкурентоспроможний та сталий розвиток ланцюжків доданої вартості у сільському господарстві, рибальстві та лісовому господарстві», який фінансується ЄС.

Компонент із рибальства включає питання адаптації українського законодавства до норм ЄС, покращення моніторингу та контролю рибальства, боротьбу з незаконним рибальством та покращення збору і обробки даних. Спеціальний фокус на забезпеченні харчової безпеки, простежуваності, сертифікації та доступу до ринків. Що важливо, у рамках проєкту передбачено співфінансування окремих ланцюжків доданої вартості за допомогою часткових субсидій, що покривають певні вимоги. Зараз вирішується питання щодо включення аквакультури до переліку фінансованих ланцюжків, а також затверджується остаточний перелік пілотних областей. Наразі в ЄС хочуть зосередитися на Карпатському регіоні, водночас як ФАО хотіло би розширити проєкт на всю територію України, для чого зараз готується проєктна документація.

Крім того, з наступного року працюватиме проєкт «Управління рибальством та екосистемами на Чорному морі» (FishEBM BS), який фінансується Глобальним екологічним фондом. Три головні компоненти проєкту: підтримка ланцюжків доданої вартості з фокусом на мале рибальство, боротьба з незаконним рибальством на Чорному морі, екосистемний підхід з окремим фокусом на потенціал зі створення ланцюжків доданої вартості з вирщування рапана.

Крім того, планується підтримка професійного навчання і рибогосподарської науки. Проєкт стосуватиметься лише Причорноморського регіону.

Євген Чеботарьов, спеціаліст з екологічної та соціальної відповідальності, розповів, що коли використовуються кошти Європейського інвестиційного банку, банк вимагає від позичальника дотримуватись норм європейського законодавства щодо соціальних та екологічних стандартів. Норми українського законодавства уніфіковані з європейськими нормами. Тож для об'єктів аквакультури з продуктивністю 10 тонн і більше на рік застосовується оцінка впливу на довкілля (ОВД). Також ОВД потрібна, якщо інтенсивна аквакультура вирощується на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їхніх охоронних зонах.

Згідно з законом, інтенсивна форма аквакультури — організаційно-технологічна форма рибогосподарської діяльності у сфері аквакультури, за якої вирощування об'єктів аквакультури здійснюється з ущільнених посадок з інтенсивною штучною годівлею комбікормами, збалансованими за складом відповідно до біологічних потреб конкретних гідробіонтів, та іншими кормами з високою поживністю.

Доповідач навів законодавчі норми, які можуть знадобитися при підготовці документів з ОВД. Це, зокрема, Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», Постанови КМУ №824 від 14.09.2020, №989 від 13.12. 2017, №1010 від 13.12.2017, №1026 від 13.12.2017, а також накази Мінприроди (Міндовкілля) №182 від 30 травня 2018, №117 від 03.09.2020, №193 від 15.03.2021.

Чи не найцікавішою на форумі була доповідь голови ФГ «Лиманськ» Олександра Бритвина, яка стосувалася рибно-кавунової сівозміни.  Фермерське господарство працює на ставковому фонді 144 га, з них два по 70 га — це вирощувальні ставки і 4 га — зимувальний. Водойми глибиною 1 м можна повністю осушувати, вода береться примусовою накачкою з Дніпровського лиману. За словами фермера, подібні господарства стикаються з низкою проблем: витрати на електроенергію, боротьба з очеретом, обсипання і ремонт меліоративних мереж, значна ціна на комбікорми. Відтак господарства, збудовані за такими самими проєктами,  сьогодні на Херсонщині не можуть працювати рентабельно. Однак «Лиманське» — прибуткове. Секрет ефективності рибного господарства у… кавунах. Рибно-кавунова сівозміна виглядає так: перший рік на одному зі ставків вирощується риба, на другому, осушеному, в рік ростуть кавуни; наступного року поля, чи-то ставки, міняють місцями — така собі сівозміна.

«Вологоємність ґрунту величезна, мулові відкладення прекрасно розпорошені по всьому полю», — назвав доповідач переваги такого господарювання, зазначивши, що саме кавуни вони обрали через кліматичні умови, піщані ґрунти і близькість до моря, однак можливо вирощувати за такою технологією і, наприклад, овочі. Витрати на підготовку ставка до зариблення, за словами аграрія, аналогічні витратам на агротехнології при вирощуванні кавунів. Причому кавуни в господарстві вирощують органічно сертифіковані.

Така технологія дає змогу боротися з активним мулом, а також з очеретом. «Ми використовуємо цю технологію вже 7 років. На одному зі ставків заростання очеретом становило близько 60%, на сьогодні ж довели цей показник до норми 10%. При цьому витрат — нуль. Очеретокосарки всі продали. Хвороб також нуль», — говорить О. Бритвин. Також ця технологія дозволяє боротися з щитнем, який активно поїдає ікру риб, шляхом культивації сухого ложа ставка.

Незвична технологія дала ще один неочікуваний ефект: люди радо приїжджають подивитися на таке диво і скуштувати рибний кавун, тож довелося розвивати ще один напрямок діяльності підприємства — туризм.

У господарстві продовжують експериментувати, адже всі описані на початку проблеми збереглися на зимувальному ставку. За словами доповідача, цього року заселили туди прісноводну креветку, зараз очікують на результати.

Олег Габуда, керівник господарства «Карпатський водограй», працює на 170 га, з яких понад 136 га становлять озера. Це повносистемне господарство, яке вирощує рибу від ікринки до товарної кондиції. Вода до всіх водограївських ставків подається самоплином, для чого збудували дамбу, піднявши рівень річки на три метри і зробивши обхідний канал, щоби до кожного ставка була незалежна подача і незалежний злив. Наявні всі категорії рибницьких ставків: нерестові, вирощувальні, зимувальні, нагульні, маточні, карантинні. Цього року добудували інкубаторний цех і установку замкненого водопостачання — басейн для підрощування личинки, що дало змогу вже на початку травня отримати личинку коропа.

У господарстві ведеться і наукова робота: виводяться внутрішні типи коропа шляхом схрещування, щоби вести селекцію. Це надважливе питання, адже темпи росту риби в Україні дуже невеликі. Оскільки «Карпатський водограй» є селекційним господарством по амурському сазану (дикому коропу), тут проводять схрещення його з коропом, оскільки такі гібриди краще вибирають корми і здоровіші за свійську рибу, яка часто хворіє. За 4-5 років керівник планує виростити ідеальну породу, адже гібриди з сазаном, хоча і витриваліші, показують менші темпи зростання.

В Україні дуже мало рибних господарств, які легально вирощують осетра — тут все цілком законно, вирощують осетра і стерлядь. Годують екологічно чистими кормами, які самі виробляють і гранулюють.

На базі цих дослідів пишуться численні наукові роботи.

Господарство не лише вирощує рибу на продаж, а й запрошує туристів і рибалок відпочити. До відпочинку тут підійшли з західним розмахом — наявні туристична база, ресторан на 350 місць, готель та навіть дитячий ресторан.

В якості заключного слова спікер навів таку пораду: «хто має водні об'єкти, водоймища, зробіть собі рибалочку. Платна риболовля — дуже хороший дохід. Щоб ви розуміли, через риболовлю я пропускаю 10 тонн коропа на рік, щуки — 5 тонн. Мені не потрібно їздити і шукати клієнтів — люди самі приїжджають, ловлять і купують. Охочі порибалити платять за видовище і враження, тож дайте їм це».

Віктор Безсмертний, керівник рибного напрямку АРК «Придунайська Нива» з Одещини, працює в одному з найбільших рибних господарств України.

Рибне господарство складається з двох напрямів — озера площею 6,5 тис. га і повносистемне ставкове господарство на 1100 га. Цього року було повністю реконструйовано інкубаційний цех, зведений іще в 1960-х роках, що обійшлося у 7,5 млн грн. У господарстві «на рибі» працює 160 осіб. Упродовж 2019-2020 років отримали щороку 200 тонн рибопосадкового матеріалу коропа і рослиноїдних. Цьогоріч планують вийти на 300 тонн і отримати 150 тонн товарної риби з нагульних ставків.

Серед цікавинок: є перспективи вирощування жаби їстівної, адже колись південь Одеської області, Бессарабія славилися саме її культивуванням і експортним поставками (як можна здогадатися, до Франції). Також цього року в інкубаційному цеху запустили лінію з вирощування осетрових.

Доповідач назвав проблемою відсутність маточного поголів'я риб в Україні. «Я вже другий рік займаюся пошуком чистих ліній для відновлення маточного поголів'я. Наразі 98% маточного стада, яке завозиться в Україну, заходить нелегально, контрабандою. І виникає проблема, як його потім легалізувати. Але якщо ми не будемо виходити на чисті лінії, вести селекцію, можна буде ставити хрест на українській аквакультурі, бо будемо вкладати колосальні гроші в годівлю з нульовою рентабельністю», — сказав він.

Павло Мороз

 

* Проєкт Європейського інвестиційного банку «Основний кредит для аграрної галузі — Україна» спрямований на підтримку та створення ланцюгів доданої вартості в галузях виробництва олійних, зернових культур, продуктів аквакультури та рибальства, модернізацію підприємств малого і середнього бізнесу, а також державних установ та служб.

Серед цілей проєкту — надання підтримки та консультацій банкам-посередникам, включаючи комерційні банки та сільськогосподарські лізингові компанії, що надають кредити малим та середнім підприємствам та компаніям із середнім рівнем капіталізації в аграрному секторі та допомога з ідентифікацією, підготовкою заявки на субкредитування, підтримкою захисту заявок у банках-партнерах та реалізацією відповідних інвестиційних проєктів.