ВТРАТА ГЕКТАРІВ: ТЕПЛИЧНА ГАЛУЗЬ ПОТРЕБУЄ ІННОВАЦІЙ

Наприкінці зими особливо відчувається ностальгія за свіжою городиною, і зелена цибулька в банці на підвіконні лише посилює бажання застосувати її в салаті. І хоч останніми роками дефіциту тепличних овочів — помідорів, огірків, солодкого перцю, печериць і зелені — в торговельній мережі немає, та от коштують вони надто багато. І якщо зелень і гриби — вітчизняна продукція, то огірки-помідори — переважно турецькі, і у мене, наприклад, їхня якість викликає сумніви. Та й на смак вони просто ніякі, нехай пробачать мене іноземні виробники. Тому я, якщо вже наважуюся їх купити, беру українське — бо ж інформація про виробника законодавчо має бути легко доступною для споживача.

Якщо говорити прагматично, то урожайність з гектара в інтенсивній теплиці в п'ять-шість разів більша ніж на аналогічній площі у відкритому ґрунті. При цьому потребує значно більших капіталовкладень на той самий гектар, адже теплицю слід збудувати і утримувати. До того ж технологія вирощування сільгоспкультур закритого ґрунту вимагає від тепличників додаткових знань і навичок, бо слід враховувати тисячі нюансів агротехніки, а ще витримки і підприємницького хисту. І тоді за рахунок декількох врожаїв на рік в теплицях можна отримувати непогані прибутки і тішитися з того, що годуєш населення смачною і корисною вітамінізованою їжею.

Мова піде про промислові теплиці, адже кількості тепличок на присадибних ділянках не знає ніхто (разом із тим, перші редиска і суниця наразі розповсюджуються країною із Закарпаття саме з таких невеличких тепличок, відколи після втрати Криму ми позбавилися можливості споживати промислову тепличну суницю «Кримської фруктової компанії» Юрія Косюка).

Для вирощування в тепличних умовах придатні близько сотні рослин, однак вітчизняні майстри цієї справи зупинилися на овочевих культурах, які складають близько 80% тепличної продукції, вирощуванні квітів — 17-18% і решта — гриби. За даними з відкритих джерел, із загальної кількості вирощуваної в закритому ґрунті продукції на промислові теплиці в нашій країні припадає близько чверті продукції.

Тому особливу цікавість як журналіста і споживача викликав семінар на тему: «Захищений ґрунт України: стан, проблематика та перспективи розвитку», що днями відбувся в столиці в рамках виставки «Зернові технології. Фрукти. Овочі. Логістика 2019».

Тут не можу не зазначити однієї неприємної тенденції, яка властива багатьом профільним саме діловим (а не заради «бла-бла» і фото для Фейсбук) заходам: про потреби і проблеми бізнесу високоповажні чиновники чути не хочуть. Раніше присутність посадовців різних рівнів на таких заходах була зумовлена бажанням налагодити діалог між виробниками і представниками законодавчих та виконавчих органів. І тоді в аграріїв був шанс бути почутими, отримати від держави відповіді на свої запитання та якусь допомогу у вигляді держпрограм підтримки АПК і відповідного фінансування. Останніми роками влада наче самоусунулася: посилаючись на зайнятість, клерк проситься виступити першим, хоча в програмі його доповідь зазначена десь посередині. Зазвичай озвучує презентацію, а відповіді на запитання переважно дає такі: «Я зараз неготовий, зателефонуйте мені, і я все поясню» та «Я донесу ваші питання до керівництва». Після чого благополучно полишає зібрання, ніби вважаючи своєю метою саме механічне зачитування презентації. Вибачте за емоційне журналістське узагальнення.

* * *

Тепличне господарство як галузь АПК в Україні займає, на жаль, маленьку, однак напрочуд важливу нішу в забезпеченні вітчизняного споживача продукцією власного виробництва, зазначив президент Асоціації «Теплиці України» Євгеній Чернишенко. Смак і користь вітчизняних продуктів набагато перевищує імпортні, бо ми вирощуємо уподобані українцями сорти, які можливо і менш лежкі, натомість більш природні і запашні.

«Сучасний стан вирощування овочів закритого ґрунту характеризується існуючими реаліями: анексія Росією Криму та війна на Донбасі, крім іншого, призвели до зменшення площ теплиць на 35-40 га, до цього слід додати знецінення гривні і падіння купівельної спроможності населення, збільшення сірого імпорту. А ще зміни на законодавчому полі, які скасували пільговий режим оподаткування ПДВ, відібрали в аграріїв, і у тепличників також, 20% ПДВ на розвиток і подальше існування. Це була єдина некорумпована пільга, яка цілеспрямовано витрачалася саме на розвиток матеріально-технічної бази господарств», — сказав Є.Чернишенко. Він зазначив, що за рахунок цієї пільги впродовж 1999-2006 років тривали модернізація старих теплиць і будівництво нових.

Зростання вартості енергоносіїв змусило тепличників відійти від старих енерговитратних технологій і переходити на альтернативні види палива. Разом із тим, через нестачу коштів, дрібні теплиці змушені працювати на низькотехнологічному, часто застарілому, вітчизняному обладнанні, адже опалювати щепою складно через її дефіцит, щодо вугілля, то немає його достатньої кількості належної для спалювання якості. На даному етапі це дає змогу виживати, однак не дає змоги розвиватися і призводить до втрати якості продукції.

Окремою проблемою є високі кредитні ставки, і навіть за таких умов банкіри не погоджуються надавати позики. Бо теплиця як об'єкт нерухомості належить до ризикованих — за умов неналежного утримання (без належного догляду і опалення) вона легко руйнується.

Разом із тим, виробництво овочів є стратегічно важливим напрямком розвитку сільського господарства, і українські тепличники намагаються не відставати від світових лідерів галузі. Щоби продукція була конкурентоздатною, вона має бути якісною, смачною і безпечною.

Український ринок тепличних овочів представлений нині двома потужними високотехнологічними тепличними комбінатами з сучасними теплицями європейського типу: «Уманський тепличний комбінат» (35,15 га площ) та агрокомбінат «Тепличний» у смт Калинівка столичної області (48 га тепличних площ). За даними Мінагрополітики, 2016 року на вітчизняних теренах налічувалося 48 агропідприємств із загальною площею 470 га скляних теплиць, більшість із них зосереджена у великих тепличних комбінатах, і близько 4400 га плівкових теплиць фермерського і присадибного типу. Але, за даними учасників ринку, вже 2018 року площі скляних теплиць скоротилися до 280 га. Євгеній Чернишенко навів цифру сезону 2019 року на рівні 250 га, причому сюди включено і працюючі підприємства, і ті, що ледь тримаються на плаву.

Для порівняння: на час здобуття незалежності 1991 року в Україні налічувалося 750 га скляних теплиць, нині ж у сусідній Польщі площа під стаціонарними теплицями добігає 3,5 тис. га, а в Нідерландах взагалі сягає 6 тис. га.

За даними того самого відомства, орієнтовна потреба овочів закритого ґрунту на рік складає 200,1 тис. тонн, в тому числі: томатів — 42,4 тис. тонн, огірків — 67,5 тис. тонн, цибулі зеленої — 18,9 тис. тонн, інших овочів — 72,2 тис. тонн. Виробництво українських овочів закритого ґрунту 2016 року становило 547 тис. тонн.

За словами голови профільної асоціації, дізнатися реальні цифри збору тепличних культур ми не можемо, адже дрібні виробники і приватники не звітують про врожаї.

Водночас рівень задоволення попиту становить не більше 35-40%. Тому для ефективної роботи галузі необхідні запровадження сучасних інноваційних технологій та зведення новітніх комплексів, підняття рівня врожайності та застосування світлокультури, за прикладом Уманського тепличного комбінату, що дає змогу отримувати цілорічні врожаї овочевих культур.

Мешканець України за цілий рік у середньому споживає не більше 100 кілограмів свіжих овочів, що становить лише 14% в його раціоні харчування. За рекомендацією Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), людина має споживати на день щонайменше 400 г свіжих (!) овочів, фруктів і ягід (без урахування картоплі). Українські теплиці при цьому здатні задовольнити попит лише на 10-20%, водночас як людина зацікавлена споживати свіжу рослинну їжу круглий рік. До того ж таке харчування є складовою концепції здорового способу життя.

Тому дефіцит свіжої городини в несезонний для її вирощування період споживачі компенсують за рахунок тепличної продукції вітчизняного виробництва або зарубіжного.

«Динамічному розвитку вітчизняного тепличного бізнесу перешкоджає його висока капіталоємність, особливо на початковому етапі. Будівництво нового високотехнологічного тепличного комплексу для вирощування плодово-овочевої продукції коштуватиме близько EUR 350-400 на квадратний метр обладнаної площі. За теперішніх економічних умов на отримання прибутку можна розраховувати не раніше 10-12 років», — зазначив Євгеній Чернишенко.

Питання збуту вирощеної продукції для тепличників є наріжним каменем. Ніде правди діти, але після втрати основного ринку споживання з боку Росії, виробничники почали шукати альтернативні джерела реалізації своєї продукції. За оцінками аналітиків, минулого року частка овочів закритого ґрунту в структурі експорту овочевої продукції не перевищувала 6%. Головним нашим споживачем тепличних овочів є сусідня Білорусь, щоправда за останні два роки її частка в структурі експорту скоротилася з 77% до 56,8%. Натомість зросла частка Польщі, і хоч це невеликий відсоток, з 1,6% до 3,5%, однак він віддзеркалює позитивну тенденцію просування української продукції на ринки Євросоюзу. Слід уточнити, що поляки мають вже зазначені 3,5 тис. га стаціонарних теплиць і користуються адресною допомогою галузі АПК з боку ЄС. Також зріс попит з боку Естонії — з 3% до 8,6% і Молдови — з 0,6% до 2%.

Виходячи з економічних реалій, вітчизняним тепличникам довелося переглянути плани з виробництва на 2019 рік. Для зменшення витрат на енергоносії тепличники відтермінували строки посадки овочевої групи на 2-2,5 тижні проти минулого року. Відтак урожай ми отримаємо пізніше, водночас з його появою ціни на продукцію мають знизитися.

З упевненістю Євгеній Чернишенко зазначив, що подальших перспектив у теплиць старих конструкції немає! Адже витрати на їхнє енергозабезпечення, насамперед опалення, будуть набагато перевищувати рівень віддачі від отримуваного врожаю. Судіть самі, ці «динозаври» тепличної галузі за рік на вирощування 1 га, наприклад, помідорів витрачають 850-900 тисяч кубометрів природного газу. Нові сучасні теплиці на ці потреби використовують у три-п'ять разів менше, при цьому врожайність цих самих помідорів на 30% вища.

Серед головних проблем галузі фахівець назвав жорстку конкуренцію з боку імпортованих овочів закритого ґрунту, переважно з Туреччини, причому як легального, так і сірого імпорту. Також перешкодою є нестача, а точніше майже відсутність, підготовлених вишами фахівців-тепличників — агрономів, технологів, інженерів.

* * *

Знову ж таки, без виходу на зовнішні ринки за рахунок внутрішнього споживання вітчизняна теплична галузь не виживе. А для завоювання європейського ринку необхідна сертифікація підприємств за стандартами Global G.A.P, який є стандартом не якості, а стандартом безпечності харчових продуктів. Як зазначив консультант та виконавець з впровадження стандарту Global G.A.P. Ігор Чечітко, головною відмінністю цього стандарту від інших є те, що тут оцінюється як безпека самої вирощеної продукції, так і безпека всього циклу виробництва — від кормів і посівного матеріалу до готової продукції.

За словами спікера, серед переваг стандарту Global G.A.P, крім можливості для виходу на нові ринки понад 100 країн світу, є також збільшення попиту на товар через підвищення довіри споживачів. Безсумнівною перевагою є підвищення престижу підприємства в очах інвесторів і банків. Також стандарт сприяє зменшенню можливого ризику забруднення продукції та поліпшенню гігієни та санітарії на підприємстві. Даний стандарт сумісний з іншими міжнародними стандартами, такими як ISO 9001, ISO 22000, BRC, IFS.

«Хочу зазначити, що Global G.A.P. — витратна для виробника система. Вона вимагає певних інвестицій і для отримання сертифіката, і для його щорічного підтвердження. Ця система змушує виробників постійно інвестувати у свою справу. Разом із тим, вона оптимізує всі управлінські процеси господарства. Вона мотивує персонал підприємства брати на себе відповідальність не тільки за безпеку продукції, а й за господарювання. Тобто вона покращує весь процес управління. Простіше кажучи, Global G.A.P. — це стандарт для запобігання помилкам», — резюмував Ігор Чечітко.

Наразі в Україні близько півсотні підприємств — виробників рослинницької продукції отримали сертифікат Global G.A.P. Це виробники яблук — ТОВ «Аграна Фрут Лука», ТОВ «Обрій», ФГ «Гадз», овочівники — компанія «Грін Тім», ТОВ «С-Росток», ПП «ІМПАК» тощо. Серед тепличників володарями сертифікату є, на жаль, лише дві компанії — «Уманський тепличний комбінат» та агрокомбінат «Тепличний».

* * *

Ми не могли утриматися, щоби не спитати думки фахівців щодо сіті-фармінгу, міського землеробства, точніше поширення тепличного руху в мегаполісах провідних країн світу (див. «Greenhouse — життя під склом», — «Агропрофі», №3, 2019). Наскільки Україну може зачепити цей проект «засклення» довкілля? Можливо, він покликаний переосмислити будівництво великих сучасних тепличних комплексів на користь маленьких тепличок на дахах міських будинків?

У відповідь Євгеній Чернишенко, посміхнувшись, сказав таке: «Можу припустити, це у них ностальгія по колишнім нашим дачним проектам, коли не можна було пересічному громадянинові купити свіжий помідор чи огірок. Якщо серйозно, у них є така необхідність, і фінансово вони собі можуть це дозволити. Що стосується професійного промислового виробництва, то це тільки великі високотехнологічні тепличні комплекси. У цьому питанні флагманом є Нідерланди, які є визнаними світовими лідерами галузі промислового тепличного виробництва і які завжди працюють над інноваціями. Щоби нагодувати людей у будь-якій країні, потрібне високотехнологічне виробництво. Світ завжди експериментує, бо без цього не було би руху вперед, вишукує нові види і способи господарювання, нові галузі виробництва. Це новий напрямок в сільському господарстві, однак в Україні він поки не на часі».

А поки французи експериментують, вітчизняний покупець має змогу споживати якісну і смачну продукцію Уманського тепличного комбінату. Я ж, наприклад, з нетерпінням чекаю на перші вітамінні врожаї огірків і помідорів агрокомбінату «Тепличний», від однієї згадки про які повітря наповнюється природними ароматами цих овочів і неначе настає весна.