СІЛЬСЬКИЙ ЗЕЛЕНИЙ ТУРИЗМ —ПЕРСПЕКТИВИ І ПЕРЕШКОДИ

Сільський зелений туризм — це надання послуг гостинності власниками приватних садиб із використанням їхнього майна і праці. Для тих, хто хоче відпочити від міської метушні і відпочити на свіжому повітрі, скуштувати природних смаколиків — ягід з городу, молока з-під корови із запашним короваєм із печі. А ще — побачити схід сонця і почути спів жайворонка не з гаджета, а просто неба. І все це — в теплому родинному колі, у дружній компанії або поруч із коханою людиною. Тоді до ваших послуг вітчизняна і світова індустрія сільського зеленого туризму, яка швидко набирає обертів.

Щоправда, в Україні з розвитком сільського зеленого туризму відразу вимальовується правова колізія — якщо одному суб'єкту господарювання для розкрутки законодавчо надаються певні пільги, то інший, використовуючи шпаринки в законі, намагається ними скористатися і отримувати прибутки без сплати податків (про це детальніше далі).

Насправді сільський зелений туризм має неабияке соціально-економічне значення для розвитку держави. Насамперед, це вид самозайнятості населення, який стимулює розвиток селянських господарств і місцевої інфраструктури. Він дає змогу гарно відпочити всім верствам населення з різними статками. Забезпечує селянам можливість збувати надлишки виробленої продукції, а відтак активізує місцевий ринок праці, позбавляючи населення необхідності їхати закордон на заробітки. А ще — підвищує культурний рівень мешканців села, формує нашу екологічну свідомість. І зрештою — зберігає етнокультурну самобутність нації, тобто нас із вами, українці.

Яскравим прикладом такого розвитку регіонів і вирішення соціально-економічних проблем на селі стала післявоєнна капіталістична Європа. Тоді уряди понівечених Другою світовою Австрії, Німеччини, Франції, Італії тощо, не маючи можливості надати фінансову допомогу кожному домогосподарству, звільнили господарів осель від сплати податків при наданні послуг гостинності. Ставку було зроблено на соціально-економічну складову: неоподатковуване проживання і харчування гостей в помешканні селян давало поштовх для розвитку місцевих екскурсійних, транспортних, туристичних, побутових, розважальних, торговельних послуг тощо. І ці види бізнесу вже оподатковувались, однак також мали пільгові умови.

Загалом історія сільського туризму сягає прадавніх часів, близько 5 ст. до н.е. заможні мешканці міст (населених пунктів, життєдіяльність яких не пов'язана з сільським господарством) виїздили за їхні межі на відпочинок. Тоді і зовсім донедавна, до середини ХХ століття, кількість приймаючих на селі була більшою за число бажаючих там відпочити, сільське населення у світі значно перевищувало міське.

Але ж урбанізація прямує семимильними кроками, і на сучасній мапі налічується вже 144 країни, де городяни становлять більше половини мешканців. Наприклад, у Бельгії містян 97,8%, в Ісландії — 94%, Японії — 93%, Ізраїлі — 92%, Аргентині — 91, Данії — 87%, Швеції — 85%, Канаді та США — близько 81,5%. Україна посідає 89 місце з пропорцією 69,5:30,5%. (На останньому — 228 місці — Тринідад і Тобаго (8,5%), але то просто для статистики).

Разом із розвитком та індустріалізацією мегаполісів, зменшенням зелених насаджень на одиницю площі і збільшенням щільності населення, розвитком транспортної інфраструктури і штучного інтелекту, сучасна людина потребує дедалі більшого контакту з природою.

Тож містяни все активніше у вихідні дні і в період відпусток намагаються вирватися на природу. Однак, збалувані цивілізацією, вони прагнуть переважно облаштованих для відпочинку і дозвілля місць у сільській місцевості або на лоні природи. Це дає змогу мешканцям сіл не просто займатися агровиробництвом, а розвивати туристичний напрямок діяльності прямо у своїх обійстях — сільський зелений туризм, використовуючи природні принади регіону. І при цьому, застосовуючи свої знання і досвід, заробляти непогану копійчину.

У світовій практиці сільський зелений туризм — це відпочинок у сільському середовищі з притаманною йому забудовою і побутом, з мальовничим ландшафтом в межах або за межами населеного пункту.

За часів незалежності України сільський зелений туризм як окремий вид бізнесу набуває дедалі більшої популярності. Перші кроки в цьому напрямку почали робити власники будівель у Закарпатському регіоні: ближчі до Європи тамтешні ґазди мали всі можливості не їхати на заробітки, а в своїх двох-трьох кімнатах надавати гостям належний нічліг і смачні наїдки. Сьогодні ці люди гідно піднялися, добровільно отримавши статус фізичної особи підприємця. Вони пропонують висококласні послуги туристам у спеціально збудованих котеджах у межах своїх садиб, довкола яких зазвичай добре налагоджена розважальна галузь.

Чинна законодавча база

Легальним такий вид діяльності став від 2003 року з ухваленням Закону України «Про особисте селянське господарство», де термін «сільський зелений туризм» (СЗТ) вперше використано у вітчизняному законодавстві. Так, ст.1 цього Закону визначено, що сільський зелений туризм є непідприємницькою діяльністю: «Особисте селянське господарство — це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму». Саме це формулювання і дало підстави для розвитку СЗТ на базі саме ОСГ.

Також окремі аспекти цієї діяльності регулюються Цивільним, Господарським, Податковим, Сімейним кодексами, а також низкою законів і підзаконних актів України.

Отже, послуги у сфері СЗТ можуть надаватися на базі майна ОСГ (без сплати ними податків). Також ці послуги можуть надавати особи, які ведуть фермерські господарства, отримали земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель (присадибна ділянка), а також індивідуального дачного будівництва і садівництва.

Фізичні особи — власники ОСГ, які працюють у сфері СЗТ, оподатковуються податком з доходів фізичних осіб за ставкою 18%. Зазначені особи є також платниками земельного податку.

Також послуги у сфері СЗТ не підлягають ліцензуванню (ліцензується туроператорська діяльність).

Сімейне фермерське господарство (СФГ) — це форма підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

Також слід додати, що Постановою КМУ від 15 березня 2006 року №297 «Про затвердження порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання)» п.2 регламентовано, що індивідуальне розміщення без оплати обмежується кількістю місць — 30. І у такому засобі розміщення одиниці розміщення (кімнати, житло) повинні бути відокремлені одна від одної. А п.7 цієї ж постанови зазначено, що «фізичні особи — власники або орендарі індивідуальних засобів розміщення надають послуги з тимчасового розміщення (проживання) без державної реєстрації їх як суб'єктів підприємницької діяльності».

Зрозумілою мовою, сільський зелений туризм сьогодні — це до 30 ліжко-місць для розміщення гостей і непідприємницька діяльність господарів садиб.

Ці законодавчі норми і є тими шпаринками, які дозволяють готельну та туристичну діяльність маскувати під надання послуг СЗТ. Тож за останнє десятиліття у місцях туристичної активності — приморські регіони, гірськолижні курорти й оздоровниці — побудовані готельні і котеджні комплекси платоспроможними власниками. Господарями цих обійсть записані сільські мешканці, які входять до складу особистих селянських господарств і відтак підпадають під норму у 30 місць. Наприклад, на одному подвір'ї стоїть дві «хатки» різних ОСГ, і в кожній по 30 ліжко-місць!). Вони не сплачують податки, і цей правовий диспаритет має бути виправлений, а такі підприємці оформленні як юридичні особи. Водночас сільський зелений туризм як соціальний вид непідприємницької діяльності має залишитися, бо інакше села зникатимуть з нашої мапи все активніше.

Нагальним питанням функціонування в Україні СЗТ було присвячено розгорнуту конференцію «Сучасні виклики для сільського зеленого туризму України: правові, освітні, організаційні та ринкові аспекти», яка відбулася «Укрінформі» на початку березня. Організатором виступила ГО «Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму України». Слід зазначити, що захід викликав неабиякий інтерес, і у великій конференц-залі агенції не можна було голки встромити від кількості учасників. Представництво складали законотворці, численні науковці, керівники профільних міжнародних організацій і неабияка кількість учасників ринку туристичних послуг в сільській місцевості, щоправда, заступник міністра аграрної політики не віднайшов можливості прибути…

Один законопроект у двох лицях

Наразі у Верховній Раді України перебувають два законопроекти, які стосуються функціонування і розвитку сільського зеленого туризму — реєстр. №2232а та №7400. Хоча точніше було би сказати: дві версії №2232а — ухвалений в першому читанні і докорінно змінений при підготовці до другого. Це було змістом доповіді члена правління Спілки СЗТ України, професора кафедри аграрного, земельного та екологічного права імені академіка В.З.Янчука НУБіП, д.ю.н. Олени Гафурової.

Отже ухвалений ВРУ у першому читанні законопроект (реєстр. №2232а) «Про внесення змін до Закону України «Про особисте селянське господарство» дозволяє легалізувати діяльність власників ОСГ — тобто забезпечує можливість у межах правового поля надавати послуги СЗТ без реєстрації ОСГ як суб'єктів підприємницької діяльності. Для цього встановлюються чіткі вимоги: надання послуг СЗТ виключно на базі належного на праві власності майна ОСГ; розміщення туристів виключно у будинках садибного типу, в яких проживають самі господарі; кількість місць для відпочиваючих обмежується 10!

На стадії підготовки до другого читання аграрним комітетом ВРУ було внесено зміни. Наразі законопроект має назву «Про внесення змін до Закону України «Про особисте селянське господарство» щодо розвитку сільського та екологічного (зеленого) туризму».

У тексті цього законопроекту міститься зауваження, що вказаний вид діяльності з надання послуг СЗТ може здійснюватися лише суб'єктами підприємницької діяльності та юридичними особами. Тобто ОСГ позбавляються права надавати послуги гостинності (займатися сільським зеленим туризмом) узагалі, що спотворює саму ідею розвиту сільського зеленого туризму з його важливою соціально-економічною складовою.

Ідеться про інші види туризму: екологічний (зелений) та сільський, що, на переконання промовиці, повністю змінює первинний зміст.

Також порушуються конституційні права членів ОСГ (яким пропонується зареєструватися як фізичним особам-підприємцям) та туристів (вони позбавляються можливості вибору тимчасових засобів розміщення).

Залишається неврегульованим питання визнання діяльності у сфері СЗТ, яка здійснюється на базі ОСГ, непідприємницькою.

Висновок Спілки — законопроект, який підготовлений до другого читання, є неконституційним. Листи роз'яснення з цього приводу направлено до семи міністерств.

Законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування послуг у сфері сільського зеленого туризму» (реєстр №7400). Ним пропонується доходи, отримані від надання послуг з розміщення (проживання) і харчування у сфері СЗТ, оподатковувати згідно з правилами оподаткування доходів від продажу власної продукції тваринництва.

Тобто із суми оподаткованого доходу фізичних осіб, які ведуть ОСГ, виключається сума доходу, отриманого ними за рік від надання послуг у сфері СЗТ, у розмірі, що не перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року). Ця пільга застосовується лише за умов надання послуг у сфері СЗТ виключно на базі майна ОСГ; при цьому відпочивальники розміщуються у будинках, в яких проживають господарі, і їхня кількість не перевищує 10 осіб.  Такі ОСГ отримують можливість не сплачувати податок у розмірі 50 заробітних плат на рік (мають сплачувати податок з доходів фізичних осіб).

Олена Гафурова також повідомила, що на сайті Мінекономрозвитку наразі розміщено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері туризму». Насправді йдеться про створення закону про туризм у новій редакції.

Чотири його положення спрямовані на ліквідацію сільського зеленого туризму як явища. Так, до переліку індивідуальних засобів розміщення туристів не включено житлові будинки садибного типу (які слід було б включити до переліку).

По-друге, у визначенні «сільський туризм» серед його різновидів «сільського зеленого туризму» немає. Тож СЗТ слід включити до нього.

По-третє, проектом визначено, що особи, які не зареєстровані як юридичні особи або як фізичні особи-підприємці, не можуть здійснювати туристичну діяльність. Тобто, якщо закон буде ухвалено у такій редакції, особисті селянські господарства (фізичні особи) займатися сільським зеленим туризмом не зможуть. Цей пункт викликає найбільше занепокоєння членів Спілки.

Також законопроектом зобов'язується подавати декларації про провадження туристичної діяльності (замість ліцензування).

Голова Спілки СЗТ України Володимир Васильєв нагадав про досвід сусідів в цій царині. Так, за його словами, білоруси 2007 року ухвалили закон, аналогічний Польщі, Швеції, Угорщині — вони ухвалили норму 5 кімнат у будинку, де мешкає родина господарів, послуги гостинності не обкладаються податком. У цьому разі господарі садиб подають звітність до органів влади про свою діяльність, і в країні існує статистика таких домогосподарств. Довкола них можна створювати туристичну інфраструктуру (наприклад, гірськолижний курорт).

Не реєструйтеся підприємцями у власній хаті

Сергій Карпачов, власник садиби «Андріївські озера», Чернігівська обл. розповідає:

«Якщо ухвалять законопроект у другій редакції — то ОСГ буде обмежене 10 ліжками, а решта фізичних осіб в містах, райцентрах та деінде (хостели) — працюватимуть за Постановою Кабміну №297 — 30 ліжок.

Якщо більше 10 місць, то треба буде реєструвати підприємницьку діяльність. Але ж у такому випадку селянин стає суб'єктом підприємництва — юридичною особою. І тоді його помешкання перестає бути його особистою хатою, де живе його родина. Вона перетворюється на виробничий об'єкт.

Поясню.

1. Щойно я стаю підприємцем за адресою проживання — я буду зобов'язаний переоформити землю для зайняття підприємницькою діяльністю.
2. Тарифи на електричну енергію, газ, воду для підприємців утричі вищі. І я маю переукласти договори з усіма постачальниками води-газу-світла вже як юридична особа. У власній хаті! У разі не укладання нових договорів — я стаю заручником чинного законодавства, і мені примусово можуть відрізати газ, світло, воду тощо.
3. Пожежні, екологічні та ще сила-силенна інших інспекцій із перевірками прийдуть уже наступного дня!
4. Коли я власник, то мій дім — моя фортеця. Якщо ж я приватний підприємець, то до мене додому, без моєї згоди, мають право заходити перевіряючі, а якщо я чинитиму спротив, то до мене застосовуватиметься Кодекс України про адміністративні правопорушення — ст.163-3 «Невиконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби». Нею зумовлене накладення штрафів від 5 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повірте мені, я за ці 10 років, що працюю на ниві сільського зеленого туризму, нахлібався цих перевірок досита. У мене є приписи про відключення газу, тому що я займаюсь сільським туризмом, приписи РЕСу на відключення енергії, рішення судів проти податкової адміністрації, які намагалися мене перевірити, десятки контрольних закупок ОБЕПУ, перевірки земельних ресурсів по листах податкової інспекції на переоформлення землі. І таке інше.

Моє глибоке переконання, що сільський туризм і підприємницька діяльність — це несумісні поняття!»

Коли в село відправлятимуть туроператори

Сьогодні в Україні сільський зелений туризм отримав нові напрямки й особливості розвитку.

Наприклад, існує агротуризм. Тут відпочивальників цікавлять саме облаштування виробничих процесів у сільській місцевості — як працює козина або кроляча ферма, як утримується свійська птиця на фермах, технологія переробки молока і виробництва сиру тощо. Цей різновид туризму тісно пов'язаний із сільським фермерським господарством, де відпочинок супроводжується активним залученням відпочивальників до збору винограду або яблук, сінокосу, догляду за худобою тощо).

Наголошують на слові «зелений» ті, хто пропонує пішохідні і кінні прогулянки, спортивні та оздоровчі подорожі (навіть полювання і рибальство) у сільській місцевості серед живої зеленої природи.

Серед притаманних сільській місцевості розваг — риболовля, збирання грибів та ягід, купання у мальовничих ставках або річечках із прозорою водою, відпочинок біля вогнища, долучення до святкових народних обрядів на природі тощо.

Туристичні фірми все активніше починають пропонувати своїм клієнтам облаштований відпочинок у сільській місцевості. Однак тут є низка обов'язкових умов, звичних для городянина — потенційного споживача послуг сільського зеленого туризму. Можливість безготівкового розрахунку, наявність транспортного сполучення, засобів зв'язку і Інтернету. Ну і, звісно, комфортні умови проживання і харчування бажано доповнювати органічною продукцією з грядки.

Є сенс запрошувати іноземців до України, зазначив президент туристичної компанії «Гамалія» Ігор Голубаха. Через відвідини саме гостинної української садиби і отримання у нас належних послуг також формується позитивний імідж нашої країни. Він зазначив, що саме тому його компанія співпрацює зі Спілкою сприяння розвитку СЗТ України. Це є демонстрацію процесів професіоналізації в галузі сільського зеленого туризму. І тут дуже важливою є категоризація сільських садиб.

Критерії якості зеленого туризму

Наразі категоризація сільських садиб є суто добровільною. Однак ті ОСГ, які вже досягли певних здобутків і розвинули свою діяльність, прагнуть продемонструвати їх споживачам. Тому вони прагнуть працювати за стандартами і отримати гідну категорію, як це використовується в усьому світі, для подальшого розвитку і розширення своїх можливостей.

Відтак розробкою стандартів та критеріїв якості опікується Спілка СЗТ України. Наразі нею ухвалене рішення розробити стандарти організації, які містять вимоги та критерії до добровільної категоризації як системи внутрішнього контролю якості у сфері сільського зеленого туризму. А також вимоги до компетенції експертів-консультантів (аудиторів) і умови використання знаку та сертифікату «Українська гостинна садиба».

На думку членів спілки, вигоди від сертифікації і категоризації садиб мають як їхні власники, так і споживачі послуг.

Категоризація засобів розміщення, як обов'язкова умова в сфері СЗТ — це поділ всіх наявних в країні засобів розміщення (садиб) на різні категорії. Наприклад, у готельній справі — це «зірковість». У сільському зеленому туризмі — це відповідність певним критеріям гостинності, якості та розмаїття пропонованого сервісу.

Отже знак «Українська гостинна садиба» крім напису і графічного символу, має одну, дві або три квіточки мальви (або не мають їх взагалі). Відтак існують чотири категорії засобів розміщення: базова — без квіточки, і перша, друга та третя мають відповідну кількість квіток.

Такий знак дає право господарю повідомляти про відповідну якість житлових умов та рівень послуг при рекламуванні у ЗМІ тощо, встановлювати плату, співставну з категорією.

Право користування знаком та сам знак надається ГО «Спілка сприяння сільському зеленому туризму в Україні» і може використовуватися як інструмент маркетингу у популяризації садиби. Такий знак має обмежений термін дії і потребує пролонгації з можливим збільшенням кількості мальв за умов покращення якості обслуговування і умов проживання.

На сьогодні знак та сертифікат «Українська гостинна садиба» мають 210 власників у 21 області України, у т.ч. 96 базового рівня, 38 — першого, 41 — другого, 35 — третього (найвищого) рівня. Знак та сертифікат «Зелена садиба» мають 49 садиб у 7 областях, у т.ч. першого рівня — 45, другого — 4. Для виходу на європейський ринок готується СОУ (стандарт організації України).

Підсумовуючи тему зазначимо: чому у сільського зеленого туризму є чудові перспективи для розвитку? Тому що він здатен створити внутрішнє споживання: з одного боку — попит створюють городяни, які прагнуть відпочинку і нових вражень, з іншого — його здатні задовільними селяни, пропонуючи все нові види гостинності і розваг.

І як кожен бізнес, цей має свої особливості, колізії правового поля, ставлення до нього з боку держави, та поки що обмеженість інвестицій. Разом із тим, поступово прибравши ці правові перешкоди і створивши цілі підприємницькі кластери довкола історичних принад або природних пам'яток сільський зелений туризм отримає широке поле для розвитку завдяки природно-кліматичному розмаїттю України і потужному потенціалу фантазії її мешканців.