Статті

БІЛЬШЕ 20 РОКІВ ЗЕМЛЯ ЩЕДРО РОДИТЬ БЕЗ ПЛУГА

Запізніла тижні на три весна, стрімкий природний стрибок із зими в літо та слабка вегетація озимини (через відсутність вологи в ґрунті з осені, а відтак пізні сходи і слабкий вхід в холодну зиму). Такою виявилася сільськогосподарська весна в Україні 2018-го, в чергове випробувавши наших аграріїв. З урожаєм буде той, доводить життя, хто навчився не протистояти природі, а вміло обходити її примхи завдяки досвіду, технологіям і злагодженій команді фахівців.

Однією із запорук успішних жнив є родючі українські чорноземи. Але вони дають врожаї лише за умов важкої праці і дбайливого ставлення до землі, коли зберігається природна біота і достатня кількість вологи в ґрунті. Такий ощадний поверхневий метод обробітку ґрунту науково виклав більше століття тому видатний українець Іван Овсінський, і відтоді у світі цей метод широко й успішно застосовується. В Україні боротьбу з плугом більше 40 років тому оголосив Семен Свиридонович Антонець, Герой Україні, який нині в своїй «Агроекології» отримує приголомшливі врожаї в рослинництві і тваринництві.

На зорі незалежності виникло багато його послідовників, однак не всі витримали таке новаторство і повернулися до плугів. А от для ПСП ім.Фрунзе із с.Бердянка Зачепилівського р-ну на Харківщині мінімальний і нульовий обробіток ґрунту став рятівним кругом, який дозволив господарству перетворитися на одне з кращих в області — з розвиненим рослинництвом і тваринництвом. А тоді, 1994-го, обраний на посаду керівника Іван Данилович Глянь мав витягати на той час іще колгосп із прірви. Навчений батьківським досвідом, що запорукою успіху є люди і технології, новий керівник проїхав світом і неодноразово побував у Антонця. І, виходячи з правила: «практично все може працювати будь-де, проте нічого не може працювати всюди», весь цей досвід пристосовував до господарства. Цьогоріч виповнилося 20 років, як ПСП ім.Фрунзе на всіх своїх площах відмовилося від плугу на користь живої землі, а деякі поля родять без плуга 23 роки.

Зберігати родючість ґрунтів також дозволяє розвинене тваринництво — щороку на поля вноситься близько 50 тонн гною на гектар. Весь цей багаторічний комплекс фрунзевських технологій дозволяє господарству вирощувати переважно сорти і гібриди вітчизняної селекції й отримувати на практиці їхню майже потенційну врожайність.

Побачити й оцінити досвід слобожанських аграріїв та дізнатися вичерпні відповіді на всі свої запитання господарі запрошують на День поля, який ПСП ім.Фрунзе проводитиме спільно з Інститутом рослинництва ім. В.Я.Юр'єва та компаніями «Укравіт» та «Укрфармінг» цьогоріч у середині червня.

Знане на Слобожанщині сільгосппідприємство імені Фрунзе у с.Бердянка з часу створення в 1930-х роках своєї назви не змінювало. 2016 року на загальних зборах працівників ПСП було одностайно ухвалене рішення, яке підтверджене держреєстратором, що господарство носить ім'я уродженця Харкова, Героя Радянського Союзу Тимура Михайловича Фрунзе. У свої 19 років льотчик-винищувач, лейтенант Тимур Фрунзе отримав звання Героя посмертно, збивши в небі два гітлерівських винищувача. Напрочуд складне і таке коротке життя цієї видатної людини ще більше надихає трударів господарства на мирні подвиги. Тому у переддень травневих свят ми побували в ПСП ім.Фрунзе і разом вшановуємо всіх наших трударів, усіх героїв Другої світової війни — визволителів планети від фашизму, і сьогоднішніх героїчних захисників — учасників бойових дій на Сході України, які ціною свого здоров'я і життя дозволяють нам кувати перемогу в тилу. Бо без хліба перемоги не буває!

Рослинництво

«ОстаннІ роки привчили нас виходити в поле на початку березня, та насправді ж оптимальні терміни посівної для Слобожанщини такі, як цього року 25 березня — 7 квітня, — розповідає голова господарства Іван Глянь з огляду свого майже чвертьвікового досвіду на цій посаді. — Тому весь посівний комплекс до 1 травня ми завершуємо».

Керівник ПСП ім.Фрунзе Іван Глянь на полі озимої пшениці
Керівник ПСП ім.Фрунзе Іван Глянь на полі озимої пшениці

Викликом для рослин він називає різкий перехід із зими в літо, минаючи весну. Наприклад, весняне запізнення зашкодило вчасній вегетації озимої пшениці, яка зійшла лише на початку грудня через катастрофічну відсутність вологи в ґрунті. Фактично насіння на 1800 га пролежало в землі з вересня до кінця листопада, і ледь встигло зійти, як настала зима. Тому пшениця викликає в господарів занепокоєння. Та разом із тим, не полишають надії на гідний урожай. Два роки тому, згадує господар, була аналогічна ситуація, коли пшениця завдяки сухій осені і ранній весні зійшла лише наприкінці січня-початку лютого, пройшла яровизацію і розкущення та дала близько 5 т/га в сухому зерні. Тоді, правда, 500 га довелося пересівати. Цьогоріч вирішили залишити все як є.

Посіяні вчасно ярий ячмінь і горох уже дали рясні сходи. «Ми в основному сіємо звичайним рядовим способом люцерну й еспарцет під покрив ячменю: в перший рік збираємо з поля зернову, а на другий — соковитий еспарцет на сінаж, який ми заготовляємо за новою технологією з консервантом — це чудовий корм для ВРХ; люцерну ж залишаємо на декілька років і отримуємо по 3-4 укоси для тваринництва. Так наші діди-прадіди робили — ці поля потім найкращі для озимої пшениці».

Поле еспарцету— чудовий азотфіксуючий попередник  для зернових і незамінний корм для ВРХ
Поле еспарцету— чудовий азотфіксуючий попередник для зернових і незамінний корм для ВРХ

У господарстві експериментальним шляхом переконалися, що насіння вітчизняної селекції абсолютно не поступається іноземному, а в певних випадках навіть дає кращі врожаї. Тут традиційно використовують посівний матеріал лише високих репродукцій. Залежно від року, висівають 5-7 сортів пшениці озимої — Одеського Селекційно-генетичного інституту, Донецької ДСДС НААН та Інституту фізіології рослин і генетики НАН академіка В.Моргуна.

Окремо господар зробив наголос на здобутках Інституту рослинництва ім.В.Я.Юр'єва НААН щодо селекції нових інтенсивних сортів гороху. Це найбільш скоростиглі сорти — Царевич, Глянс і стійкий до обсипання Оплот. Усі вони — для прямого комбайнування і в умовах посушливого клімату дають близько 30 ц/га.

Ячмінь висівають тільки один — сорту Геліос Одеської селекції. Співвідношення вітчизняного і іноземного насіння кукурудзи і соняшнику — пів-на-пів. Особливо тішить кукурудза Дніпропетровської селекції Інституту зернових культур. Дуже непогані врожаї дає соняшник Інституту рослинництва сортів Ясон та Гусляр.

тривають роботи з підживлення посівів. Олег ТІТАРЕНКО, Олександр КУЛІШ, Юрій ВАКАРЬ та Іван ГЛЯНЬ
тривають роботи з підживлення посівів. Олег ТІТАРЕНКО, Олександр КУЛІШ, Юрій ВАКАРЬ та Іван ГЛЯНЬ

Цьогоріч соняшником засіяли заплановані близько 700 га і кукурудзою — близько 1 тис. га. Запас вологи в ґрунті з зими наразі кращий, ніж було минулого року, однак дощу за весняний період в регіоні не випало ні краплини.

Нестача вологи є критичним фактором для зони ризиковано землеробства, якою є Слобожанщина. Тут в нагоді стає ощадний безвідвальний метод землеробства. «Ми збираємо не високий вал, а економічно ефективні достойні врожаї, дотримуючись ощадних технологій і зберігаючи родючість ґрунтів. Відтак ми протистоїмо вітровій і водній ерозії, зберігаємо природний ландшафт, — веде далі господар. — Грейдеруємо ґрунтові шляхи у полях постійно. Без дороги ми не живемо. Хороша дорога — це вчасно доставлена на поле і з поля продукція. Це психологічна підтримка і здоров'я — людина їде впевнено і радо, отримує задоволення від дороги, а не перераховує вибоїни хребтом. З кузова нічого не випадає і не розливається — тож зберігаємо цілісність вантажу, за який водій також не переживає».

Господиня польової їдальні на колесах Лілія ВАЛЕНКО
Господиня польової їдальні на колесах Лілія ВАЛЕНКО

Тваринництво

У тваринництвІ річний показник продуктивності на дійну корову становив 7300 л молока. «Я вважаю, що це хороший показник, — зауважує І.Глянь. — У гонитві за літрами собівартість виробництва молока збільшується. Тож рентабельність знижується. До того ж необхідно вводити в раціон харчові добавки, різні препарати. Тому моя особиста думка, що 6500-7000 л на рік для корови це економічно обґрунтована і природно безпечна для тварини цифра. До того ж ніхто достеменно не довів, що важливіше від корови — молоко чи гній. Для людини, звісно, молоко як найпоживніший продукт харчування, а для землі — гній як покращувач структури ґрунту і гарант майбутніх високих врожаїв сільгоспкультур».

Така думка Івана Даниловича ґрунтується на власному досвіді. По закінченні Дніпропетровського сільськогосподарського інституту він отримав бойове хрещення — впродовж 9 років відробив на посаді головного зоотехніка у сусідньому спецгоспі «Комінтерн». Це було потужне господарство, де утримували 12 тис. голів ВРХ і щороку здавали близько 2,7 тис. тонн м'яса.

На фермі: Іван ГЛЯНЬ, доярка Наталія ДРАБИНКО, інженер МТФ Володимир ОНИЩЕНКО, доярки Тетяна ДРАБИНКО, Людмила САМОЙЛЕНКО, Наталія БАКУМЕНКО, Галина ДРОБОТ
На фермі: Іван ГЛЯНЬ, доярка Наталія ДРАБИНКО, інженер МТФ Володимир ОНИЩЕНКО, доярки Тетяна ДРАБИНКО, Людмила САМОЙЛЕНКО, Наталія БАКУМЕНКО, Галина ДРОБОТ

Зберегти тваринництво у власному господарстві у середині 1990-х стало для молодого керівника справою честі. А от застосовувати провідні світові технології відгодівлі та утримання худоби у ПСП ім.Фрунзе почали 2007 року. Тоді чималі кошти вклали у реконструкцію тваринницьких приміщень, обладнали ферми молокопроводом, встановили холодильне обладнання. Були часі, коли в господарстві утримувалося до двох тисяч голів ВРХ. Сьогодні поголів'я зменшилося. Але на обсягах виробництва молока це не позначилося, бо збільшилася продуктивність від кожної корови. Нині в господарстві утримується близько тисячі голів, із яких 320 — високопродуктивне дійне стадо. Основу стада становить чорно-ряба з голштинофризом і українська червоно-ряба порода, створена на базі симентала і червоного голштинофриза. Корови мають хорошу вгодованість, генотип відповідає стандартам молочного стада. До речі, на обсяги 7000 л молока вийшли шість років тому, і відтоді цей показник стабільно утримується рік від року.

У господарстві утримують високопродуктивне дійне стадо із 320 корівок
У господарстві утримують високопродуктивне дійне стадо із 320 корівок

Цифри приростів молодняку ВРХ також достойні: телички від народження до розтелення стабільно набирають 700 г на добу. Бичків відгодовують лише третій рік, тут прирости становлять 1000-1200 г на добу.

Іван Данилович зізнається, все це стало можливим завдяки збалансованому і поживному харчуванню тварин. Годівля однотипна — основу раціону складають, як уже йшлося, еспарцетовий та люцерновий сінаж і тритікале, а також «консервована» в рукавах кукурудза. На фермі ми побачили чималу кількість таких рукавів, або мішків, із плющеним зерном кукурудзи, зібраним у період вегетації з вологістю 35%.

Вчасний ремонт у полі під кукурудзою здійснює механік Сергій МІГАЛЬ
Вчасний ремонт у полі під кукурудзою здійснює механік Сергій МІГАЛЬ

Свинокомплекс у господарстві порівняно невеликий, тут отримують приплоду за рік до 3 тис. особин. Через загрозу спалаху АЧС тут посилено систему епізоотичної безпеки, тому на ферму ми не потрапили. Господар відверто каже, що у відгодівлі, де добові прирости становлять 600-700 г, іще є над чим працювати. Товарної ваги у 100 кг порося набирає за 6 місяців.

Вироблені в ПСП ім.Фрунзе молоко і м'ясо мають відмінні смакові якості і відповідають найвищім стандартам харчової та екологічної безпеки, тому їх залюбки купують молокозаводи і м'ясокомбінати прилеглих областей.

Оператор з відгодівлі бичків Павло Кутовий
Оператор з відгодівлі бичків Павло Кутовий

Соціальний вимір

Справою честі і власним обов'язком керівника Іван Данилович Глянь вважає вирішення соціальних питань на селі. Він пояснює це просто: сільські люди багато і важко працюють, тому необхідно створити всі належні умови для їхнього духовного, культурного і фізичного розвитку.

Ми вже розповідали про відроджений з руїн сільський Будинок культури стараннями і коштом господарства декілька років тому. Воно стало насправді в чималу копійчину, адже йшлося не лише про повну реконструкцію, а й про створення в ньому чималої бібліотеки (у кого є бажання подарувати їй книжки, господарі його радо вітають!), кімнати для урочистих подій (реєстрація шлюбу або вручення свідоцтва про народження дитини), облаштування гуртків художньої самодіяльності. Іван Данилович не вважає це марнотратством, пояснюючи тим, що діти мають виховуватись на книжках і позитивних прикладах, а сільські люди мають право культурно відпочивати.

Іще однією архітектурною прикрасою Бердянки і закладом науки і культури постав два роки тому новенький ошатний Будинок трударя. Тут, в обладнаному актовому залі на 60 місць з інтерактивною дошкою, можна проводити збори трудового колективу, організовувати районні й обласні семінари та наради тощо. З великою любов'ю в залі відтворено історію ПСП ім.Фрунзе. Це варто справді побачити, бо кожен з експонатів, зібраних за майже столітню героїчну історію господарства, вартий окремої розповіді.

З бокового входу до цього Будинку трударя міститься медпункт з усіма необхідними засобами першої медичної допомоги. «Здоров'я для людини — то головне, — пояснює Іван Данилович. — Я люблю, щоби у мене й у людей все своє було. Щоби ні в кого не треба було просити».

Подбавши про культуру і здоров'я, господар цього року серйозно взявся за дозвілля працівників. Наразі завершується зовнішнє облаштування території і внутрішнє оздоблення Культурно-розважального центру господарства на місці колишнього «червоного куточка трударя». Щоби потрапити всередину, слід на вході скинути взуття — встелена ковроліном підлога дарує відчуття домашнього затишку і чистоти. Тут створено умови для колективного або родинного відпочинку механізаторів, спеціалістів, тваринників тощо. Протягом тижня з 17 до 21 години тут можна пограти в більярд, настільний теніс, подивитись великий телевізор або поспівати в караоке. Бажаючі можуть відпочити в сауні та зануритись у басейн з прохолодною водою. В перспективі — встановлення масажного столу. Є також душова кімната, встановлені пральна машинка і міні-кухня — тобто такий собі побутовий комбінат в мініатюрі. Існує табу на вживання алкоголю; можна трішки пива, але щоби воно не зіпсувало ані настрій, ані інтер'єр.

«Шкода було приміщення: площа велика, а стояла безгоспною, — посміхається господар. — А тепер тут не соромно і нашим людям відпочити, і гостей розважити». Цією новобудовою Іван Глянь відверто пишається. Зізнається, що все тут — втілення його задумів, від ідеї і проекту до оздоблення.

Загалом минулого року із фондів господарства було виділено більше 2 млн грн на соціальну сферу — на реконструкцію і ремонт школи, водогону; цільова матеріальна допомога надавалась мешканцям села та всього району. Працівники господарства отримують високу заробітну плату, а також гарантований соціальний пакет — це мотивує людей до роботи. Виплати на паї вже становлять 9,5% від грошової оцінки вартості землі. Та найбільше тішить господаря бажання людей не просто жити за рахунок орендних виплат, а робити і заробляти, щоби життя кожного ставало кращим, а громада — активнішою.

Здобутки і мрії

Із державних нагород Іван Глянь має орден «За заслуги» ІІІ ступеню, Почесні грамоти КМУ. Іван Данилович заслужив щиру повагу і любов людей далеко за межами району. Він вже третю каденцію є депутатом Харківської обласної ради, має також триразовий досвід депутатства в Зачепилівській районній раді. Як депутат облради минулого року Іван Глянь залучив сім мільйонів гривень із обласного бюджету на соціальну сферу свого округу: на будівництво і ремонт шкіл, об’єктів культури, водогонів тощо. Депутатська робота відбирає дуже багато сил і часу, бо він скрізь звик бувати, зустрічатися з людьми і вирішувати проблеми як цілої громади, так і окремої людини. Бо не терпить байдужості, тому працює на громадських засадах так само наполегливо, як і у власному господарстві.

Наостанок ми запитали, чи хотів би він щось змінити в цьому житті. І отримали таку відповідь: «Іншого життя я не хочу. Я живу цим: сільським господарством, піклуванням про людей, тією природною красою і добротою, яка закладена в суспільстві. Дуже багато нам іще слід зробити. Насамперед — переформатуватися і не чекати, що за нас хтось вирішить, хтось допоможе або зробить. Ми маємо усвідомити, що власний добробут треба створювати самим. Маємо відповідати вимогам часу і протистояти його викликам. Маємо навчати дітей змалечку бути гідними громадянами, сміливо мріяти і багато працювати заради цих мрій. Хіба є щось дорожче на землі за мирний схід сонця, посмішку коханої і дитячий сміх? Тож нехай так і буде — завжди і скрізь!»

Тетяна Шелкопляс

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"