ХТО В ЛІСІ ХАЗЯЇН

22 квітня людство відзначило Всесвітній день Землі, яка вимагає нашої турботи і дбайливого ставлення до себе. Започатковане у 1970 році в США, це свято збереження благ і краси, якими наділила нас природа, стало міжнародним у 1990-му. Україну Бог щиро наділив природним скарбом - землею, водоймами, лісами. Лісові угіддя в системі вітчизняного АПК займають понад 2,2 млн га, і наразі потребують значної уваги як з боку держави, так і громадськості.
Заліснення непридатних для рільництва земель почалося на теренах колишнього СРСР ще у післявоєнні часи. Тоді держава почала створювати систему лісосмуг, невеличкі ліси від півтора гектари навколо річок, озер, болот, щоб ця місцина не заростала чагарниками. Відповідальність за ці насадження покладалася на колгоспи. Як довів час, це було доцільно і економічно, і екологічно. Замість того, щоб мати з неродючої землі 5-7 ц/га ячменю, вівса або жита, краще посадити для нащадків ліс з усіма його привілеями. І те поле, що поруч, буде більш родючим. Тобто заліснення сприяло інтенсифікації сільського господарства.
У семидесятих роках минулого століття на базі «колгоспних лісів» почали створюватися міжгосподарські лісгоспи. З набуттям Україною незалежності процес реформування зачепив і цю галузь.
Сьогодні площа землі лісового фонду Міністерства аграрної політики України, повторимося, становить понад 2,2 млн га. Тут слід зазначити ту різницю, яка існує між лісами, підпорядкованими Державному комітету лісового господарства, і лісами в системі Мінагрополітики. І з'ясувати, хто ж в цьому лісі хазяїн.
У пошуках відповіді на ці питання ми звернулися до голови створеної 2006 року Асоціації «Украгроліс», колишнього міністра сільського господарства України, народного депутата Сергія Рижука. А також побували на Поліссі, у Волинській області, у чотирьох спеціалізованих лісогосподарських підприємствах системи АПК.
Отриманий інформаційний матеріал пропонуємо вашій увазі в цьому номері.
Свою розповідь Сергій Рижук розпочав з історії створення селянських лісів, яку, власне, і викладено на першій сторінці.
За його словами, ті мільйони гектарів лісів, які колись були колгоспними, несуть іншу природну і економічну функцію – агролісомеліоративну. Це основна об'єктивна причина, чому до цього часу ніхто не насмілився механічно передати ці землі до Держкомлісгоспу. Хоча на перший погляд, каже Сергій Миколайович, так і чиновників було би менше, і контролю більше, і порядку.
Якщо з наукової і природничої точки зору ліс правильно посаджений і доглянутий, то він створює взагалі агроеколандшафти, які напряму впливають на розвиток довкілля. Показовим прикладом виконання такої агролісомеліоративної функції може слугувати територія біля Кагарлика на Київщині.
– Ми створили Асоціацію «Украгроліс», – продовжує пан Рижук, – щоб допомогти державі належним чином оцінити стан цієї колосальної площі лісів, які вже знаходяться у напівзрілому і зрілому віці. Це справді велике багатство, адже на земній кулі є достатньо держав, які за своєю площею набагато менші, ніж ліси, підпорядковані Мінагрополітики.
Добре почитавши Лісовий кодекс, треба зрозуміти, що ті клаптики лісів – між ріллею, на пагорбі, в низинці – можуть бути і недержавними. Сьогоднішній Лісовий кодекс, і тут треба надати належне фахівцям-розробникам і керівникам лісової галузі, є прогресивним. На його базі виконавча влада має поступово вирішувати питання створення та приватизації цих дрібноконтурних лісів. Для чого? Європа від Італії до Скандинавії має в приватній власності від 25 до 60 відсотків лісів. І ніхто не кричить, що там хтось щось вирубує. Нічого там понівеченого немає. Жоден приватник самотужки не торгує ані лісом, ані лісоматеріалами – усе йде лише через профільні об'єднання і систему дозволів з боку держави. Людина, яка утримує в приватній власності ліс, працювати на ентузіазмі не може. Тому держава в особі Мінагрополітики повинна мати цільові програми фінансової підтримки лісового господарства так само, як має програми в інших галузях.
Ви тільки вдумайтесь, ще за Радянських часів, незважаючи на численну критику, на Поліссі 70-72% угідь розорано. Це дійсно катастрофа. Та має бути навпаки. З огляду на назву, на цій території придатних для рільництва земель, сінокосів і пасовищ має бути не більше 30% площ.
Щоб протистояти такому ганебному явищу, як ерозія ґрунтів, зробити більш ефективною державну політику щодо земельних відносин, використання та охорони земель нам необхідно негайно розробити і прийняти закон про консервацію земель (С.Рижук був співавтором законопроекту №2237 від 02.10.2006, який було відкликано 23.11.2007. Аналогічна доля спіткала законопроект інших нардепів №2628 від 10.06.2008, який також було відкликано 12.02.2009 р. – прим. ред.). Тоді вирішується багато питань на перспективу. Зокрема, ті 48 тис. га ріллі, які щороку заростають кущами-хвощами, просто дичавіють, можуть бути заліснені і повноцінно використовуватимуться і теперішніми, і майбутніми поколіннями.
Отже, вважає Сергій Рижук, план роботи на найближчу перспективу – закон про консервацію земель; обов'язкова увага до цих 2,5 млн га лісів, поступова їх передача у приватну власність і допомога приватному господарю з боку держави у вигляді цільових програм фінансової підтримки.
Про сьогодення Волинських лісів ми спілкувалися із заступником начальника головного управління агропромислового розвитку  Людмилою Петриканин.
За її словами, на землях лісового фонду Міністерства аграрної політики України в області працюють 9 спеціалізованих лісопідприємств та 16 агроформувань. За ними закріплено 200 тис. гектарів лісу, тобто 28 відсотків лісового фонду області.
Міжгосподарські лісгоспи на Волині було засновано у 1976-77 роках на малопродуктивних, розладнаних нераціональними рубками лісах. Крім заліснення непридатних для рільництва земель, вони забезпечували потреби місцевого населення в паливі та колгоспів – у лісоматеріалах.
З 1992 року ці підприємства працювали на самофінансуванні і створили міцні виробничі бази. Як результат – в області значно покращилась структура лісонасаджень. У 2001 році лісові землі, вкриті середньовіковими насадженнями, зросли з 39% до 52%, пристигаючими – з 2% до 9% і стиглими – з 0,5% до 2,2%. Отже зросла продуктивність лісів, збільшилося використання лісосічного фонду.
Водночас питання власності на колишні колгоспні ліси залишається одним з найбільш проблемних. Через суперечності законодавства складна доля й у колишніх міжгосподарських лісгоспів. Наразі проходить реформування лісової галузі: в області створено три державні спеціалізовані підприємства, а два міжгосподарських лісгоспи реформовано у комунальні підприємства. Однак ліс, як правило, – державна власність, тому ця норма закону діє навіть тоді, коли ліс перебуває у користуванні колишніх КСП чи інших господарюючих структур.
Порядок використання земель лісового фонду визначається чинним законодавством. Так, згідно зі статтею 17 Лісового кодексу України (редакція від 29.03.2006 року), у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам, організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. А на землях комунальної власності – спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Однак, розмежування земель державної  та комунальної власності відповідно до пункту 10 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України не проведено.
Разом із тим, стаття 83 чинного Земельного Кодексу гласить, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. В силу юридичних колізій документів на право користування землею у лісопідприємств ще немає.
Підпорядковані управлінню лісокористувачі, розповідає Людмила Петриканин, працюють за Державною і регіональною цільовими програмами та виконують заходи, намічені базовим лісовпорядкуванням. Торік створено 977 гектарів лісових культур при плані 915 гектарів. Завдяки  необхідним протипожежним заходам торік вдалося максимально вберегти ліс від пожеж.
– Наші спеціалізовані лісопідприємства, – веде далі пані Людмила, – у минулому році виробили товарної продукції на 30,6 млн грн, що більше попереднього року на 5,2 млн грн. Рівень рентабельності – 4,2 відсотки. У лісопідприємств немає заборгованості по заробітній платі та податкових платежах. Середньомісячна заробітна плата торік становила 931 грн проти 720 грн у 2007 році. У 2008-му до бюджетів усіх рівнів та по позабюджетних платежах сплачено 9,8 млн грн. При цьому, фінансове забезпечення виконання державної і обласної цільових програм становило 17,1 млн грн, з яких 2,2 млн грн становили бюджетні кошти, а решта 14,9 млн грн – власні кошти підприємств.
Ми маємо регіональну Програму охорони родючості ґрунтів Волинської області на 2004-2015 роки. У ній викладено оптимізацію розмірів землі для сільгоспвиробництва і виведення з обороту непридатних для цього деградованих та малопродуктивних земель запасу і резервного фонду через їх консервацію шляхом заліснення. Площа нерозпайованих та непереданих у власність земель для заліснення 1 січня 2006 року становила понад 11 тис. га. За три роки посаджено 1549,8 га лісових культур на деградованих та малопродуктивних землях за рахунок спецкоштів обласного бюджету, які надходять від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. При цьому посадку лісу проводять як підприємства системи Держлісгоспу, так і Мінагрополітики.
В поточному році робота продовжується: у квітні заплановано висадити майже 600 гектарів Волинського лісу.