ПРО БІЛИЙ ЦУКОР ІЗ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ

Чого наразі не вистачає українським цукровикам? Всього нічого – сприятливих умов, наявності необхідної кількості газу. За таких умов вони будуть спроможні виробити річний об'єм споживання цукру. За різними оцінками, це від 1,7 млн тонн до 1,8 млн тонн.

Наступного тижня розпочнеться збирання цукрових буряків. А орієнтовно після 22 серпня запустяться перші заводи і до кінця поточного місяця планують  працювати вже 8.

Цьогоріч площа збирання цукристих сягає 333,3 тис. га. Урожайність при цьому дуже непогана – середня по Україні очікується на рівні 450 ц/га, відтак можна говорити про валовий збір близько 15 млн тонн коренів. Цукристість також має бути задовільна – вже станом на 10 серпня 2014 р. вона становить 14,5%, що на 0,5 % більше ніж торік.

Дорого

і ще дорожче

У цьому сезоні потреба галузі в природному газі складає 517,2 млн м³.

У разі наявності енергоносіїв, насамперед природного газу в поточному сезоні запуститься 49 цукрових заводів. Власники підприємств наразі укладають угоди на закупівлю газу. При цьому, торік ціна 1000 кубометрів газу була 4632 грн; на сьогодні вона становить 6222, однак, зважаючи на падіння гривні, газовики попереджають про ймовірну ціну на рівні 7000 грн/1000 м³.

З приводу застосування альтернативного палива, біогазу, сировиною для якого є жом, відходи цукрового виробництва та інша сільськогосподарська сировина найголовнішою перешкодою, як і завжди, є кошти. Біогазова установка або завод із виготовлення біогазу дуже дорогі, тут вартість коливається від EUR 3 до 7 млн. Тому раціонально буде, щоб такий завод працював цілій рік, і залежно від сезону, переробляв зелену масу, жом тощо. Й так само споживачами такого газу мають бути не лише цукровий завод, а й чимала кількість довколишніх соціально-побутових і промислових об'єктів.

Програми є, але не державного рівня

Для того, щоб будівництво таких біогазових установок стало реальним, вважають науковці та спеціалісти, слід мати розроблену чітку довготривалу державну програму. Слід розпочати з незначної кількості підприємств, здатних втілити такий проект і дізнатися, що їм потрібно для будівництва, крім наявної у них сировини. Головними перепонами наразі є забюрократизованість, відсутність належного законодавства і довготривалих кредитів під малі відсотки (3-5% річних). Зараз увесь світ і потужні інвестори готові інвестувати в Україну, до нас направляються чималі кошти фінансової допомоги від ЄС, МВФ, ЄБРР. То чому б не провести детальні обрахунки, створити державну програму і ці кошти спрямувати на будівництво таких біогазових заводів?

До речі, влітку 2014 року Європейський банк реконструкції та розвитку організував програму фінансування обсягом до EUR 7,1 млн для будівництва та введення в експлуатацію біогазової установки потужністю 2,25 МВт при Рокитнянському цукровому заводі на Київщині. Ця установка стане найбільшим об'єктом такого типу в Україні. Електроенергія, яку вона генеруватиме, відпускатиметься в енергосистему країни за узгодженим «зеленим» тарифом.

Досвід успішного використання бурякового жому у виробництві біогазу вже мається і у компанії «Астарта», яка запустила його на Глобинському цукровому заводі Полтавської області.

«Ми випробували установку в кінці минулого сезону, дуже задоволені, ефект є. Сьогодні установка працює в тестовому режимі, думаємо, до кінця року комплекс запрацює на повну потужність», – розповів генеральний директор компанії Віктор Іванчик.

Біогазова установка на буряковому жомі в Глобино, за словами керівництва «Астарти», є другою за потужністю в Європі і здатна дати 60 млн м³ біогазу за 100 днів роботи, що становить приблизно 50% енергопотреби заводу.

Коли в Європі створюють такий завод, то, зрозуміло, з чого він вироблятиме енергоносії, і хто впродовж року буде його споживачами. Так, переробив цукрозавод буряки, потім ця енергія йде на опалення соціально – побутових об'єктів або відпускається за насправді  «зеленим» тарифом іншим установам.

Нині над питаннями розробки біогазових установок і вироблення біогазу дуже серйозно працюють науковці Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН. Інститут має підготовлені програми і всі техніко-економічні обґрунтування виробництва біогазу в Україні з різної сировини. На їхнє переконання, утилізація відходів різної зеленої маси й інших відходів для виробництва альтернативної енергії є високорентабельною. А продукція, яка залишається після переробки сировини, також має подальше використання, у тому числі як екологічне добриво для ґрунту.

То на чому

варитимемо?

На жаль, сьогодні ми лише декларуємо наше бажання переходити на альтернативне паливо, але при цьому не маємо комплексних державних програм.

Революційні події 2013-2014 років і наслідки нинішнього військового і економічного протистояння з Росією сколихнули галузь. І змусили цукровиків шукати тимчасового виходу з положення у зв'язку з дорожнечею і такою тепер реальною нестачею природного газу для всіх галузей сільського господарства.

На нараді в Мінагрополітики за участю міністра Ігоря Швайки з фахівцями цукрової галузі 13 серпня йшлося про можливості переводу цукрових заводів на альтернативні види палива у 2014-2015 роках.

Трохи історії

Попри все, цукровики не втрачають надію на таку потрібну перемогу не лише наших військових в зоні проведення АТО, а й підтримку  уряду, який би комплексно взявся за відбудову держави і відродження економіки. Півтора століття тому Україна економічно зміцніла саме завдяки цукрово-рафінадній галузі: було зведено високотехнологічні заводи, при них – науково-дослідні станції, більшість із яких працює по сьогодні, навколо були зведені цілі міста і селища, відкрито багато вищих і середніх навчальних закладів, організовано транспортну логістику. Також було налагоджено експорт цукру і продукції з нього. Той, хто не забуває минулого, – упевнено дивиться в майбутнє!