ТРОЯНДИ І ВИНОГРАД — КРАСИВЕ ТА КОРИСНЕ

Тривалий час у всіх без винятку країнах перед сільським господарством поставало головне завдання: нарощувати обсяги виробництва продукції та розширювати її асортимент для задоволення потреб населення, кількість якого постійно зростала. Ставку при цьому робили на індустріалізовані методи агровиробництва, котрі вимагали все більшої інтенсифікації: приміром, за останні півтора століття витрати енергії, необхідної для отримання тонни пшениці, зросли у 100 разів! Внаслідок зловживання пестицидами та міндобривами зменшується вміст гумусу в ґрунті, що призводить до щорічних втрат 10-15 мільйонів гектарів сільськогосподарських земель нашої планети. До того ж надмірне застосування пестицидів знищує природні екосистеми, що, у свою чергу, призводить до подальших спалахів хвороб. Це може підірвати продовольчу безпеку як на національному, так і на регіональному рівні.

Підвищення рівня життя, особливо в європейських країнах, сприяло зміні ставлення споживача до харчової продукції в бік збільшення вимог не тільки до кількості та якості, але і мінімізації ризиків для здоров'я. Зріс попит на екологічно чисту продукцію, або органічні продукти харчування. Наявність попиту змусила агровиробників його задовольняти, відтак уже впродовж 30 років у світі відбувається активний розвиток ековиробництва агропромислових товарів. Основними ринками подібної продукції є США, Канада, країни Європейського союзу — Німеччина, Великобританія, Франція, а також держави Азії — Японія.

Органічне сільське господарство вже досить давно існує в багатьох країнах світу і з кожним роком тільки зміцнює свої позиції: найбільші площі, зайняті під органікою, містяться в Австралії — 12 млн га, Європі — 7,4 млн га, Аргентині — 2,8 млн га, Бразилії — 1,8 млн га. У відсотковому співвідношенні ситуація виглядає наступним чином: Австралія — 37%, Європа — 24,1%, Латинська Америка — 19,9%.

Лідерами в частці від загального обсягу сільськогосподарських площ у Європі є Австрія (13,4%) та Швейцарія (11%). Щодо попиту на органічну продукцію, то найбільшим він є у Північній Америці та Європі. Спостерігається позитивна динаміка зростання споживчої зацікавленості і в країнах, що розвиваються, та країнах з економікою, що формується. Загальна кількість площ під органічним виробництвом у світі — 32,4 млн га. Світовий ринок органіки оцінюється приблизно в $46,1 млрд.

Органічна Франція

Франція є одним із лідерів європейської органічної галузі, причому кожного року нарощує свій потенціал: 2016-го кількість виробників органічної сільгосппродукції зросла на 12%, число компаній-переробників — на 9%, дистриб'юторів — на 11% порівняно з 2015 роком, а число селян, які перейшли на органічне сільське господарство в першому кварталі 2017 року, зросло ще на 9,2 відсотка. Минулого року органічне сільське господарство забезпечувало роботою 10,8% усіх зайнятих у сільському господарстві цієї країни, а органічні (чи як їх там називають, біологічні) ферми у Франції займають 1,2 млн га, або близько 7,3% від усіх сільськогосподарських угідь.

Ринок органічних продуктів в останні 10 років також щорічно збільшується на понад 10%: 2001-го він оцінювався в один мільярд євро, а 2016-го — вже в 7 мільярдів, при цьому місцеве виробництво задовольняє 76% потреби ринку в органічних продуктах. Земельних ділянок, де використовують методи органічного землеробства, за 15 років стало втричі більше. Співвідношення між витратами і доходами вигідніше в органічному сільському господарстві, ніж у традиційному. І це при тому, що субсидій — набагато менше.

Статистика свідчить, що дві третини французів розглядають органічне сільське господарство не просто як джерело здорового харчування, а як спосіб вирішення широкого кола екологічних проблем і вважають, що сектор необхідно розвивати і далі. Тим більше, що екологічне землеробство сприяє працевлаштуванню: в цій сфері потрібно більше ручної праці, ніж в традиційному виробництві.

Координуючим органом, що відповідає за питання розвитку органічного сільського господарства Франції, є створене 2001-го «Агентство розвитку і просування органічного сільського господарства» (Agence BIO). В складі Агентства працює спеціальна комісія, яка опікуються питаннями територіальної специфіки розвитку органічного сільського господарства. Також значна увага приділяється механізмам фінансування. Агентство не виділяє кошти самостійно, а реалізує принцип «Одного вікна», надаючи фермерам інформацію та допомогу в оформленні документів за всіма можливими джерелами фінансування — державної підтримки, в тому числі податкової, грантам, цільовим банківським фінансуванням та ін.

На загал «Агентство БІО» показало себе ефективним інструментом розвитку національного органічного сільського господарства і ринку органічних продуктів. Бо 2016-го 9 з 10 жителів Франції кажуть, що куштували органічні продукти, 7 з 10 їдять їх регулярно (не рідше 1 разу на місяць), а 15% вживають органічні продукти щодня. Для порівняння, 2003-го майже половина (46%) населення Франції ніколи не куштували органічні продукти. Найбільшим попитом у Франції користуються органічні овочі, яйця, молочні продукти.

Свого часу Франція не побоялася відмовитися від інтенсифікації аграрного виробництва і підтримала органічне, а в результаті виграла від цього більше, ніж передбачалося. Тут, як і в Європі в цілому, органічним вирощуванням займаються маленькі сімейні господарства, і таких сімейних ферм близько 25 тисяч. Дивуватися нічого — тамтешні фермери отримують додаткові субсидії впродовж п'яти років переходу до органічного сільського господарства, при цьому мінімальний розмір субсидії становить 170 євро/га, а максимальний (у перші 2 роки перехідного періоду) — 511 євро/га на рік.

Українські фермери часто ремствують, що вітчизняний уряд недостатньо підтримує агросектор, та ще й намагається позбавити селян податкових пільг. Уряд Франції також інколи гладить своїх фермерів «проти шерсті» — зокрема, цього року там планують скасувати державну субсидію для органічного сільського господарства. Замість цього пропонується внести зміни до законодавства про землекористування. Європейська організація органічного землеробства (IFOAM) критикує скасування субсидій, вважаючи що втрати навряд будуть компенсовані новою законотворчістю. Тим більше, що негативний досвід таких новацій вже є: раніше таку практику запровадили в Нідерландах і Великобританії, що негативно позначилося на органічному сільському господарстві цих країн.

Після того як Нідерланди та Великобританія скоротили державні субсидії для органічного сектору, територія екологічного землеробства за п'ять років — з 2010-го по 2015-й, скоротилася там приблизно на 29% (майже на півмільйона гектарів щорічно). Чи зможуть у Франції не допустити такого провалу — покаже час.

Прибутковий  квітковий бізнес

У рамках прес-туру провідної виставки європейського рослинництва — SIVAL-2018 (див. публікацію ВИСТАВКА SIVAL — ЗАВЖДИ НА КРОК ПОПЕРЕДУ), аби дати можливість побачити на практиці, як виробляються органічні овочі, нам організували відвідини діючих сільгосппідприємств у комуні Сант-Жем-сюр-Луар: ферми з вирощування квітів та органічної ферми, котра вирощує овочі. Саме місто Анже знаходиться на березі річки Мен, недалеко від її впадіння в іншу велику французьку річку Луару. І от у цьому трикутнику, обмеженому з двох боків річками, а з третьої — містом, і лежать землі комуни.Гійом Фрогер

Історично, комуна Сант-Жем-сюр-Луар є місцем вирощування плодоовочевої продукції. Це пояснюється, зокрема, піщаним ґрунтом через близькість Мену та Луари. Такий ґрунт особливо підходить для вирощування овочів, оскільки швидко прогрівається на сонці, і при цьому у кореневій зоні рослини не застоюється вода. Правда, близькість річок має як переваги, так і недоліки — на землях комуни, загальною площею 1500 га 1962 року довелося створити цілу дренажну систему: протяжність каналів та трубопроводів складає 47 км, зате нині повені та підтоплення аграріям не загрожують, а фільтрована річкова вода використовується для поливу.

На 12 га родючих ґрунтів міжріччя вже впродовж трьох поколінь сім'я Фрогер вирощує і продає квіти. Почавши свою роботу як садівники з батьком, Мішель і Поль Фрогер стали займатися квітами у 1970-х. Спершу вирощували гладіолуси, хризантеми та троянди, незабаром асортимент розширився, так само зростали і площі угідь, поки не досягли нинішніх 12 гектарів. Гійом Фрогер, який керує сімейним бізнесом з 2012 року, — це вже третє покоління.

Бізнес цей цілорічний, адже квіти вирощуються як у відкритому ґрунті, так і у гігантських теплицях, котрі обладнані системами автоматичної підтримки мікроклімату. Люди добрі, це можна назвати поверненням до Едему: уявіть собі теплиці, кожна як футбольне поле, де на Водохреща цвітуть-буяють квіти. Тут лілеї, у наступній — хризантеми, далі гербери, троянди тощо. На вулиці сонячно (взагалі Анже у січні виглядає як Київ на початку квітня), у теплиці без жодного опалення +20°С, квіти пахнуть, лише метеликів не вистачає. Проте вся ця краса на продаж: торгують не лише в Анже та околицях, а возять аж до Парижу, й одна квіточка коштує 39 євроцентів (принаймні хризантеми).

За словами Гійома Фрогера, всього на фермі вирощують понад 50 видів квітів та інших рослин, що використовуються у флористиці. Основні культури, такі як троянда, гербера, лілія, хризантема — вирощують в теплицях, тому вони доступні цілий рік. Такі культури, як альстромерія, тюльпани, фрезії розводять у пластикових теплицях, котрі не потребують багато енергії. Ну, а сезонні культури — гладіолуси, гвоздики та всі багаторічні рослини культивують на відкритому повітрі. Компанія продає як зрізані квіти, так і готові букети, займається оформленням квітковими композиціями приміщень до різного роду урочистостей.Компанія сім’ї Фрогер продає як зрізані квіти, так і готові букети

Хоча загалом на підприємстві працюють 35 осіб, у теплиці здається порожньо: лише десь, мало не на обрії (бо теплиця таки велика) кілька жіночок садять розсаду та один хлопчина жваво висмикує готові квіти з грядки, а коли набере оберемок, обрізає стебла до визначеної довжини і пакує у целофан. Що не кажи, а бувають випадки, коли робота приносить і естетичну насолоду.

А що ж органіка? Воно ніби квіти і не вживають у їжу, відтак стандарти органічного виробництва до них не застосовують, проте сімейна ферма Фрогерів дбає про довкілля та у виробництві квітів використовує інтегрований біологічний захист, котрий являє собою природну альтернативу звичайному використанню хімічного контролю, який створює проблеми довкіллю та здоров'ю.

Ну і про «купуй українське». Це гасло нещодавно набуло у нас форми закону і спрямоване воно передусім на підтримку вітчизняного виробника. Стимулювання місцевого виробництва є і у Франції, і полягає воно у маркуванні місцевих товарів, аби споживач знав походження продукту і робив свідомий вибір. Адже візуально неможливо відрізнити лілею, вирощену, скажімо, у Нідерландах чи Італії, від такої самої квітки, вирощеної на фермі Фрогерів (тим більше, що тут використовують італійські цибулини). Аби не купити «кота у мішку», ще 2012-го тут запроваджено знак «Продукт Анжу» для маркування продукції вирощеної у регіоні Мен і Луара, котрим позначено і вирощені Фрогерами квіти.

Як зазначає Гійом Фрогер, сьогодні стає дедалі важче протистояти міжнародній конкуренції — занадто часто споживач не знає про походження продукції, котру він купує. Ця ідентичність дозволить показати безпосередньо мешканцям регіону Мен і Луара, що пропоновані їм квіти чи овочі виробляються біля їхнього будинку. Крім спонукання споживання власної продукції, створення бренду «Продукт Анжу» також є частиною процесу захисту місцевої зайнятості.

Сад майбутнього

Звісно, квіти приємно дарувати й отримувати — чи з нагоди свята, чи просто так, але без них прожити можна, а от без їжі — ніяк. Тому особливу цікавість викликав візит до фермерського господарства «Сади майбутнього», котре спеціалізується на вирощуванні органічних овочів. Зараз тут зима (ну як зима — +9-12°С), тому свіжі овочі і зелень ростуть у теплицях. Справа поставлена на потік: тут вже збирають урожай, поряд підростає наступний, а ще далі — лише перші паростки проклюнулись.

Не можу сказати за всю Францію, але сільгоспмашини, побачені на реальній, а не виставковій фермі, далеко не нові. Це вам не останнє досягнення техніки, а звичайна «робоча конячка» — щоправда, має все потрібне для обробітку ґрунту навісне обладнання. Оскільки збирання зелені механізувати складно, у теплицях достатньо ручної праці, хоча працюють тут лише 9 осіб. Біля кожної культури є табличка, де зазначено не лише назву та ціну, але й показано правильний спосіб збирання.

Французькі кулінарні пріоритети дещо відрізняються від наших, тому тут вирощують багато такого, що для нас екзотика: приміром, фенхель. А чорна редька, котру у нас вживають переважно як ліки від кашлю, тут звичайна страва. Асортимент овочів та зелені як для однієї ферми величезний — понад шість десятків найменувань (і це на 9 га!). Причому помітно, що вирощують те і так, як того хоче споживач: приміром, аби кущик салату не пнувся угору та мав привабливу форму, його накривають конусоподібним капелюхом.

Вирощені овочі реалізують переважно (85%) у власному магазині, а надлишок пропозиції у сезон реалізують через торгівельні мережі. Ціни на «органіку» чи не вдвічі вищі, ніж на звичайні овочі, і, як на наш гаманець, «кусаються»: кущик органічного салату — більше 2 євро, кіло цвітної капусти — 3, картоплі — 3,2 євро, а цибулі — аж 5,5 євро за кілограм. Коли власного врожаю недостатньо для покриття потреб магазину, там продають продукцію 18-ти місцевих та регіональних ферм, котра позначена на полицях спеціальними мітками.

А почалася історія «Садів майбутнього» ще 1974 року, коли Гастон Петіто на своїх десяти гектарах вирішив відмовитися від використання хімікатів і зосередитися на органічному виробництві (наш Семен Антонець перестав використовувати «хімію» 1978-го). Він був піонером нового способу аграрного виробництва в регіоні, проте, сподіваючись що його приклад покаже правильну дорогу розвитку, пан Петіто і назвав свою ферму «Садом майбутнього». У 1990-х до саду долучився магазин органічних продуктів, а також бакалії та іншої місцевої сільськогосподарської продукції. Ну а 2004-го концепція набула сучасного вигляду: магазин суттєво розширили, так само (до 3 тис. найменувань) зросла кількість органічних продуктів, до магазину прибудували міні-цех із передпродажної доробки овочів, де їх сортують, миють, пакують тощо.

Нащадки фундатора «Саду майбутнього» — Жером і Наталі Петіто, так само переконані, що саме органічне землеробство буде сільським господарством майбутнього. Адже 80% життя на Землі зосереджено у перших 30 сантиметрах ґрунту, відтак мета землероба — зберегти, а краще — збільшити цю біологічну активність. Наразі фермери вирощують овочі відкритого ґрунту (8 га), мають 0,5 га теплиць та 0,3 га саду.Органічна продукція «Садів майбутнього»

Більшість людей знають, що в органічному сільському господарстві забороняється використання хімікатів (пестицидів та міндобрив). Дійсно, ці продукти дуже шкідливі для життя ґрунтів та навколишнього середовища, але в «Садах майбутнього» застосовують і інші практики, спрямовані на захист і розвиток цього життя.

По-перше, компост. Компостування є біологічним процесом перетворення шляхом аеробного ферментації свіжого органічної речовини в стабілізований продукт багатий гумусом і аналогічний ґрунту. Тож усі відходи сільськогосподарських культур, інші органічні відходи на фермі накопичуються, компостуються, а потім вносяться в ґрунти в якості органічного добрива. Так само використовується для компосту послід сільськогосподарських тварин.

По-друге, сидерати. Вони систематично вводяться до сівозміни. Французи називають сидерати «зелений гній», натякаючи на спосіб їхнього застосування. Втім, йдеться не лише про насичення ґрунту органічними рештками сидератів. Приорюючи бобові, можна одержати додатковий азот, коренева система сидератів поліпшує структуру ґрунту, а якщо сидерати не приорювати, а косити і залишати на поверхні ґрунту, вони запобігатимуть його ерозії та обмежуватимуть розвиток бур'янів.

Не гребують фермери і сівозміною. Як правило сівозміна не дозволяє садити одну і ту саму культуру (або культури, котрі мають спільні хвороби чи шкідників) на тому самому полі частіше одного разу на п'ять років. Зі шкідниками намагаються боротися біологічними засобами, наприклад, використовуючи афідолетів (котрі є природними ворогами тлі) на тепличних баклажанах чи огірках. Від проникнення небажаних гостей захищає 800 метрів змішаної огорожі, також створено прихистки для природних ворогів комах-шкідників (сонечко як природний хижак тлі є найбільш відомим прикладом).

Від нападів деяких комах (наприклад, мухи, личинки якої пошкоджують моркву, ріпу та редьку) захищаються сітками та іншими фізичними бар'єрами. Щоб обмежити ризики виникнення захворювань та розвиток попелиць, застосовують максимальну вентиляцію теплиць та обмежений полив. До речі, хоч теплиці і поліетиленові, система вентиляції повністю автоматизована — електродвигун по команді комп'ютера відкриває чи закриває частину даху.

* * *

Як бачимо, обидва господарства, як на наші масштаби — невеличкі сімейні ферми. Невеличкі вони й за тамтешніми мірками, адже у Франції середній фермер має 40-50 га. Проте ці приклади наочно показують, що навіть невеличкий клаптик землі, у який кілька поколінь вкладали свої талант і працю, може давати солідний прибуток. «Сади майбутнього» на своїх дев'яти гектарах вирощують овочів на 400 тис. євро.

Завжди приємно, коли діти продовжують справу твого життя, залишаються на землі, а не тікають у затишні офіси великих міст — бо у сільському господарстві праця ніколи не була медом намазана. Тим більше приємно, коли діти стали твоїми однодумцями і примножують добру славу сімейної справи.

Ну і насамкінець — про відновлювальну енергетику. На загал вона вже досить широко розповсюджена — їдучи до Анже я бачив сонячні батареї як на дахах приватних садиб, так і повністю вкриті такими панелями дахи виробничих приміщень, складів та ангарів. Не відстають від тренду і в «Садах майбутнього»: ще 2010-го на даху магазину змонтовано 102 панелі загальною площею 157 кв. м. Власна сонячна електростанція може виробляти 18 кВА електроенергії, що покриває 30% річного споживання магазину та ферми. Дисплей, встановлений у магазині, дає змогу в реальному часі стежити за параметрами роботи та контролювати не лише потужність і обсяг виробленої енергії, а навіть обсяг двоокису вуглецю, котрий був би викинутий у повітря, якби цю електроенергію виробила теплова електростанція.

* * *

Наразі в Україні також активно розвивається виробництво органічної продукції. За даними дослідницького інституту органічного сільського господарства (FiBL) та Міжнародної федерації органічних сільськогосподарських рухів (IFOAM), Україна посідає 11-е місце в Європі за площею органічних сільгоспугідь, які за останні п'ять років збільшилися на 54%. Приваблює підприємців органічний ринок тим, що рентабельність цього бізнесу практично в будь-якому з його сегментів істотно вище, ніж у традиційному аграрному. За інформацією комерційної служби Посольства США в Україні, середня окупність інвестицій в українське органічне землеробство становить приблизно 300%, тому воно є одним із найпривабливіших напрямів для інвестицій в Україну.

Однак за обсягом внутрішнього ринку органічних продуктів Україна займає лише 25-е місце в Європі. З кожного гектара органічних сільгоспугідь у нашій країні на внутрішній ринок потрапляє продукції лише на 50 євро. «Віддача» ж європейського органічного гектара в 47 разів вище — в країнах Європи на 1 га припадає в середньому 2345 євро внутрішнього органічного ринку. Пояснення цьому феномену доволі просте — середній українець поки що не може собі дозволити купувати органічні продукти, тому вони переважно йдуть на експорт — у той таки Євросоюз.

Сприятливі природно-кліматичні умови відкривають перед Україною широкі можливості для переходу на органічне землеробство, що могло би забезпечити нарощування виробництва високоякісних продуктів харчування і для власних потреб, і для перспективних сегментів зовнішнього ринку. Зростання популярності органічного виробництва серед українських аграріїв підвищує значення зарубіжного досвіду розвитку у цій царині, котрий дозволить підібрати оптимальні способи підвищення ефективності галузі та якості продукції.

Фото автора