ПДВ ПРИ ЕКСПОРТІ ОЛІЙНИХ: РУХ НА ЧЕРВОНЕ СВІТЛО

Цивілізоване суспільство вирізняє дотримання низки правил, які враховують інтереси всіх його суб'єктів. Так, правила дорожнього руху дозволяють убезпечити життя за умови, якщо ви їх виконуєте. Тому перш ніж пхатися на червоне світло, слід багато разів подумати про наслідки: чи варте таке порушення можливих жертв. Навіть якщо дорогою ніхто не їде, вам усе одно горить червоний! Тим більше важливо дотримуватися правил, коли йдеться про продовольчу безпеку держави, адже в такому випадку небезпека загрожує мільйонам співгромадян.

Політики живуть від виборів до виборів, а аграрії — від посівної до жнив. Але якщо змінювати правила гри для себе любимих політики не люблять (якщо, приміром, ухвалюють закон про вибори, то не для себе, а для наступної каденції), то для селян — залюбки змінюють їх просто посеред сезону, не рахуючи збитків. Ну, дійсно — чого їх рахувати: збитки ж бо чужі, а вигоди — власні.

От і нині, ухвалюючи бюджет наступного року, депутати ухвалили зміни до Податкового кодексу, котрі дозволили би цей бюджет виконати. Однією з таких змін, котра, як кулька у наперсточника, з'явилася останньої миті, стала норма про скасування відшкодування ПДВ під час експорту трьох олійних культур: соняшнику, сої та ріпаку.

Наразі в олійній галузі держави склалася парадоксальна ситуація: її продукція — соняшникова олія, дешевшає на світовому ринку, а сировина — соняшник, на внутрішньому ринку продовжує дорожчати. Чому так склалося, здогадатися не важко: виробництво й експорт олії вже довгий час є прибутковим бізнесом, тож потужності з переробки соняшнику зростають рік від року, далеко випередивши можливості вітчизняного агросектору забезпечувати ці потужності сировиною.

Умови, створені державою для олійників, були настільки привабливими, що потужностей з переробки наразі збудовано аж 16 млн тонн, а найближчими роками їх стане взагалі аж на 21 млн тонн. При цьому загальне виробництво соняшнику складає в кращому разі 13 млн тонн. Постійний дефіцит сировини щороку породжує так звані «війни за соняшник» між ОЕЗами, наслідком яких стає штучне підвищення ціни на цю культуру. Соняшник у сезон коштує в Україні вище, ніж на світовому ринку.

Таким чином, олійники потрапили у пастку, котру самі ж для себе і заготовили. Аби залишатися конкурентними на ринку та отримувати свою маржу, потрібно або зменшувати витрати на виробництво, або закупівельну ціну на сировину. Та от біда, селяни — люди вперті, і віддавати вирощене задешево не хочуть. І тут у світлій голові депутата Вадима Сидорчука виникла хитромудра ідея: а що як скасувати відшкодування ПДВ на експорт олійних культур? Така норма автоматично знизить ціну на олійні на 20% — от вам і маржа. А що аграрії втратять ці самі 20% — так то пусте: не так давно ПДВ не відшкодовували під час експорту зернових. І нічого, пшеницю вирощувати не перестали.

Складається враження, що законотворець, котрий тихцем протягував у змінах до Податкового кодексу норму про скасування відшкодування ПДВ під час експорту олійних, мав на увазі ріпак та сою, справа з якими дійсно викликає занепокоєння, а от соняшник потрапив до переліку чи з недогляду, чи просто «за компанію».

Проте, штучно утримуючи сировину всередині країни (а ухвалена норма спрямована саме на це), законодавець не врахував, що якраз потужностей для переробки сої та ріпаку у нас бракує. Бо лише дилетант може думати, що лінія переробки спільна для будь-яких олійних. Тож ті 65% вирощеної сої та 80% ріпаку йшло на експорт не лише через привабливі ціни «за бугром», але й через неможливість переробити такі обсяги на вітчизняних потужностях.

І тут раптом (а справжні неприємності завжди настають раптом) просто посеред сезону, депутати вирішили змінити правила гри. Тепер сировина залишиться в країні, але чи готова олійна галузь до такого валу сировини? Ні — з соняшником вони справляться заввиграшки, а от що буде з соєю і ріпаком (котрий вже навіть посіяли, не очікуючи від депутатів такого «подарунку»)?

Аграрії вкотре виявилися заручниками непродуманого рішення, бо принаймні 50% ріпаку все одно доведеться експортувати — його просто фізично ні на чому переробити. Значить доведеться продавати за кордон, але вже з дисконтом у 20%. Те саме стосується і сої. Хто оплатить це «свято»? Знову селянин. Звісно, через неповернення ПДВ олійні культури не стануть вмить збитковими, але їхня рентабельність суттєво знизиться, що миттєво позначиться на площах висіву. Адже вирощування олійних завжди було тим «локомотивом», котрий дозволяв мати позитивну рентабельність у рослинництві, та певним чином дотував виробництво зернових.

У короткостроковій перспективі найбільше постраждає соя та ярий ріпак (правда, його багато не сіють), але у сезоні 2019 року ріпак можуть очікувати важкі часи — якщо розчаровані селяни не посіють його під зиму. Соняшник при всіх розкладах постраждає найменше, бо поступове зниження мита (про яке домовилися у ВТО) та дефіцит насіння-сировини, не дозволять переробникам суттєво зменшити закупівельні ціни. Враховуючи постійне зростання переробних потужностей, соняшник цілком можливо буде навіть дорожчати — не може ж Україна на догоду олійникам засівати ним 10 млн га.

А от сою і ріпак ми можемо втратити років на три-п'ять — поки розбудують переробку, поки знайдуть ринки збуту для цих видів олії та шроту. Бо, на відміну від соняшнику, готових ринків збуту для продуктів переробки інших олійних у нас наразі просто немає. Відтак культура виробництва сої та ріпаку, котра наразі лише починає розвиватися, буде стагнувати. Культури це ресурсоємні, примхливі (залежать від погоди), тож без гарантованого прибутку їх просто перестануть вирощувати.

За свіжим прогнозом ННЦ «Інститут аграрної економіки» (котрий робився ще до норми про скасування 20% відшкодування експортного ПДВ), рентабельність сої може вдвічі зменшитися проти 2016-го і становити 25,4%. Збережеться також тенденція зменшення рентабельності виробництва соняшнику — з 80,5% 2015-го та 63% 2016-го — до 30,8%, тобто більш, ніж удвічі проти минулорічного показника. А тепер відніміть від обрахованих показників рентабельності 20% і скажіть — чи є сенс селянину сіяти ці культури?

Єдиною з олійних культур, котра обіцяла стабільно високу рентабельність, був ріпак — за прогнозом науковців ІАЕ, його рентабельність збільшиться до 58,8% проти 44,9% 2016-го та 44,3% 2015-го. Проте втрата 20% прибутку вже не робить вирощування ріпаку таким привабливим, як раніше.

Натомість рентабельність пшениці продовжить зростати — до 34,2% проти 31,7% минулого року, та жита — до 30,8% при 24,6% роком раніше. До того ж, на відміну від примхливих олійних, насіннєвий матеріал для зернових може бути власним, технології давно відпрацьовані та й зерно можна притримати до кращої ціни (соняшник же гіркне, тому довго не лежатиме). До того ж пшеницею можна розрахуватися за паї, зробити з неї борошно чи переробити на комбікорм, адже пшеницю їдять усі.

Ухвалювати подібні зміни можливо лише у випадку, якщо їхня дія починається з наступного сільськогосподарського сезону. Бо чомусь ухвалювати зміни до податкового законодавства впродовж бюджетного року не можна — а примусово здешевлювати вже посіяний ріпак — залюбки. Звісно, законотворець передбачив, що норма закону почне діяти з 1 березня 2018 року, тобто селяни ще встигнуть подумати — сіяти чи ні сою з ріпаком. Чи може депутати не в курсі, що бувають озимі олійні?

Що ж тепер робити?

Оскільки депутати проголосували цю норму не окремим законом, а в комплексі з іншими поправками до Податкового кодексу, відміняти весь закон вони не схочуть. Проте у нас є ще Президент, котрий має право накласти вето і повернути проголосований законопроект до Верховної Ради зі своїми зауваженнями. Європейська Бізнес Асоціація вже звернулася до нього з таким проханням. Тим часом у Верховній Раді вже зареєстровано проект Постанови ВРУ про скасування ухваленого законопроекту через грубі порушення процедури законотворчої діяльності. Так чи інакше, а вносити зміни до законопроекту доведеться.

Адже ухвалений документ не лише завдає серйозних збитків аграріям, але й порушує конституційні основи правопорядку у сфері господарювання, встановлені ст.13 Конституції України та ст.5 Господарського кодексу України, серед яких, зокрема, визнання всіх суб'єктів права власності рівними перед законом. У разі набуття чинності законопроектом буде порушено положення ч.1 ст.47 Господарського кодексу України, згідно до якого держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

У разі набуття чинності цим законопроектом, будуть порушені основні засади податкового законодавства України, визначені ст.4 Податкового кодексу України, серед яких:

— рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, що включає забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу (п.п.4.1.2 п.4.1);

— нейтральність оподаткування, яка зумовлює встановлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків (п.п.4.1.8 п.4.1);

— стабільність, яка передбачає, що зміни до будь — яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їхні ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (п.п.4.1.9 п.4.1).

Відповідно до ч.1 ст.380 Господарського кодексу України, державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку всіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвестицій, заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб'єктів господарської діяльності у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У результаті можливого прийняття закону також буде порушений загальний принцип оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, встановлений ч.1 ст.385 Господарського кодексу України, як рівність суб'єктів ЗЕД.

Ми не проти розвитку глибокої переробки сільськогосподарської продукції всередині країни, ми за створення нових робочих місць та доданої вартості. Просто ухвалювати рішення, від яких залежить доля цілої галузі, без будь-яких, хоча би попередніх розрахунків, видається сумнівним. Бо те, що у короткостроковій перспективі обіцяє прибутки, може у довгостроковій перспективі призвести до втрати не лише культури виробництва певних видів рослинницької продукції, але й експортних ринків, першістю на яких нині справедливо пишається Україна.

Зрештою, немає сумнівів, що за рік-два олійники добудують або модернізують наявні потужності для переробки всіх олійних культур всередині країни. Проте за умов сьогоденних реалій зроблено це буде за рахунок фермерів, котрі недоотримають оті 10 мільярдів гривень. Якоюсь сумнівною видаватиметься така перемога…

* * *

Коли верстався номер. 13 грудня була оприлюднена реакція на нововведення від свідомих членів аграрного комітету Верховної Ради. У своїй заяві, розповсюдженій у засобах масової інформації, депутати зізнаються, що їх банально обдурили: під час голосування за поправки до Податкового кодексу норма про скасування відшкодування ПДВ при експорті олійних (поправка №180) була ними відхилена, але перед голосуванням за прийняття цього законопроекту в цілому, було повторно оголошено низку поправок, відхилених народними депутатами України, з проханням про їхню підтримку. Серед названих поправок була і поправка №180. Проте, під час їхнього оголошення, не було сказано про їх зміст. Тому, під час голосування за підтримку названих поправок, йдеться в заяві, велика частина народних депутатів були введені в оману і не розуміли, що голосують за скасування відшкодування ПДВ при експорті олійних культур.

Як зазначають народні обранці, «скасування бюджетного відшкодування податку на додану вартість при експорті олійних культур нанесе велику шкоду сільському господарству України, адже призведе до падіння закупівельних цін на них, що почало відбуватися на наступний же день після прийняття цієї поправки. Загальні втрати аграріїв складуть декілька мільярдів гривень. Більш того, скасування відшкодування ПДВ при експорті відповідних олійних культур є грубим порушенням зобов'язань, взятих Україною при вступі до СОТ і підписання Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом».

Відтак народні депутати — члени Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин активно працюють над розробкою відповідних змін до Податкового кодексу України з метою врегулювання порушеного питання. При цьому вони наполягають на необхідності негайного розгляду відповідного законопроекту Комітетом з питань податкової та митної політики, включення його до порядку денного сесії Верховної Ради України та невідкладного розгляду парламентом.