Статті

«АСКАНІЙСЬКЕ»: ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО З РОДИННОЮ ТУРБОТОЮ ПРО ЛЮДЕЙ

Віктор НайдьоновСловосполучення «державне підприємство», на жаль, останнім часом є синонімом до слова «неефективне». Цей прикрий стереотип повністю руйнує Державне підприємство «Дослідне господарство «Асканійське» на Херсонщині, де «Агропрофі» побувала напередодні Дня працівників сільського господарства.

«Асканійське» — не лише успішна компанія, це основне бюджетоутворююче підприємство району, одне з кращих за показниками господарств Херсонщини, провідне господарство в мережі НААН України. А для місцевих жителів — мешканців с. Тавричанка та довколишніх сіл — гідна робота з достойною оплатою, джерело добробуту і розвитку інфраструктури.

Від 1985 року тоді ще радгосп «Асканійський» очолила майбутній Герой України Віра Опанасівна Найдьонова. Саме під її керівництвом господарство 1991 року увійшло до складу Національної академії аграрних наук України і стало розвивати дослідницький напрям, щоб втілювати у виробництво напрацювання вітчизняної науки.

З ким би з робітників ми говорили про господарство, усі в розмові з теплотою і шаною згадують Віру Опанасівну — саме під її керівництвом господарство досягло успіху і в основу робочих відносин було покладено дбайливе ставлення до працівників і мешканців села, турбота про благоустрій рідного краю.

На жаль, 2016 року Віра Опанасівна пішла від нас. Її справу на посаді директора продовжує син — Віктор Найдьонов. З розмови з ним і розпочалося наше знайомство з «Асканійським».

— Вікторе Григоровичу, розкажіть, будь ласка, про напрямки роботи господарства.

— Ми підпорядковуємося Асканійській дослідній станції Інституту зрошуваного землеробства НААН України. Господарство спеціалізується у рослинництві на вирощуванні елітного насіння, а у тваринництві маємо три племзаводи — по вівцях, по м'ясному напрямку ВРХ і молочному.

Господарюємо на 7800 га землі, з них 3700 га на зрошенні. У тваринництві це 2000 голів ВРХ, з них 580 голів — це дійне стадо, маємо ще три тисячі овець асканійської тонкорунної породи.

Під замовлення вирощуємо щорічно близько 500 га на ділянках гібридизації соняшника, а у співпраці з Інститутом зрошуваного землеробства та Одеським селекційно генетичним інститутом вирощуємо близько 2 тис. га зернових: це озима пшениця, озимий і ярий ячмені тощо.

Загалом займаємося вирощуванням усього спектру рослин, які представлені в насінництві, це навіть такі нетрадиційні культури для нашої зони, як сафлор і льон.

— 3700 га на зрошенні — чому саме така цифра, чи потребуєте більше?

— Хотілося б більше, але не маємо змоги в тому сенсі, що ті землі, які ми маємо на богарі, прилягають до «Асканії-Нови», — це буферна зона заповідника, де обмежена господарська діяльність і зрошення не дозволяється.

Хоча відсоток зрошуваних земель не доходить навіть до 50, вони дають нам 80% врожаю по всіх культурах. А кукурудзу та сою навіть не пробуємо вирощувати на богарі, тому що знаємо, що у нашій зоні врожаю не буде.

— Зрошення відчутно здорожує виробництво?

— У пікові періоди на наші обсяги зрошення обходилося у 200 тис. грн на добу. Тим не менше, уся рослинницька галузь прибуткова, маємо від 30 до 40% рентабельності. Якщо порівнювати з Кіровоградською чи, наприклад, Полтавською областю, де природної вологи достатньо, собівартість у нас вища.

— Розкажіть, будь ласка, про тваринницький напрямок діяльності.

— Проблема всієї галузі тваринництва в Україні: при доволі високій вартості виробництва — дуже низька ціна реалізації. М'ясо ледь дотягує до 45 гривень за кілограм живої ваги, а на кінець року ми прогнозуємо собівартість виробництва близько 50. Наш основний напрямок — це виробництво племінних тварин, але, знову ж таки, у зв'язку з низькими цінами на м'ясо немає попиту на племінні ресурси — люди не хочуть працювати собі у збиток.

Тож ми працюємо по цих напрямках на межі рентабельності, а то й, бува, в мінус, натомість по молоку ми стабільно в плюсі. Щоденно продаємо по 15 тонн. В мережі НААН маємо найвищий показник по надоях. 2017 року це було 8430 кг на голову, цього року виходимо на 8650. По молоку маємо 30-40% рентабельності. Виробляємо вищий і екстра ґатунок, який зараз реалізовуємо по 9 гривень на Баштанський маслосирзавод, ТМ «Славія». Співпрацюємо з ними вже понад 10 років. Хоча знаходяться вони доволі далеко — за 260 км, у Миколаївській області — і нас, і їх співпраця повністю влаштовує.

— Зараз не так багато господарств займаються вівчарством. Які успіхи вашого підприємства?

— Цінова ситуація не дає розвиватися, зараз тримаємо базове поголів'я, але є надія на якісне відродження цього напрямку, адже це і більш цінне і здорове з точки зору харчування м'ясо, і «вдячні» в економічному сенсі тварини — витрати лише на зимові корми, влітку ж вони харчуються майже безкоштовно на пасовищах. Мала б додавати цьому напрямку цікавості і шерсть. У нас настриг на голову був минулого року 7,8 кг — це найвищий показник по Україні, цього року трошки менший — 7,4 кг. Настригли 15 тонн шерсті на близько 700 тис. грн. Але з них 300 тис. грн віддали за саму стрижку. Як по м'ясу немає тієї ціни, що хотілося б, так само і по шерсті.

— Ви керуєте державним підприємством. У чому переваги державної форми власності?

— Усі ж думають, що як державне, то держава нас засипає грошима, але ми працюємо на самозабезпеченні. І від свого прибутку ми платимо 75% податків, тоді як інші товаровиробники — 18%. Цього року ми виходимо на суму 45 млн грн податків.

Тим не менше, у нас доволі високий рівень заробітної плати — минулого року було 8400 грн в середньому за рік. Цього року вийдемо десь на 10 тис. грн.

Маємо дуже розвинену соціальну сферу. Так повелося з часів директорування Віри Опанасівни, і ми намагаємося підтримувати цю планку.

Маємо в штаті працівників, які відповідають за культуру, за різні напрямки спорту. Маємо 180 осіб, які займаються художньою самодіяльністю.

— З господарства чи з села?

— І з села, і з господарства. Ми ніколи не робили якогось розподілу. Є атлетичний зал, збудований за наші кошти, гуртки боксу, волейбол, футбол. Вже традицією стало проводити невеличкий турнір з футболу — вже другий рік кубок пам'яті Віри Найдьонової залишається у нас.

Цього року збудували парк пам'яті Віри Опанасівни, що став окрасою села. Збудували кінну школу, де тримаємо коней української верхової породи, бо дійшло до того, що сільські діти не знають, що таке кінь.

Не маючи поблизу жодного струмка, у самому центрі степової спеки зробили ставок на 4 га, взимку запитуємо артезіанською водою, влітку беремо з системи зрошення дніпровську воду. Ставок — це ще 15 тонн риби для харчування робітників, і можливість населенню займатися рибальством. Влітку це також комфортний пляж.

Маємо оздоровчий центр, де наявні всілякі тренажери, масажний кабінет, інгаляційний кабінет. Кожний працівник і мешканець села має змогу поправити там здоров'я.

— Скільки у вас працює людей?

— Середньорічна чисельність працівників складає 370 осіб, а в селі мешкає близько двох тисяч. Звісно, у нас робітників від сезону трішки більше, трішки менше. Але не як у приватників — робітники здебільшого працюють цілий рік. Знаєте, як зараз мода: влітку найняти, потім зиму люди проводять при службі зайнятості, а влітку знову приймаються на роботу. Начебто все добре, але цей час у службі зайнятості у пенсійний стаж не йде. Ми так не вчиняємо, хоча зекономили б купу грошей. Уявіть собі, фонд зарплати у нас місячний близько 3 млн грн, а з нарахуваннями — до 5.

У колективному договорі також прописано, що жінки пенсіонери, які пропрацювали 25 років, отримують матеріальну допомогу 650 грн. Для чоловіків стаж має бути 30 років. Для робітника на фоні високих зарплат це не дуже великі кошти, але для пенсіонерів на селі — дуже суттєві. Люди можуть забрати цю допомогу або нашою продукцією, або ж грошима

Допомагаємо 4 лікарням продуктами харчування, це районна лікарня, обласна клінічна лікарня, обласна дитяча лікарня, обласний кардіодиспансер. Жодна волонтерська місія не поїхала на фронт без нашої допомоги.

Також допомагаємо військовим з прикордонної зони. Кому дрова, кому хліба, кому борошно — ще нікому, слава Богу, не відмовили.

* * *

Про умови праці і будні «Асканійського» ми розпитали робітників господарства.

Марина Тарапун
Марина Тарапун

Марина Тарапун працює тут дояркою вже 18 років. Чоловік працює тут охоронцем. Минулого року отримала звання «краща доярка господарства». Діставатися до роботи їй близько кілометра, тож на премію купила мопед.

Юрій Капустін
Юрій Капустін

Головний ветлікар господарства Юрій Капустін спочатку прийшов на посаду ветфельдшера, потім працював 4 роки бригадиром, потім лікарем-гінекологом по тваринництву. Спочатку закінчив Каховський аграрний технікум, потім Харківську державну зооветеринарну академію. 3 2015 року на нинішній посаді. 2000 року після практики був у господарстві на розчистці копит, Віра Опанасівна запропонувала постійну роботу і після закінчення технікуму повернувся до господарства. За його словами, мірилом успішності і господарства і громади можна вважати ціни на квартири у прилеглих до господарствах селах — вони тут на рівні райцентрівських.

Уся переробка, а це крупорушка, млин, своя пекарня, власний молочний цех — все працює на потреби робітників господарства. Тож ціни у столовій приємно вражають, точніше, просто дивують.

Таїсія Ганжева
Таїсія Ганжева

На відгодівлі телят працює «молочне таксі», або ж «корова на колесах». Це пересувний бак де пастеризується і доводиться до належної температури молоко, відтак кожне теля отримує молоко температури свого тіла. Оскільки така машинерія з молоком має значну вагу, бак обладнано двигуном, що дозволяє з легкістю нею керувати. Тож «таксисткою», тобто телятницею тут працює тендітна Таїсія Ганжева. 

Олександр Попов
Олександр Попов

Завідувач фермою вівчарства Олександр Попов віддав господарству майже 50 років. Народився у Новій Маячці. Після армії працював на суднобудівному заводі в Херсоні, потім потрапив до Асканії. «Працювали в господарстві «Асканії-Нови», — розповідає він. — Коли пішла перебудова, Віра Опанасівна взяла це підприємство під опіку, так би його вже не було. Тут залишилася єдина отара асканійської тонкорунної на всю Україну». Попри поважний вік, про пенсію говорить так: «Кожного року замислююся про відпочинок, але ж звичка — постійно у роботі, у русі, а рух — то життя».

Про його фаховість говорить Юрій Капустін: «Олександр Олексійович може на око визначити, лише глянувши на зуби, чи правильно вівця харчувалася».

Тетяна Левенець
Тетяна Левенець

Агрохімічна лабораторія «Асканійського» працює як на щоденні потреби господарства, так і на наукові завдання дослідної станції. Як розповідає завідувач Тетяна Левенець, лабораторія відпочатку була збудована для своїх потреб, але також надаються послуги на комерційній основі усім охочим сільгоспвиробникам. Щоправда, через нинішню завантаженість вільне вікно для них буде лише після Нового року.

Віра Коновалова
Віра Коновалова

Заступник директора з наукової роботи Асканійської дослідної станції Віра Коновалова розповідає, що станція веде дуже багато досліджень. В основному це дослідження по обробітку ґрунту. Вивчається no-till, зокрема, як такий обробіток ґрунту впливає на мікробіоту, наскільки підвищується гумус в ґрунті. Цього року вивчали дію аспірину — як він впливає на рослини сої і його дію в якості антистресового препарату. І оскільки побачили непоганий результат на сої — рослини були більш розкущеними і по врожайності додали 15% — продовжать досліди на інших культурах. 

Максим Рукавніков і Володимир Коновалов
Максим Рукавніков і Володимир Коновалов

Її чоловік — головний агроном ДП ДГ «Асканійське» Володимир Коновалов розповідає, що цього року зерносушарку не запускали, оскільки осінь була посушливою. «З одного боку, виграли на економії газу. З іншого, програємо при посівах озимих, оскільки вологи недостатньо», — говорить він. До «Асканійського» пішов відразу після закінчення Херсонського державного аграрного університету, адже родом з Тавричанки.

А механізатор Максим Рукавніков родом з сусіднього села Архангельська Слобода. До Тавричанки приїхав спробувати себе на посаді тракториста. І хоча не має спеціальної освіти, як кажуть, знайшов себе у професії. Ми застали його в полі за роботою на «Джон Дірі», а, як казав нам директор, на іноземну техніку намагаються ставити лише досвідчених трактористів. Тож вже п'ятий рік працює у «Асканійському», за допомоги господарства купив будинок і переїхав з сім'єю.

Іван Кагальонок
Іван Кагальонок

Іван Кагальонок агроном-насінник господарства. В «Асканійському», як каже, працює усе життя. А на насіннєвому заводі, що обладнаний лінією «Петкус», робить вже 10-й рік. Завод має потужність 25 тонн за зміну, чистять і калібрують тут усі культури, але лише насіннєвий матеріал, для товарного зерна норія маленька. Під замовлення здійснюється протруювання насіння.

Сергій Хоменко
Сергій Хоменко

Заступник директора з фінансових, комерційних і правових питань Сергій Хоменко на цій посаді працює вже другий рік, а на підприємстві почав з 2004 року з посади юрисконсульта відразу після вишу. Він розповів про святкування Дня працівника сільського господарства у «Асканійському»: «Кожного року на свято влаштовуємо вихідний день. Проводимо зібрання, де відзначаємо кращих у професіях. Таких номінацій у нас близько 30. Обов'язково відмічаємо вчителів, працівників медицини. Нас вітають творчі колективи. Розігруємо в лотерею дуже гарні призи — холодильники, телевізори, гроші. На це коштів не шкодуємо. По всіх ланках роздаємо продуктові набори, щоб кожний підрозділ мав святковий стіл на роботі.

Зазвичай проводилися різні спортивні змагання між підрозділами, більше розважальні і святкові, ніж спортивні, втім цього року вирішили через погоду відмовитися. Кожний співробітник на свято отримує 13 зарплату».

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"