ВИРОБНИЦТВО ХАРЧІВ ЯК МИСТЕЦТВО ТА ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ

Як зазначають організатори (ДП «Прем'єр Експо» (Україна) и ITEGroupPlc. (Великобританія)), WorldFoodUkraine генерує грошові потоки харчової промисловості, рітейлу та ресторанного бізнесу.

Цього року у виставці взяли участь понад дві сотні експонентів із України та близько 20 країн світу. Крім виставкових експозицій гостям та учасникам була надана можливість взяти участь у заходах ділової програми: конференціях, дегустаціях, майстер-класах, презентаціях, food-батлах, бізнес-лекторіях тощо.

У рамках виставкових заходів також працював WorldFoodGreenProduceUkraine — міжнародний спеціалізований салон технологій, обладнання та готової продукції: від вирощування фруктів, овочів, горіхів, включаючи післязбиральну обробку, до переробки і торгівлі продукцією.

Проведення салону припадає на найкращий час для укладення нових договорів і встановлення нових контактів: фермери після закриття сільськогосподарського сезону володіють коштами для прийняття нових пропозицій, трейдери готуються до новорічних і різдвяних продажів, постачальники обладнання готові прийняти замовлення на новий сезон.

Одночасне проведення виставок WorldFoodUkraine, TransUkraine та ІнтерСклад представили весь виробничо-торговий цикл — «від лану до столу», включаючи логістику та зберігання.

Серед іншого найбільш масово на виставці було представлено солодощі, кондитерські та хлібобулочні вироби, горіхи, сухофрукти, насіння, мед, снеки.

* * *

Перший день роботи виставки іменувався «Хлібний день», який відкрився тематичним семінаром про ремісниче хлібопекарство.

Розмаїття хлібобулочних виробів, які випускаються в нашій країні, досить велике й нараховує понад тисячу найменувань. Серед них помітне місце належить заварним сортам житнього хліба. Відмінна риса їхнього приготування полягає у використанні заварки й натуральних ароматичних добавок, таких як кмин, коріандр, аніс. Завдяки неповторним смаковим властивостям ці сорти хліба традиційно користуються любов'ю й попитом населення.

Ніжний запах хліба принаджував відвідувачів до стенду ТОВ «Рижський хліб», де дівчата в латвійському національному вбранні гостинно пригощали скибочками хліба, сухариками, хлібними чіпсами тощо. Продукція хлібозаводу «Рижський хліб» набула популярності не лише серед споживачів Латвії, а й багатьох інших країн Європи. І від вересня 2017 року така пекарня з виготовлення унікального продукту преміум-класу за старовинною рецептурою запрацювала в Чернігові. В українського споживача з'явилася можливість смакувати цей унікальний заварний хліб ручної роботи, який не лише здатен доповнювати смак блюд, а водночас може бути самостійним десертом для справжніх гурманів.

Для виготовлення 16 видів виробів використовується 8 сортів українського борошна кращих хлібопекарських якостей. Вся технологія латвійська, а працюють 65 українців, бо весь хліб виробляється вручну, лише замішування тіста робить машина.

Починається процес з унікальної закваски, виготовлення якої може сягати семи діб. Перед тим, як потрапити до споживача, після випікання хліб спочатку охолоджується добу в одній камері, потім в іншій дозріває. Продукт зорієнтований не на масового споживача, а є нішевим, тому і ціна такого буханця дещо вища за традиційну. Ризький хліб має на меті віднайти прихильність і українського споживача, привити йому культуру споживання корисної кількості хліба.

На різнокольорові вишукані ялинкові прикраси — блискучі яскраві кульки, були схожі експонати українського виробника фаршированих перчиків. З'ясувалося, що традиційна для італійців і греків легка пікантна закуска — перчики черрі наповнені сиром Фета, виготовляються тепер і в Україні.

Донедавна така делікатесна продукція постачалася на вітчизняний ринок із-за кордону, однак ціна її була зависокою, а тому і обсяги були незначними. Одна хіба ж то справжній українець, який не зможе підлаштувати іноземне під вітчизняного споживача? Так в столиці цьогоріч запрацювала торгово-виробнича компанія «Міжнародні Інтелектуальні Технології»: з Греції вона імпортує консервовані перчики черрі (слодкий та гострий) та оливки зелені і чорні, які на підприємстві фаршируються вітчизняним сиром Фета високої якості. Слід зазначити, що українська продукція від похідних грецької та італійської є вдвічі дешевшою, а також за смаковими якостями вона максимально наближена до уподобань наших співвітчизників. Залежно від пакування — скло чи пластик — такі смаколики можуть зберігатися від півроку і більше. Навіть за теперішніх умов фаршировані перчики залишаються доволі дорогою закускою. В наших кліматичних умовах, кажуть засновники компанії, поки недостатньо тепла і сонця для вирощування таких міні-овочів. Однак якщо цей продукт віднайде чимало шанувальників, хтозна, може і виробники перчиків в Україні віднайдуться.

Льодяники на паличці чомусь завжди нагадують дитинство. У моєму це були жовті або червоні півники і зірочки, що їх продавали усміхнені бабунькі на ярмарках. У сьогоденні ж від розмаїття форм, розмірів і кольорів і смаків різних-прерізних льодяників і карамельок перехоплює подих у дорослих, що вже говорити про малечу. Оминути стенд «Веселі карамелі» не було жодної можливості. Ну хіба не щастя працювати таким собі карамельє — щодня виготовляти вручну смачну і красиву, солодку і виключно натуральну карамель? Компанія має свої майстерні в Чернігові, Кропивницькому, Запоріжжі, Кривому Розі і Дніпрі, де не лише виготовляють смачнючу продукцію, а й проводять майстер-класи для дітлахів. Малеча під керівництвом досвідчених карамельє сама може зробите найкращу цукерку у світі, дізнатися про історію народження карамельних див і весело провести час.

Чи можна посмакувати справжнього грузинського сиру, зробленого в Україні? Чому б ні?! Наприклад, смачні і натуральні сири за давньою грузинською рецептурою виготовляє в Хмельницькому сироварня «Іберія». Її сири мають статус «натуральний продукт». Розташовані «за склом» міні-цехи дозволяють споживачам (покупцям) безконтактно спостерігати за ходом технологічного процесу зовні, а працівникам — сумлінно і відповідально ставитися до виконуваної роботи, в тому числі до дотримання санітарно-гігієнічних умов виробництва. Продукція цієї торгової марки вже добре відома вітчизняному споживачеві, адже представлена в торгових точках українського рітейлу.

А ось подружжя Савчук представляло власноруч вирощені на Київщині імператорські гриби. Саме так іноді називають гриби шиітаке, або ж лентінулу їстівну. Цікаво, що з японської дослівно назва цього гриба перекладається як «гриб, що росте на каштані» — тож де, як не на Київщині, його вирощувати? Подружжя заснувало компанію «Фунготерра» близько чотирьох років тому.

До їхнього стенду увагу привернули саме гриби — вони, мов на великодній пасці, зручно розташувалися на невеличких циліндрах із субстрату. Ми були не першими і не останніми з відвідувачів, хто хотів їх помацати, щоби перевірити, чи справжні ці гриби. Усі ж звикли, що вирощування грибів потребує великих і важких мішків з субстратом. А тут, справді, наче на пасці ростуть. Тим не менше, обсяги зовсім не малі — близько 2 тонн грибів на місяць. І це, зважаючи на відносно невеликі приміщення для вирощування.

Перші ж експерименти з вирощування екзотичних для українського ринку грибів Андрій і Лариса Савчук проводили на дачі — після отримання першого урожаю у 50 кг грибів вирішили зробити це сімейним бізнесом. «Якщо ви можете виростити 5 кілограмів грибів, ви можете виростити і п'ять тонн», — говорить господиня.

Основні споживачі — супермаркети Києва і ресторани. Можливо, зі збільшенням обсягів вирощування, українські японські гриби від подружжя Савчук поїдуть і на експорт.

* * *

Наостанок слід сказати і про те, що не сподобалося. За те, щоб представити свою продукцію якомога більшому загалу, учасники виставки платять чималі кошти. Тож навіщо зрізати потік їхніх відвідувачів платнею за вхід на саму виставку? Цього разу колега не оформив запрошення на захід, тож довелося сплатити 42 грн за вхід.

Справа не в тих 42 гривнях, на цей час вже не таких великих грошах, а в тому, що обмежують можливості експонентів, які сплатили повну ціну за виставкові послуги. Нехай той перехожий, що не потрапив на виставку через брак вільних коштів у кишені, і не запропонував би вигідний контракт, але ж він міг стати додатковим каналом розповсюдження інформації про виробника.