НАФТА В ОБМІН НА ПРОДОВОЛЬСТВО

Від кінця минулого століття цей принцип рухає світ. Стрімке падіння вартості нафти від рекордних $145 за барель наприкінці літа-2008  до сьогоднішніх $55 спричинило світовий обвал цін на зерно. Однак на тлі інших галузей, в умовах будь-якої кризи, агропромисловий комплекс залишатиметься привабливим: люди завжди хотітимуть їсти, а той, хто їх годуватиме, –
той і «замовлятиме музику».

Уряди країн з розвиненою економікою формують свої бюджети виходячи з вартості енергоносіїв, основним з яких є нафта. Консалтингова агенція ААА від 31 жовтня на своєму Інтернет-сайті у вільному доступі пропонує графік залежності вартості продовольства від ціни на нафту. Робити будь-які прогнози у теперішній ситуації надто складно, але принаймні ця інформація дасть змогу сільгоспвиробнику визначитися із теперішнім свої становищем.
Обвал світових нафтових цін спричинив технічний дефолт в Саудівській Аравії, Катарі, Ємені,  Кувейті, Алжирі, Ірані. Ці країни ОПЕК – світові лідери з видобутку та постачання нафти та нафтопродуктів – традиційно купували продовольство. Знову таки, виходячи з високих світових цін на нафту, яка є не останньою складовою в собівартості виробництва того самого продовольства, і щоб прибрати наявний надлишок нафти і нафтопродуктів, країни ОПЕК прийняли рішення найближчим часом скоротити її видобуток. За їхніми обрахунками, межа рентабельності видобутку знаходиться в межах $40 за барель. Тому якщо ще якийсь час це падіння і продовжуватиметься, то нижче означеної позначки воно не впаде. При формуванні бюджетів на наступний рік більшість арабських країн заклали вартість нафти в межах $45 за барель. З огляду на ці цифри можна спробувати спрогнозувати вартість продовольства на найближчі роки.
Сьогодні на світовому ринку продовольства спостерігається певне затишшя. Деякі транснаціональні зернотрейдери потерпають від збитків і знаходяться під загрозою дефолту через те, що придбали продовольство по високих цінах і сьогодні не мають доступу до банківських кредитів. Водночас непогано почуваються Сполучені Штати, які  є володарями і авторами світової валюти – американського долара. І хоча станом на 29 жовтня 2008 року у них кукурудза – «мінус» $ 12 за умовами FOB, вони продовжують нею торгувати, бо держава компенсує ці збитки. Інша причина їхнього непоганого самопочуття полягає у тому, що потенційні покупці – африканські країни – діють за принципом «ми не настільки багаті, щоб купувати дешеві речі». Тому за умов відсутності грошей, вони намагаються купити більш дорогий товар, проте якісніший. Порівняно з російським або українським зерном американське, канадське й австралійське більш якісне, тому воно і продається. От вам зайвий доказ того, що слід вирощувати якісне зерно, а не фуражне. До речі, пшениця – це взагалі продовольча культура, і тільки країни з невисоким рівнем сільгоспвиробництва «спромоглися» зробити з неї фуражну.
Так само терпить фіаско ріпак. За умов здешевлення нафти європейцям стало невигідно виробляти біоетанол або біодизель, сировиною для якого є ця культура. До того ж Євросоюз суттєво зменшив норми використання цього виду палива. Тому заводи з його виробництва зупинилися. Для виготовлення харчової ріпакової олії Європа забезпечена канадською якісною сировиною, а українська задля цього ніколи не підходила.
Щодо кукурудзи – то прогнози більш втішні. Сьогодні на нашому ринку її ціна в сухому зерні у 330-350 грн/т є невиправдано низькою для виробників. Однак, по-перше, зерно це не дуже якісне, а, по-друге, воно користуватиметься попитом як складова кормовиробництва для тваринництва.
Вартість насіння соняшнику в Україні на рівні 4 тис. грн/т у минулому МР була нереальною. Ми і тоді мали надлишок олії і насіння. Але певному бізнесу була вигідна така ситуація, так само як і запровадження обмежень на експорт соняшникової олії в поточному році. Це взагалі злочин проти держави. Зараз ми можемо захлинутися цією культурою і продукцією з неї через перенасичення внутрішнього ринку, а агровиробника взагалі покласти на лопатки. Тому треба негайно скасовувати вивізне 17-відсоткове мито на насіння і активно його експортувати до тієї ж Росії та країн Африки.
Ячмінь – ліквідний товар, хоча останнім часом дещо впав у ціні з 1100 грн/т до 750-800 грн/т. Але він подорожчає, оскільки був і залишиться основною фуражно-продовольчою культурою для країн-виробників тваринницької продукції, тих самих близькосхідних і африканських країн.
Пшениці для хлібопекарської галузі, яка б відповідала міжнародним вимогам, в поточному році ми маємо не більше 14% від загального об'єму культури. Тому ціна на неї – в межах  1200 грн/т. Вартість фуражу – близько 500 грн/т. Заради об'єктивності слід зазначити, що на сьогодні немає сенсу закуповувати фуражну пшеницю до Аграрного фонду і зберігати там протягом двох років. Тим більше, що сьогодні немає грошей ні в держрезерві, ні в Аграрному фонді, і вони взагалі припинили закупівлі.
Ціна на цукор зростатиме. На кінець жовтня вже зварено понад 600 тисяч тонн цукру. Ціна на цукрові буряки в поточному році перевищила минулорічну на 20% і становить в межах 220-240 грн/т. Цукор зараз коштує 2,85-3,00 грн/кг. До кінця року його оптова ціна  може бути на рівні 3,5 грн/кг  з ПДВ.
У тваринницькій галузі ситуація досить оптимістична. Вартість кормів дуже приваблива. Тому той, хто встиг модернізувати підприємства і закупити молодняк – працюватимуть непогано.
Зважаючи на прийнятий пакет антикризових заходів, і можливість України отримати кредит МВФ у $16,5 млрд. потужні вітчизняні банки згодні реструктуризувати виплати по кредитах, навіть перенести їх  на наступний рік, щоб не доводити агропідприємства до банкрутства.
Головна проблема вітчизняного бізнесу, й аграрного сектору зокрема, у тому, що переважна більшість дрібних і середніх підприємств  жили виключно на кредитні гроші. Прибуток управлінці вимивали «по кишенях» – на квартири і будинки, дорогі авто тощо, замість того, щоб вкладати його у розвиток інфраструктури. Тому й вартість наших, скажімо, продовольчих товарів на 25% вища за європейські через обслуговування кредитів. Друга проблема – бажання займатися невластивою конкретному бізнесу діяльністю. Наприклад, якщо структура добре знається на сільгосптехніці, добривах та ЗЗР, навіщо їй переробна галузь?
Однак не все так погано. В нас вже є компанії, наприклад, в центральній і південній Україні, які не «проїдали» кошти, а вертикально розбудовувалися, вкладали гроші в технології, зводили свої сховища. Вони сьогодні мають і своє виробництво, і своє зберігання, тому й в змозі почекати покращення кон'юнктури.
Наше сільське господарство залежить від стабілізації світової ситуації. Завжди у таких кризових ситуаціях хтось втрачає, але хтось і знаходить. Ми, хочеться сподіватися, знайдемо. Ціни стабілізуються і наблизяться до світових, й наша нерухомість вже не коштуватиме більше американської. До речі, таку цілком штучну ціну сформували банки, одночасно кредитуючи під постійно зростаючі відсотки і будівельників, і майбутніх власників. Тож банківські відсотки мають стати реальними, а не захмарними.
Криза прибере неефективні компанії і дасть змогу перспективним і спроможним зайняти своє місце на ринку, зробить його більш цивілізованим.

За інформацією Консалтингової агенції ААА