ВИПРОБОВУЄМО СОРТИ ТА ГІБРИДИ НА СТАНЦІЇ, НАЙКРАЩІ ВПРОВАДЖУЄМО У ВИРОБНИЦТВО

За сприятливих погодно-кліматичних умов на чорноземах Кіровоградщини є можливість вирощувати рекордні врожаї сільгоспкультур. Однак влітку тут дошкуляє посуха, яка є основним фактором формування врожаю, а взимку – сильні морози без снігового покрову або льодова кірка. Отримувати ж прогнозовані врожаї в умовах цієї зони ризикованого землеробства допомагають нові високопродуктивні сорти зернових, зернобобових, технічних та олійних культур, які випробовує і репродукує Кіровоградська ДСДС, що в Ульяновському районі Кіровоградської області.
– Ніколи не потрібно шкодувати гроші на сортозміну, високопродуктивне насіння, адже новий сорт за однакових технологічних витрат – це додатково 15-20% приросту врожаю, – впевнений директор сортодослідної станції Микола Зубрейчук. – Наші господарники постійно несуть витрати на обробіток ґрунту, міндобрива та засоби захисту рослин, технологічні операції по догляду за посівами. Проте, коли йдеться про новий сорт, високопродуктивне насіння, дуже часто прагнуть зекономити.

Копітка робота
Кожний сорт, занесений до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, перш за все проходить чимало іспитів. Спочатку це державне сортовивчення сортів – кандидатів на придатність до поширення. Потім – післяреєстраційне сортовивчення сортів, найбільш поширених в даній кліматичній зоні. Одночасно сорт вивчається на ВОС-тест (відмінність, однорідність і стабільність сорту).
За результатами іспитів селекціонер може отримати патент на свій сорт, який в подальшому гарантує захист майнових прав інтелектуальної власності.
Наступним етапом є післяреєстраційне сортовивчення найбільш поширених сортів у даній грунтово-кліматичній зоні. Для дотримання чистоти експерименту на станції створюються максимально однакові умови вирощування для всіх сортів певної культури. Навіть насіння висівається в один день, а це робота від світанку і до заходу. Було таке, що за відсутності відповідної техніки висівали зерно і доглядали посіви повністю вручну. Але це вже історія. Цієї роботи ніхто не бачить, але саме завдяки їй Україна сьогодні з хлібом, упевнені сортодослідники.

Технологія сорту
Саме завдяки відповідальному ставленню до кінцевого результату Кіровоградська ДСДС відома і шанована серед агровиробників. Сортодослідна станція займається виробництвом елітного насіння.
– Новинки селекції, – говорить її директор, – купуємо з перших рук у селекційних установах.
Практично всі господарства Ульяновського району, а також багато агровиробників Кіровоградщини, сусідніх областей – Черкаська, Одеська, Вінницька, Миколаївська, Полтавська, Дніпропетровська, навіть Харківська і Донецька – купують на посівну насіння на станції. До якісного насіння додається технологічна карта і супровід фахівців протягом усього періоду вегетації. Традиційними стали Дні Поля, на які приїжджає велика кагорта господарів не лише з Кіровоградської, а й із суміжних областей.
До людей на станції завжди уважне ставлення. І тут необхідний індивідуальний підхід. Комусь потрібний сорт, який за умов дотримання технологій дасть надвисокі врожаї; комусь потрібно «посіяти і зібрати» – зазвичай це дрібні фермери з малими площами.

Микола Зубрейчук: «В кожному господарстві в структурі озимої пшениці має бути 20% морозостійких пластичних сортів, таких як Подолянка, Крижинка. Це забезпечить своєрідне страхування від неврожаїв»

Першим пропонують інтенсивні сорти, другим – пластичні, що не потребують додаткових вкладень і дають стабільні непогані врожаї. Навіть якщо потрібен сорт з певною товщиною стебла – на солому – тут його також порадять. Зазначимо, що окрім насіння оригінальних сортів сільгоспвиробникам пропонують на станції технологію вирощування, адаптовану для кожного із запропонованих до реалізації сортів, неоціненні поради з власного досвіду досліджень і випробувань. Адже хто як не вони може найкраще знати характеристики сорту.
– Був навіть випадок, – розповідає Микола Зубрейчук, – коли змінивши норму висіву, рекомендовану оригінатором сорту, ми досягали значного збільшення врожайності. Безперечно, для отримання високих результатів потрібно дотримуватися і сівозміни, обирати найкращі варіанти попередників, добрив, ЗЗР.
До речі, впевнений директор станції, в Україні наразі незаслужено мало уваги приділяється гороху, а це – один з найкращих попередників під пшеницю. За науковими даними, він по собі залишає в грунті до 50 кілограмів легкозасвоюваного азоту на гектар. Тим більше, що зараз існують «стоячі» вусаті сорти, придатні до прямого комбайнування. До того ж ринок гороху за ціною стабільний з року в рік, на відміну, скажімо, від ріпаку або соняшнику.   

Батьки і діти
Впевненості у сортах, що «пройшли» через станцію, додає господарникам і те, що їх «батьки»-селекціонери, періодично приїжджають подивитися на свої дітища. Традиційно опікуються своїми сортами представники іноземних селекціонерів з компаній Syngenta, Monsanto, Lemken, Oseva Praha-Maisadour Semences – приїздять подивитись на сходи, ознайомитись, як поводяться рослини в умовах переходу від півдня Лісостепу до півночі Степу. Із вітчизняних, нарікає Микола Зубрейчук, постійно приїжджають лише представники Інституту фізіології рослин і генетики НАН України. Був на станції і директор цієї установи, академік, Герой України Володимир Моргун. Хоча співпрацюють кіровоградці багато з ким: власні сорти тут випробовують Одеський селекційно-генетичний інститут УААН, Миронівський інститут пшениці ім.Ремесла, Інститут рослинництва ім.Юр'єва, м.Харків.
До речі, до «Інституту Моргуна» на станції дуже шанобливе ставлення, відзначає Микола Степанович: адже 30% відсотків сортів озимої пшениці, придатних до поширення в Україні, вийшли саме звідти, тож за 15 років інститут зробив дуже стрімкий крок у розвитку селекції цієї та багатьох інших сільгоспкультур.

Клубні парадокси
Площі в обробітку у станції невеликі – близько 1000 гектарів. З них – 981 га ріллі. Під сортовипробування відведено 110 га. Хоча й прийнято вважати, що високої рентабельності агровиробництва досягають лише великі господарства, тут цей принцип не працює. Адже собівартість вирощування культур за рахунок високої врожайності мають набагато нижчу, ніж в середньому по країні. Так, наприклад, собівартість вирощування пшениці становить 480 грн за тонну, соняшнику – 1100 грн/т, ячменю – 340 грн/т. А вирощене сортове насіння можна продати за добру ціну. Тож все, що станція пропонує до продажу, – випробувано на власних полях. І не лише випробувано, а й приносить гарантований прибуток.
На цю весну сільгоспвиробникам пропонують на станції насіння ярого ячменю сортів Геліос (шестирядний ячмінь для двох зон Степ-Лісостеп), Казковий – обидва від Селекційно-генетичного інституту УААН. Ячмінь сорту Соборний Миронівського інституту пшениці ім.Ремесла, районований по трьох природно-кліматичних зонах. Пшениця Рання-93 стабільно зарекомендувала себе на полях центральної кліматичної зони. Насіння гороху І репродукції сорту Готівський чеської селекції, та еліту відносно нового сорту Модус Харківського інституту рослинництва. Мали також насіння озимого ячменю сортів Луран і Зимовий, які уже до зернини розкуплені сільгоспвиробниками-сусідами.
Серед досягнень Кіровоградської ДСДС – і приналежність до «Клубу 100», куди входять господарства, які збирають врожаї у 100 і більше центнерів з гектара.
– Звісно, такої середньої врожайності в нашому господарстві немає, – пояснює пан Микола. – Але показники у 60-70 ц/га для нашої зони ризикованого землеробства – те саме, що для інших областей – 100. Тому нам і було запропоновано вступити до Клубу.
Значних результатів на станції досягають не в останню чергу і завдяки колективу, переконане керівництво. Постійно працюючих тут 110 чоловік, з урахуванням сезонних робітників в середньому 120 на рік. Колектив молодий і завзятий.
– Сортовипробуванням, мабуть, потрібно перехворіти, – вважає заступник директора Тамара Газінська. – Робота надзвичайно кропітка, але захоплююча та романтична. Варто лише сказати, що по закінченні екскурсії міських школярів ділянками станції 10 учнів з класу вирішили вступати до ВНЗ на агрономів – так захопили їх розповіді наших фахівців.