НА 500 КОРІВ ВИСТАЧИТЬ 2 БИКІВ, АБО ЗА ГЕНЕТИКУ СЛІД ПЛАТИТИ

Якби у потужних сільгосппідприємствах України стабільно утримувалося 1,6 млн корів і вироблялося в середньому 6 тис. кг молока на корову – це дало би повне забезпечення населення держави молоком і молочною продукцією. Такі розрахунки наводить НААН в особі віце-президента Михайла Бащенка. Реально ж маємо на 01.08.2014, за даними Держстату, 547,1 тис. голів, середньорічний надій від яких становить 4840 кг. Для прикладу, 2012 року середній надій на одну корову в Німеччині склав 8237 кг, у США – 9842 кг, а в Ізраїлі – 11706 кг.

В основу питання продуктивності корів покладено генетику, за яку, як відомо, слід платити. Сьогодні навіть прихильники собак і котів уважають за краще утримувати породистих тварин. Що ж говорити про промислове скотарство. Адже без систематичної роботи з відбору та оновлення стада і водночас без припливу нової крові ми матимемо безпородних «дворняжок».

Однією з головних умов підвищення продуктивності молочної худоби є якісне вдосконалення існуючих порід і наявність налагодженої вітчизняної системи селекції у тваринництві. Про це днями йшла мова на круглому столі в приміщенні Національної спілки журналістів України, в якому взяли участь фахівці Національної академії аграрних наук України, представники Мінагрополітики, керівники племінних господарств та громадських організацій, журналісти. 

На жаль, часто-густо долю галузі вирішують не фахівці-професіонали і навіть не вчені, а політики. Ось яскравий приклад.

Наслідки повальної 

голштинізації 

Відомо, що голштинська порода має високий генетичний потенціал продуктивності, спеціалізований молочний тип і вважається найбільш пристосованою до машинного доїння. Тому у 1970-х роках для вдосконалення вітчизняних порід до Дніпропетровської та Київської областей (а також до Московської і Ленінградської областей Росії) завезли голштинів із Північної Америки та Європи. Згідно до ідеї апарату КПРС почалася широкомасштабна голштинізація. Так, кожної радянської п'ятирічки тваринницькі науково-дослідні установи планували створення не менше 2-3 ліній. Їхня реєстрація була і науковим, і селекційним досягненнями. У результаті – у будь-якій породі налічувалося 10-20 і більше ліній. Глобальна голштинізація породила колоніальну систему розведення ВРХ із перманентним використанням генофонду голштинської породи. 

Із минулого 

в майбутнє

В УкраЇнІ серед затверджених основних молочних спеціалізованих порід ВРХ – українська червоно-ряба, українська чорно-ряба, український симентал, українська червона порода, говорить віце-президент НААН Михайло Бащенко. За його словами, ці породи, які розводяться в різних регіонах, скрізь осіменяються спермою бугаїв-плідників голштинської породи. «Бо у нас наразі система вирощування бугаїв-плідників практично провалена: немає системи завезення поголів'я і спермопродукції, системи породного районування, вирощування плідників, створення маточного поголів'я. Відтак ми по факту створюємо монопороду в тих регіонах, де немає умов для її утримання, годівлі і відтворення», – наголошує науковець.

Про те, що в селекційній роботі СРСР, і Україна в тому числі, сильно програвали країнам західного світу, до якої ми зараховували і Канаду, говорив Юрій Карасик – Герой України, двічі міністр сільського господарства України, який багато років присвятив питанням генетики ВРХ. Він із захватом розповідав, як уперше побачив молочних корів у Канаді, які заввишки були більше людського зросту і давали вдвічі більше молока проти радянських «рекордисток». 

Однак, наголосив він, хоч би як там було, а за радянських часів забезпечувалося функціонування вітчизняної системи селекції, завдяки якій за державної фінансової підтримки здійснювалися програми селекції й інтенсивного використання плідників-поліпшувачів. 

Нині вітчизняну систему селекції у тваринництві практично втрачено, не діє Закон України «Про племінну справу у тваринництві», зокрема в частині функціонування Загальнодержавної програми селекції у тваринництві та контролю за веденням племінної справи в країні.

Якщо говорити простіше, то теперішня система селекції у тваринництві щодо збору інформації, випробування та методології оцінки племінної цінності тварин, ведення обліку продуктивності тварин, механізмів управління і підтримки з боку держави – не відповідає міжнародним стандартам і практично комплексно не діє.

Відтак вітчизняні племінні ресурси стали неконкурентоспроможними порівняно із зарубіжними. Це спричинило збільшення їхнього імпорту і практично повну втрату впливу вітчизняних племінних підприємств на окремі галузі тваринництва (промислове м'ясне та яєчне птахівництво, свинарство, спортивне конярство). 

Щоправда, з боку вітчизняних племзаводів, яких згідно із останньою атестацією суб'єктів племінної справи в скотарстві налічується 270 (а також 360 племрепродукторів), повсякчас триває робота з покращення генетики молочного поголів'я. Однак ця робота недостатня без участі держави, в один голос заявляли присутні на круглому столі керівники підприємств племінної галузі. Без запровадження системи управління селекційним процесом, стверджували вони, імпорт генетичних ресурсів здійснюється безсистемно і безконтрольно, часто-густо на розсуд власників сільгосппідприємств. Це призводить до руйнації вітчизняного племінного тваринництва, повної залежності країни від імпорту племінних ресурсів. І зрештою – до реальної загрози національній безпеці щодо виробництва продукції тваринництва.

 

У нас є проблеми, 

та їх можна виправити

Для забезпечення національних потреб у вітчизняних племінних ресурсах науковці НААН спільно з фахівцями Мінагрополітики України розробили нову структуру управління селекційним процесом в галузі тваринництва та проект спільного наказу Мінагрополітики України та НААН «Про реорганізацію племінної служби в Україні».

Наступним кроком запровадження вітчизняної системи селекції у тваринництві, зауважили учасники круглого столу, має бути розробка проекту Закону України «Про зміни до Закону України «Про племінну справу у тваринництві», проекту «Програми селекції у тваринництві на період до 2025 року» та нової бюджетної цільової програми «Збереження, генетичне вдосконалення і відтворення вітчизняних породних ресурсів на підприємствах агропромислового комплексу України» з чітким визначенням національних пріоритетів і бюджетної підтримки основних складових племінної справи, розмежуванням функцій державних органів управління, громадських і професійних організацій та наукових установ.

У результаті ми зможемо врегулювати організаційні засади племінної справи, підвищити ефективність використання бюджетних коштів на селекцію у тваринництві, врахувати регіональні потреби і суттєво прискорити поліпшення генетичних і продуктивних якостей вітчизняного поголів'я сільськогосподарських тварин та уникнути загрози продовольчій безпеці.

Чи готовий бізнес вкладати кошти 

в селекцію?

Насамперед слід нагадати, що нині переважна більшість молочного поголів'я утримується в господарствах населення. На 1 серпня, повідомляє Держстатслужба, в селянських подвір'ях утримується 77,7% корів (1910,8 тис. голів). І робота з відтворення племінного поголів'я тут практично не ведеться. За інформацією Миколи Бащенка, лише 20% корів приватного сектору запліднюється штучним осіменінням, до решти 80% застосовується натуральне парування. Хоча селяни кажуть, що ці цифри штучного запліднення щонайменше вдвічі перевищені.

Зрозуміло, що у держави на цю програму коштів немає. Тож на себе покращення стада приватних господарств наразі беруть виробники молока (реалізують племінний молодняк населенню) і переробники (забезпечують спермопродукцією). Відтак запровадження вітчизняної системи селекції у тваринництві дозволить суттєво збільшити відсоток штучного осіменіння корів населення і за рахунок цього поширити територією генетичний матеріал високопродуктивних тварин.

Свого часу, зауважив віце-президент Асоціації виробників молока Любомир Дикун, Ізраїль створив свою систему завдяки інституту «Сіон», у Голландії було розроблено унікальну селекційно-генетичну програму, якими нині користується увесь світ. Ми також здатні незабаром створити свою. Щоправда, у держави на це найближчим часом не буде грошей, тож ми маємо зробити це своїми силами – виробників молока, науковців тощо. Звичайно, відкинути увесь світовий прогрес, присутність іноземної спермопродукції на даному етапі ми не можемо. Тож не варто вдаватися до радикалізму і говорити, що ми закриємо ринок іноземної сперми. 

Зараз найскладніший період, адже на сході країни йде повномасштабна війна, з полів забирається техніка, за останній рік ми цілком втратили ринки Росії, а відтак і ціну на молоко. Такої катастрофічної ситуації в молочному скотарстві не було ніколи. Для виправлення ситуації Мінагрополітики організувало торгові місії – щомісяця групи з фахівців, у тому числі молочної галузі, їздять світом у пошуках нових ринків збуту.

«Чи готові ми наразі інвестувати у національний селекційний центр? – запитує промовець. – Зараз це зробити важко. Якщо в майбутньому буде вибудувана система управління селекційним процесом і буде збудовано хоча б один селекційний центр, ми надамо йому підтримку. Ми включимося в процес інвестування тоді, коли побачимо, що ця система працює. До речі, це не політичне питання: селекція – це не питання виборів. Селекція не має залежати від того, яка партія при владі тощо. Наразі ж наше спільне завдання виробити цю систему управління. Це питання не одного року. Однак від його спільного комплексного рішення залежить майбутнє наше і майбутнє наших дітей, адже життя тварини і людини починається з ковтка повітря і ковтка молока».