Статті

ГРЕЧКА ТА ПРОСО: ВІТЧИЗНЯНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЗРОСТАННЯ

Гречка і просо — цінні сільськогосподарські культури, традиційні для України як у виробництві, так і споживанні.

Екологічно чистий продукт — гречка, не лише смачна і поживна, вона наповнює людину життєвою енергією і покращує наcтрій та водночас є цінним дієтичним продуктом. Відтак японці вважають її національним зерном, як і українці. Невибаглива до родючих ґрунтів, донедавна гречка була ледь не в кожному вітчизняному господарстві як страхова культура. Вона є цінним медоносом, гречаний мед заслужено цінується за харчові і лікувальні властивості.

Українці звикли до популярності гречки, і щоразу з її подорожчанням у ЗМІ здіймається хвиля обурення, а чиновники обіцяють терміново вжити невідкладних заходів. Сільгоспвиробники ж бачать ситуацію з іншого боку: ціни сильно піднімати не можна, бо не куплять, а працювати у збиток ніхто не буде. Тому, на жаль, гречкосіяння в Україні скорочується: з 712 тис. тонн 2001-го до очікуваних цьогоріч лише 100 тис. тонн. Однак потенціал гречки набагато більший і щодо врожайності, і щодо рентабельності.

Щодо проса — його цінність, окрім харчової, полягає у можливих пізніх строках сівби, що робить його незамінною культурою для пересіву загиблої озимини. На користь проса — невибагливість до умов вирощування, мала потреба вологи (безумовний плюс в умовах змін клімату), стійкість до шкідників і хвороб. Також просо як сировина використовується в різних галузях, тому попит на нього є завжди.

Вітчизняні науковці в системі Національної академії аграрних наук здатні запропонувати достатню кількість продуктивних сортів проса і гречки, які відповідають найрізноманітнішим вимогам господарників. Відтак, як розкрити потенціал цих двох культур на вітчизняних ланах, щоб задоволеними залишилися виробники, науковці, і, головне, споживачі, йшлося на тематичному форумі «Українські крупи: гречка та просо», який відбувся 3 серпня у Виставково-інноваційному центрі НААН у с. Ксаверівка Друга на Київщині і зібрав близько пів сотні учасників.

Виставково-інноваційний центр НААН, де проходив форум «Українські крупи: гречка та просо», міститься на базі ДП ДГ «Саливонківське» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН. Господарство займається впровадженням наукових розробок учених Академії у виробництво. В основному в господарстві вирощують добазове і базове насіння сортів і гібридів вітчизняної селекції. Господарство обробляє 3 тис. га землі. Тут вирощують озиму пшеницю, кукурудзу, соняшник, гречку і ярі зернові культури. Цього року у зв'язку з великим попитом на гречку посіяли нею близько 300 га на насіння для продажу. У «Саливонківському» працює близько 110 фахівців із гідним рівнем заробітної плати та соцпакетом. Господарство рентабельне. Окрім насіннєвих посівів (близько 40% площ) тут займаються виробництвом високоякісного товарного зерна.

Основна мета Виставково-інноваційного центру НААН — показати досягнення української селекції численній кількості аграріїв. На порівняно невеличкій площі тут розташовано 56 сільгоспкультур і понад 1000 їхніх сортів і гібридів, створених науковцями інститутів Академії — щоби кожен охочий міг оцінити на власні очі і на дотик генетичний потенціал вітчизняних розробок. З метою якнайширшого залучення виробників тут щороку проводиться близько 10 тематичних днів поля.

«Фермери не хотіли сіяти гречку, тому що в  останні 3-4 роки вона була не в ціні. Коли ж зараз ціна доходить до 20 тисяч, всі кинулися, а вітчизняного посівного матеріалу майже немає», — говорить про важливість нинішнього заходу директор господарства «Саливонківське» Валерій Фурман.

Директор ННЦ «Інститут землеробства» Віктор КАМІНСЬКИЙ і директор ДП ДГ «Саливонківське» Валерій ФУРМАН
Директор ННЦ «Інститут землеробства» Віктор КАМІНСЬКИЙ і директор ДП ДГ «Саливонківське» Валерій ФУРМАН

Про цінові коливання на ринку гречки та їхній негативний вплив на вирощування цієї культури в Україні розповів директор Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків, академік НААН Микола Роїк. За його словами, виробники, переробники і науковці повинні об'єднатися у певний кластер, щоб усі були зацікавлені у виробництві цього важливого продукту. І водночас, щоб ціни на нього в магазині були доступні для споживача.

Начальник Департаменту аграрного розвитку Мінагрополітики Ігор Віштак ознайомив присутніх з нинішнім станом на полях і можливостями держпідтримки щодо круп'яних культур.

За даними Держстату, під урожай 2021 року посіяно 84 тис. га гречки, що на рівні минулого року. Загальна пропозиція зерна при цьому має скласти 148 тис. тонн, внутрішнє споживання становить 126 тис. тонн. Виробництво гречки по всіх категоріях господарств прогнозується на рівні 100 тис. тонн. Експорт може скласти 7 тис. тонн, імпорт — 25 тис. тонн.

З просом ситуація менш втішна, проте внутрішній ринок забезпечений. Посіяно 78 тис. га, що вдвічі менше показника минулого року. Проте чиновник пояснив, що 2020 року показник 160 тис. га під просом був досягнутий через значний пересів цією культурою після нетипової весни, коли загинуло багато посівів. За експертними оцінками, загальна пропозиція проса 2021/2022 маркетингового року має скласти 159 тис. тонн при внутрішньому споживанні 81 тис. тонн. Виробництво проса цього року по всіх категоріях господарств має скласти 160 тис. тонн. За попередніми даними, експорт зерна проса може становити 78 тис. тонн, імпорт — 1 тис. тонн.

Також він зазначив, що Мінагрополітики розробило Порядок використання коштів, передбачених у Держбюджеті для підтримки агровиробників шляхом виділення бюджетних субсидій з розрахунку на одиницю оброблених угідь. Наразі документ перебуває на затвердженні у Кабміні. Чиновник сподівається на прискорене його затвердження. Згідно з порядком, субсидії надаються на безповоротній основі у розрахунку на 1 га оброблюваних угідь, де вирощуються гречка, жито, просо та овес, за виключенням післяукісних посівів. Розмір субсидії — до 5 тис. грн на 1 га, але не більше ніж 300 га на одне господарство. 

Сергій Громовий, який представляє Міжнародну асоціацію гречки (а є в нас і така!), розповів, що лише 24 країни світу вирощують гречку. В цілому у світі виробляється 2-2,5 млн тонн гречки, виробництво її поступово скорочується — це не лише українська тенденція. І деінде закупити її у великих обсягах просто неможливо, тому вітчизняні аграрії вимушені вирощувати цю культуру. Українці зазвичай посідали третє місце у світі за обсягами її вирощування, наразі ж ми боремося за 4-5 місця.

Головною проблемою для гречкосіїв він назвав низьку врожайність цієї культури. Єдина країна, що спромоглася досягнути високої врожайності у 3 т/га — це Франція. Решта країн вирощують на рівні 0,5-1 т/га, тобто в цілому як і по Україні. «Якби нам вдалося підняти врожайність хоча б вдвічі, проблеми з гречкою би зникли, і вона би перетворилась на стабільно рентабельну культуру, не зазнаючи таких цінових коливань, як зараз», — сказав він. Щодо реальності такого збільшення, то маємо реальний приклад — соняшник, який 20 років тому ми збирали по 1 т/га, а нині стабільно отримуємо на рівні 2,5 т/га.

Ще одна проблема виробників гречки — скорочення споживання населенням цієї культури. З норми споживання 6,8 кг крупи на рік середньостатистичний українець «виконує» лише 2-2,5 кг. «При такому споживанні немає надії вийти на обсяги 20-річної давнини, коли ми ще засівали 550 тис. га. Наш потенціал, планка, до якої ми маємо прагнути — це 400-500 тис. тонн, який зможе забезпечити і рекомендоване споживання, і експортний потенціал», — сказав С. Громовий.

Директор ННЦ «Інститут землеробства НААН», доктор сільськогосподарських наук, професор, академік НААН Віктор Камінський у своєму виступі зазначив, що сьогодні існує значна кількість напрямків використання проса, які роблять цю культуру економічно вигідною для вирощування. Це не лише звичне нам харчове споживання пшона, але і, наприклад, виробництво з нього спирту та біоетанолу, адже сьогодні виробництво спирту з проса набагато вигідніше, ніж з інших культур: крохмальні зерна проса найдрібніші з усіх зернових культур (для порівняння: 9 мкм у проса і 27 мкм у пшениці), у них більша площа поверхні на одиницю маси зерна, що зумовлює більш активну ферментацію під час бродіння. До того ж амілопектин активніше гідролізує крохмаль до низькомолекулярних сахаридів, що сприяє більшому на 10% виходу спирту з одиниці маси зерна порівняно із звичайним крохмалем. Просо — це і дієтичне харчування, і корм для декоративних птахів і тварин, і кормова культура для сільського господарства, і сировина для хімічної промисловості. І під кожне з цих напрямів застосувань в Інституті землеробства створено відповідний сорт.

Фізіологічні особливості проса надають йому низку цінних переваг. Зокрема, ця культура споживає мало води. Для проростання насіння просу необхідно лише 25% води від маси насіння. І особливо актуальним у зв'язку з цим просо може стати на півдні України. «Просо — це сільгоспкультура сучасності і майбутнього», — наголосив В. Камінський.

Просо — одна з найстійкіших не тільки серед круп'яних, але й серед всіх зернових культур за ступенем посухостійкості та протистояння запалам. Особливо добре просо переносить посуху на початку свого розвитку. Просо є добрим попередником для інших культур в сівозміні тому, що після нього ґрунт залишається чистим від бур'янів та із значною кількістю поживних речовин. Перевагою проса є й те, що порівняно з іншими культурами воно менше потерпає від хвороб та шкідників.

(Докладніше про просо можна прочитати у матеріалі СІЙ ПРОСО — НЕ ХОДИТИМЕШ БОСО! КРАЩІ ВІТЧИЗНЯНІ СОРТИ І ТЕХНОЛОГІЇ ВІД ННЦ «ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААН», — «Агропрофі», №27 від 25 вересня 2020 року — прим. ред.)

Голова Аграрного Союзу України Геннадій Новіков акцентував на тому, що аграрії конче потребують наукового супроводу від учених-селекціонерів. Зокрема, зазначив він, можлива така форма співпраці, коли фермер би платив науковим закладам за консультації. 

Україна входить до ТОП-5 експортерів меду, виробляючи, за різними даними, від 75 до 100 тис. тонн меду. Про це розповів  директор ННЦ «Інститут бджільництва імені П. І. Прокоповича» Володимир Постоєнко. При цьому в основному експортний потенціал складає соняшниковий мед, який має найнижчу ціну. З гречаним медом і виробники, і країна отримували б більший зиск. Але останніми роками намітилася тенденція до скорочення його виробництва. Причина — різке зменшення площ під цією культурою.

Вітчизняні сорти, наголошує вчений, належать переважно до ентомозапильних (які запилюються комахами — прим. ред.) — а ми все далі і далі від них відходимо. Водночас урожайність і якість насіння напряму залежать від запилення комахами. Причому до 90% гречки запилюється саме бджолами, а залишок — іншими комахами.

Також гречаний мед — один із найкращих серед монофльорних. Він має колір темного чаю, іноді з червонуватим відтінком, сильний аромат. Смак гострий, солодкий, трохи пекучий, його не сплутаєш ні з яким іншим сортом меду — він унікальний (при споживанні залишає відчуття лоскотання в горлі). Гречаний мед має найбільшу кількість мікроелементів серед усіх сортів меду, що забезпечує його лікувальні властивості.

Директор і співзасновник компанії ТОВ «Білоцерківхлібпродукт» Іван Шилов у виступі пошкодував, що в Україні не розуміють стратегічності такої сільгоспкультури, як гречка. «10 років тому нам не було рівних в Європі за постачаннями крупи гречаної, не зерна. Завдяки недалекоглядності прем'єра Азарова ми безкоштовно віддали свої ринки росіянам і полякам, коли уряд заборонив експорт гречки з України. Більшої дурниці для нас ще ніхто ніколи не робив», — сказав він, описавши ситуацію, коли доводилося розвантажувати вантажівки за вже укладеними контрактами через заборону експорту. Це значно вплинуло на імідж українських виробників в очах бізнес-партнерів. Нагадаємо, 2011 року на фоні подорожчання гречки уряд різко обмежив її експорт і навіть взявся імпортувати з Китаю. Гречка зрештою «просіла» у супермаркетах у ціні, і багато виробників добряче замислилися щодо доцільності її вирощування.

За словами І. Шилова, «сьогодні склалися такі економічні умови, коли нам цією культурою абсолютно невигідно займатися». Підприємство займається і виробництвом, і переробкою гречки, але довелося скоротити і посіви, і переробку. Серед причин: дуже високі ціни на виробництво і накрутки торговельних мереж. На його думку, варто було б запровадити соціальні магазини чи відділи, де будь-які верстви населення могли б купити гречану крупу за прийнятною ціною.

Аграрії і не проти вирощувати гречку, але вона наразі не високорентабельна культура, говорить голова СП «Глорія» Станіслав Козлов. Додає клопоту і відкриття ринку сільськогосподарської землі, наслідки якого слід брати до уваги при плануванні посівів. У гонитві за землею великі структури пропонують кращі умови за оренду. Попри діючі наявні договори оренди, дрібному виробнику слід домовлятися з орендодавцями і піднімати орендну плату, натомість зменшуючи низькомаржинальні культури у сівозміні. «І вже на гречці я не витягну тієї орендної плати, щоб і господарство розвивати, і з людьми розрахуватися, і селу допомагати. Без допомоги держави діла не буде», — зазначив аграрій. Та й допомога держави не така вже приваблива, як її змальовують чиновники. Адже за кожну копійчину контролюючі органи (включно з СБУ, хоча до чого б тут вони?) висмокчуть з господарника будь-яке бажання зв'язуватися з державною підтримкою.

ГРЕЧКА

Після пленарної частини відбувся огляд посівів. Сорти гречки, оригінатором яких є ННЦ «Інститут землеробства НААН», презентував Петро Каражбей, завідувач лабораторії селекції і насінництва гречки, кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник, практикуючий селекціонер гречки із багаторічним стажем. Він зауважив, що всі сорти поділяються на два типи: детермінантні та індетермінантні. Створення детермінантних сортів — це сформований напрям у селекції гречки. Такі самі сорти користуються попитом у Словенії та Японії. Спрямування в селекції гречки на детермінантність було спричинено потребою окультурення габітусу рослини, пристосуванням його до культурного моновидового ценозу для забезпечення зростання врожайності за інтенсифікації засобів обробітку. Детермінантність характеризується завершеністю росту пагонів, які закінчуються одиночною китицею. Це означає, що посіви достигатимуть практично одночасно. Ця ознака запобігає стеблуванню пагонів, підсилює репродуктивну функцію, підвищує дружність дозрівання й стійкість до вилягання рослин. Значною перевагою сортів гречки Інституту науковець назвав те, що всі подані на державне сортовипробування — районовані.

Науковцями ННЦ «Інститут землеробства НААН» 2014 року зареєстровано сорт гречки їстівної Ольга, єдиний детермінантний у лінійці сортів Інституту.

Сорт належить до різновидності алята, як і всі сорти селекції Інституту землеробства. Біологічна врожайність становить на рівні 2,8-3,2  т/га. Сорт середньостиглий, вегетаційний період 70-74 доби. За висотою стебла (80-85 см) належить до середньорослих. Стійкий до вилягання, осипання, основних фітохвороб гречки. Сорт Ольга цінний за якістю зерна. При цьому маса 1000 зерен становить 28 г, вирівняність насіння — 85-88%, вихід крупи — 74%, вміст білка — 14,7-15,1%. Рекомендований для вирощування в зонах Полісся, Лісостепу.

В індетермінантних сортів гречки висота рослин практично необмежена, що спричиняє недружнє достигання. Однак при цьому недетермінантні сорти дають підвищений медозбір із посівної площі, оскільки забезпечують подовжений період цвітіння. До таких сортів гречки належать описані нижче.

Сорти Українка (1997 р.) та Антарія (2002 р.) давно набули популярності серед виробничників своїми господарськими цінними ознаками. За тривалістю вегетаційного періоду — середньостиглі, однак Українка достигає на 5 діб раніше (75-80 діб). Ці сорти гречки є середньорослими з висотою стебла 95-105 см. Стійкі до осипання та вилягання, основних хвороб; маса 1000 насінин 27-29 г. Антарія й Українка належать до цінних за якістю зерна сортів гречки (вирівняність зерна — 88-90%, плівчастість — 21-22%, вихід крупи — 75-76%, вміст білка на рівні 16%). При цьому за результатами сортовипробування зафіксовано їхню врожайність на рівні 3,2-3,6 т/га. Адаптовані до вирощування на всій території України. Сорт Українка, за словами Петра Каражбея, цінний також своєю пластичністю, яка дозволяє в різних умовах вирощування отримувати хоч і не самі високі врожаї, проте завжди стабільні.

Сорт-синтетик гречки Син-3/02 (зареєстрований 2010 р.), популяція якого складається з 7 компонентів із високою загальною комбінаційною здатністю. Він середньоранній із вегетаційним періодом 70-80 діб. Рослини сорту висотою 91-110 см, добре облистяні. Стебло має 4 вузли в зоні галуження, що надає йому додаткової міцності, а отже вищої стійкості до вилягання. Маса 1000 насінин 26-29 г при рівні врожайності за даними сортовипробування 3,8 т/га. За якістю зерна це цінний сорт, вміст білка в ядрі — 15,8-16,1%, плівчастість — 22%, вихід крупи — 75-76%. Син-3/02 стійкий до осипання та екологічно пластичний. Районований на всій території країни.

Сорт Рута (2014 р.) належить до середньорослих сортів із висотою рослин 85-90 см. Урожайність на рівні 3,15 т/га, з масою 1000 зерен — 27,5 г. Достигає у середні строки з тривалістю вегетаційного періоду 75-80 діб. Характеризується стійкістю до вилягання й осипання, ураження хворобами та шкідниками не зафіксовано. Вирівняність зерна на рівні 90-92%, плівчастість — 22,0%, вихід крупи — 76%, вміст білка — 15,8%. Адаптований до зони Лісостепу.

Новим у лінійці сортів гречки ННЦ «Інститут землеробства НААН» є Покровська (2020 р.). Характеризується високими показниками озерненості суцвіть і насіннєвої продуктивності. Сорт середньостиглий, достигає впродовж 76-80 діб. Висота рослин на рівні 92-95 см. Має біологічну врожайність на рівні 2,8-3,2 т/га, масу 1000 насінин — 29,5 г, вирівняність зерна — 86-90%, вихід крупи — 76%, вміст білка 14,7-15,4%. Стійкий проти вилягання і осипання. Адаптований для вирощування в умовах Лісостепу України.

Усі сорти гречки їстівної селекції ННЦ «Інститут землеробства НААН» придатні для вирощування за органічної й інтенсивної технологій. Строки сівби  ІІІ декада квітня — І декада травня. Рекомендована норма висіву за широкорядного способу сівби — 65-70 кг/г, за суцільного — 100 кг/га.

ПРОСО

Сорти проса селекції ННЦ «Інститут землеробства НААН» продемонстрував завідувач відділу селекції і насінництва круп'яних культур, кандидат сільськогосподарських наук Анатолій Проданик.

Сорт Заповітне внесено до Держреєстру 2014 року. Сорт інтенсивного типу, універсального використання. Волоть розкидиста, зернівка жовта, велика: маса 1000 зерен 9,0-9,5 г, плівчастість 16,3-17,2%. Високоврожайний, потенційна врожайність зерна — 5,5-6,5 т/га. Ранньостиглий, вегетаційний період 73-78 днів. Придатний до післяукісних і післяжнивних посівів. Середньорослий. Стебло міцне, висотою 115-130 см. Стійкий до вилягання (8 балів) та осипання. Стійкий проти ураження зернівки меланозом. Якість зерна: вихід крупи 77-80%, вміст протеїну до 14,0%.

Сорт WX-проса Чабанівське — це перший восковидний сорт проса нового використання. Волоть стисла, зернівка жовта, маса 1000 зерен 7,5-7,8 г, плівчастість 17,5-18,0%). Ранньостиглий, вегетаційний період 72-78 днів. Високоврожайний, потенційна врожайність зерна — 4,8-5,5 т/га. Низькорослий. Стебло міцне висотою 110-120 см. Стійкий до вилягання (9 балів) та осипання. Відзначається поєднанням ознак амілопектинового типу крохмалю зернівки, ранньостиглості, посухостійкості, стійкості проти вилягання й осипання, підвищеним рівнем урожайності і його стабільністю.

Перший на території СНД амілопектиновий сорт проса для використання в харчовій та інших галузях промисловості, а також для переробки на біопаливо. Харчова цінність восковидного проса здавна відома в Китаї та інших країнах Азії. Амілопектиновий крохмаль застосовують для виготовлення дитячого, дієтичного та лікувального харчування, бо він краще за звичайний розщеплюється ферментами стравоходу і є легкозасвоюваною їжею.

Сорт проса Омріяне інтенсивного типу, універсального використання. Сорт середньостиглий (вегетаційний період 79-96 днів), високоврожайний (4,5-6,5 т/га). Рослини середньорослі (115-125 см), стебло потовщене, високої міцності. Зернівка кремового забарвлення, досить велика (маса 1000 зерен близько 8 г), куляста. Стійкий до вилягання (9 балів). Високостійкий (імунний) до ураження одночасно восьми патотипів збудника сажки (Rs 1, 4, 5, 6, 7, 9, 10 та 11) із тринадцяти відомих, а також має підвищену стійкість до ураження меланозом ядра зернівок. Плівчастість зернівки низька — 13-14%, вихід крупи — 79-82%.

Сорт проса Веселка ранньостиглий (вегетаційний період 74-80 днів). Ботанічна різновидність Victoriae. Рослини середньорослі 115-125 см, з добре розвинутою кореневою системою, стебло потовщене, міцне з 6-7 вузлами та з верхнім міжвузлям довжиною 43-50 см. Волоть стисла, зернівка червоного забарвлення з кремовим бочком в нижній частині зовнішньої квіткової луски, куляста, крупнозерна (маса 1000 зерен понад 9 г), плівчастість 16,95%, вирівняність зерна висока (понад 90%) — основна фракція на решетах 1,8-2,0 мм. Стійкий проти вилягання та осипання, а також ураження 8 расами сажки і меланозом.

На виході — новий сорт проса кормового призначення Кеша, з темно-каштановим забарвленням плівки (крупнозерний, з підвищеним вмістом каротину ядра зернівки). Впровадження таких сортів дозволить отримати зерно з добрими технологічними показниками (крупнозерність, кулястість, низькоплівчастість), а в переробці — якісну крупу, що сприятиме істотному підвищенню рівня конкурентоздатності проса порівняно з іншими зерновими культурами і відкриває перспективу для розширення його посівів у майбутньому.

 

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"