СПУСК «NIBULON МАХ» СТАВ ІНІЦІАЦІЄЮ* ССЗ

Про роботу Суднобудівно-судноремонтного заводу ТОВ СП «НІБУЛОН» розповідає його директор Дмитро Горбенко

— Дмитре Олександровичу, що сьогодні являє собою суднобудівно-судноремонтний завод «НІБУЛОН»?

— Завод є невід'ємною складовою потужної української компанії «НІБУЛОН», якій він зобов'язаний своїм другим народженням. Нашому заводу надзвичайно пощастило, адже волею долі він став складовою нібулонівського інвестиційного проекту з відродження Дніпра і Південного Бугу як внутрішніх транспортних артерій, що в ході своєї реалізації перетворився на програму відродження судноплавства і суднобудування в масштабах всієї країни.

Наразі на підприємстві пришвидшеними темпами триває масштабна реконструкція за підтримки Європейського Інвестиційного банку. Водночас, за сприяння Міжнародної фінансової корпорації та Європейського банку реконструкції та розвитку ми в плановому порядку зводимо і вводимо в експлуатацію повнокомплектні судна, а також проводимо плановий ремонт нашого флоту. У часовому вимірі — це близько одного судна на місяць, або стільки же, скільки за цей проміжок часу зводиться всіма іншими вітчизняними суднобудівними підприємствами разом узятими.

Тут створено понад 700 робочих місць. Це також понад 100 практикантів на 2019 рік — ми маємо договори з провідними навчальними закладами щодо стажування кращих студентів — від вищих профтехучилищ, які готують фахівців робітничих професій, до Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, що випускає молодих спеціалістів для роботи в конструкторсько-технологічному відділі, відділі технічного контролю, а також інженерів, майстрів-виробничників тощо. Найкращі, які були у нас на практиці в минулі роки, з успіхом працюють на заводі. Відтак ми постійно наповнюємося молоддю, вирощуємо кадри і в подальшому просуваємо їх службовими сходинками. До того ж ми маємо власний сертифікований Навчальний центр, в якому співробітники постійно підвищують свою кваліфікацію.

У ході реалізації інвестпроекту виникли певні перепони: суднобудівний завод «Вадан Ярдс Океан», з яким починали будувати флот, фактично зупинився, так і не добудувавши два судна нібулонівського замовлення, інші суднобудівні підприємства України були в аналогічному стані. Можливо, когось би така проблема зупинила, однак не генерального директора «НІБУЛОНа» Олексія Опанасовича Вадатурського. Ним і його командою було ухвалене рішення розвивати власне суднобудування! Так і був придбаний завод.

Першими замовленнями суднобудівно-судноремонтного заводу «НІБУЛОН» стали буксири «NIBULON-5» та «NIBULON-6» (проекту POSS-115). Їхня закладка відбулася у день 22-ї річниці створення компанії — 5 грудня 2013 року, на початку Революції Гідності. Цього дня стартувала програма з повноцінного будівництва суден на нашому власному суднозаводі. Перший буксир «NIBULON-5» зійшов на воду за півроку, 10 червня 2014-го. На заводі влаштували День відкритих дверей, сюди прийшли тисячі миколаївців цілими родинами, щоб подивитись, як відроджується суднобудівна слава міста корабелів. Наразі ж ми здаємо вже судно «NIBULON-11» цієї серії.

Щороку на заводі вводиться в експлуатацію від 6 до 8 одиниць флоту. Наразі на воду зійшло 32-ге за ліком судно, збудоване на нашому заводі і 75-те з флоту «НІБУЛОНа».

— За часів СРСР ваш завод був невеликим і виключно судноремонтним. Тут судна і кораблі ніколи не будували. А «НІБУЛОН» вирішив змінити все до невпізнаваності і створити сучасне суднобудівно-судноремонтне підприємство…

— Підприємству як такому вже майже 130 років, наш завод починався з припортових ремонтних майстерень. За цей час він шість разів змінював назву і багато разів власників. За різних часів завод працював з перемінним успіхом, виконував переважно судноремонтні роботи для Черномортехфлоту, тут були власні кузня та ливарня. Завод ремонтував земснаряди, ґрунтовідвізні шаланди. Він не був великим, однак зажив доброї слави, і в кращі часі тут працювало близько 450 чоловік.

Територія заводу порівняно незначна, 7,5 га (для порівняння, сусідній ЧСЗ має площу 200 га — прим. ред.). Тут є свої недоліки і переваги: мінус у тому, що ми обмежені територією, плюс у тому, що за рахунок раціонального використання території ми зменшуємо витрати, максимально компактно розташувавши виробництва. Весь завод можна оббігти умовно за 15 хвилин. Завод «Лиман», а саме так називався майновий комплекс і основні фонди, придбані компанією наприкінці 2012 року, займався будівництвом яхт. Відтоді він отримав свою сучасну назву: Суднобудівно-судноремонтний завод ТОВ СП «НІБУЛОН».

— Чому зупинилися саме на цьому підприємстві, адже вибір був чималий?

— Інвестиційний проект компанії з розвитку Дніпра і Південного Бугу як транспортних артерій перебував в активній фазі свого втілення — в «НІБУЛОНі» функціонувала судноплавна компанія з 28 несамохідних суден (барж) і 7 буксирів, заводом SNC у Румунії зводився за нашим замовленням самохідний плавкран «Святий Миколай» (запрацював на рейді від серпня 2013 року — прим. ред.). І ми просто не мали права знизити темпи. Тому, як я вже казав, генеральним директором компанії було ухвалене рішення самостійно розбудовувати власний флот на власному заводі!

Ми розглядали різні варіанти щодо можливого розміщення виробництва, об'їхали майже весь Дунай, побували в Румунії, Болгарії, Сербії та Словаччині. І багато підприємств видавалися доволі привабливими. Однак «НІБУЛОН» — це миколаївська компанія з міста корабелів із багатовіковими традиціями та досвідом, які конче потрібно було відроджувати! До того ж цей інвестпроект не був би патріотичним, якби завод ми відроджували деінде.

Відтак ухвалили рішення відроджувати саме завод, який розташовано у закритій акваторії річки Південний Буг неподалік перевантажувального термінала ТОВ СП «НІБУЛОН».

— Нині територія підприємства виглядає так, як і більшість підрозділів компанії — ошатні корпуси, асфальтовані дороги, клумби, квіти і фонтани. З чого починали?

— Після приведення території до санітарних норм, це загальні умови роботи компанії, взялися за створення гідних умов для робітників: замінили вікна та утеплили стіни, облаштували за європейськими нормами побутову зону для персоналу — роздягальні, душові, кімнати для прийому їжі та відпочинку тощо. Потім почали відбудовували нові цехи, оновили кранове господарство і технічний парк — придбали нові станки і зварювальні машини.

Упродовж 2017-2019 років у співпраці з Європейським інвестиційним банком на заводі успішно реалізується другий етап реконструкції. 2017 року ми ввели в експлуатацію два нові сучасні цехи: металообробки та збірно-секційний цех із надсучасним обладнанням від провідних виробників світу. На початку 2018-го збудували дві додаткові підйомно-спускові та відкатні доріжки, щоби можна було зводити та обслуговувати повнокомплектні 100-метрові судна. Наприкінці того самого року ми також збудували та ввели в експлуатацію два нові склади: ізоляційного обладнання (звукова, протипожежна ізоляція суден тощо) та лакофарбових матеріалів.

Сам інвестпроект зростає разом із компанією, виникла потреба в суднах більшого розміру, більшої потужності, тому на початку 2019-го ми збудували та ввели в експлуатацію ще шість аналогічних доріжок, разом — 15 спускових рейкових доріжок. Ці роботи дозволили днями, 18 травня, спустити на воду корпус самохідного судна-перевантажувача «NIBULON MAX» довжиною 140 м і шириною 28 м, спускова вага склала близько 3 тис. тонн. Насправді таке судно — для великого підприємства! Для нас ця подія стала своєрідним іспитом, разом із подальшою добудовою судна «на плаву» буде переходом заводу на новий більш складний рівень виробництва.

Наразі проектуються несамохідні судна місткістю 10 тис. тонн вантажу з аналогічними «NIBULON MAX» розмірами, тож маємо відточувати технології.

У таких набутих можливостях заводу є заслуга багатьох підрозділів компанії — відділу капітального будівництва, гідротехніків і водолазів, залізничників, судноплавів та, звісно, заводчан, якими виконано багато складної і дуже відповідальної трудомісткої роботи.

— Виходячи з того, що Миколаїв має багатовікові традиції суднобудування, дефіциту з кадрами немає. Яку кадрову політику сповідує завод?

— Паралельно зі зростанням виробництва планомірно розширювали штат, шукали кращі кадри, формували колектив, адже люди — це найцінніший актив будь-якої компанії. Ми витратили досить багато часу, але отримали ліцензію на навчання і підвищення кваліфікації робітників по восьми основним суднобудівним спеціальностями. Інвестуючи в кваліфікацію людей, компанія інвестує в майбутній потенціал регіону і всієї країни, в її конкурентоспроможність.

Заводська робота є вкрай необхідною і затребуваною. Вона важка і водночас за всіх часів залишається почесною. Наші цехи металообробки та малярний, зважаючи на специфіку роботи, працюють цілодобово, решта дільниць — у дві зміни, включаючи суботу (з подвійною оплатою). Середня заробітна плата — 20-30 тис. грн на місяць, залежно від посади

Одна з причин, по якій для роботи на нібулонівському суднозаводі є постійний запит — це високі гарантії соціального захисту та впевненість у завтрашньому дні, адже завантаження заводу тільки власними замовленнями компанії складає два роки наперед. У нас хочуть працювати.

На завод щодня завозять випічку, щотижня — аграрну продукцію і ковбасні вироби. Усе це власного нібулонівського виробництва, натуральне, високої якості. Це частина великої кооперації всередині компанії. Наприклад, 10% нашого завантаження складають разові замовлення від суміжних структур і філій компанії. Їх номенклатура найширша — від ремонту вантажного автотранспорту і сільгосптехніки до виготовлення елеваторних комплектуючих та якісних меблів для офісів. Ось серію велозупинок виконали, дедалі популярнішим у нас цей вид транспорту стає (посміхається), — всі металеві вироби, які можуть знадобитися — все можемо зробити.

— Наскільки технологічно сучасним є завод? Хто виступає конструктором ваших суден?

— За технологічністю законодавці в будівництві плавзасобів є японці, корейці, зараз додались китайці. В Європі — це німці і голландці. Для України з огляду технічної оснащеності — це буде найкращий завод. Ми чітко виконуємо поставлене завдання — забезпечуємо аграрну компанію новим сучасним флотом для подальшого розвитку, підтримуємо наявні плавзасоби в належному стані. І разом із тим забезпечуємо гідні умови праці і високу заробітну плату понад 700 працівників, сплачуємо податки і власним прикладом розвиваємо галузь суднобудування і судноплавства в Україні.

Наразі проектуються великі несамохідні судна (баржі) тоннажністю 10 тис. тонн, так само 140 м завдовжки, які будуть здатні працювати до перших шлюзів на Дніпрі і на рейді Очакова, на морі. Є також новий проект Т410 — невеликий буксир.

Проектантами наших суден є миколаївські компанії, адже місто Миколаїв закладалося як місто корабелів, і достойні кадри готує університет імені Макарова. У Миколаєві працюють багато гідних компаній. Наразі ми співпрацюємо з «Асаба Дизайн Центр» — це проект універсального буксиру Т3500 та щойно спущений самохідний «NIBULON MAX», з ПП «Торола Дизайн Груп» — серед їхніх проектів буксири POSS-115 та несамохідні судна NBL-90, NBL-91.

Щодо технологічності і складності проектів — ми зводимо повнокомплектні судна, тож складності вистачає, а над технологічністю постійно працюємо. Це чотири типи несамохідних суден. Насамперед, баржі вантажомісткістю 2 тис. тонн довжиною 70 метрів, 4,5 тис. тонн та 3,5 тис. тонн довжиною до 90 м. Справжнім проривом стало будівництво барж тоннажністю 5 тис. тонн (проект В5000) — довжиною 100 м, заради яких було подовжено заводський сліп. І наразі готуються 10-тисячні несамохідні судна на 140 м.

Так само чотири типи сучасних високотехнологічних буксирів. На багатьох встановлено гвинто-стернові колонки компанії Rolls-Roys (Фінляндія), які обертаються на 360°, які забезпечують найкращі можливості керованості та руху судна. Основний показник буксира — потужність силової установки. Наразі проектуються під замовлення нашої судноплавної компанії буксири «малюки» на 400 к.с., вони дуже економні і працюватимуть у межах акваторії порту, і незабаром ми розпочнемо їх зводити. Із вже збудованих — буксири проектів 121 та 121м, вони тисячники, для роботи на Південному Бузі. Наступний клас — проекти POSS — це вже 2500 к.с., ми їх називаємо «дніпровські трудяги». І нарешті важковаговики на 3500 к.с. (проект Т3500) — універсальні морські буксири-ескортники криголамного типу, вже працюють «НІБУЛОН-100» і «НІБУЛОН-101».

А земснаряд «Миколаєвець» один чого вартує! Це унікальне самохідне днопоглиблювальне судно ми спустили на воду і ввели в експлуатацію 2017 року. За його допомогою в декілька етапів компанія власним коштом поглибила Південний Буг, зробивши його вантажно-судноплавним від Вознесенська. Без нього було би неможливим будівництво нових перевантажувальних терміналів на Дніпрі та його притоках у Запорізькій і Дніпропетровській областях.

Після двох несамохідних плавкранів «Нібулонівець» та «Нібулонівець-2», які успішно працюють на довантаженні на річках, ми будуємо самохідний «NIВULON MAX»! Судно значно більше і значно складніше: наприклад, за діаметра 4 м опорний фланець крану Лібхерр після приварювання має зберегти звою площинність у межах 0,4 мм! Це надзвичайно відповідальна і точна, навіть майстерна робота для складальників та зварювальників із дотриманням режимів та забезпеченням належної якості. І таких прикладів дуже багато.

Також ми здійснили капітальний ремонт чотирьох суден на підводних крилах, які належать до пасажирського флоту компанії. Наразі ж нібулонівська судноплавна компанія також проводить певний ремонт всіх типів своїх суден, чим значно полегшує роботу заводу.

Розрахунковий термін експлуатації судна 25 років, упродовж яких, згідно до регламентів, мають проводитися планові техогляди, періодично обов'язково судно має підніматися на сліп, та здійснюватися капітальні ремонти під наглядом Регістра Судноплавства України.

Щодо завантаженості інших суднозаводів, то, за статистикою, середній вік суден вітчизняного флоту сягає 40 років. І це з урахуванням того, скільки нового звів «НІБУЛОН» і не кажучи, наскільки цей загальний флот скоротився з радянських часів.

Тому роботи, при належних умовах підтримки розвитку судноплавства в країні, всім суднобудівним і судноремонтним заводам, великим і малим, вистачить на багато років наперед.

— Наскільки складно розбудовувати завод і паралельно зводити судна, а не просто шаланди?

— Простіше, звичайно, було би всі процеси робити послідовно — спочатку реконструкція заводу, потім випуск продукції. Однак в умовах сьогодення це недозволена розкіш. Навіть на прикладі зведення судна: кожній бригаді було би зручно зайти в приміщення, зробити свою роботу, щоб їй ніхто не заважав, і піти. Та ми не можемо втрачати такий дорогий час! Насправді ж в одному приміщенні одночасно чотири-п'ять підрозділів можуть належно виконувати свою роботу, головне — правильно все організувати. Адже існують виробничий графік, строк здачі і бюджет, цього слід чітко дотримуватись. Тому ми навчились одночасно реконструювати завод, будувати судна і навіть ремонтувати плавзасоби, які цього потребують.

— Дмитре Олександровичу, яким був ваш особистий шлях до суднобудівної галузі і до обійманої посади директора заводу?

— У галузі суднобудування я працюю вже майже 20 років, дев'ять із них присвятив заводу «Океан». Коли 2009-го «НІБУЛОН» розпочав свою програму з відродження судноплавства по Дніпру та Південному Бугу, його необхідною складовою стало суднобудування. Я отримав від компанії пропозицію працювати на тому ж «Океані», але вже представником замовника — інженером з нагляду за будівництвом нібулонівського флоту. Так ми дружно і в дуже стислі терміни побудували з «Океаном» значну частину нинішнього флоту компанії — 24 баржі і 4 буксира, ще 7 діючих одиниць капітально відремонтували. Вже після придбання «НІБУЛОНом» колишнього заводу «Лиман», 2012 року Олексій Опанасович запропонував мені очолити цей напрямок.

— Проведення міжнародних профільних виставок на території заводу. Як це впливає на імідж компанії «НІБУЛОН» і України в цілому?

— Україна має бути потужною морською державою, а не країною біля моря! На цьому наголошує наш генеральний директор Олексій Опанасович Вадатурський. Тому «НІБУЛОН» послідовно і наполегливо вже 10 років розвиває водну логістику, відроджує суднобудування і судноплавство в нашій країні. У цьому — наш патріотизм, адже морський статус відкриває перед Україною чималі перспективи розвитку.

Тому компанія також почала активно популяризувати ці галузі проведенням на території суднобудівно-судноремонтного заводу «НІБУЛОН» профільних виставок. Вже втрете цього року, 20 вересня 2019 року, тут відбудеться Міжнародний форум TRANS EXPO ODESA-MYKOLAIV 2019 та Міжнародна виставка «Суднобудування і водний транспорт-2019».

На цих заходах рік від року збільшується кількість провідних вітчизняних і закордонних фахівців водогосподарського комплексу — відвідувачів і учасників. Приїжджає багато поважних гостей з усього світу — керівників провідних міжнародних фінансових структур і урядовців, послів іноземних країн, потенційних інвесторів і науковців, журналістів. Цього дня приходять тисяч мешканців міста і області, і це вселяє в людей віру в те, що в країні відбуваються зміни на краще.

Після перших двох виставок минулого і позаминулого років я спілкувався з постачальниками, і вони дуже задоволені можливістю налагоджувати між собою нові контакти. Тому, користуючись нагодою, запрошую всіх відвідати наші заходи і побачити на власні очі введення в експлуатацію нашого флотського флагмана «NIBULON MAX».

* Ініціація (від лат. initiare — «починати») — початок, початкова стадія чого-небудь.  Ініціація в хімії — реакція, що призводить до початку каскаду нових реакцій. Ініціація в суспільстві — посвята, що знаменує перехід індивідуума на новий щабель розвитку.