Статті

ВІД КАНАЛУ ФАРАОНІВ ДО СУЕЦЬКОГО КАНАЛУ

 

Нещодавнє блокування Суецького каналу контейнеровозом Ever Given упродовж 23-29 березня 2021 року наробило багато галасу у світі, спричинивши збитків світовій економіці на мільярди доларів. Тоді сильний бічний вітер розгорнув здоровенного контейнеровоза поперек Суецького каналу так, що його ніс і корма заглибилися в береги, і судно, сівши на мілину, перегородило рух. Однак, як з'ясувалося, такий форсмажор на Суеці не вперше... 

Ever Given — мілина на $9,6 млрд

Суецький канал — судноплавний канал в Єгипті, що з'єднує Середземне і Червоне моря та дозволяє сполучення між Європою й Азією максимально коротким водним шляхом, було відкрито 1869 року. Вважається, що через нього проходить близько 12% світової торгівлі. І як би вас вразила ця цифра, наступні будуть ще більш приголомшливими.

Судноплавна компанія Lloyd's List підрахувала, що блокування суден у Суецькому каналі обходиться світовій торгівлі у $400 млн на годину. Ця сума заснована на вартості товарів, які переміщувалися каналом 25 березня. За оцінкою компанії, вартість товарів за день, які слідують у західному напрямку — складає $5,1 млрд, у східному — $4,5 млрд. Ці дані були актуальними на той час, коли заблокованими у черзі на проходження каналом було лише близько 150 суден. Станом на 29 березня їхня кількість збільшилася до 450.

«Герой» події, контейнеровоз Ever Given — одне з найбільших подібних суден сучасності, тим рейсом перевозив 18 тис. контейнерів. Попередньою причиною аварії оголосили сильний бічний вітер, однак розглядаються версії людського фактору і технічних збоїв.

За даними ВВС, за тиждень ціни на перевезення нафтопродуктів морським шляхом зросли майже вдвічі, однією з причин став «корок» у Суецькому каналі.

А влада Єгипту може зажадати компенсації $1 млрд. за втрату доходів від простоювання каналу — таку заяву зробили в Управлінні Суецького каналу, щоправда, не зазначивши, хто саме виступить відповідачем у разі позову до суду. 

Канал фараонів etc.

Втім, для світової торгівлі канал був важливий від часу створення.

Як відомо, Суецький канал — це найкоротший водний шлях між Індійським океаном і акваторією Середземного моря Атлантичного океану: завдяки каналу суднам не потрібно огинати Африку, і водний шлях скоротився на 8 тис. км.

Розуміли це і древні. Ще Аристотель згадував, що першим будівничим каналу Фараонів  вважається Сесострис. Втім, Сесострис, це збірний образ єгипетських фараонів, який часто ототожнюється з Рамзесом II (XIII ст. до н. е.) або Сенусертом III (XIX ст. до н. е.). За відомостями Аристотеля, тоді канал залишився незавершеним, бо рівень моря виявився вищим за рівень річки, і будівництво припинили, «побоюючись зіпсувати річкову воду, змішавши її з морською». Про те саме говорить і Страбон. Канал Фараонів — своєрідний попередник Суецького каналу, який мав з'єднувати річку Ніл, що впадає у Середземне море, через Гіркі озера з Червоним морем.

Від часу фараона Сеті I (XIII ст. до н. е.) до нас дійшли зображення каналу, який пов'язував Ніл із Гіркими озерами. Ймовірно, в наступні століття канал не використовувався, поступово був покинутий, а його русло засипав пісок.

Геродот свідчить, що при фараоні Нехо II (VII-VI ст. до н. е.) знову спробували провести судноплавний канал від Нілу до Червоного моря. Та «копанка» була завдовжки «в чотири дні шляху» і такої ширини, що дві трієри могли плисти поруч. На будівництві каналу нібито загинуло 120 тис. єгиптян, але правителю довелося відмовитися від завершення робіт через загрозливий прогноз оракула: «цар будує канал тільки на користь варварам». Можливо, йдеться про побоювання жерців, що експлуатація каналу спричинить наплив до країни чужоземців — грецьких купців, найбільше в ньому зацікавлених.

Одним словом, необхідність каналу між Середземним і Червоним морем єгиптяни добре розуміли. Як і наступні володарі цих земель.

525 року до н. е. Єгипет захопили перси. Перський цар Дарій I — володар великої держави, яка контролювала торговельні шляхи в Індію, повернувся до ідеї будівництва каналу. Ймовірно, йому вдалося завершити цей проєкт, оскільки вздовж русла каналу за наказом царя було встановлено написані кількома мовами гранітні стели, які в доброму стані дійшли до наших днів і були виявлені після початку будівництва сучасного Суецького каналу: «Цар Дарій каже: Я перс; вирушивши з Персії, я завоював Єгипет. Я наказав викопати цей канал від річки, яка називається Ніл і тече в Єгипті, до моря, яке починається в Персії. Тому, коли цей канал викопали, як я наказав, судна йшли з Єгипту через цей канал до Персії, як я і задумав».

Протягом віків канал то використовувався, то ні, що призводило до занапащення русла. Відомо, що його відновили ІІІ ст. до н. е. і знову відтворювали при римському імператорі Траяні у І ст. вже нашої ери, після чого канал охрестили рікою Траяна.

Після завоювання Єгипту арабами канал знову відновили 642 року для постачання пшениці до Аравії, тоді цей водний шлях був відомий як «канал повелителя правовірних». Однак 776 року за наказом халіфа аль-Мансура його засипали, щоби торгові шляхи не проходили повз нову столицю Халіфату — Ірак.

XIX-XX ст. відновлення і блокування

Після цих вікових перипетій історія відновлення каналу XIX ст. н. е. вже не здається такою грандіозною. 1855 року почалося будівництво Суецького каналу, яке очолила Всезагальна компанія Суецького каналу. Єгипетський уряд отримав 44% всіх акцій, Франція — 53% і 3% придбали інші країни. Канал офіційно відкрився для судноплавства 17 листопада 1869 року. Але вже 1875 року зовнішні борги змусили Єгипет свою частку паю в каналі продати Великій Британії.

1888 року в Стамбулі була підписана Міжнародна конвенція з метою створення системи, яка би  гарантувала всім державам вільне плавання каналом.

Продати-продали, конвенцію підписали, але осад, як кажуть, залишився. І скаламутився він майже за століття, коли 1956 року президент Єгипту Гамаль Абдель Насер націоналізував канал. Це призвело до обурення світової спільноти і початку Суецької війни 1956 року. Канал був частково зруйнований, єгиптяни заблокували його, затопивши 47 різних кораблів, у результаті судноплавство було закрито до 24 квітня 1957 року, поки канал не був розчищений за допомогою ООН. Миротворчі сили ООН були введені для підтримки статусу Синайського півострова і Суецького каналу як нейтральних територій. Втім, недовго музика ця грала.

Асоціація Великого Гіркого озера

У результаті війни 1967 року між Ізраїлем і низкою арабських держав канал було знов заблоковано. Іронія в тому, що коротка Шестиденна війна заблокувала канал на довгі вісім років. Під час війни Єгипет знову затопив у каналі кілька суден, щоб не дати скористатися ним Ізраїлю. Крім того, значні ділянки були заміновані. Заручниками ситуації стали 14 суден із різних країн, які під час блокування саме пливли каналом і опинилися заблокованими на Великому Гіркому озері, що є часткою каналу.

Хоча війна скінчилася швидко, вона залишила ізраїльтян у володінні всім східним берегом, і протягом восьми років ізраїльська та єгипетська армії протистояли одна одній по обидва боки каналу. Відкривати судноплавство й обслуговувати канал за таких умов було просто економічно недоречно, адже навряд хтось із вантажовідправників погодився би відправити свої судна та екіпажі через фактично нічию землю в зоні активних бойових дій.

А от команди 14 суден мусили залишатися на посту для їхнього обслуговування. У жовтні 1967 року всі 14 капітанів і команди зібралися на борту британського теплохода «Melampus» і заснували «Асоціацію Великого Гіркого озера» (GBLA). Її головна мета полягала у взаємодопомозі.

Члени екіпажів продовжували регулярно зустрічатися на борту своїх кораблів, організовували світські і розважальні заходи, такі як перегони на рятівних човнах і футбольні матчі. Було засновано яхт-клуб та навіть проведено «Олімпійські ігри в Гіркому озері», щоб доповнити літні Олімпійські ігри 1968 року в Мехіко.

Члени екіпажів 14 суден, заблокованих у Великому Гіркому озері, організовували на борту світські і розважальні заходи
Члени екіпажів 14 суден, заблокованих у Великому Гіркому озері, організовували на борту світські і розважальні заходи

З часом вдалося зменшити кількість членів екіпажу на бортах кораблів, і 1969 року кораблі були зібрані в кілька груп для подальшого зменшення команди, необхідної для їхнього утримання.

Асоціація мала навіть свої поштові марки, якими привертала увагу світової спільноти до цієї проблеми. Щодо використання цих марок як законних знаків поштової оплати, існують суперечливі дані. Тим не менше, вони і зараз є цінними екземплярами для філателістів світу.

Попри зусилля команд, на момент відкриття судноплавства каналом на початку 1975 року лише два судна могли залишити його власним ходом.

 

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"