УКРАЇНСЬКА СОЯ: ДОСЯГНЕННЯ, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ

Україна швидко наростила виробництво такої популярної у світі культури, як соя. З 2003 року її урожаї в країні зросли майже у 20 разів, урожайність — удвічі. Біля витоків такого зростання стояла Асоціація «Українська асоціація виробників і переробників сої», яка вже понад 15 років активно займається просвітницькою роботою і підтримкою сільгосптоваровиробників. З її незмінним керівником Віктором Тимченком ми поговорили про нинішні тенденції на ринку сої. 

— Вікторе Наумовичу, які результати 2018 року по сої в Україні? Статистика: урожай, урожайність. Які тенденції спостерігалися на внутрішньому ринку?

— 2018 рік по сої виявився дуже вдалим щодо її вирощування — ми вперше вийшли на новий рубіж виробництва: при тому, що посівні площі скоротилися на 200 тис. га, маємо рекордний врожай у 4,36 млн тонн. Звісно, стало можливим це завдяки урожайності, яка минулого року становила 25,8 ц/га проти 19,7 ц/га у 2017 р.

Цікаво, що останніми роками спостерігається тенденція строкатості як врожайності, так і посівних площ: наприклад, 2014 року було посіяно 1,8 млн га сої, отримали врожайність 21,6 ц/га, 2015 року посіяли більше — 2,1 млн га, врожайнсть впала  до 18,4 ц/га.  І так далі по роках, подивіться на графік, немов закон: як тільки піднімають посівні площі, падає врожайність.

 — Можливо, це пояснюється тим, що після вищих врожаїв за сою беруться ті, хто її зазвичай не вирощував і не знається на ній?

— Не можна так сказати. У нас з 2014 року більш-менш стала кількість виробників сої — на рівні 10600 господарств.

Але як би там було, ми по вирощуванню сої зараз посідаємо перше місце у Європі і колишніх країнах СНД, і увійшли до топ-10 світових виробників. Причому за врожайністю випереджаємо кілька країн, що попереду нас у цьому переліку. За врожайність у топ-10 ми посідаємо 6 місце.

— І яка ситуація на ринку у зв'язку з таким високим врожаєм?

— Склалася доволі неприємна ситуація. Якщо 2017 року ми експортували 2,9 млн тонн сої, то за 11 місяців 2018 року цей показник становить лише 1,9 млн тонн. Тобто експорт відчутно скоротився. Одночасно дещо виріс експорт соєвої олії — до 194,1 тис. тонн зі 166 тис. тонн, і експорт соєвого шроту — до 353,8 тис. тонн з 308,7 тис. тонн.

— Чому, на Вашу думку, так просів експорт сировини?

— Оскільки минулого року ВРУ було ухвалено недалекоглядне рішення відмінити ПДВ. Йдеться про законопроект №7403-д, згідно з яким ПДВ при експорті сої з 1 вересня 2018 року повертатимуть тільки експортеру, який є виробником цього товару. Те саме стосуватиметься і ріпаку з 1 січня 2020 року. Внаслідок цього різко впали ціни. Зараз тонну сої купують за 9800 грн. Такої низької ціни ніколи не було. Трейдери перекладають нестачу від неповернення ПДВ на виробника, пропонуючи йому низьку ціну. З іншого боку, з тих 10600 виробників сої самі експортувати можуть лише одиниці, інші ж користалися послугами трейдерів.

— Метою ухвалення даного законопроекту було стимулювання розвитку в Україні підприємств з переробки насіння олійних культур, забезпечення завантаження вже діючих вітчизняних переробних потужностей, зменшення питомої ваги експорту сільськогосподарської сировини, яка може бути перероблена в Україні та стимулювання умов для створення нових робочих місць. Начебто блага мета…

— Це той випадок, коли хотіли як краще, а вийшло як завжди. Так, якщо 2017 року було експортовано 2,9 млн тонн сої на суму $1,06 млрд, то щоб отримати ці кошти від експорту шроту, нам потрібно його продати 2643 тис. тонн за середньої ринкової ціни $400,8/тонна. Для порівняння, як я вже згадував, минулого року за 11 місяців ми експортували лише 353,8 тис. тонн. Усього вироблено було 751 тис. тонн соєвого шроту.

Тож постає питання: для кого цей шрот переробляти. Добре, у нас розвинене птахівництво, де нарощується поголів'я. Але маємо скорочення поголів'я у секторі ВРХ і свинарстві, до того ж більшість поголів'я ВРХ утримується у господарствах населення, які шрот не закуповують. Загалом 2017 року на відгодівлю тварин і птиці всередині країни пішло лише 340 тис. тонн шроту.

Тобто йдеться про те, що потужності з переробки сої у нас становлять, станом на 2017 рік, 5,5 млн тонн, їх поки що достатньо. Мова йде про те, куди реалізовувати цю продукцію.

— І який вихід?

— Або ми шукаємо ринки збуту для продукції переробки сої, або працюємо на розвиток тваринництва. Переробку однозначно з часом потрібно збільшувати, адже це робочі місця. Якісь заходи з боку уряду наразі здійснюються, відшкодування за телят, наприклад, але це маленькі проби, не так швидко це все робиться.

— Прогнози на цей рік: вирощування, переробка?

— Ми в Асоціації прогнозуємо посівні площі на рівні 1,8-1,85 млн га. Але це дуже попередні прогнози, оскільки змінюються обставини. З одного боку, маємо падіння закупівельних цін, з іншого — на нашу сою зростає попит, зокрема, з боку Китаю.

— Соєвий білок у харчуванні тварин — чи це вигідно і які є нюанси?

— Так, вигідно. Особливо при годівлі свиней з використанням добавки ТЕПС (тостованої експандованої повножирової сої) дає можливість збільшити середньодобові прирости до 900 г при 500 г в Україні на сьогоднішній день, а використання добавки ТЕПмікс (комплексна добавка транзитного протеїну) в годівлі молочного скотарства збільшує середньодобові надої на 2-4 літри в день.

— Нещодавно румунська неурядова організація провела дослідження 60 зразків української сої і з'ясувала, що 48% з них зазнали генетичних модифікацій. Не чіпаючи питання про безпеку/небезпеку ГМО: як генетична модифікація впливає на продажі? Чи є покупці на наш товар, нехай він навіть і з ГМО?

— По-перше, ці дані достатньо сумнівні. Вони провели дослідження лише у 6 областях, якщо б взяли, наприклад, Херсонську область, то там 100% сої на полях генетично модифіковані. По Україні в цілому вирощується до 70% ГМ сої.

По-друге, найбільш поширений у світі ГМ сорт GTS 40-3-2 дозволений до імпорту у багатьох країнах світу, а вирощувати його легше, чим і користуються наші фермери. Тим більше, що при дозволі імпорту ГМ сої у тих же країнах заборонено її вирощувати. Наприклад, Китай, який імпортує 87 млн тонн ГМ шроту, але у себе ГМО не вирощують, те саме стосується і країн ЄС. 

— А взагалі у нас законодавчо дозволено вирощування ГМ сої?

— Законодавчо — ні. Згідно з законом 2007 року не можна. Але він не діє з кількох причин. По-перше, для його повноцінної роботи нього мало вийти 12 підзаконних актів, а було ухвалено лише 4, та й ті не пов'язані між собою. По-друге, фактично відсутня відповідальність, вона є, але суто адміністративна і для господарства фінансово непомітна. 50 неоподаткованих мінімумів, це не той штраф, який стримає виробника від порушення. У Чехії, наприклад, штраф становить EUR 100 тис.

— Ваше особисте ставлення до ГМ продукції?

— Практично не доведено, що ГМ соя шкідлива. Інша справа, і тут є чого побоюватись, те, що вже згаданий сорт GTS 40-3-2 обробляється препаратами на основі гліфосату. Власне, його і створили з особливістю стійкості до цього гербіциду. Дослідження показали, що цей гербіцид є можливим канцерогеном для людини.

— Чи є сенс займатися вирощуванням органічної сої?

— Безумовно, є. Якщо звичайна соя коштує $400/т при експорті, то органічна — до $700/т.

— Питання у контексті наявності великої кількості ГМ сої на полях України: як це можливо взагалі, адже органічна продукція, це в тому числі і відсутність ГМ, а існує таке поняття, як ГМ забруднення з сусідніх полів?

— В органічних стандартах існують певні відстані до полів з ГМ культурами, яких слід дотримуватися. Наприклад, компанія «Арніка», яка займається вирощування органічної продукції, в тому числі і сої, вимушена, щоб дотримуватися цих стандартів, не використовувати певну частину своїх земель — іншого виходу просто немає. З іншого боку, зменшення площ окуповується більшою маржинальністю органічних культур.

— У світі соя популярна як продукт харчування людей, ми ж здебільшого говоримо про неї як про сировину для комбікормів. Взагалі-то, спробувавши кілька продуктів, які позиціонують як соєве м'ясо, можу сказати, що на м'ясо ця продукція схожа дуже віддалено. А якщо чесно, то зовсім не схожа. З іншого боку, існує купа статей на тему — як важко відрізнити соєве м'ясо від звичайного і про користь його вживання. Може, не ті технології використовуємо?

— Спочатку, мабуть, слід сказати про корисність продукту. Один кілограм сої за кількістю протеїну заміняє два кілограми м'яса або риби, чотири кілограми пшениці або ж 12 літрів молока. Колись ми були в Японії і вісім днів гостювали у різних фермерів, то вони харчуються в основному продуктами з сої. А безпосередньо на заводі з переробки сої нам запропонували відрізнити страву з сої від страви з курятиною. Ми не відчули різниці. Можливо, справа у добавках, спеціях. Треба вміти це робити.

Підготував Павло Мороз