АНТИКРИЗОВИЙ ЗАКОН-2: ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ

Між першим і другим читанням проекту Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу» перерва була невеликою, та змін він зазнав чимало. І проголосований 23 грудня 2008 року 263-ма народними депутатами закон містив уже чимало сюрпризів. Вочевидь, не всі вони сподобалися Президенту держави, і вже 14 січня нового року Віктор Ющенко повернув законопроект для повторного розгляду Верховною Радою. Представлятиме пропозиції Глави держави міністр аграрної політики України Юрій Мельник.
«Дайте спокій Нацбанку»
Головною «інтригою» законопроекту стала довгоочікувана аграріями пролонгація кредитних договорів. Законопроектом №3353 передбачається зобов'язати Національний банк України здійснювати підтримку ліквідності банків, якими надано кредити сільськогосподарським товаровиробникам, через відповідні інструменти рефінансування (у тому числі при наданні стабілізаційного кредиту). А також вважати добровільно пролонгованою заборгованість сільгоспвиробників на строк не менший, ніж той, на який надається таке рефінансування, але не менш ніж 365 днів.
Утім, як досвідчений банкір Віктор Андрійович не міг допустити, щоб Національний банк таким чином було зв’язано, як то кажуть, по руках і ногах. Такі зміни, на думку Президента, не відповідають нормам Конституції та законам України. Адже  «закріплення за Національним банком України обов'язку щодо здійснення рефінансування позбавляє його незалежності при прийнятті рішень щодо здійснення грошово-кредитної політики, зокрема можливості регулювати обсяг грошової маси в економіці держави – наслідком цього може стати поглиблення інфляційних процесів та знецінення грошової одиниці».
Неприйнятною Віктор Ющенко вважає і норму щодо заборони здійснювати переоцінку вартості застави, що прийнята за пролонгованими кредитами для сільськогосподарських товаровиробників протягом дії терміну пролонгації, оскільки «існує ймовірний ризик неповернення кредиту та неможливості його відшкодування за рахунок прийнятого забезпечення в разі зміни вартості кредиту».

Наріжний камінь земельного законодавства
Не сподобалася Президенту й ініціатива законотворців знову «прив'язати» закінчення мораторію на купівлю-продаж земель сільгосппризначення до певної дати. Нагадаємо, депутати проголосували за продовження цієї заборони до 1 січня 2010 року. Поправку щодо продовження мораторію запропонував внести лідер фракції КПУ Петро Симоненко, наполягаючи, утім, на даті 1 січня 2012 року, але підтримав ідею лише 221 депутат. Зрештою, після втручання лідера фракції БЮТ у парламенті Івана Кириленка, «зторгувалися» на 1 січні наступного року, з чим погодилися аж 347 народних обранців.
Утім, Президент слушно зауважив, що така пропозиція не узгоджується з вимогами Земельного кодексу, за якими купівля-продаж земель сільськогосподарського призначення до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається (пункт 15 розділу IX ЗК України). Однак Законом, що надійшов на підпис, доручення Кабінету Міністрів України щодо узгодження зазначених норм законів не передбачено. Тож цю пропозицію Президент пропонує просто виключити.

Соняшник розбрату
Іншим наріжним каменем, як відомо (див. «Агропрофі» №44 від 12 грудня 2008 р.), було питання відміни вивізного (експортного) мита на насіння соняшника, з приводу чого лунало кілька полярних думок під час першого читання. ЦІЄЇ норми парламентарії врешті-решт вирішили позбутися й залишити мито і в новому році, але зі зниженою на 1% ставкою – 13%. Що ж до встановлення квоти на експорт соняшника, то й ця пропозиція під куполом підтримана не була.
Президента такий стан справ влаштував.
А от надавати Аграрному фонду України бюджетну позичку для закупівлі надлишкової частини нереалізованого на внутрішньому ринку насіння соняшника, він не згоден. Оскільки це потребуватиме додаткових видатків з бюджету на суму 1,2 млрд гривень, і, на його думку, ризикує «призвести до розбалансування бюджету, що не відповідає частині третій статті 95 Конституції України, а також не узгоджується з вимогами Бюджетного кодексу України щодо пропозицій про джерела додаткових доходів для покриття збільшення видатків (частина друга статті 27)». Тож і цей абзац Віктор Ющенко пропонує прибрати.

Чи потрібна Україні давальницька сировина?
Нічого доброго для економіки України він не очікує і від пропозиції «заборонити ввезення давальницької сировини в Україну (за винятком сировини для легкої промисловості: пряжі, ниток, тканин, шкіри, гумових ниток і текстилю)», оскільки операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності здійснюють і суб'єкти господарювання інших галузей економіки, як-то, зокрема, суб'єкти господарювання, що виробляють кондитерські, тютюнові вироби, комплектуючі для автомобілів. 
Заборона здійснення операцій з давальницькою сировиною, а також неможливість використання податкових векселів для сплати мита та податку на додану вартість під час імпорту товарів, проблеми зі своєчасним відшкодуванням із Державного бюджету України сум ПДВ експортерам роблять діяльність таких суб'єктів збитковою, переконаний гарант Конституції.
Тож він пропонує статтю 1 розділу І виключити, а розділ II доповнити пунктом 1-1 такого змісту: «Встановити, що норми Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» не поширюються на товари, які підпадають під визначення 1-24 груп УКТЗЕД».

Дотації кролям та свійській птиці!
Ну і останнє, що Президент хоче змінити у антикризовому аграрному законі, – це виключення пунктів, які, на його думку, запроваджують дискримінаційний підхід стосовно окремих суб'єктів господарювання щодо можливості отримання державної підтримки.
Річ у тім, що законопроектом №3353 без будь-яких законних підстав виключені з переліку об'єктів дотації птиця свійська жива та кролі свійські живі. А це призведе до погіршення умов діяльності підприємств, для яких діяльність з вирощування свійської птиці та кролів є основною, порівняно з їх конкурентами.

Додаткові функції уряду
Кабінету Міністрів України доручено: 
– забезпечити фінансування видатків за програмами підтримки розвитку підприємств агропромислового комплексу  у помісячному розписі асигнувань;
– у проекті Державного бюджету України на 2009 рік передбачити  надання бюджетної позики Аграрному фонду України для закупівлі надлишкової частини нереалізованого на внутрішньому ринку насіння соняшнику 2007/2008 маркетингового року (подрібненого або не подрібненого) у його виробників (але не більше 1 млн тонн);
– станом на 1 лютого 2009 року на підставі даних Національного банку України проводити аналіз розрахунків за кредитами, наданими на користь сільськогосподарських товаровиробників, та  за необхідністю подавати до Верховної Ради України законопроект, визначений як невідкладний, для продовження процедури урегулювання заборгованості за такими кредитами, у спосіб, передбачений пунктом 11 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
(Прикінцеві положення проекту Закону України №3353 «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу»)

Коментар
Законопроект містить приховані шляхи ухилення від пролонгації кредитних договорів
Леся КОВТУН,
адвокат Адвокатського об'єднання «Волков Козьяков і Партнери»:
– Насамперед слід застерегти, що текст Закону в тому варіанті, в якому його було прийнято в цілому 23 грудня 2008 року наразі публічно не є доступним. Голосування здійснювалося постатейно, а на сайті Верховної Ради України стенограма ранкового засідання обривається на початку розгляду законопроекту. Лише виходячи з результатів голосування за поправками, можна зрозуміти, які саме норми проекту було прийнято.
Так, Закон надає право Кабінету Міністрів України встановлювати режим цінового регулювання вартості послуг ветеринарної медицини щодо проведення лабораторних досліджень та оформлення ветеринарного сертифікату або свідоцтва, послуг хлібної інспекції щодо огляду та оформлення сертифікатів, та карантинної інспекції щодо огляду та оформлення сертифікатів, а також проведення фумігації. Така вартість не може перевищувати ціну, розраховану за 20-відсотковою нормою рентабельності до понесених витрат на їх надання.
Цікавим положенням є порядок регулювання зберігання зерна, яке є об'єктом державного цінового регулювання або під обсяг якого була одержана бюджетна позика у режимі державних заставних закупівель. Таке зерно має зберігатися виключно у сертифікованому зерновому складі. А плата за зберігання не може перевищувати 2% вартості зерна, розрахованої від мінімальної закупівельної ціни.
На нашу думку, зазначене положення суперечить статті 946 Цивільного кодексу України, згідно з якою розмір плати за зберігання встановлюється договором. Щодо цього вважаємо за необхідне пояснити, що у разі якщо норма законопроекту регулює цивільні правовідносини інакше, ніж Цивільний кодекс, відповідні зміни мають вноситись також і до кодексу та розглядатись одночасно із законопроектом. Отже, тут напевне можна очікувати суперечності.
Ще одне конфліктне положення Закону стосується пролонгації кредитів сільськогосподарським товаровиробникам та рефінансування банків Національним банком України. Так, Законом вносяться зміни до Закону «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими зобов'язує банки «пролонгувати» кредити зазначеним особам на умовах, визначених Законом. Але такий порядок пролонгації, знову ж таки, суперечить Цивільному кодексу, відповідно до якого зміна будь-якого договору допускається лише за взаємною згодою його сторін, та законом визначаються лише обов'язкові умови певного виду договору. Отже, враховуючи те, що згідно зі статтею 4 ЦК України будь-які акти законодавства мають прийматися відповідно до Конституції та цього кодексу, ми вбачаємо у вказаних положеннях коментованого Закону приховані шляхи ухилення від пролонгації кредитних договорів. Не виключено, що банки цим скористаються під час спорів із позичальниками щодо пролонгації.
Але не все так погано для позичальників. Річ у тім, що іншою нормою Закон визначає як умову для укладення договору між Нацбанком та банком про підтримання ліквідності через рефінансування саме пролонгацію заборгованості сільськогосподарським товаровиробникам, якщо така буде наявна у його кредитному портфелі. Це положення не суперечить цивільному законодавству, а тому можна говорити про те, що банкам, охочим отримати рефінансування від Нацбанку,  доведеться погоджуватися на пролонгацію кредитів на умовах, детально визначених коментованим Законом.     
З огляду на те, що Закон повернуто до парламенту, є надія, що парламентарії зважать на напевно вже забутий ними Цивільний кодекс та узгодять окремі норми Закону з його положеннями як основним актом цивільного законодавства.