ФОРПОСТ НЕЗАЛЕЖНОСТІ НА ЗМІЇВСЬКІЙ ЗЕМЛІ

Напередодні національного свята — 27-ї річниці Незалежності України, ми побували на Харківщини, яка доленосної весни 2014-го стала форпостом українського духу, не дала проросійським сепаратистам розколоти країну.

Цього разу ми мали можливість ознайомитися з роботою Агрофірми імені Гагаріна, яка працює на землях Зміївського району майже півстоліття. І весь цей час господарство гідно тримає першість у рослинництві і тваринництві, застосовуючи сучасні технології господарювання, забезпечує працівників гідною роботою і зарплатою, конкретними справами постійно допомагає місцевій громаді. А ще — воно не лише дбайливо зберігає та поширює українську історію, агрофірма і її люди щоденно пишуть нову історію незалежної України.

Нам вдалося поспілкуватися з багатьма фахівцями Агрофірми імені Гагаріна, а також з її фундатором — досвідченим аграрієм, депутатом Харківської обласної ради, громадським діячем Анатолієм Гацьком. Упродовж тривалої захопливої подорожі господарством і селом Шелудьківка, де воно працює, ми говорили з господарем про сучасні технології і цьогорічні врожаї, про реалії і розвиток скотарства та ціну на молоко (бо господарство має розвинене тваринництво), наполегливість та самовіддачу місцевих хліборобів, державну підтримку селян. Згадували процес реформування АПК, дискутували навколо фундаментальних наукових доробок, не оминули і шефство над соціальною сферою на селі. Бесіда виявилась напрочуд змістовною. Але протягом всього спілкування тема незалежності України, її 27-ї річниці, невід'ємно повертала розмову в русло нашої національної ідеї, нашої омріяної української надії.

На думку Анатолія Гацька, на історичний шлях незалежності наша держава стала навіть не сто років тому і не 1991-го, коли незалежність нам була подарована еволюційним мирним шляхом. Точка відліку утвердження незалежності України в боротьбі, про яку говорили наші великі патріоти, просвітники і поети Тарас Шевченко, Іван Франко і Василь Стус, розпочалася з 2014-го і, на жаль, триває й досі…

«Ми хочемо згуртувати людей навколо національної ідеї, щоби вони кожного дня усвідомлювали, що ми — українці, зі своєю давньою історією, культурою, мовою, традиціями», — наголошує фундатор Агрофірми імені Гагаріна, депутат Харківської обласної ради Анатолій Гацько. Тому, зазначає він, господарство, крім своєї звичної роботи в полі і на фермі, приділяє багато уваги підтримці соціальної сфери села, де мешкає близько 2,5 тисячі людей, вкладає чималі кошти в її розвиток. Тож щороку близько 240 учнів мають змогу гідно навчатися у відбудованому і належно обладнаному Шелудьківському ліцеї ім.Ю.Є.Кравцова. Для наймолодших мешканців села з великою любов'ю і турботою облаштовані приміщення і ігрові майданчики дитячого садочка «Веселка». Працює в селі Будинок культури, є стадіон, футбольний майданчик і спортивна команда — ФК «Шелудьківка».

«Ми працюємо заради того, розвиваємо господарство і зберігаємо робочі місця, щоби покращувати життя і добробут простих людей, — веде далі господар. — Ми не просто з великою повагою ставимося до історії рідного краю, збираємо і поширюємо інформацію про людей і події, ми творимо історію та увічнюємо пам'ять про тих, хто дав нам можливість жити під мирним небом. Це дуже важлива ідеологічна складова формування української нації, це духовна основа нашого з вами повсякденного життя».

За ініціативи Анатолія Гацька коштом Агрофірми розбудовується історично-культурний центр Шелудьківки.

До 25-ї річниці незалежності України перед Будинком культури на центральній площі зведено флагшток із Державним прапором України на гранітному постаменті з картою нашої держави, до якої незмінно належать Крим і Донбас.

Напередодні Дня Гідності і Свободи в листопаді 2016 року поруч із прапором постав пам'ятник великому сину українського народу, просвітителю, поету і художнику — Тарасові Шевченку.

Торік 26 серпня у Шелудьківці сталася ще одна історична подія, приурочена до Дня Незалежності України і в пам'ять про наших воїнів, полеглих в Іловайському котлі 29 серпня 2014 року. Так, на площі села поруч із жовто-синім стягом і Кобзарем було урочисто і велелюдно відкрито меморіал визволителям — Героям України. На його горельєфі вшановано події Революції Гідності і подвиг Героїв Небесної сотні, а також воїнів-учасників визвольної війни нашого народу проти російського агресора на сході України. Ці події зображено на тлі Матері-берегині з малою дитиною на руках за гербом України, що символізує захист Державою своїх громадян. А великі крила ангела обіймають державний кордон, підкреслюючи єдність та цілісність незалежної України. Ґрунтується монумент на трьох стовпах — минулому, теперішньому і майбутньому України — вільної і незламної. У підніжжя встановлено елементи військової споруди, так званий ДЗОС, який було задіяно як форпост Зміївською ротою територіальної оборони у квітні 2014 року, аби запобігти можливому в'їзду диверсійних груп.

«Ми ведемо велику агітаційну і просвітницьку роботу, відновлюючи історичну справедливість — організовуємо заходи до державних і народних свят, підтримуємо українські традиції, видаємо газети, посібники і книжки. Більшість інформації ми також викладаємо в Інтернет, щоби якомога більше людей знали про нас і про нашу патріотично-виховну роботу», — зазначає Анатолій Гацько.

Агрофірма має довгу історію. Радгосп імені Гагаріна, від часу створення у березні 1970-го, завжди перебував у трійці кращих господарств Зміївського району по виробництву зернових культур та м'ясо-молочної продукції. Період реформування в середині 1990-х господарство гідно витримало, спромігшись зберегти фаховий потенціал працівників, елітний генофонд у тваринництві та матеріально-технічну базу. Так, 1997-го колгосп реформовано на однойменне КСП. А 27 січня 2000 року було створено ТОВ Агрофірма імені Гагаріна, яке, зберігши ім'я першого космонавта всесвіту, юридично не було правонаступником КСП. При розпаюванні кожний майновий пай, який коштував у середньому 10 тис. грн, було викуплено засновниками товариства у близько півтисячі пайовиків. Слід зазначити, що в історії господарства ніколи не було заборгованості ні по бюджету, ні по заробітній платні, ні по інших виплатах навіть у найскрутніші часи.

Серед пайовиків виявилось і 12 чоловік, охочих господарювати самостійно на своїх землях за допомогою розпайованого майна. Та навіть не спробувавши вільних хлібів, вони почали скаржитися до різних інстанції на неправомірні дії засновників товариства. І тим довелося в рамках правового поля пройти чимало судових інстанцій, аби довести свою правоту. «Зрештою ми отримали перший в Харківській області офіційний документ, що в Агрофірмі імені Гагаріна розпаювання проведене з урахуванням усіх чинних норм законодавства України, під яким стоять підписи начальника юридичної служби Управління АПР Харківської ОДА, КРУ та керівників інших структур. Після того до нас по науку почала їздити майже вся Україна, як правильно провести реформування», — акцентує нашу увагу господар.

Саме радгосп імені Гагаріна дав Анатолію Гацьку «путівку в життя», адже юнак 1981 року прийшов сюди працювати слюсарем. Потому, отримавши кваліфікацію інженера-механіка в Харківському інституті механізації і електрифікації сільського господарства (нині Харківський національний технічний університет сільського господарства ім.П.Василенка), продовжив роботу в рідному господарстві вже на посаді завідувача ремонтно-механічної майстерні. Ще 9 років Анатолій Федорович був головним інженером господарства, потім головою КСП, і зрештою став фундатором Агрофірми імені Гагаріна. Впродовж 2005-2010 обіймав посаду голови Зміївської районної державної адміністрації. Закінчив Державну академію управління при Президентові України у Києві. Нагороджений двома орденами «За заслуги» у 2003 та 2007 роках. А від 2011-го дотепер він є кандидатом економічних наук, доцентом кафедри організації виробництва, бізнесу та менеджменту Харківського національного технічного університету сільського господарства ім.П.Василенка. І є депутатом Харківської обласної ради, тому продовжує жити інтересами землі і людей.

Виробничий комплекс Агрофірми імені Гагаріна зосереджено в межах 30 га, де об'єднано молочнотоварну ферму на 1900 голів, тваринницькі приміщення для свиней, овець і коней, комплекс зернового господарства зі складами і сушаркою, машинно-тракторний парк, автогараж і ремонтно-механічні майстерні, олійницю тощо. «Ми максимально зберегли все з минулих часів і поступово реконструюємо старі приміщення, — веде далі Анатолій Федорович. — І саме головне — ми зберегли людей, бо зрештою саме вони є найціннішим активом, а не земля, не техніка і технології. На 3400 га землі та 1900 голів ВРХ ми маємо 180 працівників. Є багато молоді, але є і такі, хто більше 40 років пропрацювали в господарстві.

Минулого тижня, на жаль, пішла з життя заступник директора по фінансах Любов Матвіївна Боженко, яка від 18-річного віку віддала господарству 48 років і 14 днів. У відділі кадрів дотепер працює Любов Дмитрівна Павленко, яка мене приймала на роботу. Олександр Миколайович Лисак, наш головний інженер, Микола Іванович Мороз — виконроб, Анатолій Іванович Сіроус — агроном, Наталія Іванівна Буряк — завфермою. У цих людей за плечима вже понад 30-40 років роботи у господарстві».

Великотоварне тваринництво

АгрофІрма імені Гагаріна — єдине в районі господарство, де залишилося великотоварне виробництво молока. Стадо складається з 1900 голів дійних корів і ремонтного шлейфу, бичків поки реалізують практично відразу після народження. Поступово тваринницькі приміщення було реконструйовано, облаштовані кормові столи для худоби. Нині триває масштабна перебудова корівників і зведення нового корпусу.

«Ми останні два роки проводимо ретельну модернізацію тваринницького напрямку в господарстві, — розповідає головний зоотехнік агрофірми Володимир Айдін. — Перший наш крок був з виокремлення приміщення для пологового відділення корів, а також для утримання новонароджених теличок індивідуально в станках. За цією технологією теличок тричі на день випоюють молоком і годують комбікормом. Для цього ми придбали шатл, або молочне таксі. Це пересувний пристрій німецького виробництва на 260 л для дозованого випоювання молодняку, який майже виключає ризик захворюваності телят. Суміш підігрівається до 38-39°С, що позитивно впливає на засвоюваність і приріст телят».

Він зауважив, що від радгоспних часів жодної тварини не було ні вирізано, ні продано. Корів ніхто не міняв, але останні 15 років ведеться активна селекційно-племінна робота по покращенню стада шляхом голштинізації. Відтоді суттєво зросла вага тварин і понад удвічі зросла їхня молочна продуктивність. Надій на корову сягає 23 л на добу, тобто близько 8400 л на рік.

Щодо утримання малечі в станках, зізнається головний зоотехнік, то тут є проблема: тривале перебування теляти без руху призводить до слабкого нарощування у нього м'язів і слабкості суглобів та сухожиль, що потім спричиняє хвороби опорно-рухового апарату тварин. Тому доцільно тримати молодняк тут не більше 5-6 днів, щоби встигнути провести комплекс ветзаходів з обробки пуповини, вимені, рогів тощо. А потім утримувати молодняк вільно, давати можливість тваринам вільно рухатися, виплескувати неймовірну енергію.

У новому корпусі, що наразі активно зводиться, буде невдовзі встановлений автомат для випоювання телят, який іще називається нянька, що виключить людський фактор у цьому процесі. У приміщенні буде виокремлено чотири станка: по 25 особин у кожному і по одній сосці, оснащеній спеціальними датчиками і знизу вагами. Коли теля підходитиме до соски, датчик буде зчитувати дані з його нашийника, і комп'ютерна програма щодоби видаватиме інформацію по кожній особині: скільки вона випила молока, як швидко, як збільшується приріст тварини тощо. У разі відхилення даних від норми, програма сигналізуватиме про проблему з телям, це значно спростить задачу ветлікарю щодо призначення подальшого лікування.

«І ще, кожна зміна умов утримання — це зайвий стрес для тварини. Лікарі довели, що оптимальна кількість тварин в групі — 25. Тому ми плануємо такими групами, як телички перебували в станках, утримувати їх в подальшому до осіменіння: тварини звикають одна до одної, в групі виокремлюється лідер, встановлюється черговість у пересуванні тощо. А вже в групі нетелей кількість тварин можна збільшувати», — резюмує Володимир Айдін.

Рослинництво високих технологій

За межами виробничого комплексу починаються орендовані господарствам землі, між якими прокладено добротні грейдеровані дороги, що оновлюються щороку. І нехай пробачить автодор, але польові дороги в Агрофірмі імені Гагаріна набагато кращі за деякі міжобласні траси. Це той випадок, коли рух за кермом, будь то легковик або вантажівка, приносить водієві задоволення та утверджує відчуття гідності від роботи в сільському господарстві.

Площа ріллі господарства так само від радгоспних часів лишилася майже незмінною — 3400 га. З них для потреб тваринництва близько третини землі займає кормова група: кукурудза і сорго, однорічні та багаторічні трави. Та ще і фуражне зерно слід вирощувати, якого потрібно близько 2 тис. тонн на рік.

Озимої пшениці традиційно сіють на рівні 800 га, близько 1000 га — соняшнику, площі кукурудзи на зерно сягають 565 га.

Поточного року аграрії, на жаль, отримали вполовину менше від очікуваного врожаю озимих сільгоспкультур. Попри дотримання всього комплексу агротехнологій по догляду за рослинами і нормативну кількість органічних добрив (завдячуючи тваринництву), що дає змогу зазвичай отримувати 65-75 ц/га пшениці, цьогоріч на перешкоді став єдиний негативний чинник — відсутність вологи. За погодними умовами останніх років традиційно лісостепова зона району перетворилася на степ. «Озимина не дала розкущення. Старі люди казали, що гарні сходи тоді, коли кинеш на поле фуфайку і вона тримається. У нас же по сходах можна було міжрядку робити», — говорить Анатолій Гацько.

А от ярий ячмінь, посіяний під покрив люцерни, дав чудовий результат — 48,5 ц/га.

Так само очікують господарі на непоганий урожай соняшнику, який через неочікуваний стрибок природи з зими в літо, оминувши весну, практично достиг. Його почнуть збирати наприкінці поточного тижня.

Днями завершили зелені жнива, заготовивши за 9 днів необхідні 9 тис. тонн силосу, вкривши його в кагатних ямах плівкою. Поточного року посухостійкі кукурудза та сорго кормове показали себе непогано: сорго дало врожай 630 ц/га зеленої маси, кукурудза — 270 ц/га. Ще заготовлено 1,5 тис. тонн сінажу. А от сіна заклали значно менше від потреби, знову таки через посуху навіть трава рости не хоче, констатує господар.

А між тим робота в полі триває — йде активна підготовка ґрунту до осінньої посівної. Щоправда, за земляною курявою від тракторів Фендт із дисковими боронами самих агрегатів у полі майже не видно.

Навчальний центр для спеціалістів-механізаторів

А тим Часом на території виробничого комплексу господарства наближається до завершення реконструкція адміністративно-учбового центру ТОВ Агрофірма імені Гагаріна. Про необхідність інвестувати в робочі спеціальності говорить не лише багаторічний досвід господарювання на землі Анатолія Гацька, а й досвід його роботи керівником району та викладачем вишу. Країна почала відчувати дефіцит виробничих професій більше десятиліття тому. Анатолій Гацько відчув це, як кажуть, власною шкірою, коли як голова Зміївської РДА поставив собі за мету щороку вводити в експлуатацію щонайменше по 15 реконструйованих і нововведених об'єктів в районі. І виконувати цю задачу було важко через нестачу насамперед кваліфікованих робітників. З часом ситуація лише загострилася, адже з відкриттям безвізу в пошуках кращої долі будівельники, зварювальники, монтажники, слюсарі, наладчики, механізатори тощо виїжджають на заробітки за кордон.

Про необхідність покращувати знання і набувати більше практичного досвіду говорять і працівники господарства, і студенти та випускники вишів.

Отже останні оздоблювальні роботи учбових приміщень центру, розрахованих на 30 спеціалістів-механізаторів, добігають кінця. Господарі прагнуть належно оснастити навчальні аудиторій упродовж місяця, щоб центр міг розпочати працювати вже на початку жовтня.

* * *

Наостанок Анатолій Гацько привітав наших читачів зі святом:

«Користуючись нагодою, хочу привітати всіх з національним святом нашої держави — Днем Незалежності України. Це не просто святковий день, це нагадування сучасникам про історію нашої країни, про тих, хто поклав своє життя заради свободи, про нові можливості розвитку України як суверенної і незалежної держави. Переконаний, що найважливішим і найпотрібнішим побажанням для нас сьогодні є побажання миру. Тож нехай на нашій землі засяє сонце злагоди, достатку і процвітання, а небо завжди буде яскраво блакитним і безхмарним. Зичу міцного здоров'я, щастя, родинного добробуту, сили і наснаги у всіх справах. Нехай впевненість у кращому  майбутньому окрилює на нові звершення в ім'я незалежної Української держави. Зі святом! З Днем Незалежності України! Слава Україні! Слава Героям!»