«ДОКУЧАЄВСЬКІ ЧОРНОЗЕМИ»: БАГАТОГАЛУЗЕВІСТЬ НА ВАРТІ ДОБРОБУТУ

«У нашому багатогалузевому господарстві робота ніколи не припиняється, одні процеси перетікають в інші», — наголошує генеральний директор полтавської ТОВ «Агропромислова компанія «Докучаєвські чорноземи» Анатолій Кибка. З останніх відвідин компанії нашими журналістами, а це було п'ять років тому, докучаєвці багато чого впровадили. Наприклад, я декілька разів перепитувала: «Як це, не використовуєте природний газ взагалі?»

«За майже 17 років роботи ми ніколи гналися за показниками, — веде далі наш співрозмовник, — разом із тим постійно нарощуємо виробництво, застосовуємо новітні технології і ніколи не забуваємо про людей — від працівників і пайовиків до мешканців територіальних громад. Ми пишаємося тим, що компанія має замкнений цикл виробництва: від вирощування у рослинництві і тваринництві до переробки і реалізації. У рослинництві — це зернові, олійні і технічні культури, а також садівництво, ягідництво, виноградарство, овочівництво. У тваринництві — свинарство, багатогалузеве птахівництво, вівчарство, є також кролі і нутрії. Серед наших переробних підприємств — Карлівський хлібозавод, м'ясопереробний комбінат, круп'яний цех, пелетний цех, цех з виробництва соків прямого віджиму. Продукція під нашою торговою маркою «Докучаєвський продукт» дуже популярна на Полтавщині і Харківщині, насамперед завдяки власній торговельній мережі».

Наразі в господарстві збирають суницю, яка щедро вродила. Як і черешня. Однак за оптимальної стиглості цю ягоду слід зібрати всю й одразу, інакше плоди перезріють і втратять товарні кондиції. Збирати слід вручну, не відриваючи ягідку від плодоніжки, щоб забезпечити плодам лежкість і транспортабельність. У ці кілька «гарячих» днів у черешневому саду працюють практично всі — від робітників до офісного персоналу ТОВ «Сади Карлівщини», що входить до складу «Докучаєвських чорноземів».

«Ви знаєте, що Валерій Чкалов з Полтавщини? — запитав у нас «директор садів» Володимир Слєпцов. — Я вас познайомлю».

Вирощуємо плоди, а не дрова

Директор ТОВ «Сади Карлівщини» Володимир Слєпцов і справді познайомив нас із сортом черешні Валерій Чкалов, яку саме дружно збирали працівники комплексу в саду. Сорт ранній, смачний і соковитий, призначений як для споживання в свіжому вигляді, так і для переробки. Вродила ягода нині добряче, її тут розраховують зібрати близько 6 т/га. Робота зі збирання врожаю буквально кипить. Причому працюють на совість, бо, як би пафосно це звучало, стараються заради загального блага підприємства.

Перші 10 га саду за інтенсивними технологіями, переважно яблуневого, у господарстві розбили 2009 року, щоби подивитись, як піде. Відтоді щороку добавляли по 10-20 га, і натепер площа саду, що складається з двох відділків, вже перевищує 100 га: 73 га яблунь на карликовій підщепі і 12,5 га груші, кісточкових 13 га (черешні, вишні, абрикос, слива), 8 га суниці на краплі під плівкою, 4 га смородини і 2 га малини.

Сезон збирання суниці цьогоріч тут розпочався 20 травня. Звичайно, додають проблем часті дощі, однак застосовані агрономічні технології дозволяють господарям сподіватися на великий «ужинок» здорової ягоди через високу врожайність та тривалий термін збирання.

«Садівництво — це моє професійне покликання, — зізнається Володимир Слєпцов. — За фахом я агроном, але тривалий час працював на державній службі. І коли я з неї пішов, мріяв працювати саме в садівництві. Я дуже щасливий, що доля мене пов'язала з «Докучаєвськими чорноземами». Земля — годувальниця, і всі ми відчуваємо почуття гордості від роботи на ній, від своєї професії, від того, що ти і твоя робота потрібні людям.

Хочу сказати, що агрономічна наука, відтоді як я починав 1983-го, за часів незалежності Україні зробила величезні кроки вперед. Раніше садівникам закидали, що вони вирощують дрова, а не плоди. В інтенсивному саду ми наразі маємо хоч і порівняно невеличкі, та напрочуд родючі дерева і вирощуємо плоди, а не дрова».

У складі підприємства працює єдиний на Полтавщині цех з виробництва соків прямого віджиму та джемів. Також на цій самій території з дня на день буде введено в експлуатацію чотирикамерний холодильник на 1 тис. тонн зберігання продукції.

Фреші тривалого зберігання

Цех з виробництва соків прямого віджиму та джемів запустили минулого року, і відтоді він переробив більше 28 тонн вирощених у компанії ягід, фруктів та овочів. Нині він випускає 67 найменувань готової продукції.

«Мати сад і вирощувати продукцію лише на продаж у свіжому вигляді це, м'яко кажучи, не по-господарському, — розповідає Анатолій Наретя, керівник цеху. — Тому співзасновники ухвалили рішення зробити переробне підприємство, і неабияке, а сучасне та саме з виробництва соків прямого віджиму. Сказано — зроблено! У капітально відремонтованому приміщенні від 2018 року працює австрійська лінія Kreuzmayr з виробництва соків прямого віджиму, яка дозволяє максимально зберегти неповторний смак і високу якість свіжої сировини — яблук, помідорів, вишень тощо. Всі соки виготовлені без додавання води та цукру, без ГМО, адже вся сировина потрапляє з власних ланів компанії».

Пан Анатолій добре знається на цій справі, має неабиякий досвід, тому коли до нього надійшла пропозиція очолити цей напрямок, він радо погодився. «З усього, що в нас росте в саду і на городі, ми робимо безліч смачних і корисних, високоякісних і водночас естетично привабливих продуктів — соки прямого віджиму і джеми. Прямий віджим — це перетерте яблуко або ягода, з м'якоті якої вичавили свіжий сік. В ньому збережено всі вітаміни і поживні речовини вихідних продуктів, які миттєво засвоюються організмом. Тобто це звичайні фреші, які можна приготувати вдома або замовити в кафе і ресторанах. І коштують вони набагато дорожче за розведені концентрати з пакетів, де використано консерванти у купі з хто зна чим.

Наші соки — прямого віджиму, які пастеризуються при мінімально необхідній для тривалого зберігання температурі і при цьому не втрачають своєї природності. Лідером звичайно є яблучний сік, сік томатний із додаванням солі, причому сіль має відчуватися лише на підсвідомості (через написане на етикетці), а не в продукті, щоби не псувати його природний смак. У нас давні партнерські стосунки з лісництвом, тож звідти ми отримуємо березовий сік і з ним робимо лінійку міксів із нашою продукцією. Це користується особливим попитом влітку, адже такий сік набагато краще втамовує спрагу і набагато поживніший і корисніший за інші напої. Також є фруктово-овочева лінійка: яблучно-морквяний, яблучно-буряковий, яблучно-гарбузовий».

Фахівець зауважує, що обсяги виробництва незначні: 500 л за годину соку та 200 кг/год джему. Однак для потреб господарства цього цілком достатньо. За добу у цеху виробляють до 3,5 тонн соку. Оскільки фрукти мають різні періоди достигання, у цеху роблять напівфабрикати. Їх зберігають у 200-літрових бочках і потім змішують.

Важливо, що вся продукція перевірена дослідним центром «Полтавастандартметрологія», відповідає вимогам безпеки і підтверджено протоколами досліджень. Вона задовольняє самим високим європейським і світовим вимогам, тому цілком готова продаватися не лише у власній торговельній мережі та постачатися навчальним закладам Карлівського району, а й виходити на експорт.

Рослинництво — напрямок прибутковий

«У нас основний напрямок — це рослинництво, який дає прибутки і за рахунок якого живуть решта напрямків, — розповідає Анатолій Кибка. — Маємо розвинені рослинництво, тваринництво і переробку.

Поступово до комплексу приєднувались сільгосппідприємства, які, крім рослинництва, мали власні напрямки, і наразі маємо близько 13 тис.га орендованої землі.

Більше третини площ займає кукурудза, яка стабільно дає понад 10 т/га. На близько 2 тис. га висіваємо сою і стільки ж соняшнику. Пшениця озима вирощується на 700 га. Для відгодівлі у свинарстві і птахівництві вирощуємо ярий ячмінь, а для повсякденного споживання людьми — культури, які нині вважаються нішевими, — гречка, просо».

Цукрових буряків більше 100 га не сіють, вирощене переробляють на давальницьких умовах на цукрозаводі. З отримуваних у середньому 85 т/га при цукристості 17% виходить цілком достатньо цукру для власного виробництва (хлібозавод і цех з виробництва джемів), для реалізації у власних магазинах і розрахунку з пайовиками, для споживання у столових агропідприємств комплексу.

На 8 гектарах на крапельному зрошенні вирощують різноманітну городину: від борщового набору (щоправда, без картоплі) й до огірків, помідорів, кавунів.

Щодо рентабельності, за словами генерального директора, перше місце посідає кукурудза, за нею соняшник і соя.

Тваринництво треба любити

Корів і ВРХ в компанії не тримають, натомість слід пошукати іще господарства, де була би такою розгалуженою решта тваринницької галузі. Анатолій Кибка наголошує, що тварин треба насамперед любити і ставитися до них, як до рівних, тоді можна досягти успіху в тваринництві.

Свинарство стало логічним продовженням успішної роботи рослинницького напрямку. 2011 року товариство ввело в експлуатацію новий сучасний високотехнологічний свинокомплекс, інвестувавши в нього близько 15,5 млн грн. Тендер виграла чеська компанія «Брунтхаллер» на чолі з Петром Жировніцки, яка спроектувала та змонтувала обладнання для тваринницького комплексу. Відтоді плідна співпраця триває. На комплексі повсякчас максимально дотримуються технологій, що особливо важливо на тлі наявної в Україні африканської чуми свиней. Електроніка та обладнання за велінням часу постійно оновлюються.

На відгодівлі утримується 1500-1700 голів свиней, середньодобовий приріст сягає 1 кг. Кондиційних свиней вагою 110 кг здають на власний м'ясопереробний комплекс. Окремий свинарник-маточник замкнутого циклу дозволяє одночасно утримувати 350 голів свиноматок, включає цех для 20 кнурів-плідників, лабораторію і цех для штучного осіменіння.

Поголів'я овець налічує близько 700 голів. Баранину і вовну, а також м'ясо нутрій і кролів реалізують як для власних потреб, так і стороннім покупцям. М'ясо цих тварин користується неабияким попитом, адже вони харчуються переважно рослинною їжею і не переносять вживання гормонів і антибіотиків.

У птахівництві — це кури на яйце і бройлери, качки, гуси, індики. Птиця утримується максимально автентично, в природних умовах, а не в клітках. Отримане яйце, по суті, домашнє, адже птицю годують природними харчами, вона не зазнає стресів при утриманні. Це дозволяє закладати природне яйце в інкубатор агрокомплексу і отримувати достойний вихід цілком здорових «жовтенят» для поновлення власного стада і для реалізації населенню.

Стимулятори росту в тваринництві не застосовуються ніякі взагалі! І це позитивно відбивається як на смакових якостях м'яса і виробленої з нього продукції, так і зрештою на здоров'ї споживачів.

Продукція — м'ясо і яйце — максимально реалізується у магазинах власної мережі, як оплата паїв та оптовим покупцям.

На запитання, навіщо господарству потрібно так багато галузей, адже фінансова віддача від них не перевищує витрати часу, сил і нервів, Анатолій Кибка відповів: «Усі ці напрямки в господарствах, які входять до нашої агропромислового комплексу, були сформовані більше 20 років тому. Ми знаємо, як воно вирощується, яка якість цієї продукції. Ми відчуваємо свою соціальну відповідальність перед людьми, тому коли ми починали наші соціальні проекти, то намагалися якомога більше людей забезпечити роботою і зарплатою. Звісно, ми обраховували, де і яку саме групу тварин вирощувати і отримувати від неї максимальну віддачу. Наприклад, у Зоряному (раніше — Ленінка) у нас багато так званих невгідь, ярів і балок, де можна випасати худобу. ВРХ там буде важкувато, а вівцям — роздолля, та й після них залишається рівненький газон, як на футбольному полі. До того ж вони непогано борються з плазунами, особливо в місцях високого травостою, де оселяється чимало гадюк. Там, де ходять люди або пасеться череда, варто випасати овець.

Тож ми вирішили використати зведені приміщення ферм, не зрікатися людського досвіду і не скорочувати робочі місця. Натепер в «Докучаєвських чорноземах» працює близько 700 чоловік».

Ковбаса з м'яса, а не з м'ясом

У ТОВ «Агропромисловий комплекс Докучаєвські чорноземи» у місті Карлівка Полтавської області з 25 травня 2012 року працює високотехнологічний м'ясокомбінат, збудований із дотриманням всіх санепідеміологічних вимог і оснащений обладнанням провідних світових фірм. Тут виготовляється широка лінійка якісних і смачних варених, варено-копчених та напівкопчених ковбас. А ще сосисок, сардельок, ковбас ліверної групи, словом, усі види цього виду продукції, що так полюбляють споживачі.

Сировина — це свинина і птиця власного виробництва, яловичину в незначний кількості закуповують у перевірених постачальників.

На м'ясопереробному комплексі насамперед був зведений і запущений 2011-го сучасний забійний цех, розрахований на забій 100 голів свиней або 20 голів ВРХ на зміну, з можливістю розширення. Він забезпечує охолодженим обваленим і обробленим м'ясом, субпродуктами, у тому числі замороженими, магазини власної торговельної мережі. Так само до мережі постачається м'ясо птиці, цех для її забою має бути введений в експлуатацію найближчими днями на території інкубатора.

Серед номенклатури товарів м'ясокомбінату є і напівфабрикати — пельмені і вареники, зліплені саме вручну, млинці з начинками тощо.

І найголовніше — усі ці ковбаси та ковбасні вироби і напівфабрикати виготовляються виключно з натуральної сировини, без домішок та покращувачів смаку. Також тут не використовують в рецептурі свинячу шкіру, кістки та каркаси птиці, як дозволяють собі чимало підприємств м'ясопереробної галузі. Цей непотріб або реалізують, або здають на заводи з утилізації.

М'ясокомбінат розрахований на 10 тонн готової ковбасної продукції за восьмигодинну робочу зміну.

На м'ясокомбінаті сповідують стару істину, що здоров'я людини набагато цінніше за прибутки. Тому, за словами Анатолія Кибки, виробляють ковбасу з м'яса, а не з додаванням м'яса.

Крупи та пелети — прибуток та економія

У с.Лип'Янка, де розташований підрозділ комплексу, від 2015 року активно працюють переробні виробництва — круп'яний цех, який здатен випускати близько 20 тонн на добу готової продукції: крупів дванадцяти видів — гречана обсмажена і необсмажена, пшенична і ячна, горохова і перлова тощо. Усе найвищої якості, бо вирощене на власних полях і перероблене на сучасному обладнанні. Нова автоматична лінія дозволяє фасувати продукцію як в мішки, так і в зручні кілограмові упаковки з фірмовим логотипом під власною торговою маркою «Докучаєвський продукт».

Так само 2011-го першим в районі був запущений цех з виробництва пелет — пресованого палива із біомаси, на які йдуть відходи олійних культур (лушпиння), солома. Потужність цеху розрахована на переробку 10 тонн непотребу за зміну при двозмінній роботі. «Це дозволило нам останні чотири роки абсолютно відмовитись від використання природного газу і перейти на альтернативне природне відновлювальне паливо. На всіх своїх виробничих потужностях, в офісах агропідприємств по селах встановлено пелетні котли. По району ми поставили пелетні котли в приміщеннях соцкультпобуту, ці котли окуповують себе буквально за рік. У деяких випадках використовуємо зріджений газ на кухнях в столових агропідприємств, переважно в нас працюють електропечі».

Гордість Полтавщини

«Докучаєвські чорноземи» справді є прикладом високотехнологічного багатогалузевого вітчизняного сільгоспвиробництва в Полтавській області, — підтвердив нам на міжнародній виставці «АГРО-2019», що цими днями проходить в Києві, директор Департаменту агропромислового розвитку Полтавської ОДА Сергій Фролов. — Подивіться, які в них науково обґрунтовані технології в рослинництві і тваринництві, який широкий спектр вироблюваної продукції, причому це не просто сировина, а широка лінійка високоякісної продукції переробки. Їхня продукція соків прямого віджиму і джемів достойно представляє здобутки Полтавщини на цьогорічній виставці.

Хочу наголосити, що це одне з найпотужніших суто полтавських агропідприємств, вітчизняних інвесторів із великим майбутнім, які дійсно працюють над створенням робочих місць, які розширюють виробництво за рахунок нових направлень, сплачують чималі податки, підтримують соціальну сферу села і сприяють розвиткові місцевих громад. Вони рівнем своєї роботи, заробітної плати і орендної плати не пускають на свої землі ніякі холдинги. Це є проявом справжнього патріотизму. І хай би таких підприємств не лише на Полтавщині, а й по всій Україні було більше!»