ОЛІЙНІ КУЛЬТУРИ 2021: ДОСВІД, ПРОГНОЗИ, ІНВЕСТОРИ

Третій форум «Олійні культури 2021: технології, логістика, переробка», започаткований проєктом ЄІБ Технічної допомоги на підтримку впровадження операції «Основний кредит для аграрної галузі — Україна», днями пройшов у м.Дніпро. У рамках проєкту заплановано провести низку регіональних форумів, присвячених темам зберігання та переробки зернових, олійних культур, систем зрошення, експорту та розвитку аквакультури та рибальства в Україні.

Проєкт Європейського інвестиційного банку «Основний кредит для аграрної галузі — Україна» спрямований на підтримку та створення ланцюгів доданої вартості в галузях виробництва олійних, зернових культур, продуктів аквакультури та рибальства, модернізацію підприємств малого і середнього бізнесу, а також державних установ та служб.

Серед цілей проєкту — надання підтримки та консультацій банкам-посередникам, включаючи комерційні банки та сільськогосподарські лізингові компанії, що надають кредити малим та середнім підприємствам та компаніям із середнім рівнем капіталізації в аграрному секторі та допомога з ідентифікацією, підготовкою заявки на субкредитування, підтримкою захисту заявок у банках-партнерах, та реалізацією відповідних інвестиційних проєктів.

Нинішній форум, як випливає з назви, був присвячений олійним культурам і їхньому потенціалу в Україні.

* * *

Виступ Клемента Куссенса з «Агро КМР» був насамперед цікавий окремим прикладом того, хто ж саме інвестує в аграрний сектор України. Рік заснування «Агро КМР» — 2006-й. Компанія починала працювати в Україні на 2220 га з 8 працівниками і інвестиціями у понад EUR 2 млн. Інвестори — 4 французькі аграрії, які працюють майже такій самій площі ріллі у Франції. За роки роботи в Україні компанія розширила свій земельний банк до 20,66 тис. га, складські потужності становлять дещо менше 50 тис. т зерна, розпочалося будівництво елеватора на 17,5 тис. тонн одночасного зберігання і залізничної гілки на 850 м. Зараз тут вирощують ріпак, горох, соняшник, пшеницю, ячмінь, сорго. В господарстві використовується технологія strip-till.

Представник компанії «Агро-Союз» Едуард Романьков розповів про досвід вирощування соняшнику за технологією no-till, яка застосовується для виробництва всіх основних сільгоспкультур. Обрати no-till підштовхнула економічна доцільність — на початку діяльності не хотілося дуже багато витрачати на рослинництво, з іншого боку, відіграли роль мінливі кліматичні умови, а no-till дає змогу якщо не нівелювати, то мінімізувати ризики: накопичувати вологу, протистояти водним і вітровим ерозіям.

Також він зауважив, що no-till дозволяє мінімізувати внесення міндобрив і ЗЗР, які щороку дорожчають.

Щодо технології, зауважив він, зберігати вологу допомагають пожнивні рештки. Інше питання, як в них правильно висівати насіння, щоб отримувати гарні сходи, але на цей час вже розроблено достатньо технологічних прийомів і вироблена значна кількість сільгосптехніки.

Хоча культури-попередники під соняшник традиційно поділяють на хороші і погані, вирощувати його можна після різних попередників. «Коли ми робимо ротації у сівозміні, слід розуміти, з якими проблемами ми можемо зіштовхнутися. І якщо ми маємо засоби управління цими проблемами, тоді цілком можливо вирощувати і за поганими попередниками. Однак попередник це один із найбільш важливих факторів, який дає змогу мінімізувати витрати на вирішення проблем», — сказав доповідач.

Серед хороших попередників він назвав озиму пшеницю, ярий ячмінь, кукурудзу, зернові бобові, яру пшеницю. Серед поганих: соя, горох, ріпак, соняшник, квасоля, томати. Після цих культур слід очікувати таких захворювань, як фомоз, біла і сіра гнилі, склеротініоз, кореневі гнилі, а також значного розповсюдження заразихи соняшникової. Ще одна група поганих попередників — це буряки, багаторічні трави, суданська трава, які мають глибоку кореневу систему і призводять до підвищеного виносу поживних речовин і вологи з ґрунту.

Також він звернув увагу присутніх, що слід зважати на те, що строки сходу насіння за технології no-till значно відрізняються від таких за традиційної технології: так, за середньодобової температури повітря 10°С — це 25 днів, а за 24°С — 7,7 днів, що примушує переглянути строки висіву культури. Важлива і глибина висіву. Згідно з наведеним доповідачем графіком, за глибини заробки 3 см схожість становить 100%, а вже на 6 см падає до 80%. «Наприклад, посіяли соняшник на 6 см, оскільки женемося за вологою, то вважайте, що 20% врожаю вже втратили, no-till дає змогу не хвилюватися за втрату вологи за рахунок великого покриву ґрунту», — сказав Е. Романьков.

Серед доволі амбітних планів компанії взагалі відійти від використання мінеральних добрив при вирощуванні соняшнику і використовувати ті поживні речовини, які є в ґрунті.

Керівник ТОВ «Гермес» Олександр Любович розповів, що у роботі з соняшником він надає перевагу сингентівським гібридам, оскільки вони більш стійкі до хвороб. З досвіду сусідніх господарств доповідач виділив гібриди «Євраліс», які дають змогу отримати 35-40 ц/га без застосування гербіциді. Щодо гібридів «Лімагрейн» зазначив, що вони дають високу врожайність, проте водночас дають рихлу шляпку з вологістю 5-7% і при збиранні втрачається частина врожаю.

Серед проблем у вирощуванні соняшнику він назвав якість посівного матеріалу. Усі вищеназвані компанії, за словами доповідача, «завозять нам насіння не завжди каліброване». Це унеможливлює точне висаджування за науково рекомендованими нормами.

Павло Волошин, представник ТОВ «Фрегат», розповів про новинки, що запроваджуються на цьому потужному вітчизняному підприємстві з виробництва зрошувальної техніки. Зокрема, впроваджено систему дистанційного керування та моніторингу Fregatsmart, за допомогою якої віддалено з планшета чи смартфона можна керувати зрошенням, бачити дані про стан машини тощо. Система дає змогу керувати нормою внесення вологи, а також до системи може підключатися модуль, який робить прогноз необхідних норм внесення вологи під різні культури. Також модуль дозволяє спостерігати  теперішній стан вологості ґрунту на різних глибинах.

За його словами, компанія провела дослідження економічного ефекту від застосування зрошення, використовуючи дані своїх клієнтів. Так, чистий додатковий дохід від зрошення на 1 га сої становить $620 — це усереднені дані по кількох підприємствах Херсонської області. Для соняшника — це $502, для кукурудзи — $519.

Представник ТОВ «НПО Сортувальні машини» Михайло Мельник розповів, що сміття від переробки соняшника становить в Україні близько 700 тис. тонн на рік. І щороку українські підприємці його викидають або спалюють. Для аграріїв це сміття, з якого вичавили все що можна.

Проте в так званому «смітті» все одно залишається до 70% корисної фракції (подрібнене зерно, ядро, крупка, олійний пил). Вміст олійної домішки у ньому становить близько 40%, а вміст олії в олійній домішці — 35%.

За підрахунками компанії, розмір втрат через відсутність культури сортування сміття та необхідного для цього обладнання з очищення сільгоспкультур в Україні становить 2-3% валового збору. Таке обладнання, за словами доповідача, окупається за 3-4 місяці.

Валерій Влас із Kernel розповів про логістичні рішення компанії. Зокрема, про проєкт Transithub, який покликаний боротися з чергами перед вивантаженням зерна. Такі черги це проблеми не лише для підприємства і водіїв, а й для мешканців населених пунктів, де знаходяться заводи або елеватори, а також для учасників дорожнього руху. Крім того, це неефективне використання транспорту і додаткове забруднення довкілля.

Transithub — це онлайн-платформа, яка надає замовнику і заводу інформацію про проходження продукту, упрозорює чергу. По суті, платформа пов'язує замовника, водія і переробника, щоб вони за допомогою кращої координації дій скоротити простої транспорту. Наприклад, можна пройти перевірку заповнення ТТН віддалено за допомогою відправки фото документів, що вже значно економить час.

Консультант з агрономії асоціації «Дунайська соя» Микола Биков розповів про технологічні аспекти вирощування сої на прикладі кліматичних викликів останніх років. За його словами, потенціал сої як олійного, харчового і кормового продукту — дуже значний. Площі під нею в Європі з 2011 до 2020 року практично подвоїлися — з 2,2 млн га до 4 млн га, а у середньостроковій перспективі зростуть ще до 6 млн га. Триває і збільшення врожайності сої. Ці дві тенденції так само стосуються України. 33% європейської сої вирощується в Україні.

Водночас кліматичні зміни призводять до того, що кліматичні зони зміщуються на північ. «Це і добре, і погано. Південь стає більш ризикованим, але Поліська зона — більш сприятливою. Тобто соєвий пояс у нас піднімається вище по всіх регіонах», — пояснив доповідач.

Відтак аграрії потребують змін технологій вирощування сої. Зокрема, це правильний підбір сортів: у зонах із підвищеним ризиком повітряної посухи потрібно орієнтуватися на сорти, що мають короткий період вегетації (90-110 днів). Вони можуть бути не такими врожайними, але менш ризикованими. Також це підбір більш посухостійких сортів.

Серед інших рекомендацій збереження зимової та весняної вологи, боронування шлейфовою бороною. При цьому забезпечити найшвидше закриття поверхні ґрунту з міжряддями 15-12,5 см, що дасть зменшення випаровування вологи. Також слід пам'ятати, що соя не любить конкуренції з бур'янами, у чому може допомогти міжрядне рихлення. Також важливі знищення ґрунтової кірки і зменшення ущільнення ґрунту.

Попервах дивним на олійному форумі видався виступ Дмитра Христенка — експерта з аквакультури та рибальства проєкта «Технічна допомога на підтримку впровадження операції «Основний кредит для аграрної галузі — Україна».

За його словами, Україна виготовляє основні інгредієнти кормів для будь-яких видів риб. Але ми продаємо їх за кордон, а там купуємо готові корми для риб.

Споживання риби в Україні збільшується, причому на фоні зменшення чисельності населення. З 2016 по 2019 рік маємо приріст у 100 тис. тонн на рік зі споживанням на особу близько 13 кг на рік. Проте все одно значно не дотягуємо до рекомендованої ФАО річної норми у 21,5 кг на людину. 

Водночас у олійників є багато побічних продуктів виробництва, які можуть використовуватися на комбікорми для риби. Це шроти, жирні кислоти, макухи, повножирове рослинне протеїнове борошно, частково знежирене рослинне протеїнове борошно, знежирене рослинне протеїнове борошно, фосфатидні концентрати. 

За рахунок введення продуктів переробки олійних культур у виробництво комбікормів для риби можна зменшити конверсію кормів, підвищити їхню засвоюваність та поживність тощо. Також у виробництві комбікормів для риби можна використовувати шроти, які не застосовуються у тваринництві (наприклад, шрот із рицини чи ріпаку — тут є технологічні обмеження, але в принципі це можливо).

Серед переваг використання продуктів переробки олійних культур у виробництві комбікормів для риби — це створення доданої вартості, доволі широкий попит, наявність вітчизняних виробників технологічних ліній і їхня відносна дешевизна. Певна частина з цього обладнання підходить також і для виробництва комбікормів для худоби і птиці.

Світлана Киричок з ІА «АПК-Інформ» зазначила, що цього року в Україні очікується значний приріст у виробництві олійних культур. За даними агентства, під олійними культурами в країні зайнято 9,3 млн га, що практично на рівні минулого сезону. Але через значно сприятливіші погодні умови очікується більш висока врожайність і, відповідно, більше виробництво — на рівні 23 млн тонн.

Соняшник очікується на рекордному рівні виробництва — 16,7 млн тонн, площа під ним також рекордна — 6,8 млн га. На даному етапі формуються ціни на новий урожай на рівні 15-16 тис. грн за тонну. Це набагато вище за минулий сезон (11-12 тис. грн на цей час), при цьому соняшник подорожчав найбільше за інші культури. Експорт очікується на рівні 0,26 млн тонн, експорт олії у сезоні 2021/2022 — на рівні 6,8 млн тонн.

Ріпак, попри зменшення посівних площ (20%), показав зростання врожайності через сприятливі погодні умови (26-27 ц/га). Виробництво очікується на рівні 2,7 млн тонн (+3%). Експорт прогнозується на рівні 2,38 млн га. Основний вплив на ціни на цьому ринку спричиняють дедалі зростаючі світові ціни.

«Ціна на ріпак в Україні може зростати доти, доки не буде насичений світовий ринок», — спрогнозувала аналітик. Основний покупець українського ріпаку — ЄС, який не покриває свою потребу в даній культурі, тому попит на вітчизняний ріпак буде високим. Прогноз експорту ріпакової олії на 2021/2022 МР становить 0,16 млн тонн (+52%! до минулого сезону).

Олександр Дуда з Асоціації виробників амаранту розповів, що з амаранту в Україні виготовляють вже безліч продуктів. Зокрема, олію, борошно, шліфовану крупу, пластівці — це така продукція, що виробляється з органічними сертифікатами. Але це лише документально оформлена органічна продукція. Як наголошує О.Дуда, де-факто, 90% амаранту в Україні вирощується без використання хімічних ЗЗР.

А неорганічної продукції і не злічити: це хлібобулочні, кондитерські та макаронні вироби,  фармацевтичні препарати  та косметичні засоби, йогурти, горілчані вироби, корми для риб та тварин, екстракти, чаї, трав'яні гранули тощо.

Амарант у харчовому і лікувальному плані цікавий насамперед наявністю сквалену — речовини, що була виявлена 1916 р. у печінці акули. За результатами експериментальних і клінічних досліджень, сквален, що міститься в олії з амаранту, має позитивний вплив на ліпідний обмін. Під дією сквалену відзначене зниження вмісту холестерину в крові. Але сквален насамперед цікавий фармацевтам і косметичній галузі.

Проте і для харчової промисловості амарант має свої переваги. Ця культура багата на білки — 13-18% без глютену, а також важливі мінеральні речовини: калій, магній, марганець, фосфор, кальцій, фосфор, цинк, залізо тощо.

Для виробничників амарант цікавий тим, що це дуже посухостійка культура, транспіраційний коефіцієнт якої становить близько 270, що можна порівняти лише з зерновим сорго. Також ця культура є чудовим меліорантом і сприяє розсоленню ґрунту.

Валовий збір зерна амаранту у світі за останнє десятиліття зріс у 100 разів. Учені називають його зерном XXІ століття, оскільки за кількістю поживних речовин воно значно випереджає пшеницю та жито.

В Україні амарантом засіяно зовсім незначні площі — на 2021 рік це близько 3 тис. га. Це, звісно, якщо порівнювати з традиційними сільгоспкультурами. Проте динаміка зростання вражаюча — 2017 року було під амарантом в країні було зайнято лише 250 гектарів землі.

Доповідач навів кілька економічних моделей щодо вирощування, переробки і реалізації амаранту за отримання щонайменше 2 т/га. Та, за його словами, це лише середня планка врожайності, можна отримати і вдвічі більше, адже потенціал сортів, вирощуваних в Україні, становить до 5 т/га. Так, зазначив промовець, реалізація товарного насіння принесе власнику 1800 $/га, переробка зерна на борошно — 2700 $/га, переробка зерна на олію, реалізація олії та борошна з макухи — 3700 $/га, переробка вегетативної маси на травне борошно — 3000 $/га, екстракція трав'яної гранули — 18000 $/га тощо.

Як резюмував О. Дуда, в Україні амарант зараз є високорентабельною нішевою культурою, яку вигідно вирощувати і яка є відмінним попередником у сівозмінах.