ПАМ'ЯТЬ БЕЗ СТРОКУ ДАВНОСТІ

Є люди, які входять у твоє життя і живуть у твоєму світі, допоки живеш ти. Таким є Михайло Арсентійович Білоножко — професор кафедри рослинництва Української сільськогосподарської академії (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України).

Ставши студентом агрономічного факультету Української сільськогосподарської академії 1976 року, я вперше в Народному музеї вишу зустрів прізвище професора кафедри рослинництва М.А. Білоножка, який, за документами експозиції, став для мене людиною з легенди.

…Тоді, у червні 1941 року, майбутнім агрономам Михайлу Білоножку та Миколі Скибі було по двадцять. Вони були друзями. Михайло навчався на агрономічному факультеті Київського сільськогосподарського інституту (КСГІ), а Микола оволодівав азами хліборобської науки на агрохімічному. Думалось, разом будуть агрономами працювати. Не судилося… Війна застала обох у Голосієво. А вже наступного дня вони стали бійцями винищувального батальйону. Чергували на вулицях міста, знешкоджували диверсантів.  Але ворожа куля обірвала молоде Миколине життя. А майбутній агроном Білоножко продовжував крокувати нелегкими дорогами війни. І бив він ворога за двох: за себе і за Скибу. Врізався в пам'ять перший бій. Потім розвідник Білоножко і лік їм згубив. Скільки бойових завдань виконав — і всі на «відмінно». Якось фронтова газета «Гвардійський натиск» писала: «Гвардії рядовий Михайло Білоножко — кращий розвідник підрозділу тов. Коломайка. У минулих боях він захопив 6 «язиків». Цими днями розвідник Білоножко знову відзначився. Виконуючи завдання, він у горах взяв у полон двох гітлерівців». 

Михайлові Білоножку судилося бачити одну із найжорстокіших воєн в історії людства, пережити війну вразливою душею і чутливим серцем, перенести її на своїх плечах.

З боями пройдено Україну, Польщу, Угорщину, Австрію. Був тричі поранений і не раз був на волосині від смерті, та вижив і зустрів День Перемоги. Коли повертався додому, до Старокостянтинова на Хмельниччині, — зацвіли сади. Разом із людьми зустріла природа усміхненого чорнявого солдата з численними бойовими орденами і медалями.

Сутужні, але щасливі студентські роки! Жадоба до знань підкріплювалась практикою виживання: у 26 років — знову студент того самого вишу з міцним життєвим гартом. «Якби ми не перемогли, якби я загинув, то на мені гілка роду би обірвалася. А мільйони пішли у вічність, не залишивши по собі», — так скромно говорив воїн-хлібороб М.А. Білоножко.

1948 року він з відзнакою закінчив агрономічний факультет Київського сільськогосподарського інституту, потім аспірантуру, успішно захистив кандидатську дисертацію під науковим керівництвом професора Т.Т. Демиденка. З 1951 року до червня 2000, тобто майже півстоліття, читав курс рослинництва, пройшов шлях від асистента до професора. Вчений підготував 25 кандидатів і докторів наук. Через роки доля подарувала мені шанс слухати його лекції (з вересня 1979 року по березень 1980-го). Для студентів агрономічного факультету Української сільськогосподарської академії Михайло Арсентійович Білоножко був живою легендою, людиною з доброю душею і талантом педагога. 

Чим саме захоплював нас професор Білоножко? Простим викладом складного матеріалу. Навчав розуміти поле. Рослинність світу досить різноманітна і налічує понад 300 тис. видів. На теренах України їх росте 5 тисяч, у промисловому рослинництві у нас вирощують майже 60 видів, а дачники-аматори — понад 120. А ще професор М.А. Білоножко щиро наголошував на тому, що агроном — це сільський господар: «Пам'ятайте, юні друзі, працювати агрономом завжди було, є і буде важко». А далі Михайло Арсентійович просив нас записати у своїх конспектах: «Урок української на лекції з рослинництва». Агроном повинен легко і гарно володіти українським словом. За десять хвилин потрібно було підібрати до слова «земля» слова, які можуть використовуватися з ним у різних словосполученнях. Переміг студент Микола Химич. На його аркуші було 42 слова: рідна, близька, дорога, українська, батьківська, улюблена, велика, родюча, багата, тепла, щедра, холодна, пахуча, квітуча, красна, неозора...

А ще Михайло Арсентійович постійно наводив народну мудрість : «Хліб — усьому голова», «Золото і срібло — метал, а пшениця — життя», «Не залишай на завтра діло, а залишай хліб». З уст професора ми чули прості слова, які несли глибинне символічне значення і давали змогу збагнути, що хліб — категорія не лише економічна, а й естетична, моральна. Хліб — то святе. Результатом цього стає зростання інтересу студентів до навчання.

Щоденник. 30 жовтня 1979 року: «Цікава лекція з рослинництва. Уміння бути водночас педагогом-наставником і не формально доступною людиною — одна із рис Михайла Арсентійовича. Існує багато назв хліба, який ще в зерні. Професор М.А. Білоножко розповів нам про це на лекції. Отже синоніми до слова хліб (зерно) — це валки (скошений хліб), ворох, градобій (побитий градом хліб), градобоїця, жито-пшениця, жиростой, жнива (стічний хліб), збіжжя, зеренце, зернечко, зерно, зернові, колоски, колоскові, колосся, кошаниця (скошений, але ще не обмолочений хліб), кошениця (т. с.), невіянка (невіяне зерно), новина (хліб нового врожаю), озимина, озимі, паляниця, пашнина, парничка, покіс, покоси, полеглиця (полеглий хліб), поляжка (т. с.), пшениця-пашниця, сівбиця (зерно для сівби), травостій (хліб на пні), ужинок (зжатий хліб), хлібостій, яровина, ярі, багатий урожай, великий хліб, всяка паляниця, золоте поріддя, невіяне зерно, хліб на пні.

На лекції з рослинництва нас знайомили з таємницями пшениці озимої. Скільки існує різновидів хліба в Україні? Професор Білоножко зазначив: батон, батончик, буля, бухан, буханець, буханчик, буханка, буханочка, вареник, варениця, бивень (хліб у вигляді кільця, крізь який наречений дивиться на гостей), калач, калачик, калинок (з калиновими ягодами), книш, коврига, колобок, корж, крачун (спечений на Святвечір), легкодушник (для подання жебракам, аби ті пом'янули померлого), лежень (весільний хліб), кренделик, крендель, маторжаник, млинець, оладок, орішки, ощіпок (прісний плескач), паляниця, паляничка, пампух, пампуха, пампушечка, паска, пасочка, печиво, пиріг, пиріжок, підпасічник (давали пастухові при першому вигоні худоби на пастівник), плачинда (пиріг), плетеник (плетений хліб), плетінка, хлібеня, хлібина, хлібчик, хранзоля. Частина хлібини: кусень, кісничок, окраєць, окрайчик, цілушка, шкуринка, шмат, шматок, шматочок».

Ми слухали лекції сивочолого професора Білоножка із захопленням і без жодних пропусків. Така в нього вдача — перейматися всім і всечасно. І все це від щедрого та доброго серця.

А ще Михайло Арсентійович розповів, що для випікання одного батона хліба слід змолотити …10 тисяч зернин! Подивував нас професор і виглядом хліба для космонавтів — мініатюрні, завважки по 4,5 г, буханці (саме стільки кожен з нас відкушує). Випічка одного такого хлібця триває 6-8 хвилин. І ще гарячим його кладуть у поліетиленовий пакет, стерилізують, укладають у ще один пакет і запаюють. Такий хліб навіть у космосі може зберігатися свіжим півроку.

Недарма Білоножка називають народним професором. На лекціях у його словах вилунювала джерельно чиста і запашна українська мова. На лекціях з рослинництва він влаштовував своєрідні десятихвилинні літературні змагання на найвдаліше й найвлучніше слово. Наприклад, які синоніми до слова «хлібороб»? У конспекті з рослинництва студент Петро Камельчук навів аж 28 слів: селянин, аграрій, годувальник, гречкосій, женчик, жнець, жнивар, землелюб, землероб, колгоспник, молотник, мужик, ратай, орач, плугар, рільник, селюк, селючок, сівач, сіятель, сіяч, хлібодар, хлібодай, хлібороб, хлібодарник, хліборобник, хліботворець, хуторянин.

Про своїх студентів Михайло Арсентійович говорив тільки хороше, бо кожен для нього — це унікальна особистість. Він навчав нас на своїх лекціях не тільки азам рослинництва, а й прищеплював до цієї науки, надихав на працю. Великий хірург і педагог М.І. Пирогов свого часу писав: «Істинний предмет навчання полягає в підготовці людини бути людиною». Навчаючи нас, молодих, основам рослинництва, Білоножко воднораз вчив кожного з нас бути людиною.

«До освоєння індустріальних технологій вирощування сільськогосподарських культур агроном завжди повинен підходити творчо», — говорив М.А. Білоножко на лекції. — Радість чи смуток повинно викликати в агронома те, що разом з зернозбиральним комбайном через певний час прийде комп'ютер? Давайте з'ясуємо». І ми з'ясовували на лекціях, практичних заняттях, предметній практиці. 

На лекції з рослинництва професор розповів нам про таємниці жита. Озиме жито в Україні є другою хлібною культурою після пшениці озимої. Наші пращури сприймали жито як бур'ян у посівах пшениці, говорив він. Але пшениця не витримувала суворого північного клімату, а тому рослини масово вимерзали. І тоді бур'ян перетворився на постійний продукт харчування. В українській мові «жито» означає «джерело життя». Жито символізувало для наших предків родючість і достаток.  

Професор Білоножко про село говорив нам прості слова, які глибоко осідали в наші юні душі: «А люди, сільські люди, всюди однакові. Добрі, щирі, працьовиті. На них усе тримається, вся держава. По боки ті там, нагорі, інші тут, на роздоллі, порають урожай. І ніхто за них цього не зробить». І хто б там що говорив, а професія агронома — найцікавіша і найзахоплююча і найдавніша у світі.

Професора Білоножка неможливо охарактеризувати навіть цілою пригорщею епітетів. Завжди винятково підтягнутий і неодмінно акуратний.  Людина з великої літери! Педагог від Бога, який цікаво розповідає майбутнім агрономам, як виростити дорідний урожай жита, пшениці та всякої пашниці, заохочує і до навчання, і до наукової роботи. Він любив повторювати, що справжній агроном не той, хто голосніше кричить, а той, хто годує хлібом!

Михайло Арсентійович часто нам казав: «Маленька праця краща за велике безділля». Вражав своєю працелюбністю та невгамовною жагою творчості. Посіяні у душах студентів зерна добра і справедливості проростають дорідним колоссям. 

Його лекції були настільки популярні серед студентства, що про них неодноразово писали у вузівській газеті «За сільськогосподарські кадри». 

Запам'яталась мені остання лекція з рослинництва 25 березня 1980 року, слова великого вчителя в щоденнику я записав так: «Не знаю, як складуться обставини в кожного з вас у нових трудових колективах, але знаю одне: вчитися, вчитися, вчитися агроному завжди треба. А прийде час, коли ви станете мудрішими, дорослішими, навчитеся жити, як живуть справжні хлібороби, і ви сповна пізнаєте, який нелегкий це шматок хліба, і яка це відповідальна справа перед людьми і землею, як уже не раз доведено практикою. У вас я бачу майбутнє нашої Батьківщини. Мине небагато часу, і ви станете творцями нового мирного життя. Адже, що може бути приємніше, як дарувати людям хліб і щасливу усмішку?!»  

Професор М.А. Білоножко півстоліття навчав студентів хліборобського ремесла і передав майбутнім агрономам свою життєву мудрість. Серед студентів професора більше десяти тисяч вчених агрономів. Ось тільки декілька прізвищ. Це, зокрема, Герой України, академік НАН України, директор Інституту фізіології рослин і генетики НАН України Володимир Моргун, двічі Герой Соціалістичної Праці Галина Буркацька, академіки НААН України Михайло Лісовий, Микола Кирик, Віктор Сайко, Водимир Хареба, народний депутат України Микола Кучер, Заслужений працівник сільського господарства України Володимир Семеняка, Заслужений працівник культури України Юрій Дзюбан, заступник головного редактора журналу «Зерно» Ігор Самойленко, Заслужений працівник народної освіти України Володимир Гудзь...

Ми завжди дивувалися, як Михайло Арсентійович, незважаючи на зайнятість, знаходив сили для творчості. Про що би не писав, де б не виступав, кожне слово влучало в ціль.

Творча спадщина М.А. Білоножка велика. Серед опублікованих ним 140 наукових праць, три монографії та чотири підручники, які стали енциклопедичними. Багато наукових робіт впроваджено в навчальний процес і виробництво. Вони включені до програм і підручників із рослинництва. Його наукові праці мають неоціненне значення для рослинницької галузі, бо в них розкриваються шляхи підвищення продуктивності, є ключем до достатку, вони справжній дороговказ при виведенні села з багаторічної кризи. Знаєте, скільки задумів і реформ було в голові професора М.А. Білоножка? Чиновникам і не снилося! За виховання тисяч відомих хліборобів і науковців 24 вересня 1998 року Указом Президента України Михайлу Арсентійовичу Білоножку присвоєно почесне звання Заслужений працівник народної освіти України. А скільки проведено знатним професором семінарів, конференцій, інших форумів, на яких аграрії запозичили передові технології вирощування різних сільськогосподарських культур. «Загалом кожна рослина має свої особливості, щоб це відчувати, агроному потрібно навчитися її слухати, інакше не буде енергетичної взаємовіддачі», — переконував нас професор М.А. Білоножко. Допомагала фантастична пам'ять Михайла Арсентійовича. Коли його питали, навіщо йому тримати в голові величезну кількість навіть не зовсім важливої інформації про сільськогосподарські культури, знизував плечима і відказував: «Сам не знаю». Але не раз зауважував, що агрономам з кепською пам'яттю не варто братися за наукові дослідження.

Шляхетність, людяність, принциповість завжди визначали його позицію, як в науці, так і в щоденному житті. На агростанції УСГА я був свідком такого випадку. Білоножко у студентській їдальні розмовляв з її працівниками. Раптом він глянув на годинник і вголос промовив: «Вибачте, але свій ліміт вільного часу перебрав. Студенти на мене чекають». І пішов! Твердою, як в студентські роки, і впевненою, як у зрілі літа, ходою. Так ходять по рідній землі істині українці, котрі знають ціну хлібові, пісні і душам людським. 

Витруджене серце професора М.А. Білоножка зупинилося 10 липня 2000 року. Він залишив нам настанову — бути повсякчас зорею, яка світила не для себе, а від себе. Бо лише так можна зігріти тих, хто довкола, й освітити шлях тим, хто попереду. 

У серцях колег, однодумців, тисяч студентів агрономічного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України живе пам'ять про цю велику Людину.

«Посадіть яблуню у найкращому місці біля батьківської хати, — пропонував він. — Мине десяток літ, і вас на батьківському подвір'ї світлим шумом зустріне красуня-яблуня і пригощатиме своїми плодами весь рід».

Або так. «Я не націоналіст, — говорив професор Білоножко, — але якщо любов до України називають «націоналізмом», то я перший».

Кафедру рослинництва він сприймав, як свій головний людський і духовний пост. Він жив нею, її успіхами і проблемами до останнього подиху. Скільки серця було в цій людині!

Збігло сорок років, коли я студентом слухав лекції професора М.А. Білоножка. А я наче зараз бачу його усміхнене обличчя і пригадую його слова: «…Був подвиг Прометея, який дав людству світло, але не менший подвиг здійснюють агрономи, які вирощують хліб для людей. Хліб — основа основ усього сущого на землі. З нього починається трудовий день, пісня, добробут. Споконвіку людство мріяло про найвищу віддачу хлібного колосу».

Ми і досі звіряємо за Вами, Михайле Арсентійовичу, свої думки і наміри. І хай би що говорили, епоха професора Михайла Арсентійовича Білоножка триває!

Віктор Гаврилюк, кандидат сільськогосподарських наук, випускник агрономічного факультету Української сільськогосподарської академії