З НАСТАННЯМ ГРУДНЯ ПРИХОДИТЬ І ЗЕМЕЛЬНИЙ МОРАТОРІЙ

А чи знаєте ви, що 5 грудня у світі відзначають Всесвітній день ґрунтів? Правда, свято це виходить доволі сумне, бо своєю нерозумною господарською діяльністю людство потроху ґрунти вбиває. Землі, які суттєво або повністю деградували, складають уже чверть загальносвітового земельного фонду! А це велетенська цифра, ви лишень вдумайтесь — понад 1 мільярд гектарів. Це площа, рівноцінна розміру 16-ти територій України. З втраченого мільярда 45% землі стали «мертвими» через водну ерозію, 42% через вітрову, 3% зазнали опустелювання, тобто щороку 12 мільйонів гектарів земель у світі просто перетворюються на пустелю. Це площа, якої було би достатньо для вирощування 20-40 млн тонн зерна. І ще одна страшна цифра — 10% деградованих ґрунтів — повністю на совісті людей. Вони стали непридатними для вирощування продуктів харчування через хімічне забруднення. Тобто людина власними руками вбила ґрунт на площі, рівноцінній трьом територіям Польщі.

Історія любить жартувати, і саме в день ґрунтів українські депутати взялися вирішувати долю ґрунтів вітчизняних. Мабуть, в аграрному комітеті ВРУ вирішили не залишатися осторонь такого свята і розглянули відразу дев'ять (!) законопроектів, які стосуються мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, сім з яких були зареєстровані лише напередодні.

Варто сказати, що будь-який із цих законопроектів тією чи іншою мірою є політичним рішенням. Адже в Земельному кодексі чітко прописано, що мораторій діє до моменту набрання чинності законом про обіг земель. Такого закону немає (хоча Прем'єр-міністр нещодавно нагадав, що уряд займається його розробкою), тому мораторій з нового року автоматично знятий не буде. Більше того — дехто вважає, що спеціальний окремий закон про обіг земель сільськогосподарського призначення взагалі не потрібен. Бо ті три речі: хто може купувати, скільки, і коли розпочнеться продаж — цілком можна включити у главу 5 Земельного кодексу України.

Але об'єктивно навколо земельного питання політиками штучно створена соціальна напруга, тому депутати повинні ухвалити якесь рішення, яке би цю напругу дозволило зняти. Ні для кого не секрет, що ринок земель в Україні існує, правда, він тіньовий. Земельні ділянки фактично продаються, і для цього спритники розробили чимало різних схем.

ОднІЄю з особливо популярних наразі схем продажу сільгоспземель, приміром, є цілком легальна оренда на 49 років. І селяни, які катастрофічно потребують коштів, або спадкоємці-містяни, які зневірилися у бажанні держави вирішити питання щодо їхньої можливості вільно розпоряджатися своєю власністю, змушені дедалі частіше приставати на умови такої «оренди». Наслідком нелегальності є суттєво занижена ціна землі — адже без ринку визначити справжню вартість активу неможливо.

Насправді мораторій можна знімати лише тоді, коли у нас будуть врегульовані ключові питання у земельній сфері. В Україні досі залишається неврегульованим питання земель колективної власності, адже 1,5 млн га українських земель фактично обробляються в тіні. Неврегульованим є питання консолідації земель. А законопроект, який вирішував цю проблему, був провалений минулого пленарного тижня. Ну і розпорядження землями за межами населених пунктів обов'язково повинно бути передане на місця. Але жоден законопроект із цих питань так і не було прийнято. Значно простіше кожного року продовжувати мораторій, і більше нічого не робити — це вже стало такою собі сумною традицією.

Уперше мораторій був введений Верховною Радою в січні 2001 року, а ініціатором цього рішення був народний депутат Анатолій Матвієнко. Закон передбачав, що мораторій діятиме короткостроково — до прийняття закону про обіг земель сільськогосподарського призначення або відповідної норми в Земельному кодексі. Кодекс парламент ухвалив того ж року, однак у ньому не йшлося про скасування мораторію, навпаки, закон продовжив його дію до кінця 2005 року. Після цього дія мораторію продовжували ще 8 разів: 2004-го, 2006-го, 2008-го, 2010-го, 2011-го, 2012-го, 2015-го, а востаннє, минулого року, депутати вирішили почекати до 1 січня 2018 року.

Щоби не порушувати традицію і не вигадувати велосипед, народні обранці вирішили і цього року ще разок «промораторити» землю — чи то поки закон про обіг не напишуть в уряді, чи то поки Кадастр не заповнять. Усе різноманіття депутатської фантазії полягало лише у термінах, які пропонувалися. Ну а що — чого його голосувати кожен рік — кнопки ж постираються. От і вирішили автори законопроектів №№5476 (Юлія Тимошенко), 7350-1 (Олег Барна, БПП), 7350-2 (Сергій Каплін, БПП), 7350-3 (Юлія Тимошенко з однопартійцями), 7350-4 (Юрій Левченко, ВО «Свобода) запровадити мораторій одразу років на п'ять-шість. Мовляв, наша каденція цьому питанню ради все одно не дасть — от нехай парламент наступного скликання спробує. Годі й казати, що такий підхід непродуктивний — він лише законсервує нинішній стан справ, і застопорить розроблення необхідних законопроектів. Проблеми потрібно вирішувати, а не закривати на них очі!

Деякі законотворці пішли далі, приміром, законопроекти №№ 5476 (Юлія Тимошенко) і 7350-3 пропонують надати можливість викупу державою «підмораторних» земельних ділянок за ринковою ціною — опираючись на ціну землі в країнах Євросоюзу. Але в кожній із держав Євросоюзу ціни різні, і ця різниця може становити десятки разів (наприклад, на Мальті за гектар просять $181282, а в Литві — $1354). Та й яка може бути ринкова ціна за умов відсутності ринку?

Деякі депутати вирішили прив'язати час скасуванрня мораторію не до готовності законодавчого поля чи наповненості земельного кадастру. З доброго дива у законопроекті №5653 Олег Ляшко зі своїми однопартійцями пропонує розпочинати земельні торги через три роки з моменту повного відновлення територіальної цілісності України. Але, якщо в авторів є побоювання, що землю масово скуплять (скажімо, на підставних осіб) недружні держави, то чи не простіше передбачити норми закону, які технічно не дадуть цього зробити?

Дехто — як ото автори законопроекту №5653-1 (Наталія Королевська та Юрій Солод, Опоблок) та №7350-5 (Олександр Вілкул, Опоблок) пропонують відкривати ринок земель, коли рак на горі свисне — тобто коли народ на всеукраїнському референдумі це діло схвалить.

Але питання не в тому — знімати чи не знімати мораторій. Ми маємо встановити цивілізовані правила обігу землі. Це і вирішення питань запобігання її концентрації в одних руках, і питання консолідації земель, і земельна децентралізація, і питання земель колективної власності. А це фахові питання, які повинні вирішуватися у парламенті, а не на референдумі.

Ну а свободівець Юрій Левченко вирішив не бавитися й у своєму законопроекті №7350-4 пропонує запровадити мораторій до моменту набрання чинності законом про заборону торгівлі землею сільськогосподарського призначення. Тобто закон про обіг землі приймати не потрібно, натомість потрібно розробити та ухвалити закон про заборону торгівлі землею взагалі. Як на мене, ця ініціатива суперечить не лише Земельному кодексу, але й здоровому глузду. Логіка у депутата проста — раз український селянин через свою бідність не зможе купити землю, то значить і решті зась. Як казав Карандишев у «Безприданниці» Островського: «Так не діставайся ж ти нікому».

Дехто з депутатів просто погано знає «матчастину»: приміром, автори законопроекту №7350-3 пропонують заборонити на період дії мораторію укладання попередніх договорів купівлі-продажу земельних ділянок, хоча їхнє укладення і так заборонено пунктом 15 Розділу Х Земельного кодексу України.

Мабуть гідно оцінивши такі новації, депутати аграрного комітету вирішили зупинитися на власній законодавчій ініціативі і підтримати законопроект №7350, ініціаторами якого виступили сім народних депутатів: Сергій Лабазюк (група Воля народу), Валерій Давиденко, Іван Рибак, Микола Люшняк, Андрій Кіт (фракція Блок Петра Порошенка), Олег Кулініч (група Партія Відродження) й Артем Вітко (фракція Радикальної партії).

Проект закону пропонує продовжити мораторій на відчуження сільгоспземель до моменту врегулювання на законодавчому рівні процедури обігу земель сільськогосподарського призначення і розробки необхідних нормативно-правових актів, але не раніше 1 січня 2019 року. На думку членів комітету, це стимулюватиме парламент до роботи над системними змінами земельного законодавства. Крім того, він не містить якихось додаткових умов і обмежень, які не можуть бути виконані на практиці.

Безумовно, формування ринку земель — необхідна складова для подальшого розвитку ринкової економіки, й Україні доведеться пройти означений шлях. Проте, цей ринок має бути прозорим і справедливим, конкурентним і ефективним, він має унеможливлювати будь-які тіньові оборудки із землею. Необхідними передумовами для введення ринку земель мають стати не лише завершення робіт зі створення земельного кадастру, яким будуть встановлені чіткі межі земельних ділянок та їхні законні власники по всій території України, але й розробка обґрунтованої методики визначення мінімальної ціни землі з урахуванням її родючості, розташування та інших характеристик для кожного регіону України.

На жаль, реалії сьогодення такі, що впродовж багатьох років існує тіньовий ринок земель, ціни на якому занижені в рази відносно до реальної її вартості; величезні земельні масиви нелегально перейшли від законних власників земельних паїв під управління (чи то у власність, чи то в оренду) великих аграрних компаній чи приватних власників; існують тисячі випадків, коли земельні паї сільських мешканців шляхом різноманітних оборудок, у тому числі і рішенням судів, передаються іншим особам, коли в однієї земельної ділянки з'являється кілька власників.

Оті десять законопроектів про продовження мораторію на продаж земель (Вілкул вніс свій законопроект уже після засідання аграрного комітету) — ознака якоїсь надзвичайної, хоча і неприродної любові політиків-популістів до селянина: всі вони хочуть «врятувати» його, зовсім не переймаючись, чи потрібний йому той порятунок. Всі вони виходять з тієї логіки, що український селянин настільки недалекий і затурканий, що дай йому волю, то він здуру своєю власністю розпорядитися не зможе — от і залишиться без землі. Гроші він швиденько проциндрить, і єдина дорога йому, сердешному — у найми. Між тим у нас пречудово діє вільний ринок нерухомості, проте чомусь свої домівки ніхто не розпродує, аби на виручені гроші гуляти в шинку.

А поки «захисники рідної землі» рвуть на грудях вишиванки, продовження мораторію стимулює і захищає тіньовий ринок землі, великих латифундистів, «іноземних інвесторів», корупцію, рейдерство та інші шахрайські схеми в земельних відносинах. Продовження мораторію в черговий раз позбавляє Україну шансу на прискорене економічне зростання, а тисячі людей так і підуть в інший світ, не зумівши скористатися своїм правом власності. Зате з десяток великих агрохолдингів ще рік будуть отримувати надприбутки за рахунок дешевої оренди. І тому не сумнівайтеся — популісти продовжать паразитувати на страхах українців. А купа паразитів-чиновників і паразитів-політиків продовжать отримувати надприбутки з державних земель. А їх у нас, на секундочку, 10 млн га — це площа такої європейської країни, як Болгарія.

У четвер, 7 грудня, мораторій прогнозовано продовжили — адже судячи з авторства законопроектів, «за» продовження мораторію виступають чи не всі політсили, представлені у сесійній залі. Тим-то вони наполягли на включення до порядку денного всіх законопроектів на цю тему, а не лише того, який підтримав аграрний комітет — хочеться зайвий раз із трибуни парламенту нагадати потенційному електоратові, хто більше всіх рідну землю любить. І голосом волаючого в пустелі лунали слова Миколи Лаврика: «Що це за власність, якщо власник не може нею розпоряджатися?».

Та здається, час популістів добігає кінця: на думку аналітиків Світового банку, запуск ринку землі в Україні можливий вже восени наступного року. Принаймні так вважає керівник програми Світового банку по Молдові, Білорусі та Україні Фарук Хан. За його словами, до кінця осені 2018 року Україна зможе повністю усунути всі проблеми на шляху запуску ринку землі, такі як наповнення й оцифрування земельного кадастру.